Загальні вимоги до об'єктів, що направляються на експер-тизу 6 страница

Важливе значення на місці події має стан взуття, його розташування, тому що за цими даними можна відновити обставини того, що сталося. Взуття часто знімають разом із одягом, іноді жертву знову взувають після здійснення з нею статевого акту. Зняте й акуратно поставлене взуття є доказом того, що воно знімалося без поспіху, без опору з боку жертви, можливо нею самою, хоч уся інша обстановка свідчить про застосування, очевидно, під час подальших подій, фізичної сили.

Якщо труп тягли по землі або по траві, то в його одязі могли залишитися рештки трави. Дослідження трави, порівняння її зі зразками, вилученими з місця події, допомагає визначити місце первинного розташування постраждалої.

З того часу, як виявлено особу, яка могла вчинити сексуальне вбивство, для оперативних працівників і слідчого починається новий етап розкриття і розслідуванні такого злочину. На цьому етапі здійснюється перевірка версії про можливість вчинення сексуального вбивства конкретною особою.

Якщо ця версія в ході попередньої перевірки не знайшла об'єктивного підтвердження, підозра з особи, яка перевіряється, знімається.

Інші ж ситуації виникають у випадку встановлення фактів, які підтверджують перевіряєму версію. В цьому випадку розкриття і розслідування сексуального вбивства виходить із необхідності розвитку системи доказової і іншої наявної інформації про злочин і злочинця, зокрема, збільшення її обсягу, поглиблення, уточнення змісту, ліквідація нестиковок, усунення протиріч.

Перевіряючи причетність злочинця до сексуального вбивства, слід виходити з такого: а) ймовірність вчинення сексуального вбивства, особою, яка незнайома з жертвою більш висока, ніж її близьким знайомим (80-90% випадків); б) вчинення таких злочинів можливе особами, які судимі не тільки за вбивство чи статевий злочин, але й корисливі злочини; в) версія про причетність до такого злочину особи, яка має статеві відхилення, повинна висуватися тільки за наявності достатніх для цього відомостей.

Отже, на аналізованому етапі, діяльність оперативних працівників по викриттю сексуального вбивці характеризується як процес збирання, накопичення, аналізу, оцінки, перевірки й використання фактичних даних, за допомогою яких встановлюються факт і обставини вчиненого ним злочину.

На цьому етапі викриття сексуального вбивці здійснюється на основі виявлення й використання в комплексі поряд з початковими даними нових доказів, які до встановлення злочинця об'єктивно не могли бути виявлені.

Сформована на зазначений момент оперативно-розшукова ситуація, на відміну від попередньої, коли злочинець не був встановлений, характеризується появою якісно нових можливостей отримання оперативно-розшукової і криміналістично значимої інформації. Це насамперед пов'язане з тим, що до процесу розкриття і розслідування сексуального вбивства залучений важливий носій інформації - запідозрена особа, відповідно з даного моменту з об'єкту пошуку даний суб'єкт перетворюється в об'єкт і засіб пізнання.

Важливим є й те, що поява в полі зору оперативних працівників і слідчого цього носія інформації, як правило, поєднується з виходом на інші, до того недоступні підсистеми потенційних носіїв оперативно-розшукової і криміналістично значимої інформації, яка закономірно пов'язана з особою й поведінкою злочинця й обставинами, які відображають його життєдіяльність, включаючи елементи кримінальної поведінки в рамках розслідуваного злочину, а також і тих осіб, з якими він взаємодіяв у перед- і посткримінальний періоди. Зазначені носії інформації локалізуються в різноманітних соціальних сферах (за місцем проживання, трудової діяльності злочинця і його найближчого оточення, на інших ділянках реалізації активності).

