Тести для визначення вихідного рівня знань 1 страница

1. Причиною асфіксії є:

А. Внутрішньоутробна інфекція;

В. Імунологічна несумісність;

С. Ураження за резус-конфліктом;

D. Внутрішньоутробна травма плоду;

E. Все вище перераховане.

2. До антенатальних факторів ризику асфіксії відноситься все, окрім:

А. Стрес;

А. Цукровий діабет;

С. Пізній гестоз;

D. Затримка внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР);

E. Переношувана вагітність.

3. Оцінка дитини за шкалою Апгар – 4-5 балів.Яка ступінь асфіксії?:

А. Легка;

В. Середня;

С. Важка;

D. Дуже важка;

E. Асфіксії не відмічається.

4. Вторинна асфіксія може бути внаслідок:

А. Серцево-судинні;

В. Цукровий діабет;

С. Інфекційні захворювання;

D. Тиреотоксикоз;

E. Порушення мозкового кровообігу.

5. Вторинна асфіксія може бути внаслідок:

А. Аномалія родової діяльності;

В. Передчасне відшарування плаценти;

С. Переношена вагітність;

D. Ускладнення у пологах;

E. Пневмопатія.

6. Ступінь прояву асфіксії залежить від:

А. Віку матері;

В. Захворювань матері під час вагітності;

С. Екологічне забруднення;

D. Все вище перераховане;

E. Інтенсивність та тривалість гіпоксії.

7. Асфіксія при хронічній гіпоксії призводить до:

А. Гіпокаліємії;

В. Азотемії;

С. Метаболічному ацидозу;

D. Метаболічному алкалозу;

E. Гіповолемії.

8. На яких хвилинах життя оцінюється ступінь важкості асфіксії за шкалою Апгар:

А. 1 та 3 хв.;

В. 3 та 5 хв.;

С. 1 та 5 хв.;

D. 5 та 10 хв.;

E. 10 та 15 хв.

9. Ступінь важкості асфіксії визначається за:

А. Тривалістю пологового періоду;

В. Віком матері;

С. Перенесеними захворюваннями матері у період вагітності;

D. Токсикозом вагітної;

E. Рівнем pH крові.

10. Які ступені виділяють у клініці асфіксії:

А. Легкий;

В. Середній;

С. Важкий;

D. Усі вище перераховані;

11. Які зміни простежуються у крові внаслідок асфіксії:

А. Метаболічний ацидоз;

В. Метаболічний алкалоз;

С. Гіпероксія;

D. Гіперкапнія;

E. Гіперглікемія.

12. Виберіть ранні ускладнення асфіксії:

А. Перивентрикулярна лейкомаляція;

В. Гіпоксично-ішемічна енцефалопатія;

С. Судомні прояви;

D. Гіпертензійно-гідроцефальний синдром;

Е. Менінгіт.

13. Після народження дитина бліда, має неритмічне дихання, яке не поліпшується

на тлі оксигенотерапії. Пульс слабкий і швидкий, АТ важко виміряти, набряків

немає. Яка найвірогідніша причина цих симптомів?

А. Застійна серцева недостатність;

В. Асфіксія;

С. Внутрішньочерепний крововилив;

D. Внутрішньоутробний сепсис;

Е. Внутрішньоутробна пневмонія.

14. У дитини при народженні констатована асфіксія, виявлені наступні показники КОС: рН=7,02; ВЕ=(-)20; рСО2 =34 мм.рт.ст. Який ступінь асфіксії має місце?

А. Легкий;

В. Важкий;

С. Показник КОС нормальний;

D. За даними КОС не можна судити про ступінь перенесеної асфіксії;

Е. Асфіксії нема.

15. У дітей, що народилися в стані важкої асфіксії відзначається гіперкатаболізм з кетозом. Яке інфузійне середовище найбільш показане немовлятам з метою лікування названих порушень обміну?

А. Поліглюкін;

В. Реополіглюкін;

С. Ізотонічний розчин глюкози;

D. Розчин манітолу;

Е. Гіпертонічний розчин.

16. Який вміст калію є най вірогіднішим у плазмі крові новонародженого, що

переніс у пологах важку асфіксію в перші години життя?:

А. 2,2 ммоль/л;

В. 3,0 ммоль/л;

С. 4,0 ммоль/л;

D. 8,0 ммоль/л;

Е. 9,2 ммоль/л.

