Загальні вимоги до об'єктів, що направляються на експер-тизу 4 страница

І тільки якщо в результаті такої перевірки стає достеменно відомо, що:

- після певної дати щезлу особу ніхто не бачив;

- не отримував від неї жодних повідомлень;

- що вона не переїхала на інше місце проживання;

- не знімалася з відповідних обліків (військового, лікарського, адміністративного, коли такі були);

- особисті документи і речі, які зазвичай були при ній, залишилися вдома;

- жодних невідкладних (нагальних) причин до раптового виїзду не було;

- вона не перебуває у лікарнях, місцях відбування покарання тощо -

тоді всі ці факти можна оцінювати як підстави для порушення кримінальної справи.

Ознаками вбивства можуть також слугувати:

- сліди крові та інші джерела інформації щодо версії про вбивство, виявлені в помешканні зниклого чи на місці останнього його перебування;

- наявність неприязних відносин у сім'ї або з сусідами;

- факти погроз на адресу зниклого; заінтересованість когось у його смерті; малолітній вік потерпілого;

- відсутність захворювань, які можуть слугувати причиною раптової смерті, втрати пам'яті, нездатності орієнтуватись у часі та просторі;

- зникнення з автотранспортом або значною сумою грошей, коштовностей;

- наявність у зниклого злочинних зв'язків;

- неправдоподібність і суперечності в заяві про зникнення, а також суперечливі пояснення тих, хто контактував із потерпілим перед його зникненням тощо.

Згодом проводять:

- допит заявника;

- повтортіі (у разі потреби) огляд та обшук останнього місця проживання чи перебування зниклого;

- огляд та обшук місця ймовірного переховування трупа чи його частин, або де було виявлено речові докази;

- судово-медичні та криміналістичні експертизи речових доказів;

- допити рідних, близьких, інших свідків;

- накладають арешт на поштово-телеграфну кореспонденцію зниклого адресата і осіб, причетних до його зникнення, з якими він може мати переписку, а також здійснюють перевірку за обліком невпізнаних трупів;

- для можливої в подальшому психологічної чи психіатричної експертизи вилучають щоденники, листи, інші документи зниклого.

Коли версія вбивства вже однозначно знаходить підтвердження, а інші обґрунтовано спростовуються, вивчення особи зниклого, способу його життя, стосунків і взаємовідносин з іншими людьми сприяє конструюванню версії про мету, мотиви, час і місце вбивства та, зрештою, про особу вбивці. Працівникам органу дізнання дають доручення про розшук трупа і встановлення підозрюваного.

Ситуація 5. Виявлено труп або зникнення особи за обставин, коли є підстави для припущення, що вбивство вчинено з метою заволодіння житлом. У таких випадках проводять огляд місця виявлення трупа і самого трупа за загальними правилами тактики огляду і методики розслідування вбивств. Окрім цього, виявляються, вилучаються, досліджуються документи про приватизацію житла і перехід права власності на нього до іншої особи (довіреність на розпорядження майном, договір купівлі-продажу, дарування, заповіт тощо). Документи перевіряються на предмет їх відповідності вимогам офіційного діловодства та справжності підписів.

Як свідки допитуються родичі, сусіди за місцем проживання жертви, знайомі, колеги по роботі. З'ясовується фізичний і психічний стан загиблого чи зниклого, його наміри щодо долі свого житла, коштів, коштовностей; про стосунки зі спадкоємцями та особами, до яких перейшло право на житлову площу чи будинок тощо. Допитуються посадові особи, які оформляли і засвідчували документи. Для дослідження підписів проводять кримі і іалістичну експертизу.

Ситуація 6. Обстановка, в якій виявлено труп, дає підстави для припущення про можливе інсценування вбивства під самогубство, нещасний випадок, природну смерть. До інсценувань найчастіше звертаються близькі до потерпілого особи, від яких, зазвичай, очікують відповіді на питання, що ж мало місце, а також наймані вбивці.

Інсценують ту подію, яка за наявної обстановки може виглядати найбільш правдоподібно: задушивши людину, інсценують самоновішання; вбивши з вогнепальної зброї, інсценують нещасний випадок від необережного поводження зі зброєю або самогубство з її використанням; утопивши потерпілого,- нещасний випадок на воді; вивівши з ладу гальмівну систему автомобіля,- смерть в автокатастрофі; вбивство у помешканні інсценують під нещасний випадок від побутових приладів і т. ін.

