Монетарна політика Національного банку України у контексті глобалізаційних аспектів ролі долара у світовому господарстві

Головною сучасною тенденцією розвитку вітчизняної економіки є зростання рівня її інтегрованості у світове господарство та посилення впливу на неї кон'юнктури світових фінансових ринків. У цьому контексті актуальним є питання оптимізації монетарної політики Національного банку України в умовах глобалізації, враховуючи домінування позицій долара США на світових ринках грошей і капіталів.

Розглянемо, як національна монетарна політика в Україні зазнає впливу позицій американської валюти на світових фінансових ринках через вибір стратегічних орієнтирів грошово-кредитного регулювання в Україні шляхом прив'язки курсу гривні до долара США.

Оскільки грошово-кредитна політика є основною складовою системи загальнодержавної економічної політики, її роль у розвитку економічних процесів важко переоцінити. Ефективність монетарної політики залежить від багатьох чинників, серед яких першочергове значення має правильний вибір її стратегічних цілей. На сьогодні серед економістів немає єдиної думки з цього приводу. Одні стверджують, що вищою метою грошово-кредитної політики має бути лише стабільність цін [27]. Інші додають до цього ще й повну зайнятість, зростання реального обсягу виробництва та збалансування платіжного балансу [10].

Для більшості центральних банків світу основною метою грошово-кредитної політики є утримання інфляції на низькому і стабільному рівні. Питання економічного зростання і безробіття, звичайно ж, хвилюють центральні банки, проте останні вважають, що найкращий внесок, який вони можуть зробити у довгострокове економічне зростання, - прагнення до стабільності цін.

Як і для інших центральних банків світу, основною функцією Національного банку України (згідно статті 99 Конституції України) є підтримання стабільності національної валюти. На виконання цієї функції і була спрямована діяльність Національного банку протягом останнього періоду, яскраво підтверджуючи добре відомі в світі істини — коли працюють інструменти грошово-кредитної політики, то і грошова система функціонує нормально, і вартість національних грошей стабілізується як на внутрішньому ринку через зниження темпів інфляції, так і на зовнішньому - через укріплення її обмінного курсу.

Досвід інших країн з перехідною економікою підтверджує правильність вибору Україною «стабілізаційної» цілі. Світова економічна історія не знає випадків досягнення тривалого економічного росту за відсутності стабільних грошей.

Проте стабільність цін розглядається як стратегічна ціль Національного банку, для ефективної реалізації якої НБУ необхідно розробити систему проміжних цілей з чітким визначенням інструментарію, за допомогою якого досягатиметься виконання основної функції Національного банку.

Вибір проміжних цілей монетарної політики у значній мірі залежить від поточних макроекономічних та інституційних умов. У практиці діяльності центральних банків світу виділяють три проміжні цілі монетарної політики:

- таргетування валютного курсу;

- таргетування грошових агрегатів;

- таргетування інфляції.

Кожна з них має як свої переваги, так і недоліки (додаток Д).

В сучасних умовах найбільш оптимальним варіантом для економіки України є перший варіант. Це зумовлено тим, що кінцевою метою таргетування валютного курсу є зниження темпів інфляції, а отже, забезпечення стабільності цін і обмінного курсу національних грошей.

Як і багато інших країн з перехідною економікою, Україна постала перед необхідністю вирішення дилеми: підтримувати існуючий де-факто режим прив'язки до долара США (із незначними коливаннями) чи перейти до режиму,

за якого обмінний курс коливатиметься у значно ширших межах, тобто доінфляційного таргетування, що пропонується багатьма економістами [35].

Упродовж останнього десятиріччя (з короткою перервою у період різкої девальвації гривні в 1998-1999 рр.) українська влада фактично використовувала кілька різновидів режиму фіксованого обмінного курсу. До кризи в Росії Національний банк застосовував вузький коридор обмінного курсу гривні щодо долара США. Після цієї кризи НБУ з 2000 року проголосив режим керованого обмінного курсу, однак із того часу і нині де-факто використовує прив'язку до долара США (додатки Е1 - Е6).

За гнучкішого обмінного курсу Україна зможе проводити незалежнішу монетарну політику, «вмонтовуючи» в економіку своєрідний стабілізатор, який нейтралізуватиме дію внутрішніх і зовнішніх шоків. Водночас в умовах експансійної фіскальної політики та недостатньо стійкої фінансової системи Україні ще зарано переходити до більшої лібералізації потоків капіталу -досягнута макроекономічна стабільність може наразитися на значні ризики.

Сьогодні дуже важливим є питання про доцільність переходу до більшої гнучкості обмінного курсу. Це зумовлено тим, що за суттєвого позитивного сальдо поточного рахунку платіжного балансу України Національний банк упродовж останніх років був змушений для підтримання курсу викуповувати значну кількість іноземної валюти (додатки Ж, 31-33). Збільшення чистих міжнародних резервів (N111) пов'язано із відповідним зростанням монетарної бази та пропозиції грошей в економіці. Тому значне збільшення грошової маси при одночасному гальмуванні темпів реального економічного зростання та зменшенні темпів ремонетизації економіки створює інфляційне нависання, яке разом із м'якою фіскальною політикою вже певною мірою реалізується у прискоренні споживчих цін. Але ще важливіше те, що інфляція є дуже нестабільною та непрогнозованою.