17. Яка доза 0,01% адреналіну використовується при проведенні серцево-легеневої реанімації у новонароджених:

А. 0,01 мл/кг;

В. 0,1 мл/кг;

С. 1,0 мл/кг;

D. 0,001 мл/кг;

Е. 0,3 мл/кг.

18. Яка доза 4,2 гідрокарбонату натрію використовується при наданні серцево-легеневої реанімації новонародженим:

А. 1,0 мл/кг;

В. 4,0 мл/кг;

С. 3,0 мл/кг;

D. 0,1 мл/кг;

Е. 2,0 мл/кг.

19. Непрямий масаж серця у новонароджених проводять:

А. Одним пальцем;

В. Двома пальцями;

С. Однією рукою;

D. Двома руками;

Е. Прекардіальним ударом.

20. Протипоказання до проведення штучної вентиляції легень:

А. Діафрагмальна кила;

В. Аспірація меконієм;

С. Хвороба гіалінових мембран;

D. Природжений гіпотиреоз;

Е. Тетрада Фалло.

Відповіді до тестових завдань:

1-E, 2-А, 3-В, 4-Е, 5-Е, 6-Е, 7-Е, 8-С, 9-Е, 10-D, 11-А, 12-А,13-В, 14-В,

15-С, 16-D, 17-В, 18-В, 19-В, 20-А.

VIII. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

Орієнтовна карта для організації самостійної роботи студентів з навчальною літературою

Завдання	Вказівки
Вивчити етіологію асфіксії новонародженого	Перерахувати основні причини та фактори ризику розвитку асфіксії новонародженого
Вивчити патогенез асфіксії новонародженого	Виділити ключові ланки патогенезу асфіксії новонародженого
Вивчити клінічну картину асфіксії новонародженого	Встановити клінічні симптоми,що дають змогу поставити імовірний діагноз асфіксії новонародженого
Вивчити діагностичні критерії асфіксії новонародженого	Скласти структурну схему захворювання
Вивчити додаткові методи дослідження (лабораторні, інструментальні)	Скласти план обстеження хворого на асфіксії новонародженого
Вивчити патогномонічні для асфіксії новонародженого зміни даних додаткових методів дослідження	Перерахувати основні діагностичні критерії асфіксії новонародженого за даними додаткових методів дослідження
Провести диференційну діагностику, встановити заключний діагноз	Обгрунтувати основні компоненти діагнозу відповідно до сучасної класифікації,та провести диференційний діагноз
Призначити індивідуальне комплексне лікування хворого на асфіксії новонародженого	Скласти лист призначень із зазначенням режиму, методу вигодовування, медикаментозного лікування, враховуючи термін гестації, важкість стану хворого, форму захворювання, наявність ускладнень

ЛІТЕРАТУРА

Основна література

1. Аряєв М.Л. Неонатологія. - Київ: «АДЕФ-Україна.», 2006. - 754 с

2. Безруков Л.О., Волосовець О.П., Шунько Є.Є., Кривопустов СП., Годованець Ю.Д., Мигаль В.Г. Неонатологія. - Чернівці, 2000. - 235 с.

3. Волосовец А.П., Кривопустов СП., Манолова Э.П., Ершова И.Б., Бойченко П.К. Лабораторные исследования в практической педиатрии. - Луганск, 2003.-131 с.

4. Гіпоксичні ушкодження головного мозку в новонароджених // навчально-методичний посібник, Київ Інтермед., - 2003, - 101с

5. Дитячі хвороби. За ред. В.М. Сідельникова, В.В.Бережного. К.:Здоров'я, 1999.-734 с.

6. Класифікація уражень нервової системи у дітей та підлітків / За ред. В.Ю. Мартинюка.—К.:Фенікс, 2001.—192 с.

7. Майданник В.Г. Педиатрия. Учебник (2-е издание, испр. и доп.)

Додаткова література

1. Медицина дитинства. За редакцією П.С. Мощича. - К.Здоров'я, 1994. -Т. 1-4.-2350 с.

2. Резніченко Ю.Г.Перинатальні ураження нервової системи (погляд педіатра)., Харків 2004.,-96с

3. Суліма О.ГСучасні аспекти асфіксії у новонародже-них // 3бірник наук, праць. Актуальні питання неонатології.— К., 2003.—С. 137—151.