Ось наближений перелік фактів (негативних обставин), що суперечать закономірним наслідкам убивства.

Наявність слідів, які не могли утворитися внаслідок самогубства, нещасного випадку, природної смерті чи насильницької смерті, але відмінної від убивства, а саме:

- горизонтальні потоки крові належачому трупі;

- посмертні тілесні ушкодження на трупі; наявність на місці події слідів боротьби або самооборони;

- наявність на трупі тілесних ушкоджень, які не могли бути наслідком інсценованої події (труп висить у петлі, однак наявні сліди удушення руками; наявні дві странгуляційні борозни на шиї повішеного тощо);

- невідповідність характеру і напряму слідів крові на трупі, його позі;

- ознаки, що засвідчують факт переміщення трупа (сліди волочіння на ґрунті, одязі та шкірній поверхні трупа);

- наявність слідів перебування на місці події сторонніх у момент настання смерті потерпілого та ін.

Відсутність слідів, які мусили би закономірно виникнути, якби мала місце інсценована подія за конкретних умов:

- відсутність:

а) слідів пересування потерпілого до місця, на якому настала

смерть;

б) відбитків слідів ніг на м'якому ґрунті під висячим у петлі

трупом;

в) знаряддя самогубства;

- відсутність:

а) можливості вчинення самогубства виявленими знаряддями;

б) додаткрвих (допоміжних) пристосувань, які повинні були

використовуватися для самогубства;

- відсутність:

а) слідів крові, тілесних ушкоджень, характерних для інсце-

нованих подій;

б) слідів ґрунту на взутті потерпілого, котрі повинні були

бути як наслідок руху особи до місця своєї загибелі;

- відсутність слідів мікрочастин на руках і одязі потерпілого від предметів, яких він повинен був обов'язково торкнутися тощо.

А ось які ознаки обов'язково за певних умов є закономірно характерними для вбивства:

Під час інсценування самогубства холодною зброєю:

- атиповий для самогубства напрям ранового каналу та місце рани (локалізація поранень);

- відсутність значного крововиливу за умов значного зовнішнього поранення тіла жертви;

- невідповідність форми і розміру рани виявленому на місці події знаряддю;

- наявність на одязі й тілі слідів опору нападникові (наприклад, порізи на долонях жертви) тощо.

За умов інсценування самогубства з вогнепальної зброї:

- атиповий напрям ранового каналу і потоків (бризок) крові;

- відсутність ознак слідів близького пострілу або пострілу впритул;

- невідповідність калібра кулі калібру виявленої (знайденої на місці події) зброї тощо.

Інші:

- відсутність під трупом і на його одязі крові за значних ушкоджень тіла;

- наявність ушкоджень на тілі та пошкоджень на одязі, які не відповідають місцю події;

- наявність слідів волочіння;

- наявність на трупі слідів боротьби, тоді як на місці події вони відсутні;

- невідповідність пози трупа ушкодженням;

- невідповідність розташування трупних плям положенню трупа;

- невідповідність одягу на трупі погодним умовам та ін.

За такої ситуації успіх розслідування залежить від результатів одночасної перевірки двох протилежних версій: а) вбивство - самогубство; б) вбивство - нещасний випадок; в) вбивство - природна смерть.

Щодо кожної версії конструюються мисленнєва модель уявної події, характерне для неї слідоутворення і здійснюється пошук закономірних для цієї події слідів.

У процесі огляду місця події і трупа обов'язково відбувається пошук негативних обставин відповідно до кожної ймовірної версії. Ця ж мета реалізується й під час допиту свідків. Призначення судово-медичної експертизи трупа і судово-медичної експертизи підозрюваного також слугує перевірці наявних версій і контрверсій.

Ретельно вивчається особа потерпілого (потерпілої), для чого досліджуються різного роду записи, документи, листування, допитуються свідки з його оточення, які знали потерпілого в різні періоди часу, щоби з'ясувати, чи був у особи мотив для самогубства і яким був її психічний стан.

Ситуація 7. Має місце за наявності виявлених ознак дітовбивство. Тут можливі два варіанти.

