Особливі вимоги до спеціалізованих банків

Тг

Ін у всі уст.

РК + КВР^

де Н\і - норматив загальної суми інвестування;

Кінувсіуст. - кошти, які інвестовані на придбання акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком (часток, паїв) окремо за кожною установою в портфелі банку на продаж та інвестиції;

РК - регулятивний капітал;

КВ - суми вкладень у цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками, і вкладень у статутні фонди уста­нов, на суму яких зменшено регулятивний капітал;

Рфакт._ч/п - фактично створені резерви під знецінення цінних папе­рів у портфелі банку на продаж та інвестиції.

До коштів, що інвестуються, включаються:

■ акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфе­
лі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками, фінансовими
установами та іншими емітентами;

■ вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

Для обчислення цього нормативу в знаменнику до суми регуля­тивного капіталу банку додаються суми вкладень у цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками, і вкладень у статутні фонди установ, на суму яких зменшено регуля­тивний капітал.

Значення нормативу НІ2 не повинно перевищувати 60%.

Розгляньмо порядок розрахунку нормативу ризику загальної від­критої валютної позиції банку (Н13).

Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті та в банківських металах, пов'язана з валютними ризиками (одним із елементів ринкового ри­зику), які виникають із використанням різних валют та банківських металів під час проведення банківських операцій.

Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і поза­балансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі.

За їх рівності позиція вважається закритою, за нерівності - від­критою. Відкрита валютна позиція є короткою, якщо обсяг зобов'я­зань за проданою валютою та банківськими металами перевищує

обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань. При цьому довга відкрита валютна позиція в розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус. Валют­на позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо що­до кожної іноземної валюти і кожного банківського металу.

З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Націо­нальний банк установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), зокрема обмежуєть­ся ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (НІЗ-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (НІЗ-2).

Для розрахунку нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції уповноважений банк приймає суму регулятивного капіталу, яка розрахована за балансом станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих нормативів.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валют­ної позиції банку (Н13) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення загальної вели­чини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

За кожною іноземною валютою та кожним банківським металом обчислюється підсумок за всіма балансовими і позабалансовими ак­тивами і всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями банку та розраховується загальна відкрита валютна позиція банку в гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою та кожним банківським металом (розрахунок проводиться за звіт­ну дату).

Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валют­них позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами, за всіма банківськими металами та кожним банківським металом окремо. Розраховується за формулою:

ЗВВПгрн

(5.13)

Я,, =------- — х 100%

(5.14) 203

РК

н

(5.15)

хЮО%,

13/2

-ВВПгрн РК

де //із - норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) ва­лютної позиції банку;

#ізл - норматив ризику загальної довгої відкритої валютної пози­ції банку;

Н\ з/2 - норматив ризику загальної короткої відкритої валютної по­зиції банку;

ЗВВПгрн - загальна відкрита валютна позиція за всіма балансови­ми й позабалансовими активами та зобов'язання банку за всіма іно­земними валютами у гривневому еквіваленті;

ЗВВПгрн = | -ВВП | +1 +ВВП \ (5.16)

+ВВПгрн - загальна довга відкрита валютна позиція за всіма іно­земними валютами у гривневому еквіваленті;

-ВВПгрн - загальна коротка відкрита валютна позиція за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті;

РК - регулятивний капітал;

Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку (Н13) не повинно перевищувати 35%. При цьому встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:

■ загальна довга відкрита валютна позиція (НІ3-1) не може пере­
вищувати 30%;

■ загальна коротка відкрита валютна позиція (НІ3-2) не повинна
перевищувати 5%.

Національний банк здійснює регулювання діяльності спеціалізо­ваних банків і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків. Спеціалізованим банкам та уповноваженим банкам, що спеціалізуються на здійсненні однієї чи декількох банківських операцій, залучають кошти фізичних осіб для довгострокового креди­тування будівництва житла, з огляду на концентрацію ризиків уста­новлюються спеціальні (підвищені) значення економічних нормативів для забезпечення вищого, порівняно з універсальними банками, рівня адекватності регулятивного та основного капіталу, рівня ліквідності й запобігання надмірному перекладанню банками ризиків на своїх кредиторів (вкладників).