4. Харьков: Фолио, 2002. - 1125 с.

1. Шабалов Н.П. Неонатология. В 2-х томах. Спец.л-ра. С.-Петербург, 1996, - Том I. 492 с, Том П. - 505 с.

Тема 3. Пологова травма.Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Диференціальна діагностика. Лікування. Профілактика. Прогноз.

Кількість навчальних годин – 4 академічні години.

1. Актуальність теми: Пологовою травмою називають механічне ушко­дження цілісності тканин і органів новонародженої дитини, під час пологів. За даними різних авторів, по­логова травма трапляється із частотою від 2 до 7 випадків на 1000 живонарод-жених і є причиною смерті в ранній неонатальнй період у 0,04 - 0,64 випадків па 1000 жнвонароджених. В середньому біля 2% новонароджених отримують травми під час пологів. Особливо актуальним є внутрішньочерепна пологова травма, яка веде до високої летальності, формуванню органічних і функціональних захворювань нервової системи та інвалідизації дитини. Тому ця проблема з медичної переростає в соціальну.

МЕТА: вміти виявити критерії зрілості новонародженої дитини, визначити і проаналізувати перебіг транзиторних станів періоду новонародженості; складати план догляду і вигодовування немовлят, визначити можливий ризик перинатальної патології. Навчитись діагностувати пологові травми у новонародженого, призначати комплексне лікування, реабілітаційні заходи по профілактиці залишкових явищ родового травматизму.

ІІ. Навчальні цілі заняття (з вказівкою рівня засвоєння, що планується):

Студент повинен мати уявлення (ознайомитися): α1

- Про місце пологової травми в структурі захворювань нервової системи дітей, поширенність у різних вікових та етнічних групах;

- Про статистичні дані щодо захворюваності, частоти виникнення ускладнень, летальності, найближчого та віддаленого прогнозу хворих;

- Про історію наукового вивчення та внесок відчизняних вчених;

Студент повинен знати (засвоїти): α2

- етіологію пологової травми;

- ключові ланки патогенезу нервової системи;

- типові клінічні прояви пологової травми;

- лабораторну та інструментальну діагностику пологової травми;

- ускладнення пологової травми;

- принципи лікування пологової травми у дітей;

Студент повинен оволодіти: α3

Навичками:

- Збирання скарг та анамнезу захворювання;

- Обстеження хворого на пологову травму та виявлення основних симптомів і синдромів;

- Сформулювати та обгрунтувати попередній діагноз;

- Визначення плану лабораторного та інструментального обстеження хворого (згідно стандартам діагностики);

Вміннями:

- Інтерпритувати результати лабораторних та інструментальних досліджень;

- Провести диференційну діагностику з пологовою травмою та іншими клінічними станами, що розвилися в зв'язку з ураженням головного мозку у внутрішньоутробному періоді чи в період пологів

- Надати рекомендації стосовно режиму хворого на пологову травму, враховуючи стадію захворювання, важкість стану та супутню патологію;

- Скласти план лікування хворого на пологову травму (згідно стандартам лікування) з урахуванням стадії захворювання, наявності ускладнень та супутньої патології;

- Надати невідклажну допомогу в екстримальних ситуаціях та невідкладних станах.

ІІІ. Цілі розвитку особистості (виховні цілі):

- Студент повинен навчитися дотримуватися правил поведінки, принципів лікарської етики та деонтології біля ліжка хворого на пологову травму;

- Оволодіти вмінням встановлювати психологічний контакт з пацієнтом та його родиною;

- Засвоїти почуття професійної відповідальності за своєчасність та адекватність надання кваліфікованої медичної допомоги.

ІV. Міждисциплінарна інтеграція:

Дисципліна	Знати	Вміти
1. Попередні (забезпечуючі)
Нормальна анатомія	Будову ЦНС немовляти і дітей перших місяців життя.
Нормальна фізіологія	Фізіологію ЦНС немов­ляти і дітей перших місяців життя, норматив­ні показники лаборатор­них та інструментальних методів дослідження, їхнє значення	Оцінити дані лабораторних та інструментальних методів обстеження пацієнта
Патологічна фізіологія	Ключові ланки патології ЦНС
Патологічна анатомія	Морфологічні особливос­ті розвитку центральної нервової системи немовляти в залежності від стадії процесу	Аналізувати та інтерпретувати дані клінічного обстеження та додаткових методів обстеження хворих
Фармакологія	Фармакокінетику, фармакодинаміку, побічні еффекти медикаментозних, які застосовуються при лікуванні хворих на ураження нервової системи немовлят	Призначити лікування в залежності, індивідуальних особливостей хворого, періоду захворювання. Означити оптимальний режим прийому та дози препаратів. Виписати рецепти.
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Основні етапи та методи клінічного обстеження хворого	Зібрати скарги, анамнез хвороби, життя, виявити основні фактори ризику хворих на ураження нервової системи немовлят, провести об’єктивне обстеження хворого по органам і системам, інтерпретувати дані додаткових лабораторних та інструментальних досліджень
2. Внутрішньопредметна інтеграція
Пологова травма	Клінічні прояви пологової травми	Встановлювати характерні клінічні ознаки асфіксії диференційну діагностику з перинатальними ураження ми нервової системи
Внутрішньоутробна гіпоксія і асфіксія при народженні.	Симптоми пологової травми при народженні	Визначати клінічні ознаки пологової травми при народженні та проводити диференційну діагностику з проявами гіпоксія.
Внутрішньоутробні та неонатальні інфекції.	Клінічні прояви внутрішньоутробної та неонатальної інфекції.	Визначати клінічні ознаки внутрішньоутробної та неонатальної інфекції та проводити диференційну діагностику з проявами асфіксії

V. Зміст теми:

Розвитку пологової травми сприяють різні фактори:

сідничне передлежання;

олігогідроамніон;

• затяжні і стрімкі пологи;

• пологи вдома;

• поступлення до пологового будинку в потуговий період;

• вузькі і ригідні пологові шляхи;

• невеликий зріст матері;

• глибоке тривале поперечне стояння передлежачої частини плода в пологових шляхах;

патологічна форма таза в матері (вузький, плоский, плоскорахітичннй);

• стимуляція пологів на тлі слабкості пологової діяльності;

акушерські втручання в пологах (застосування порожнинних і вихідних аку­шерських щипців, вакуум екстрактора, поворот на ніжку з наступною екст­ракцією плода, операція кесаревого розтину при вклиненні голови плода в таз матері);

• макросомія;

• мікросомія внаслідок затримки внутрішньоутробного розвитку плода;

• коротка пуповина;

• обвивання пуповини навколо шиї;

• перекошеність;

• недоношеність;

• вади розвитку плода;

• великі розміри голови плода.

Класифікація пологових травм у новонароджених:

• пологова травма м'яких тканин і кісток скелета;

• пологова травма головного мозку (внутрішньочерепні крововиливи);

• пологова травма спинного мозку;

• пологова травма черепних і периферійних нервів;

• пологова травма внутрішніх органів.

За перебігом розрізняють наступні періоди пологової травми:

• гострий (7—10 днів із дня народження до 1-го місяця життя);

• ранній відновний (2 - 4-й місяці життя);

• пізній відновний (5-й місяць життя — до одного, двох років).

ПОЛОГОВА ТРАВМА М'ЯКИХ ТКАНИН І КІСТОК

Пологова травма м'яких тканин і кісток скелета трапляється часто і прояв­ляється саднами передлежачої частини, лінійними порізами при олігогідро-амніоні під час проведення операції кесаревого розтину. Переломи кісток скелета стаються при стисненні кістками таза, акушерськими щипцями, застосу­ванні акушерських інструментів.

Пологова пухлина локалізується в ділянці голови новонародженого як наслідок підшкірного накопичення серозно-кров'янистої рідини, позв'язана з процесом конфігурації голівки плода під час пологів або застосуванням вакуум-екстрактора. Набряк м'яких тканин голови розсмоктується до кінця раннього неоі іатал ьного періоду.

Стиснення вушної раковини акушерськими щипцями супроводжується кро­вовиливом і зміною форми вуха у вигляді кольорової капусти, при ушкодженні хрящової тканини надалі можливе формування стійкого перихондрпту.

Розрив задньої межової пластинки рогівки надалі призводить до утворення рубця, астигматизму й амбліопії.

Розрив і крововилив у грудниюю-ключично-соскоподібшш м'яз. Частіше трапляється в пологах при сідничному передлежанні плода. Розрив ло­калізується в груднинній частини м'яза, прнзводячп до розвитку кривошиї. Діаг­ностують до кінця 1-го тижня життя новонародженого. Голова дитини нахилена в уражений бік, а підборіддя повернуто у протилежний. При двобічному ушкод­женні голова нахилена вперед, обмежена рухливість хребта в шийному відділі, посилений шийний лордоз.