Перший - коли виявляють труп новонародженої дитини: коло і послідовність першочергових слідчих дій і оперативно-розшукових міроприємств такий самий, як і за ситуації виявлення невпізнаного трупа дорослої людини. Зокрема, проводять огляд місця події і трупа дитини; допит осіб, що виявили труп і заявили про це у правоохоронні органи; пред'явлення трупа і предметів, знайдених при ньому, для впізнання різним особам з метою встановити належність трупа і цих предметів. Якщо встановлено осіб, які могли бачити дитину ще живою, їх допитують, а потім труп і речі пред'являють їм для впізнання. Призначають судово-медичні, криміналістичні експертизи. Органам дізнання доручають оперативно встановити жінок, котрі були вагітними, народжували, після чого дитина зникла, а також виявити свідків, яким щось відомо про такі факти.

Другий - коли мало місце зникнення новонародженої дитини і в правоохоронні органи надійшла інформація про те, що в конкретної жінки зникла новонароджена живою дитина. У таких випадках, після відповідної перевірки і порушення кримінальної справи, виконують такі дії: допитують підозрюваних, свідків із кола заявників, близьких, родичів; призначають судово-медичну експертизу підозрюваної; проводять виїмку документів; доручають органові дізнання виконати оперативно-розшукові міропри-ємства щодо виявлення трупа дитини тощо.

У криміналістичній літературі можна зустріти дещо більш розширений поділ типових ситуацій початкового етану розслідування вбивств. Зокрема, крім уже проаналізованих, називають такі:

- вбивство вчинено під час розбійного нападу, або на сексуальному грунті, чи з хуліганських спонукань, коли відомий потерпілий чи потерпіла, але підозрюваний невідомий;

- вбивства, вчинені у ході кримінальних «розбірок»;

- вбивства, за яких на початку розслідування не є зрозумілими мотиви злочину1;

- вбивство вчинено таємно. Кримінальну справу порушено за фактом виявлення невпізнаного трупа;

- вбивство - таємне і давнє, але поки що ймовірне або виявлено останки - череп і кістки людини зі шматками одягу, причина смерті невідома, тощо1.

Видається, що названі ситуації, так чи інакше, охоплюються початково наведеними вісьмома варіантами ситуацій, що можуть виникати на першому етапі розслідування вбивств, а тому окремо їх розглядати не потрібно.

У кожному разі, за будь-якої ситуації на початковому етапі розслідування вбивств обов'язково конструюються і перевіряються ще й окремі версії щодо кожної обставини, яка підлягає встановленню у справі.

Головними завданнями, вирішенням яких доводиться займатися слідчому на початковому етапі розслідування майже кожного убивства, є встановлення: місця вчинення злочину; чи насильницька смерть, чи вона настала від інших причин; безпосередньої причини смерті; якщо смерть насильницька, то спосіб її спричинення; знарядь; жертв; убивць; мотивів убивства, інших обставин.

Наведені ситуації дозволяють визначити головні напрями розслідування на першочерговому етапі, висунути версії, скласти план та організувати розкриття «по свіжих слідах».

Основою планування та складання версій є результати огляду, провадження першочергових невідкладних слідчих дій та оперативно-пошукових робіт, проведених заходів (розкриття «по свіжих слідах»). Наприклад, виявлення трупа, похованого на території проживання потерпілого, дозволяє висунути версію, що злочинець «свій», близький потерпілому. Знаходження тіла в петлі не виключає версію умисного убивства, як і заява потерпілої про зґвалтування - версію щодо обмови невинної особи тощо.

76. Сучасні можливості встановлення особи невідомого потерпілого по трупу.

За наявності на місці події трупа, огляд провадиться у певній послідовності ексцентричним способом, тобто від центра місця події (трупа) і спіраллю до периферії.

Огляд трупа викопують першим для того, щоби визначити, яке знаряддя і його сліди треба шукати оглядом у поєднанні з оперативно-розшуковими засобами; який стан трупних явищ, а отже - яким, нехай поки що наближено, є час настання смерті; чи змінювалася поза трупа і чи його переміщали.