Для спеціалізованих ощадних та іпотечних банків встановлюю­ться спеціальні значення таких економічних нормативів:

♦ нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше 30%;

♦ нормативу максимального розміру кредитного ризику на одно­
го контрагента (Н7) - не більше 5%;

♦ нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поруч-
ництв, наданих одному інсайдеру (Н9),- не більше 2%;

♦ нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій
та поручництв, наданих інсайдерам (Н10),- не більше 20%.

Для спеціалізованих розрахункових (клірингових) банків вста­новлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

♦ нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не мен­
ше 20%;

нормативу адекватності основного капіталу (НЗ) - не менше

12%;

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше 90%; нормативу великих кредитних ризиків (Н8) - не більше 100%; нормативу загальної суми інвестування (НІ2) - не більше

10%;

залучення вкладів фізичних осіб не може перевищувати 5% ре­гулятивного капіталу банку.

Для спеціалізованих інвестиційних банків установлюються спе­ціальні значення таких економічних нормативів:

♦ нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не мен­ше 20%;

нормативу адекватності основного капіталу (НЗ) - не менше

нормативу загальної суми інвестування (НІ2) - не більше

12%; ♦

90%;

♦ залучення вкладів фізичних осіб не повинно перевищувати 5%
регулятивного капіталу банку.

Для уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

♦ мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (НІ) - не
менше ніж 35% від суми залучених коштів фізичних осіб та одночас­
но не менше 5 млн євро;

•І* нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не мен­ше 18%;

♦І» нормативу адекватності основного капіталу (НЗ) - не мен­ше 12%;

♦І* нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше 30%.

Значення інших економічних нормативів для спеціалізованих банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, встановлюються такі

метичної за відповідний звітний період. Середньоарифметична сума коштів за даними щоденного балансу щодо залучених за ™Гтаийпе рюд коштів розраховується за такою формулою-

(5.17)

де Ьсі - середні залишки коштів, що використовуються для обраху­вання обов'язкових резервів за звітний період;

її - сума залишків коштів за станом на кожне число (дату) звітно­го періоду;

Ьп - сума залишків коштів за останній календарний день звітного періоду;

п - кількість календарних днів звітного періоду.

Сума залучених коштів, що приймається для розрахунку обов'яз­кових резервів, і залишки коштів на кореспондентському рахунку банку за вихідні та святкові дні визначаються на рівні залишків кош­тів за той робочий день банку, що передував вихідним чи святко­вим дням.

Визначена сума коштів обов'язкових резервів у національній ва­люті повинна перебувати на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахунку в Національному банку України за встановле­ний період регулювання або за рішенням Правління Національного банку України має бути перерахована на окремий рахунок в опера­ційному або територіальному управлінні Національного банку Украї­ни. Проценти за залишками коштів обов'язкових резервів, що перебу­вають на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахун­ку в Національному банку України, не нараховуються.

Національний банк України для різних видів зобов'язань може встановлювати диференційовані нормативи обов'язкового резерву­вання залежно від:

> строку залучення коштів (короткострокові зобов'язання банку, довгострокові зобов'язання банку);

^ валюти зобов'язань.

Залежно від стану грошово-кредитного ринку та прогнозу його подальшого розвитку Правління Національного банку приймає окре­мі рішення щодо:

• звітного періоду резервування;

• нормативів обов'язкового резервування;

• складу зобов'язань банку (об'єкт резервування), до яких вста­
новлюються нормативи обов'язкового резервування;

• обсягу обов'язкових резервів, який має щоденно на початок

самі, як для універсальних банків. Залежно від виду спеціалізації зазначених вище спеціалізованих банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового бу­дівництва, рівня капіталу банку Національний банк може висувати до них додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цих банків.