Крововилив під апоневроз — ізольоване скупчення крові під скальпом. Вини­кає в результаті накладання щипців і розриву підшкірних вен. Клінічно прояв­ляється пухлиноподібним, іноді флюктуючнм утворенням, необмеженим межа­ми однієї кістки черепа. При розмірі близько 1см може містити понад 200 мл кроні і зумовлювати розвиток гіповолемічного шоку. Спонтанне розсмоктуван­ня крові триває декілька тижнів і може супроводжуватися непрямою гіпербілірубінемією і жовтяничним забарвленням шкіри.

Кефалогематома — накопичення крові в субперіостальиому просторі. Є наслідком відшарування окістя при русі голови в момент прорізування. Кефало-гематома завжди обмежена межами однієї кістки, частіше тім'яної або потилич­ної, безболісна, не пульсує, під час пальпації можна відчути флуктуацію. Шкіра над кефалогематомою не змінена. У процесі розсмоктування може спричиню­вати підвищене внутрішньосудинне утворення білірубіну і розвиток жовтяниці.

Переломи покривших кісток і кісток основи черепа трапляються при здавлю­ванні голівки плода лобковим симфізом, крижовим мисом і сідничними висту­пами таза і, як правило, мають лінійний характер. Утиснені переломи формують­ся внаслідок накладання акушерських щипців. Якщо перелом не супроводжує внутрішньочерепний крововилив, то він перебігає безсимптомно, зазвичай са­мостійно загоюється і не чинить негативного впливу на подальший розвиток ди­тини. Зрідка у разі влучення в місце дефекту павутинної оболонки можуть утво­рюватися лептоменінгеальні кісти, які містять спинномозкову рідину. Надалі та­ка кіста може стати причиною судомної активності мозку. Перелом скроневої кістки з ушкодженням кам'янистої частини (піраміди) може супроводжуватися крововиливом у барабанну порожнину та ушкодженням слухових кісточок.

Перелом кісток лицевого черепа частіше відбувається при лицевому пере-длежанні і застосуванні акушерських щипців. Буває перелом очної ямки з ушко­дженням м'яза-підіймача верхньої повіки, сльозової протоки і сльозової залози, травмою очного яблука з крововиливом у склисте тіло. Виявляють зсув хрящо­вої частини носової перегородки внаслідок стиснення кісток носа під час по­логів, що супроводжується набряком слизової оболонки носової порожнини н утрудненням носового дихання через часткову обструкцію верхніх дихальних шляхів. Дихання у цьому разі стає стридорозним. Рідко виявляють перелом нижньої щелепи, що клінічно проявляється асиметрією обличчя і наявністю підшкірної гематоми в зоні перелому.

Перелом ключиці — одне з найчастіших ушкоджень під час пологів. Сприяючими факторами є: макросомія, утруднене виведення плечиків, закидання ручок при тазовому передлежанні, вузький таз. Зазвичай перелом розташовується в середній частині ключиці і може бути повним або підокісним. При грубих ушкодженнях — обмеження рухливості верхньої кінцівки, болюча пальпація ключиці,крепітація уламків.

Перелом плечової кістки є наслідком акушерських втручань при ножному і сідничному передлежанмі. Найчастіше перелом локалізується в середній трети­ні діафіза і метаепіфіза проксимального і дистального кінців плечової кістки. При діафізарному переломі рухи в кінцівці цілком відсутні. М'які тканини над зоною перелому набряклі, болючі, можна виявити крепітацію уламків При епіфізеолізі клініка залежить від ступеня зсуву уламків і проявляється при­пухлістю і болючістю в ділянці плечового суглоба, нечіткою крепітацією.

Перелом стегнової кістки можливий унаслідок витягання плода за тазовий кінець у випадку сідничного передлежання і при витягненні за ніжку при ке­са­ревому розтині. Бувають діафізарні переломи й епіфізеолізи. При діафізарному переломі, звичайно, відбувається зсув уламків по довжині, ширині і під кутом. Нога новонародженого займає вймушене положення, вона зігнута в колійному і кульшовому суглобах і приведена, виражений набряк стегна. При епіфізеолізі відзначають згладжуваність контурів кульшового суглоба, різке обмеження активних рухів, біль і крепітація уламків при спробі пасивних рухів. До 7- 10 дня формується значний кістковий мозоль і підвивих у кульшовому суглобі.