Проаналізована нами оперативно-слідча практика показує, що відпрацьовування такого роду сфер найчастіше дозволяє зібрати важливі відомості шляхом виявлення й дослідження матеріально фіксованих, речових слідів, які відчутно доповнюють оперативно-розшукову та криміналістично значиму інформацію, зібрану доказову базу до моменту встановлення і затримання підозрюваного. На аналізованому етапі ведеться пошук об'єктів, які несуть інформацію про особу злочинця, знаходження його в момент вчинення злочину на місці події, його діях у ході підготовки й реалізації сексуального вбивства, діях у посткримінальний період, а також про зв'язок його з потерпілою (потерпілим), засобами досягнення злочинної мети, про саму мету й інші обставини вчиненого. При цьому, зокрема, йдеться про виявлення й дослідження речових об'єктів, вільно або мимоволі переміщених злочинцем із середовища місць підготовки злочину, в середовище (обстановку) місця події, а звідти - у його найближчі ділянки чи інші сфери його посткримінальної активності.

Складність роботи по розкриттю сексуальних убивств і викриттю злочинців, які їх вчинили потребує зосередження уваги на негласних методах роботи, активному проведенні агентурно-оперативних заходів. Вивчення оперативно-розшукової практики показує, що можливості спецапарату в розкритті таких злочинів використовуються недостаньо.

80.Особливості розслідування замаскованих вбивств.

Види:

• вбивство, замасковане під самогубство;

• вбивство, що має ознаки самогубства з незалежних від вбивці причин.

Криміналістична характеристика вбивств, замаскованих під самогубства, як і інших злочинів, має свої особливі елементи, які в певній сукупності становлять систему. Криміналістична характеристика вбивств, інсценованих під суїцид, є виокремленою від кримінально-правової та кримінологічної характеристик. Проте зазначимо: окремі елементи можуть відігравати суттєву роль у розкритті та розслідуванні вбивства, інсценованого під суїцид, як і будь-яких інших злочинів. Визнані законодавством види злочинів мають багатоаспектне криміналістичне співвідношення, а в окремих випадках - типове. Так, умисні злочини, за своєю криміналістичною характеристикою, мають однорідні складові елементи, зокрема, такі, які описують особливості його підготування, вчинення та приховання слідів.

Перш за все, криміналістична характеристика кожного виду і групи злочинів дає можливість відтворювати притаманні їм типові кримінальні ситуації. У свою чергу, типові кримінальні ситуації впливають на особливості розслідування вбивств, у тому числі замаскованих під самогубства. А це є важливим тому, що кожне з убивств, замаскованих під самогубство, характеризується специфічним способом вчинення. Проблема виявлення типових кримінальних ситуацій не є надуманою, вона повною мірою обумовлює регулятивно-пропорційний вибір та застосування науково-технічних засобів, тактику проведення окремих слідчих дій і методику розслідування злочинів, а отже, виконання завдань кримінального судочинства.

Типові кримінальні ситуації при розслідуванні вбивств, замаскованих під самогубства, являють собою сукупність способів і знарядь, застосовуваних суб'єктами відповідної групи злочинів у процесі їх вчинення. До таких знарядь відносять: вогнепальну, холодну зброю, різні колюче-ріжучі та інші предмети, медичні препарати, хімічні речовини тощо. Проте типова кримінальна ситуація буде неповною без окремих елементів способів і обставин вчинення вбивств, інсценованих під суїцид. В основному - це певні дії, прийоми або система прийомів злочинця, які дають йому можливість, використовуючи зброю, предмети, речовини, вчинити вбивство, інсценоване під суїцид.

Самостійним елементом криміналістичної характеристики вбивств, інсценованих під суїцид, є дані, що показують своєрідність способів вчинення цих злочинів. За певних умов спосіб вчинення злочину - один із закономірних складових об'єктивної його сторони. Спосіб вчинення вбивств, тим більше інсценованих під суїцид, не зазначено в диспозиціях статей КК України. Однак спосіб вчинення злочину має кримінально-правове та криміналістичне розуміння.