§ 5. Механізм обов'язкового резервування

Національний банк України для контролю за грошовими агрега­тами шляхом зниження (збільшення) грошового мультиплікатора використовує норматив обов'язкового резервування як один з інстру­ментів здійснення грошово-кредитної політики. Обов'язкове резерву­вання комерційних банків регулюється Положенням про порядок визначення та формування обов'язкових резервів для банків України, затвердженим постановою Правління НБУ від 21 квітня 2004 р. №172.

Національний банк України використовує нормативи обов'язко­вого резервування як один із монетарних інструментів для регулю­вання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кре­дитним ринком без нарахування процентів за залишками коштів, що формують обов'язкові резерви.

Обов'язковому резервуванню підлягають усі залучені банком кошти юридичних і фізичних осіб як у національній, так і в інозем­ній валюті, за винятком кредитів, одержаних від інших банків та іноземних інвестицій, залучених від міжнародних фінансових орга­нізацій, а також коштів, залучених на умовах субординованого бор­гу. До залучених банками коштів належать кошти, які обліковують­ся на поточних, вкладних (депозитних) рахунках юридичних і фі­зичних осіб, а також залучені кошти, що належать юридичним і фі­зичним особам та відображені в балансі банку на інших рахунках бухгалтерського обліку.

Банки формують обов'язкові резерви виходячи з установлених нормативів обов'язкового резервування до зобов'язань щодо залуче­них банком коштів, у цілому за зведеним балансом банку з урахуван­ням усіх філій. Норматив обов'язкових резервів установлюється єди­ним для всіх банків. Для спеціалізованих банків можуть установлю­ватися окремі нормативи обов'язкового резервування.

Формування обов'язкових резервів здійснюється у процентному відношенні до зобов'язань у цілому за зведеним балансом банку ра­зом із філіями. Сума залишків коштів, що приймається для розрахун­ку обов'язкових резервів, визначається за формулою середньоариф-

метичної за відповідний звітний період. Середньоарифметична сума коштів за даними щоденного балансу щодо залучених за звітний пе­ріод коштів розраховується за такою формулою:

(5.17)

де Ьа¹ - середні залишки коштів, що використовуються для обраху­вання обов'язкових резервів за звітний період;

Ь\ - сума залишків коштів за станом на кожне число (дату) звітно­го періоду;

Ьп - сума залишків коштів за останній календарний день звітного періоду;

п - кількість календарних днів звітного періоду.

Сума залучених коштів, що приймається для розрахунку обов'яз­кових резервів, і залишки коштів на кореспондентському рахунку банку за вихідні та святкові дні визначаються на рівні залишків кош­тів за той робочий день банку, що передував вихідним чи святко­вим дням.

Визначена сума коштів обов'язкових резервів у національній ва­люті повинна перебувати на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахунку в Національному банку України за встановле­ний період регулювання або за рішенням Правління Національного банку України має бути перерахована на окремий рахунок в опера­ційному або територіальному управлінні Національного банку Украї­ни. Проценти за залишками коштів обов'язкових резервів, що перебу­вають на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахун­ку в Національному банку України, не нараховуються.

Національний банк України для різних видів зобов'язань може встановлювати диференційовані нормативи обов'язкового резерву­вання залежно від:

> строку залучення коштів (короткострокові зобов'язання банку,
довгострокові зобов'язання банку);

> валюти зобов 'язань.

Залежно від стану грошово-кредитного ринку та прогнозу його подальшого розвитку Правління Національного банку приймає окре­мі рішення щодо:

• звітного періоду резервування;

• нормативів обов'язкового резервування;

• складу зобов'язань банку (об'єкт резервування), до яких вста­
новлюються нормативи обов'язкового резервування;

• обсягу обов'язкових резервів, який має щоденно на початок

операційного дня зберігатися на кореспондентському рахунку банку в Національному банку.