Внутрішньочерепні травматичні крововиливи

Травматичні внутрішньочерепні крововиливи виникають у доношених новонароджених і поєднуються з пологовою травмою. До умов, що впливають на перебіг внутрішньочерепних крововиливів, відносять порушення системи згортання крові, дефіцит вітаміну К у новонародженого. Серед доношених новонароджених частота внутрішньочерепних крововиливів- 1:1000. Клінічна картина внутрішньочерепної гематоми залежить від її локалізації (рис.).

Локалізація ушкоджень при пологовій травмі за Х.Есбахом:

1 - пологова пухлина м'яких тканин; 2 - кефалогематома; 3 - епідуральна гематома; 4 - субдуральний крововилив; 5 - вііутрішіїьошлуночковиіі крововилив; 6 - підвивше Сі; 7 - крововилив у грудишию-ключично-соскоподібіши м'яз; 8 - перелом ключиці; 9 - лмтгоменінгеальний кро­вовилив; 10 - крововилив у мозкову речовину; 11 - крововилив у мозочковин намет з його розривом; 12 - перелом Cvi; 13 – епіфізіоліз

Механізм появи і клініка різних травматичних крововиливів у новонароджених має певні особливості.

Епідуральні гематоми розвиваються внаслідок розриву середньої оборонної артерії при переломах скроневої кістки. Трапляється рідко. Локалізуються між твердою мозковою оболоною і кістками черепа. Латентний період - декілька годин. Клінічно проявляється ознаками посиленої лікворної гіпертензії, напруженням великого тім'ячка, гіперзбудливістю,, судо­мами і появою ознак стиснення стовбура мозку. Характерна анізокорія з розши­ренням зіниці на боці ураження. Для достовірної прижиттєвої діагностики егидуральноі гематоми необхідне проведення комп'ютерної томографи головного мозку. На краніальних томограмах виявляють однобічне або двобічне скупчення крові стрічкоподібної форми чи у формі двоопуклої лінзи між твер­дою мозковою оболоною і покривними кістками черепа

. Субдуральні супратенторіальні крововиливи виникають при:

стисненні черепа і його де­формації, коли відбувається зсув кісток черепа під час за­тяжних пологів з передчасним вилиттям навколоплідних вод;

стрімких пологах;

невідповідності розмірів го­лови плода розмірам таза по­роділлі;

утрудненнях виведення го­лови;

накладанні щипців;

витяганні плода за тазовий кінець.

Джерелом крововиливів є вени, що впадають у верхній стріловий і поперечний сину-си, судини мозочкового намету. При ушкодженні стрілового синуса кров нако­пичується в зоні передніх центральних звивин. У клінічній картині можливий період уявного благополуччя тривалістю до 72 год, потім виявляють збуджу­ваність, менінгеальні симптоми, розширення зіниці на боці гематоми, фокальні і мультифокальні судоми. При парасагітальній локалізації гематоми можливе формування нижнього парапарезу або контралатерального геміпарезу. Псевдо-бульбарпий синдром розвивається у разі залучення в патологічний процес па­ренхіми мозку й ушкодженні кортиконуклеарних шляхів каудальної групи че­репних нервів.

Субдурольні субтенторіальні крововиливи є наслідком затяжних пологів у лобовому або сідничному передлежанні, при яких відбувається розрив намету мозочка на межі з мозковим серпом, ушкодження вени мозочкового намету і прямого синуса. У результаті виникає крововилив у субдуральному просторі задньої черепної ямки, що призводить до стиснення мозочка і довгастого мозку. Виділяють два варіанти перебігу.

1. Катастрофічний, при якому з перших хвилин життя дитини виявляють різку млявість, адинамію, що переростають у сопор і кому, напади вторинної асфіксії, тонічні судоми і бульбарні розлади, порушення дихання і серцевої діяльності. Характерний високий хрипкий крик, втрата смоктального рефлексу, розширення зіниць, анізокорія, грубий вертикальний і ротаторний ністагм, симптом закритих повік унаслідок подразнення V пари черепних нервів, плава­ючих очних яблук, розбіжна косоокість з порушенням зіничних реакцій, фіксо­ваний погляд. У спинномозковій рідині — ксантохромія і підвищена концент­рація білка. Особливу увагу необхідно приділяти новонародженим, що народи­лися від затяжних пологів і в яких протягом перших 12 год життя з'являються апное й інші типи патологічного дихання.

