Нормативи ліквідності

Вають

Миттєва ліквідність (Н4) Поточна ліквідність (Н5) Короткострокова ліквідність (Н6) Рис. 5.5. Нормативи ліквідності

Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне ви­конання своїх грошових зобов'язань, що визначається збалансованіс­тю між строками і сумами погашення розміщених активів та строка­ми і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками і сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Ліквідними активами є кошти в касі, на рахунках, відкритих в На­ціональному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.

Банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні. Це здійснюється з метою своєчасного виконання всіх узятих зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості та ва­люти платежу; забезпечення оптимального співвідношення між влас­ними та залученими коштами тощо.

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контро­лю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання його грошо­вих зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках).

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) визначається як співвідно­шення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зо­бов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками. Розраховується за формулою:

К + КР ---------- Зп.р.

(5.4)

хЮ0%,

Зп.р.

де Н₄ - норматив миттєвої ліквідності; К - кошти в касі банку; КР - кошти на кореспондентських рахунках в інших банках;

Зп.р. - зобов'язання, що обліковуються за поточними рахун­ками.

Значення нормативу Н4 не повинно бути меншим 20%.

Норматив поточної ліквідності (Н5) установлюється для визна­чення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку. Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховують­ся вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня.

Норматив поточної ліквідності (Н5) визначається як співвідно­шення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань бан­ку з відповідними строками виконання.

Розраховується за формулою:

Апот

(5.5)

--------

Зпот

де Н$ - норматив поточної ліквідності;

Апот - поточні активи банку;

Зпот - поточні зобов'язання банку.

При розрахунку нормативу поточної ліквідності до активів пер­винної та вторинної ліквідності належать:

> готівкові кошти;

> банківські метали;

> кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Націо­
нальному банку та інших банках;

> строкові депозити, розміщені в Національному банку та інших
банках;

> боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані Націо­
нальним банком, у портфелі банку на продаж та на інвестиції;

> боргові цінні папери в портфелі банку на продаж і на інвестиції;

> надані кредити.

До зобов'язань належать:

> кошти до запитання;

> короткострокові й довгострокові кредити, одержані від Націо­
нального банку та інших банків;

> кошти бюджету України;

> строкові депозити інших банків і клієнтів;

> цінні папери власного боргу, емітовані банком;

> субординований борг банку;

> зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів;

> зобов'язання з кредитування, надані клієнтам і банкам.
Значення нормативу Н5 не повинно бути меншим 40%.
Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється

для контролю за здатністю банку виконувати взяті ним короткостро­кові зобов'язання за рахунок ліквідних активів.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) визначається як від­ношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань (із почат­ковим строком погашення до одного року).

Розраховується за формулою:

Ак І с

Н₆ =---------- хЮ0%, (5.6)

ЗкІ с

де Не - норматив короткострокової ліквідності;

Ак/с - короткострокові активи банку;

Зк/с - короткострокові зобов'язання банку.

Для розрахунку нормативу короткострокової ліквідності до лік­відних активів долучають:

> готівкові кошти;

> банківські метали;

> кошти на кореспондентських рахунках в НБУ та інших банках;

> короткострокові депозити, розміщені в НБУ та інших банках;

> короткострокові кредити, надані іншим банкам.
До короткострокових зобов'язань долучають:

> кошти до запитання;

> кошти бюджету України;

> короткострокові кредити, одержані від НБУ та інших банків;

> короткострокові депозити інших банків і клієнтів;

> короткострокові цінні папери власного боргу банку;

> зобов'язання й вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів;
^ зобов'язання з кредитування, що надані банкам і клієнтам.
Значення нормативу Н4 не повинно бути меншим 20%.
Розгляньмо порядок розрахунку нормативів кредитного ризику,

які бувають таких видів (рис. 5. 6).

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одно­го контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента ви­значається як відношення суми всіх вимог банку до цього контраген­та і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку.

Розраховується за формулою:

З, к - Рфакт

Н = -і-------- *.------ х 100%, (5.7)

РК

де.//₇ - максимальний розмір кредитного ризику на одного контр­агента;

3\К - сукупна заборгованість за всіма видами кредитних операцій щодо одного клієнта чи банку-контрагента;

Рфакт - фактично створені резерви за активними операціями;

РІС- регулятивний капітал.

До вимог банку щодо контрагента включаються:

• щодо банків-контрагентів:

о строкові депозити, розміщені в інших банках;

о кредити, надані іншим банкам;

о сумнівна, пролонгована і прострочена заборгованість за креди­тами/депозитами, що надані іншим банкам, та заборгованість за про­строченими й сумнівними до погашення нарахованими доходами за цими операціями;

о дебіторська заборгованість і сумнівна дебіторська заборгова­ність за операціями з банками;

• щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:

о заборгованість за кредитами;

о сумнівна, пролонгована і прострочена заборгованість за креди­тами та заборгованість за простроченими й сумнівними до погашення нарахованими доходами;

о дебіторська заборгованість і сумнівна дебіторська заборгова­ність, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

о заборгованість (зокрема прострочена й сумнівна) за факторин­говими операціями, фінансовим лізингом, врахованими векселями, борговими цінними паперами місцевих органів виконавчої влади та небанківських установ у портфелі банку на продаж та на інвестиції, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

о акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал.

До позабалансових зобов 'язань, що видані банком, включаються: 196

• гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, надані банком;

• сумнівні гарантії та поручительства;

• зобов'язання з кредитування, надані банком.