Звітний період резервування - це визначений строк (кількість днів), протягом якого резервуються та зберігаються на кореспондент­ському рахунку банку в Національному банку або на окремому рахунку в Національному банку кошти відповідно до встановлених нормативів.

Норматив резервування - це встановлений Національним банком розмір до зобов'язань щодо залучених банком коштів.

Об'єктом резервування є сума пасивів (склад зобов'язань), а за окремими активно-пасивними рахунками - пасивне сальдо за зведе­ним балансом банку.

Норматив обов'язкового резервування, період і механізм його за­стосування встановлюються за рішенням Правління Національного банку України з огляду на необхідність впливу на сферу пропозиції грошей в обігу.

Для збільшення пропозиції грошей Національний банк України зменшує норматив обов'язкового резервування, для зменшення про­позиції грошей норматив обов'язкового резервування збільшується. Зобов'язання дотримуватися нормативу обов'язкового резервування коштів у банків виникає від часу отримання банківської ліцензії.

Обсяг обов'язкових резервів, який має щоденно на початок опера­ційного дня зберігатися на кореспондентському рахунку банку в На­ціональному банку, установлюється для звітного періоду резервуван­ня в процентному відношенні (від 20 до 80%) до суми обов'язкових резервів за попередній звітний період резервування, визначеної без урахування покриття будь-якими активами банку.

Національний банк окремим рішенням Правління Національного банку може встановлювати на відповідні звітні періоди резервуван­ня розмір і вид активів, що можуть зараховуватися для покриття обов'язкових резервів, але не більше ніж 40% від суми активів, що мо­жуть зараховуватися для покриття обов'язкових резервів. Про будь-які зміни в порядку визначення та формування банками обов'язкових резервів Національний банк повідомляє банкам у межах 30 календар­них днів до дати їх уведення.

Банк повинен щоденно на початок операційного дня протягом звіт­ного періоду резервування дотримуватися залишків коштів на корес­пондентському рахунку банку в Національному банку в розмірі, вста­новленому Правлінням Національного банку на відповідний період.

Якщо банк більш як 30 разів (включаючи вихідні або святкові дні) не дотримується визначеного Національним банком щоденного на початок операційного дня обсягу коштів протягом трьох звітних пе­ріодів резервування поспіль незалежно від дотримання ним вимог

обов'язкового резервування за ці звітні періоди резервування в ціло­му або має суттєве погіршення фінансового стану, то територіальне управління Національного банку подає до департаменту монетарної політики Національного банку та Генерального департаменту банків­ського нагляду Національного банку пропозиції для розгляду питання про переведення банку в режим формування обов'язкових резервів на окремому рахунку в Національному банку.

Пропозиції про переведення банку в режим формування обов'яз­кових резервів на окремому рахунку в Національному банку департа­мент монетарної політики разом із Генеральним департаментом бан­ківського нагляду подають на розгляд Комісії Національного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків (далі - Комісія). Департамент монетарної політики повідомляє територіальне управ­ління за місцем обслуговування банку про переведення банку в ре­жим формування обов'язкових резервів на окремому рахунку в Націо­нальному банку на наступний робочий день після прийняття відпо­відного рішення Комісією.

Контроль за повнотою та своєчасністю виконання банками вимог щодо дотримання нормативів обов'язкового резервування як за звіт­ний період резервування на підставі зведеного балансу банку за звіт­ний період, так і щоденно здійснює територіальне управління вихо­дячи з установленого Національним банком розміру:

> порівнянням середньоарифметичної суми коштів, яка визначе­
на на підставі встановлених нормативів обов'язкового резервування, з
фактичною середньоарифметичною сумою залишків коштів на корес­
пондентському рахунку банку в Національному банку за відповідний
звітний період резервування згідно з наданою банком довідкою;

> порівнянням залишків коштів на кореспондентському рахунку
банку в Національному банку із щоденним на початок операційного
дня обсягом коштів, що встановлюється Національним банком для
відповідного звітного періоду резервування.