2. Відстрочений або підгостропрогресуючий, при якому після періоду уявного благополуччя тривалістю від декількох годин або днів до декількох тижнів розвиваються симптоми гематоми, що сформувалася. Збільшуються ознаки внутрішньочерепної гіпертензії з напруженням великого тім'ячка, розбіжністю швів черепа, вираженим збудженням і судомами. З'являються симптоми стис­нення стовбура мозку з порушенням дихання, серцевої діяльності, окоруховими розладами, бульбариим синдромом. Метаболічні порушення стійкі, важко підда­ються корекції. Для незначних за об'ємом гематом характерний підгострий пе­ребіг.

Субдуральні супратенторіальні крововиливи діагностують за допомогою комп'ютерної або магнітно-резонансної томографії головного мозку. На томог­рамах виявляють вогнище підвищеної щільності серпоподібної форми, що при­лягає до склепіння черепа. Неііросонографія при невеликих плоских кровови­ливах, які межують конвекситальною поверхнею мозку, неспроможна їх вияви­ти. Транскраніальна допплерографія дозволяє визначити зниження швидкості кровообігу в середній мозковій артерії на боці гематоми. Зміни спинномозковій рідини мало специфічні. Люмбальну пункцію варто проводити з великою обе­режністю через високий ризик уклинення мигдаликів мозочка у великий поти­личний отвір, або скроневої частки у вирізку намету мозочка. Метаболічні по­рушення при ізольованій гематомі конвекситальної ло­калізації не типові.

Субдуральні субтен-торіальні крововиливи мож­на виявити за допомогою нейросонографії. На нейро-сонограмі видно деформацію, IV шлуночка, іноді зони підвищеної ехогенності в ділянці структур задньої че­репної ямки, тромби у великій цистерні мозку, і Комп'ютерна томографія доз­воляє побачити великі гематоми задньої черепної ямки у вигляді зон підвищеної ехоге-ності. За допомогою магнітно-резонансної томо-

графії виявляють незначні за об'ємом гематоми. Люмбальна пункція не показа­на через високий ризик уклинення мигдаликів мозочка у великий потиличний отвір. Змін на допплеренцефалограмі не має. Метаболічні порушення тривкі, важко піддаються корекції.

Субарахної'дальні крововиливи відбуваються рідко, переважно формують­ся в доношених новонароджених, які народилися від затяжних пологів, ус- \ кладнених передчасним вилиттям навколоплідних вод, тривалим стоянням голівки в пологових шляхах, із застосуванням порожнинних або вихідних акушерських щипців. Поєднуються з лінійними і втисненими переломами че-репа. Джерелом крововиливу є оболонні судини, які локалізуються, як у тім'яно-скроневих ділянках великих півкуль головного мозку, так і в зоні мо­зочка. Вони можуть бути одиничними чи множинними і мати вогнищеву або дифузну локалізацію. У клінічній картині переважають: симптоми збуджен­ня, гіперестезія, гіперрефлексія, менінгеальні знаки, горизонтальний ністагм, симптом Грефе, генералізовані судоми в перші години життя. При локалізації в задньому відділі верхньої лобової звивини напад судом починається із одночасного повороту очей, голови і тулуба у бік, протилежний вогнищу крововиливу, який завершується вторинно-генералізованим нападом клонічних судом. Подразнення гематомою прилеглої зони призводить до фо­кальних судом, що проявляються насильницьким ритмічним відкриванням рота і висовуванням язика. У разі локалізації крововиливу в задніх відділах середньої лобової звивини виникають ізольовані клонічні посмикування очей убік протилежний вогнищу крововиливу. Протягом перших 12 год життя це­ребральна активність прогресуюче пригнічується аж до коми. В окремих ви­падках спостерігають "бадьорувату кому", що характеризується широко відкритими очима, пронизливим мозковим криком, позою декортикації з флексією рук і екстензією ніг. Метаболічні порушення не специфічні. Харак­терний розвиток постгеморагічної анемії, клініки гіповолемічного шоку в перші години після крововиливу.

Дата добавления: 2015-06-26