Порядок формування резервів під дебіторську заборгованість

Оскільки відвернення банками коштів у дебіторську заборгова­ність призводить до скорочення обсягів робочих активів і погіршення їх якості, а також з метою поліпшення структури та визначення ре­альної вартості активів банки зобов'язані формувати резерви для від­шкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості, що регламентується Положенням про порядок формування і викорис-

тання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості, затвердженим постановою Правління НБУ від 13 грудня 2002 року № 505.

Для розрахунку резерву під дебіторську заборгованість банки зо­бов'язані щомісяця за станом на перше число місяця, наступного за звітним, здійснювати інвентаризацію дебіторської заборгованості та її класифікацію за групами ризику залежно від строків обліку на балан­сі, а також з урахуванням строків погашення, передбачених догово­рами або правилами здійснення операцій/розрахунків, що встановлені законодавством України та внутрішніми положеннями банків.

До дебіторської заборгованості, за якою банки зобов'язані форму­вати резерв, належить заборгованість, що виникла за такими операці­ями/розрахунками:

> з підкріплення банку готівкою;

> з іншими банками;

> з авансування або нестачі попередньо депонованих клієнтами
коштів для купівлі-продажу іноземної валюти, дорогоцінних металів
та цінних паперів за їх дорученням;

> з клієнтами банку;

> з купівлі господарських матеріалів, придбання нематеріальних
активів та основних засобів, розрахунками за спецзв'язок тощо;

> з купівлі іноземної валюти та банківських металів за власними;

> за цінними паперами для банку та фінансовими послугами, які
надані банком;

> з авансування коштів працівникам банку на відрядження, гос­
подарські витрати, а також нестачі та інші нарахування на працівни­
ків банку;

> за розрахунками з працівниками банку, іншими особами.

Резерв не формується під дебіторську заборгованість за операція­ми з грошово-речовими лотереями та за індексацією грошових за­ощаджень.

Для визначення розміру резерву сума дебіторської заборгованості, класифікованої за групами ризику, зважується на відповідний коефі­цієнт резервування (табл. 5.10).

Резерв під дебіторську заборгованість за відповідною групою ри­зику формується з урахуванням кількості днів прострочення за відпо­відним коефіцієнтом, але не меншим, ніж передбачено за загальним строком обліку на балансі (що встановлений для дебіторської забор­гованості за капітальними вкладеннями або для іншої дебіторської заборгованості). Під час класифікації дебіторської заборгованості за відповідними групами ризику день виникнення заборгованості не враховується.

Сума дебіторської заборгованості, що віднесена до 1 групи ризику,

вважається стандартною. Дебіторська заборгованість, що віднесена до 2-4 груп ризику, вважається нестандартною. Дебіторська заборго­ваність вважається збитковою та має відноситися до IV групи ризику, якщо вона обліковується на балансі 361 і більше днів або яка пере­оформлена новими угодами (тобто заміна одного зобов'язання іншим між тими самими особами або в разі переведення боргу на іншого боржника), або виникла в результаті переоформлення кредитної за­боргованості чи за операціями з контрагентом, який одночасно має заборгованість за кредитною операцією, що класифікована банком як безнадійна, або щодо якої відомі факти, що підтверджують неможли­вість повернення її контрагентом банку, або яка визнана безнадійною відповідно до законодавчих актів України.

Таблиця 5.10

Дата добавления: 2015-06-26