Фіксуються стать трупа, приблизний вік, будова тіла, поза (положення тіла, голови, рук і ніг), розміщення його відносно нерухомих орієнтирів, стан одягу, сліди на його поверхні, зокрема на підошвах взуття, малостійкі сліди на відкритих ділянках тіла (ворсинки, пушинки, травинки, волосинки, частинки ґрунту і т. іп. па обличчі, руках, на відкритих частинах ніг), пошкодження, сліди крові та інші сліди на одязі, ушкодження на тілі. Усі сліди на одязі й тілі початково фіксуються на верхній площині тіла, а потім, після того як труп повернули,- на нижній. Трупні явища - охолодження, закляклість, висихання, трупні плями,- фіксуються під час огляду і під час складення протоколу з точним зазначенням часу. Ретельно оглядаються ложа трупа і предмети довкола нього. З місця події вилучаються зразки ґрунту, рослинності. Фіксують температуру повітря, вологість, швидкість і напрямок вітру, оскільки ці чинники впливають на швидкість розвитку трупних явищ.

У ході огляду трупа досліджують предмети, виявлені в кишенях; із кишень вилучають мікрочастинки; описують ступінь зношення одягу, взуття, відповідність їх сезону, фізичним даним потерпілого. Зішкрябами та зрізанням нігтів вилучають піднігтевий вміст із пальців рук потерпілого.

Перевіряючи оглядом дві протилежні версії, слідчий звертає увагу на сліди, що підтверджують ту чи іншу версію, на негативні обставини, які суперечать не тільки певній версії, а й закономірностям перебігу процесів досліджуваної події, оскільки взяті за основу припущення можуть бути помилкові чи, взагалі, бути відсутніми. Перевіряючи версію про можливе самопові-шсння особи, слідчий шукає сліди ніг на місці, над яким висить (висів) труп; сліди поверхні землі на підошвах взуття; сліди одягу на стовбурі дерева, стіні, яких повинна була торкатися людина, коли закріплювала петлю; сліди від цих предметів на одязі; сліди рук на місці закріплення петлі та сліди від сторонніх речовин з цього місця на руках загиблого; наявність або відсутність підставки, на яку повинен був ставати самогубець, щоб закріпити петлю; сліди на підставці від взуття трупа; сліди вдавлювання під підставкою на м'якому грунті; сліди від петлі па місця її кріплення, на шиї трупа (странгуляційна борозна), па руках; сліди невимушених виділень тіла в нижніх частинах одягу (за вертикального положення тіла) тощо.

Особу потерпілого зазвичай установлюють через його впізнавання свідками (очевидцями події, родичами, знайомими тощо), або за документами, знайденими в одязі трупа.

Якщо оглядають невпізнаний труп, то його описують за методом словесного портрета, звертаючи увагу на прикмети елементів зовнішності, одягу, стан зубного апарату; труп дакти-лоскопіюють, виконують сигналетичне фотографування. Складають карту невпізнаного трупа, яку відсилають у відповідну картотеку невпізнаних трупів.

Перелік дій, що їх судмедексперт виконує разом із експертом НДЕКЦ стосовно виявлення та фіксації інформації, які допоможуть установленню особи загиблого:

- виконують фотознімання голови трупа в рентгенівських променях;

- встановлюють вік загиблого, довжину тіла, ступе'нь, окружність голови;

- збирають зразки волосся, крові, кісткових фрагментів зі слідами переломів, операцій, ділянки шкіри з рубцями, ушкодженнями, татуюваннями та іншими особливими прикметами;

- заповнюють карту на невпізнаний труп і направляють її до ІБУВС-МВС;

- кров та інші біологічні об'єкти направляють до біологічних відділень бюро судово-медичної експертизи для встановлення групової та індивідуальної належності потерпілого;

- якщо мають місце гнилісні процеси чи скелетування трупа, до відділення медичної криміналістики судово-медичних лабораторій направляють череп, кістки скелета та інші об'єкти для встановлення раси, статі, довжини тіла і ступень, окружності голови, слідів захворювань, травм та їхніх наслідків, професійних ознак, механізму утворення виявлених ушкоджень тощо.

Для встановлення особи потерпілого (труп, якої виявлений на місці події), пред'являється для впізнання особам, які за припущенням слідчого (оперативного співробітника), знали потерпілого за життя.

