Мова і стиль наукової роботи

Робота виконується українською мовою. Усі цитати, що запозичені з іншомовних джерел, повинні подаватися в роботі українською мовою. Допускається наявність іншомовних термінів, якщо загальноприйнятого перекладу цих термінів не існує. У цьому разі термін подається мовою оригіналу у круглих дужках відразу після його перекладу українською, наприклад:

За визначенням Ж. Фоконьє, ментальні простори (mental spaces) є теоретичними уявними конструктами, створюваними за допомогою дискурсу і призначеними для обробки комплексної інформації [208, 34]. По своїй суті, поняття ментального простору подібне до поняття „концептуальної царини”, або „концептосфери” (conceptual domain), під якою розуміється комплекс знань, тематично відмежований від інших комплексів знань.

Робота має виконуватись науковим стилем, який має свої особливості. Для наукового тексту характерний формально-логічний спосіб викладення матеріалу, цілісність і зв’язність думок, відсутність розмовних та емоційних мовних елементів.

Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог. Не можна використовувати займенник першої особи однини „я”. При необхідності вживається займенник першої особи множини „ми”, наприклад:

Проте займенником „ми” на треба зловживати, адже нагромадження таких займенників справляє малоприємне враження. Тому бажаним є вживання конструкцій з неозначено-особовими реченнями та безособовими дієприслівниковими формами на -но, -то, наприклад: вважається за доцільне, у роботі розглядається, розроблено, відмічено, запропоновано.

Типовими помилками у мові студентських наукових робіт є:

1) вживання прикметника „наступні” перед переліченням. Замість нього треба вживати „такі”;

2) утворення найвищого ступеня порівняння прикметників додаванням слова „найбільш”. Рекомендується синтетичний шлях утворення цього ступеня порівняння, наприклад:

3) уживання слова „даний” із вказівною метою. Замість нього треба вживати слова „такий”, цей”. Наприклад:

4) неправильне вживання прийменників „у/в”. Обираючи між цими прийменниками, треба зважати на такі правила:

а) прийменник „у” вживається, якщо попереднє слово закінчується на приголосний і наступне слово починається з приголосного, наприклад: прикла ду д ужках;

б) прийменник „в” вживається, якщо попереднє слово закінчується на голосний і наступне слово починається з голосного, наприклад: слов ав а налогічному прикладі;

в) якщо попереднє слово закінчується на приголосний, а наступне починається з голосного, або попереднє слово закінчується на голосний, а наступне починається з приголосного, то діє „правило трьох приголосних”: не допускається вживання трьох приголосних поспіль. Наприклад: наведена у пр икладі послідовність, запропоновані у св ітлі цієї теорії нововведення.

г) на початку речення завжди вживається „у” (крім тих випадків, коли наступне слово починається з голосного), наприклад: У нашій роботі, У цьому відношенні, В аналогічному прикладі.

Аналогічними є правила вживання сполучників „і/й”.

Дата добавления: 2015-06-26