Вимоги щодо дотримання банком порядку формування обов'язко­вих резервів вважаються виконаними, якщо:

0 банк витримав на своєму кореспондентському рахунку в Націо­нальному банку середньоарифметичну суму залишків коштів за звіт­ний період у розмірі, який дорівнює або перевищує фактичну середньо­арифметичну суму обов'язкових резервів;

Й банк витримав на своєму кореспондентському рахунку в Наці­ональному банку щоденно на початок операційного дня обсяг коштів у розмірі, встановленому Національним банком.

Територіальне управління НБУ в перший робочий день після за­кінчення звітного періоду резервування засобами електронного зв'язку надає департаменту монетарної політики оперативну інфор-

мацію щодо банків, які не дотримуються нормативів обов'язкового резервування, із зазначенням суми недорезервованих коштів.

Сума недорезервованих банком коштів за звітний період резерву­вання визначається як від'ємна різниця між середньоарифметичною сумою обов'язкових резервів і розрахованою середньоарифметичною сумою залишків коштів на кореспондентському рахунку банку в На­ціональному банку у відповідному звітному періоді резервування.

Банк протягом двох робочих днів після закінчення звітного періо­ду резервування засобами електронного зв'язку подає територіально­му управлінню довідку про залучені кошти та їх залишки на корес­пондентському рахунку із наступним наданням цієї інформації на па­перовому носії за підписом керівника та головного бухгалтера банку. Територіальне управління звіряє надану інформацію з даними що­денного балансу банку і визначає правильність дотримання банком вимог щодо формування обов'язкових резервів.

Територіальне управління на третій робочий день після звітного періоду подає департаменту монетарної політики та Генеральному департаменту банківського нагляду звіт про залучені банками кошти і розрахунок обов'язкових резервів. Про причини недотримання бан­ками нормативів обов'язкового резервування територіальні управлін­ня повідомляють департамент монетарної політики та Генеральний департамент банківського нагляду протягом семи календарних днів після закінчення звітного періоду.

За умови переведення банку в режим формування обов'язкових резервів на окремому рахунку в Національному банку банк про­тягом двох робочих днів після отримання відповідного повідом­лення від територіального управління має перерахувати кошти обов'язкових резервів у повному обсязі відповідно до встановлених нормативів за звітний період на окремий рахунок, відкритий у Націо­нальному банку. Довідку про залучені кошти та стан перерахування коштів обов'язкових резервів на окремий рахунок у Національному банку банки подають засобами електронного зв'язку протягом двох робочих днів після закінчення встановленого звітного періоду ре­зервування.

Територіальне управління на підставі цієї довідки здійснює конт­роль за правильністю розрахунку суми коштів обов'язкових резервів згідно з установленими нормативами резервування за відповідний звітний період резервування та перерахуванням банками цих коштів на окремий рахунок у Національному банку.

Якщо залишок коштів на окремому рахунку в Національному бан­ку за відповідний звітний період резервування перевищує встановлені нормативи обов'язкового резервування щодо залучених банком кош­тів, то територіальне управління протягом трьох робочих днів після 210

закінчення звітного періоду резервування повертає банку суму пере­вищення.

У разі зростання обсягів залучених банком коштів щодо поперед­нього звітного періоду резервування банк зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення звітного періоду резервування перерахувати на окремий рахунок, відкритий у Національному банку, суму коштів обов'язкового резервування відповідно до встановлених нормативів.

Скасування режиму формування банком обов'язкових резервів на окремому рахунку в Національному банку здійснюється згідно з рі­шенням Комісії, прийнятим на підставі повідомлення територіального управління про виконання банком вимог щодо формування обов'яз­кових резервів протягом п'яти періодів резервування поспіль, вис­новку департаменту монетарної політики та Генерального департа­менту банківського нагляду.