Проте, оцінюючи пропозиції щодо відмови від таргетування валютного курсу, потрібно пам'ятати, що економіка України є надзвичайно вразливою до зовнішніх шоків, оскільки обсяги зовнішньоторгового обороту перевищують ВВП (таблиця 2).

Це вказує на необхідність прив'язки гривні до долара США, щоб захистити національну економіку від зовнішніх шоків і знизити ризики господарської діяльності не лише учасників зовнішньоекономічних відносин, але й усіх суб'єктів ринку на території нашої країни.

Отже, сьогодні ще рано переходити до так званого «вільного плавання», позаяк це призведе до втрати цінової конкурентоспроможності як українських експортерів, так і виробників, що працюють на внутрішній ринок (через дешевший імпорт в умовах значного зміцнення гривні), значних валютних дисбалансів банківської системи та бізнесу, а також це спричинить втрату курсового орієнтира для всіх економічних агентів.

Як зазначається в основних засадах грошово-кредитної політики на 2007 рік, у перспективі Національний банк орієнтується на необхідність поступового переходу до монетарного режиму, що базується на ціновій стабільності, тобто до інфляційного таргетування. Проте сьогодні для такого переходу немає об'єктивних передумов.

Вагомим аргументом на користь валютного таргетування є низький рівень дієвості основних трьох класичних ринкових інструментів грошово-кредитного регулювання економіки:

- політики обов'язкових резервів;

- операцій на відкритому ринку;

- політики облікової ставки.

Політика обов'язкових резервів уже сягнула граничних меж ефективності використання, що пов'язано порівняно з низькими нормами резервування, які не справляють стимулюючого чи дестимулюючого впливу на кредитну активність банківських установ, а також із наявністю у них значних обсягів

вторинних резервів, що істотно підвищує ліквідність банків та робить їх спроможними практично не реагувати на будь-які зміни резервної аполітики НБУ. Тому зміна величини резервних коштів банків практично не впливає ні на динаміку готівкової маси в обігу, ні на кредитну активність банків.

Активне проведення операцій на відкритому ринку неможливе з огляду на порівняно незначні масштаби ринку державних запозичень, що є наслідком фінансової кризи 1998 року та не дає змогу Національному банку України широко використовувати купівлю-продаж державних цінних паперів саме як інструмент управління ліквідністю комерційних банків.

Що ж стосується політики облікової ставки, то її дієвість украй незначна. Це зумовлено двома обставинами: по-перше, від'ємним її рівнем стосовно темпів інфляції; по-друге, незначними обсягами кредитування комерційних банків з боку Національного банку України, а облікова ставка є по суті є ціною таких кредитів. Достатньо навести лише той факт, що частка кредитів, наданих банкам, у загальній структурі активів балансу Національного банку становить усього 1% (таблиця 3). Тому облікова ставка є нині радше лише індикатором намірів НБУ, а не реальним інструментом впливу на грошовий ринок.

Узагальнюючи вищенаведені факти, можна дійти висновку, що:

- по-перше, економіка України сьогодні є надто вразливою до зовнішніх шоків через свою відкритість і зростання обсягів зовнішньої торгівлі;

- по-друге, переходити до режиму інфляційного таргетування ще рано через недостатню дієвість ринкових інструментів монетарної політики;

- по-третє, Національний банк України не може ефективно контролювати інфляцію, бо економіка нашої країни монополізована і є структурно не перебудована.

Таким чином, глобалізаційні аспекти ролі долара США у світовому господарстві на сьогодні мають безпосередній вплив на реалізацію Національним банком України монетарної політики. Безпосередніми проявами цих аспектів є те, що:

- по-перше, долар США, залишаючись провідною світовою валютою і виконуючи функцію світових грошей, є головним засобом здійснення розрахунків і платежів вітчизняної економіки із зовнішнім світом;

- по-друге, стабільність національної грошової системи, а відтак і динаміки економічного розвитку України на сьогодні вирішальним чином залежать від стабільного курсу гривні стосовно доллара США, що пов'язано із недостатньою дієвістю інструментів монетарного регулювання НБУ та їх неспроможністю обмежувати розвиток інфляційних процесів;

- по-третє, значна роль долара США у формуванні офіційних валютних резервів, а також у нагромадженні валютних заощаджень у вітчизняній банківській системі та поза нею визначає об'єктивну потребу врахування фактора валютно-курсової стабільності американської грошової одиниці при визначенні цілей монетарної політики України.

Отже, усі факти ще раз підтверджують думку про те, що сьогодні у пріоритетах монетарної політики не має бути змін. Тобто поки що не можна відмовлятися від прив'язки гривні до долара США, позаяк лише в цьому випадку ми зможемо забезпечити внутрішню стабільність національної економіки. Однак в цьому контексті виникає загроза порушення стабільності національної грошової системи через явище, яке має назву доларизація.

Дата добавления: 2015-06-26