Донецька височинна область

Західно-Донецька схилово-височинна область

Знаходиться в західній частині Донецької височини і займає те­риторію в Донецькій, Дніпропетровській та Харківській областях. Геоструктурно це Бахмутська та Кальміус — Торецька синкліналі Донецького прогину і частково схили Дніпровсько-Донецької запа­дини. Палеозойські дислоковані породи тут перекриті тріасовими, юрськими, крейдовими і неогеновими відкладами. У складі палео­зойських і мезозойських відкладів значно поширені соленосні по­роди, які розробляються (Артемівськ, Слов'янськ) та зумовлюють розвиток карсту. Серед антропогенних відкладів найбільше поши­рені лесоподібні суглинки та частково елювіальні відклади корін­них порід.

У ландшафтній структурі переважають лесові хвилясті висо­чини на осадочних відкладах зі звичайними середньогумусними чор­ноземами, які в минулому були покриті різнотравно-типчаково-ко-виловою рослинністю, а нині зайняті сільськогосподарськими угід­дями. Невеликими ділянками збереглися байрачні ліси.

У північно-східній частині області зустрічаються ландшафтні місцевості розчленованої височини з гривисто-пасмовим рельєфом із чорноземами звичайними малогумусними змитими. Місцями тра­пляються байрачні ліски.

Яружно-болотні місцевості поширені в придолинних ділянках. Переважають змиті чорноземні ґрунти. У річкових долинах розви­нені надзаплавно-терасові місцевості, які використовуються в зем­леробстві й лісовому господарстві. Тут розміщено багато населених пунктів.

Вона займає типовий Донбас, має дуже змінені природні ландшафти. До цієї області входять центральна і східна частина Донецької і південь Луганської областей. Це найбільш підвищена частина До­нецького краю, де переважають абсолютні висоти 230—300 м, а мак­симальна висота — Могила Мечетна (367 м). Тут широко відслоню-ються дислоковані відклади (пісковики, вапняки, сланці, мергелі, піща-но-глинисті) девону, карбону, пермі, тріасу, юри і крейди, які утворю­ють основні структури Донецької складчастої споруди: Північну антиклінальну, Боково-Хрустенську синкліналь, Головну Донецьку антикліналь, Південну антикліналь. Внаслідок тривалої денудації палеозойські й мезозойські відклади мають значне поширення, їм належить важлива роль у формуванні сучасних ландшафтів та їх окремих компонентів (рельєф, ґрунти). У геоморфологічній будові важливу роль відіграють кряжі (Донецький, Нагольний), куполи, ос­танці (Центральний, Дяківський, Грибуваха), пасма, гриви, куести. У девонських і кам'яновугільних вапняках розвинені карстові форми рельєфу (район Волновахи). Широко розвинені річкові долини, які мають 2—3 надзаплавні тераси, часто зустрічаються яри і балки.

Внаслідок значної різниці у висоті спостерігається вертикальна диференціація ландшафтів. Найбільш підвищені ділянки Доне­цького кряжа (абсолютні висоти вище 275—300 м) характеризу­ються ландшафтами лісостепового типу, які мають підвищену зво­ложеність, опідзолені чорноземи та сірі лісові ґрунти із залишками лісів із дуба, ясена, липи і граба. Нижче, на вирівняних поверхнях, поширені рівнинно-вододільні ландшафтні місцевості, зі звичайни­ми чорноземами середньогумусними, де панували лучні степи з ділян­ками чагарників. Зустрічається також останцево-гривистий тип місцевості зі звичайними чорноземами малогумусними, еродованими. В області поширені також долинно-терасові, яружно-балкові й заплавні ландшафтні місцевості.

Донецька височинна область — один із регіонів України, який зазнав найбільших змін природного середовища під впливом діяльності людини. Ці зміни значною мірою мають негативний харак­тер. Відбулися зміни як окремих компонентів природи — рельєфу і його літогенної основи, атмосфери, внутрішніх вод, ґрунтів, рослин­ності й тваринного світу, так і природно-територіальних комплексів у цілому. Ці зміни спричинено добуванням кам'яного вугілля, інши­ми галузями гірничої промисловості, металургійним і хімічним ви­робництвом, будівництвом населених пунктів, шляхів сполучення, каналів, використанням води, сільськогосподарським виробництвом. Сучасна екологічна ситуація в області характеризується як напру­жена і потребує докорінних змін у ставленні до природного середо­вища і його ресурсів.

У цій області мало також природоохоронних об'єктів. Найбіль­ший серед них Провальський степ — відділ Луганського заповід­ника площею 587,5 га. Його створено в 1975 р. для збереження цілинного степу з байрачними лісами.

Дата добавления: 2015-06-26