Про скасування режиму формування банком обов'язкових резервів на окремому рахунку в Національному банку територіальне управ­ління повідомляє банк на наступний робочий день після відповідного рішення Комісії. Після скасування режиму формування обов'язкових резервів на окремому рахунку банку в Національному банку банк має формувати обов'язкові резерви на своєму кореспондентському ра­хунку відповідно до встановлених нормативів і звітного періоду ре­зервування.

Територіальне управління НБУ у визначеній ним періодичності, але не частіше ніж один раз на рік, під час проведення планової або позапланової перевірки має перевіряти достовірність наданої банком інформації для розрахунку суми обов'язкових резервів безпосередньо в банку. Перевірку мають здійснювати відповідні підрозділи Націо­нального банку, на які покладено функції контролю за дотриманням банками нормативів обов'язкового резервування, як у складі комплекс­них інспекційних перевірок банків, так і самостійно згідно з планами робіт цих структурних підрозділів за умови, що під час здійснення інспекційної перевірки питання виконання обов'язкового резервуван­ня не перевірялися.

Банки несуть відповідальність за недотримання порядку форму­вання обов'язкових резервів згідно з цим Положенням і про причини невиконання вимог щодо обов'язкового резервування письмово пові­домляють територіальне управління протягом двох робочих днів піс­ля закінчення періоду резервування. За недотримання банком поряд­ку формування обов'язкових резервів Національний банк застосовує адекватні заходи впливу.

♦ Якщо банк не дотримується нормативів обов'язкового резерву­вання за один звітний період резервування протягом календарного

року, то Національний банк надсилає письмове застереження банку щодо необхідності безумовного дотримання вимог обов'язкового ре­зервування та недопущення їх повторного порушення протягом ка­лендарного року.

♦ За другий випадок порушення порядку формування обов'яз­кових резервів (два звітні періоди резервування поспіль) протягом півріччя на банк накладається штраф у розмірі процентної ставки Національного банку за кредитом овернайт під забезпечення, яка діяла на день застосування заходу впливу, від суми недорезерву-вання, але не більше ніж 1% від суми зареєстрованого статутного капіталу.

♦ За порушення банком порядку формування обов'язкових резер­вів упродовж трьох звітних періодів резервування поспіль протягом календарного року або неперерахування ним коштів обов'язкових ре­зервів у повному обсязі на окремий рахунок у Національному банку протягом 10 календарних днів після закінчення звітного періоду резер­вування територіальне управління Національного банку України подає клопотання Генеральному департаменту банківського нагляду Націо­нального банку України щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення операцій банку із залучення коштів від фізичних та/або юридичних осіб.

Національний банк може застосовувати до банку інші, адекватні допущеному порушенню, заходи впливу відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

§ 6. Порядок формування та використання

окремих видів резервів на покриття втрат

за активними операціями банків

Національний банк України встановлює порядок формування та використання окремих видів резервів, які повинні знизити банківські ризики завдяки списанню за рахунок цих коштів безнадійних боргів за активними операціями банків. На сьогоднішній день банки зо­бов'язані створювати такі резерви:

> резерв для відшкодування можливих утрат за кредитними опе­
раціями;

> резерв для відшкодування можливих утрат від дебіторської за­
боргованості;

> резерв на відшкодування можливих збитків банків від операцій
з цінними паперами;

> резерв ні відшкодування можливих збитків за простроченими
212

понад 31 день і сумнівними щодо їх отримання нарахованими дохо­дами за активними операціями;

> резерв на відшкодування можливих збитків за коштами, розмі­щеними на депозитних рахунках у банках (резидентах і нерезиден­тах), які визнані банкрутами, ліквідуються або зареєстровані в офшор-них зонах.

Всі резерви формуються банками віднесенням на витрати. Мета створення всіх резервів одна - покриття збитків. Утім, кожен із них має власний напрям такого покриття - збитки від конкретної активної операції. При цьому резерв за одним видом активних операцій не мо­же використовуватися для покриття збитків за іншими. Збитки від банківської діяльності в цілому покриваються за рахунок резервного фонду банку.

Дата добавления: 2015-06-26