Якщо коло осіб, яким потрібно буде пред'явити труп для впізнання, невелике, то ті, хто впізнають, допитуються у звичайному порядку. Але нерідко при виявленні трупа бувають присутні невідомі особи, які можуть впізнати його. У таких випадках потрібно пред'являти труп для впізнання значній кількості людей.

Наприклад, при виявленні трупа в лісі він пред'являється мешканцям навколишніх сіл і селищ. При цьому допити тих, хто впізнає, не проводяться, але особа, яка впізнала труп, потім ретельно допитується, при цьому з'ясовуються прикмети трупа або речі, ідо стали основою для висновку про впізнання.

У практиці розслідування трапляються два основних випадки пред'явлення трупа для впізнання. Перший випадок має місце при організації пред'явлення відразу ж після огляду місця події, і слідчий часто не має можливості допитати кого-небудь щодо прикмет невідомої особи, труп якої пред'являтиметься. За таких обставин без попереднього допиту труп пред'являється мешканцям навколишніх будинків, вулиць, а також службовим особам, які спілкуються з населенням.

Другий випадок — коли на момент впізнання є дані про зникнення певної особи, допитують її близьких чи знайомих, а потім пред'являють їм труп для впізнання.

Якщо через ті чи інші причини не вдається здійснити впізнання трупа, то до його поховання слід зробити наступне:

1) звичайну фотозйомку трупа на місці події;

2) сигналітичну (впізнавальну) фотозйомку;

3) сфотографувати особливі прикмети на тілі трупа;

4) сфотографувати одяг і предмети, що знаходяться на трупі і на місці його виявлення;

5) дактилоскопіювання.

Пред'явлення трупа для впізнання слід проводити в тому одязі, що є на ньому, при необхідності цьому повинен передувати «туалет трупа», що полягає у видаленні бруду і крові з його обличчя, приведенні у звичайний вигляд зачіски. Тільки в особливих випадках, до яких слід віднести наявність значних ушкоджень на обличчі чи його зміну внаслідок довгого перебування у воді тощо, можна визнати доцільною реставрацію обличчя трупа. Для ідентифікації особи необхідно широко використовувати прикмети, що є на трупі, а для цього слід надати впізнаючому можливість оглянути обличчя трупа, а в разі необхідності — все тіло. При пред'явленні трупа для впізнання слід враховувати деякі дані психології, оскільки трапляються випадки помилкового впізнання внаслідок психологічного настроювання, самонавіювання тощо; іноді при цьому необхідна присутність судово-медичного експерта.

Якщо труп не впізнано, його відправляють до моргу. Слідчий продовжує роботу щодо встановлення осіб, які можуть впізнати труп (наведення довідок про осіб, які зникли безвісти, перевірка за даними криміналістичного обліку тощо).

У слідчий практиці нерідко виникає потреба пред'явлення для впізнання трупів за фотознімками.

Для встановлення особи вбитого нерідко пред'являються фотознімки трупа. Звичайно ці фотознімки використовуються у випадках, коли пред'явлення трупа не мало позитивних результатів і його поховали. Фотознімки можуть пред'являтися не тільки на тій території, де було виявлено труп, а й в інших місцевостях.

Слід прагнути до того, щоб фотознімки належали до того часу, коли свідок спостерігав ту чи іншу особу в зв'язку з розслідуваною подією.

77. Початковий етап розслідування вбивств в ситуації раптового зникнення певної особи.

Версії, що висуваються у справах даної категорії, спрямовані на з'ясування справжньої долі зниклого людини. Оскільки версія "зниклий живий" до цього часу вже відпрацьована і не підтвердилася, перевіряється версія "зниклий убитий". При цьому встановлюються обставини насильницької смерті.

Обгрунтованість версії "зниклий убитий " значною мірою залежить від матеріального виявлення слідів злочину, в тому числі трупа чи його частин. Рекомендується вивчити передбачуваний маршрут проходження потерпілої до його зникнення, потім направити в ті, що знаходяться поблизу від нього, правоохоронні органи, лікарні, морги, запити про можливе виявлення трупа з прикметами людини, яка зникла безвісті.