Нормативне значення нормативу Н7 не повинно перевищувати

25%.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим конт­рагентом або групою пов'язаних контрагентів.

Кредитний ризик, що його прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контр­агентів і всіх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цьо­го контрагента або групи пов'язаних контрагентів, становить 10% і більше від регулятивного капіталу банку.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) визначається як спів­відношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуван­ням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного ка­піталу банку.

Розраховується за формулою:

(5.8)

Звел_хк - Рфакт
^н% =------------------------ х 100%,

де Н% - норматив великих кредитних ризиків;

Звел\к - сукупний розмір усіх зобов'язань, що складають великий кредитний ризик (не менше 10%) одного контрагента або групи пов'язаних контрагентів;

Рфакт - фактично створені резерви за активними операціями; РК - регулятивний капітал.

До вимог банку до контрагента або пов'язаних контрагентів вклю­чаються:

• щодо банків контрагентів:

о строкові депозити, що розміщені в інших банках;

о заборгованість за кредитами, що надані іншим банкам;

о сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кре­дитами/депозитами, що надані іншим банкам, заборгованість за про­строченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;

о дебіторська заборгованість і сумнівна дебіторська заборгова­ність за операціями з банками;

• щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:
о заборгованість за кредитами;

о сумнівна, пролонгована і прострочена заборгованість за креди-

тами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;

о дебіторська заборгованість і сумнівна дебіторська заборгова­ність, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

о заборгованість (зокрема прострочена й сумнівна) за факторин­говими операціями, фінансовим лізингом, врахованими векселями, борговими цінними паперами місцевих органів виконавчої влади та небанківських установ у портфелі банку на продаж і на інвестиції, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

о акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал).

До позабалансових зобов 'язань, наданих банком, включаються:

• гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, надані банком;

• сумнівні гарантії та поручительства;

• зобов'язання з кредитування, надані банком.

Нормативне значення Н8 не повинно перевищувати восьми крат­ного розміру регулятивного капіталу банку.

Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує восьми кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищу­ються:

• якщо перевищення становить не більше 50%, то вимоги до
нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються;

• якщо перевищення більше 50%, то вимоги до нормативу адек­
ватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та пору­чительств, наданих одному інсайдерові (Н9), встановлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсай-дерами, що може спричинити прямий та непрямий вплив на діяль­ність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, невигідних для банку, а це, своєю чергою, призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначен­ня платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та пору­чительств, наданих одному інсайдерові (Н9), визначається як спів­відношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зо­бов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та капіталу банку.

Розраховується за формулою:

х100%,

З_хін - Рфакт
------------------

(5.9)

де #₉ - максимальний розмір кредитів, гарантій, поручительств, ви­даних одному інсайдеру;

3\ін - сукупний розмір кредитів, гарантій, поручительств, врахо­ваних векселів і забалансових вимог стосовно одного інсайдера;

Рфакт - фактично створені резерви за активними операціями;

РК - регулятивний капітал.

До зобов'язань одного інсайдера перед банком долучаються:

• строкові депозити, розміщені в інших банках;

• заборгованість за кредитами;

• сумнівна, пролонгована і прострочена заборгованість за креди­
тами/депозитами, заборгованість за простроченими й сумнівними до
погашення нарахованими доходами;

• дебіторська заборгованість і сумнівна дебіторська забор­
гованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані до­
ходи;

• заборгованість (зокрема прострочена й сумнівна) за факторин­
говими операціями, фінансовим лізингом, врахованими векселями,
борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення
нараховані доходи за ними;

• акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ,
на суму яких зменшено регулятивний капітал).

До позабалансових зобов 'язань перед банком долучаються:

• гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, надані банком;

• сумнівні гарантії та поручительства;

• зобов'язання з кредитування, надані банком.
Нормативне значення Н9 не має перевищувати 5%.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гаран­тій та поручительств, наданих інсайд ерам (Н10), встановлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмір­ний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайд ерам (Н10), визначається як співвід­ношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і 100% суми по­забалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та капіталу банку.

Розраховується за формулою:

_ТТ Зін- Рфакт

(5.10)

^н\о =-------------------- х 100%,

РК

Рис. 5.7. Нормативи інвестування Національний банк із метою забезпечення контролю за інвести­ційною діяльністю банків, а саме - за прямими інвестиціями, вста­новлює нормативи інвестування. Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою. 200

де Н\₀ - максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та пору­чительств, наданих інсайдеру;

Зін - сукупний розмір кредитів, гарантій, поручительств, врахова­них векселів і позабалансових вимог стосовно всіх інсайдерів; Рфакт - фактично створені резерви за активними операціями; РК - регулятивний капітал. До зобов 'язань інсайдерів перед банком долучаються:

• строкові депозити, що розміщені в інших банках;

• заборгованість за кредитами;

• сумнівна, пролонгована і прострочена заборгованість за креди­
тами/депозитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до
погашення нарахованими доходами;

• дебіторська заборгованість і сумнівна дебіторська заборгова­
ність, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

• заборгованість (зокрема прострочена й сумнівна) за факторин­
говими операціями, фінансовим лізингом, врахованими векселями,
борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення
нараховані доходи за ними;

• акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал).

До позабалансових зобов'язань, виданих банком інсайдерам, долу­чаються:

• гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, надані банком;

• сумнівні гарантії та поручительства;

• зобов'язання з кредитування, надані банком.
Нормативне значення Н10 не повинно перевищувати 40%.
Розгляньмо порядок розрахунку нормативів інвестування, котрі

бувають таких видів (рис. 5. 7).

Дата добавления: 2015-06-26