Задністровсько-Причорноморська низовинна область

Ця область знаходиться на південному заході Причорноморської низовини. Основні риси ЇЇ геолого-геоморфологічної будови визна­чаються положенням переважно в межах Добруджинської смуги герцинської складчастості та частково на західному краї Причор­номорської западини. Герцинські споруди в неогені та антропогені значно опустилися (в районі Кагула опускання перевищило 600 м).

Вплив геоструктури виявляється в орогідрографічних особливостях області. Поверхня має загальний похил на південь, такий самий напрямок мають течії річок. До субширотних піднять приурочена їм і на гіпсометричних рівнів низовини, спостерігається перебудова плану гідрографічної мережі. Вона виявляється у зміні меридіо­нального напрямку течії на широтний (наприклад, р. Когильник), зменшенні й зникненні розгалужень річкових і балкових систем. Там, де складчасті Добруджинські споруди глибоко занурюються, річки, що впадають у Чорне море, мають широкі гирла, долини їх перетворюються в озера-лимани: Ялпуг, Катлабуг, Сасик, Алібей, Бурнас. Дунайська дельта виходить до моря в райони занурення добруджинських складок, огинаючи з півночі герцинські споруди.

Вище місцевого базису ерозії залягають неогенові відклади (меотичні, понтійські, куяльницькі), і тільки на межиріччі Кагул — Ялпуг відслонюються тріас-юрські мармуроподібні вапняки, пісковики, мергелі. В антропогеновому покриві поряд з лесовими порода­ми поширені алювіальні, лиманно-морські й морські піщано-глинисті утворення. Ця фізико-географічна область являє собою аку­мулятивну рівнину, розчленовану долинами і балками. Глибина ерозійного розчленування змінюється від 80—90 м у північно-східній частині до 20—50 м у придунайській і приморській сму­гах. Терасові рівні в долинах річок добре виражені в північній час­тині області, у придунайській смузі уступи терас виположуються. (Іпред інших степових областей Задністровськии степ вирізняється найтеплішою зимою (середні січневі температури — -1,5...-2 °С). Безморозний період триває понад 200 днів, а вегетаційний — 235— 245 днів. Сума активних температур становить 3400—3600 °С. За рік випадає 350—400 мм опадів, а випаровуваність сягає 800—900 мм.

У ландшафтній структурі області поєднуються місцевості привододільних рівнин, долинно-балкові, придунайські терасові, при­морські галогенні, дунайські заплавні та дельтово-плавневі.

Вищий ландшафтний рівень займають місцевості привододільних рівнин. Це широкі межиріччя з чорноземами звичайними, не­значним ерозійним розчленуванням, плакорами зі степовими блюд­цями, сільськогосподарськими угіддями.

Долинно-балкові місцевості мають виположені схили, глибина ерозійного врізу становить 10—15 м; на схилах відбувається пло­щинний змив ґрунтів. У морфологічній структурі виділяються схи­ли з еродованими ґрунтами, днища балок і річкові заплави з лучно-степовою рослинністю; вимоїни, бокові яри з незадернованими схилами, пасовищами, сіножатями та ін.

Нижньодунайські надзаплавні тераси являють собою низовинні рівнини з абсолютними відмітками 10—55 м, що мають нахил до заплави Дунаю. На родючих чорноземах південних карбонатних існують високопродуктивні угіддя.

Приморські місцевості — це ланцюг кіс і пересипів між Дністров­ським лиманом і дельтою Дунаю. Вони мають висоти від 3 м і відокремлюють від Чорного моря озера Сасик, Шагани, Алібей, Бу-дацький лиман. На косах і пересипах поширена солелюбна рос­линність на солончакуватих піщано-ракушнякових ґрунтах з не-розвиненим профілем. Місцевості мають значний рекреаційний потенціал.

Придунайські заплавні місцевості займають лівобережну смугу гирла Дунаю. У їхній структурі наявні трав'янисті очеретово-осокові болота, плавні, затоплювані луки, озера, стариці, розділені мало-задернованими піщаними валами.

Дунайські дельтово-плавневі місцевості є найнижчим ландшафт­ним рівнем. Тут наявні острови з лучно-глейовими ґрунтами, очеретовими заростями з торфово-глейовими та мулистими ґрунтами. До 30 % площі дельти займають рукави, протоки, озера.

У східній частині дельти знаходиться Дунайський біосферний заповідник НАН України. Він розташований у дельті Килійського рукава. Тут охороняються унікальні ландшафтні й аквальні комп­лекси, де гніздиться понад 250 видів птахів. Заповідними є острівні природно-територіальні комплекси з прилеглими до них акваторія­ми, водно-болотні угіддя. Загальна площа заповідника — 46 403 га. У флорі заповідника налічується 950 видів судинних рослин, серед яких багато ендемічних, рідкісних та регіональних видів, 14 занесе­но до Червоної книги України. У тваринному світі заповідника понад 5 тис. видів. У приморській частині дельти збираються у великій кількості рожеві пелікани, гуси білолобі, казарки чорноволі, багато видів риб, з'являються чорноморські дельфіни, тюлень-монах, видра річкова, норка європейська, горностай та ін.

Дата добавления: 2015-06-26