Важливо використовувати і картотеку невпізнаних трупів, для чого слід звернутися до відділу УМВС області та УОІ МВС України

При підтвердженні версії "зниклий убитий" природно постає питання "ким він вбитий?".

До висунення версії "вбивство скоїла людина, близька потерпілому" можуть спонукати:

а) гостроконфліктні відносини з підозрюваним зниклого (на грунті ревнощів, незадоволення подружнім життям, розподілу житлоплощі, спадщини, витрат на утримання дитини та ін);

б) протиріччя пояснень про причини і обставини зникнення, які підозрюваний дав різним особам, або розбіжності його заяв з точно установленими фактами;

в) докази поведінки близької людини, що вказують на його вину у вбивстві, наприклад: невжиття заходів щодо розшуку зниклого, обмовки про його смерть, непомірковано-боязкий інтерес до ведення розслідування, дії, логічні лише для людини, що знає про смерть зниклого, зокрема, розпродаж його майна, вступ у новий шлюб.

Перевірити цю версію допомагають допити свідків, які або підтверджують і примножують, або спростовують факти, покладені в основу її. Дуже важливим є з'ясування в підозрюваного, чи бачився він з потерпілим, де, коли і за яких обставин розлучився з ним перед його зникненням. Ці свідчення треба перевірити, у тому числі на основі офіційних джерелами.

Припущення про фальшивість кореспонденції (листи або телеграми) від зниклого, що надійшла на будь-чию адресу і яка свідчить, що він живий і здоровий, перевіряється призначенням криміналістичної експертизи. Остання встановлює, виконаний відповідний текст без вісті зниклим або кимось іншим, наприклад підозрюваним.

При обшуку у підозрюваного, який мешкав разом із зниклим, пильну увагу слід приділити виявленню слідів крові, можливого знаряддя вбивства, листування з родичами потерпілого, а також його речей, з якими той зазвичай не розлучався. Імовірність дарування, застави, продажу цих речей підозрюваним уточнюється допитами свідків працівників ломбардів та комісійних магазинів.

Версія "вбивство скоїла стороння людина " висувається зазвичай на основі наступних фактів:

а) відсутність серед близьких зниклого людей, зацікавлених в його смерті;

б) наявність достовірних даних про від'їзд потерпілого куди-небудь;

в) які вона мала в момент від'їзду значні цінностей, на які міг спокуситися невідомий злочинець.

Дії з перевірки цієї версії локалізуються уздовж передбачуваного маршруту пересування особи, який зник безвісти, та підпорядковані перш за все виявлення населеного пункту, будинку, квартири, де потерпілого бачили востаннє, а також особи, з яким він спілкувався перед зникненням. Пошук стає більш цілеспрямованим, коли слідчий шляхом допитів свідків дізнається професію, заняття людини, в якому потребував зниклий (адвокат, посередник в обміні квартир (маклер), кравець, дилер, торговець-оптовик, антиквар і т.д.).

Якщо зник чоловік, робота яких пов'язана з відвідуванням жителів визначеного населеного пункту (наприклад, листоноша, слюсар, монтер, страховий агент), опитуваннями громадян встановлюється клієнт, якого зниклий відвідав останнім, а подальше розслідування спрямовується на з'ясування його можливої причетності до вбивства.

Приймаються заходи до відшукання предметів і цінностей, що знаходилися при зниклому. Під час обшуків в підозрюваних особливо важливо зосередити увагу на виявленні крім слідів крові і можливого знаряддя вбивства також речей, що належали потерпілому.

На початковому етапі розслідування виключно важливі допити свідків перш за все для з'ясування, кому була вигідна смерть потерпілого. Почати треба з громадянина, який заявив про безвісно відсутність людини, його родичів, друзів, приятелів, з якими той найбільш часто спілкувався.

На допитах всіх цих людей головне виявити осіб, з якими потерпілий перебував у неприязних або ворожих відносинах. Потім повинні слідувати питання про характер конфлікту, що коли і в зв'язку з чим він виник, як розвивався, що про нього говорив потерпілий, не погрожував йому недруг, коли вони останній раз зустрічалися, де, за яких обставин, у чиїй присутності, як себе тоді вели, якими загрозами обмінювалися.

Не менш важливо довідатися, хто, де, коли, за яких обставин бачив безвісти зниклого востаннє, не говорив хто-небудь про його відхід або від'їзд з дому, не заявляв чи зниклий про своє бажання куди-небудь виїхати. Доцільно поцікавитися, як виглядав зниклий і чи немає у допитуваного його фотознімків (у позитивному випадку вони вилучаються з розшуковими цілями).

Необхідно з'ясувати, які речі, документи та гроші (в якій сумі) могли бути при зниклому, що з належного йому пропало, а що залишилося вдома. Слід поцікавитися у допитуваних, як характеризувався зниклий за місцем роботи і проживання, якими рисами характеру володів, які мав звички, в тому числі погані. Якщо раніше траплялися тимчасові, більш-менш тривалі його відлучення з місця постійного проживання, з'ясовується, коли куди, на які терміни він їхав, чи попереджав про це своїх близьких.

Значний інтерес можуть становити відповіді на питання про поведінку особи, що заявила про зникнення людини, а також про поведінку всіх близьких зниклого (що робили, кому і що розповідали у зв'язку з його зникненням).

Інші особливо важливі першочергові дії - обшук і огляд квартири (будинку) як можливого місця вбивства. При цьому необхідно шукати труп, його частини і сліди знищення (осколки кісток, шматочки тканин, мозкової речовини та ін); сліди крові у приміщенні, на предметах обстановки, одягу, взуття, головний убір, інші речі підозрюваного, в щілинах, наприклад між мостини, кахельними плитками, біля плінтусів.

Значення виявлення трупа або його частин, органічних частинок, що відділилися від нього в вигляді шматочків м'язів, кісток, волосся, важко переоцінити. Важливе доказове значення можуть мати сліди спалювання трупа (кіптява, фрагменти обгорілих кіст, спалених речей в печі, камін, купі сміття на городі, в інших місцях). Слід шукати речі і гроші потерпілого (значна сума останніх при скромних доходах обшукуваного потребує з'ясування їх джерела); предмети, речовини, мікрочастинки, однорідні з виявленими на місці події.

Потрібно шукати зброю і сліди її застосування (стріляні кулі, гільзи, дріб, картеч, пижі), а також вибухові, отруйні речовини. Значну користь можуть принести знайдені при цьому сліди рук зниклого, які можна використовувати для ототожнення його особистості в разі виявлення спотвореного трупа. Слід шукати такі документи та речі зниклого, без яких він звичайно не виходив з дому (годинники, окуляри, сумочка, гаманець та ін.) Доцільно вигребти і просіяти пічний попіл, в якому можуть виявитися кісткові останки, зуби, коронки, вогнетривкі деталі одягу потерпілого (пряжка, гачки, металеві гудзики).

При виявленні кісткових та інших останків знищеного трупа призначається судово-медична експертизу. Найбільша загальне її завдання встановити їх приналежність до організму людини, визначити стать і вік убитого. Наявність на залишках, у тому числі знайдених зубах, слідів прижиттєвих ушкоджень, хвороб, лікарського втручання у поєднанні із наявними в лікувальному закладі рентгенограмою і медичною картою передбачуваного потерпілого полегшує вирішення питання про приналежність останків конкретній особі. Коли виявляються волосся і є зразки зниклого волосся людини, експерт може визначити їх індивідуальну належність, у крайньому випадку, не виключить їх походження від людини, яка, найімовірніше, була убитою.

78.Особливості розслідування вбивств на замовлення.

Вбивство на замовлення — це умисне позбавлення життя потерпілого, яке вчиняється особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке вбивство має специфічний механізм організації та вчинення, часто характеризується відсутністю безпосередніх зв’язків між замовником (організатором) і виконавцем злочину, попередніх стосунків між найманою особою і жертвою (вони не знайомі один з одним, не мають спільних інтересів, убивця не зацікавлений особисто у смерті тієї чи іншої особи, а має у більшості випадків, корисливий мотив).

Узагальнено, за особою-виконавцем (суб'єктом) убивства на замовлення, відповідні злочини можна класифікувати на п'ять груп:

· убивство на замовлення, вчинене кілером-професіоналом;

· убивство на замовлення, вчинене кілером-початківцем;

· убивство на замовлення, вчинене кілером - випадковою особою;

Дата добавления: 2015-06-04