Криміналістичне значення способу вчинення вбивства, інсценованого під суїцид, є домінуючим у практичній діяльності органів досудового слідства. А способи вчинення цих злочинних діянь не є абстрактними, вони існують реально і цілком точні та предметно визначені. Способи вчинення злочинних діянь реалізуються злочинцями у формі прийомів застосування природних явищ, технічних, хімічних, медичних та інших засобів. У окремих групах убивств, інсценованих під суїцид, спосіб їх вчинення для процесу досудового слідства має лише формальне кримінально-правове значення. У той же час способи скоєння вбивств, інсценованих під суїцид, для всіх їх без винятку груп відзначаються множиною дій з великою кількістю їхніх складових. Основна криміналістична формула способу вчинення вбивств, інсценованих під суїцид, відповідає принципу: де, коли, з допомогою чого, ким. А способи вчинення цих злочинів охоплюють стадії: підготування, вчинення і приховання.

У навколишньому оточенні як відображенні злочинних дій скоюваних особою в процесі вбивства, замаскованого під самогубство, утворюються зміни, які й є слідами відповідного злочину. Це означає, що в криміналістичному розумінні вбивство, інсценоване під суїцид, характеризується певними змінами матеріальної обстановки, в якій зазначений злочин готувався, вчинявся і приховувався. Отож, система відомостей про матеріальні сліди - вбивства, інсценованого під суїцид, є особливим елементом його криміналістичної характеристики.

Конкретні результати злочинної діяльності особи, яка вчинила вбивство, інсценоване під суїцид, як наслідок також мають криміналістичне значення. Перш за все, як елемент об'єктивної сторони даного злочину наслідки суспільно небезпечного діяння істотно впливають і на кваліфікацію вчиненого і - на визначення міри покарання. Безумовно, наслідок як соціальний плід, що утворюється в результаті суспільно-небезпечних дій при вчиненні вбивства, інсценованого під суїцид, має криміналістичне значення: висунення версій, перевірка алібі, пошук підозрюваного, співучасників вчинення злочину.

У криміналістичній характеристиці вбивств, інсценованих під суїцид, важливим елементом є способи їх приховання завдяки використанню різноманітних прийомів. Способи приховування вбивств, замаскованих під самогубство, мають типові прийоми - знищення або поміщення в таємні місця знарядь і засобів вчинення цих злочинів, їхніх слідів чи предметів, добутих злочинним шляхом, а також інші дії, спрямовані на усунення або утруднення можливості виявлення злочину.

Злочинці використовують найрізноманітніші обставини для маскування вчинених ними убивств. Причиною введення в оману представників органів досудового слідства, дізнання, органів державної влади, громадськості про те, що певна особа покінчила життя самогубством, є мета - приховати вчинений злочин і уникнути кримінальної відповідальності. Отже, відомості про способи приховання вбивства, інсценованого під суїцид, з цілком закономірних причин є складовим компонентом зазначеної групи злочинів. І це тому, що обсяг відповідних даних суттєво впливає на розкриття та розслідування вбивств, замаскованих під самогубство.

Важливим елементом криміналістичної характеристики вбивств, інсценованих під суїцид, є особа злочинця. Загальновизнано, що особа злочинця - поняття досить широко-комплексне. Воно віддзеркалює зміст системи властивостей, зв'язків, основою яких є психічні чинники. Особа злочинця, який вчиняє вбивство, замасковане під суїцид, формується в природному та соціальному середовищі, але має індивідуально-неповторні риси, наділена соціально-психологічними ознаками, які за правовим їх значенням можна класифікувати на чотири групи: кримінально-правові, кримінологічні, кримінально-процесуальні, криміналістичні.

До криміналістичних ознак необхідно віднести соціальні, психологічні, демографічні особливості особи злочинця, їхні співвідношення (порівняння) з аналогічними ознаками особи потерпілого. Порівняння криміналістичних ознак особи злочинця і особи потерпілого передбачає їх дослідження як однорідних об'єктів з виявленням однакових рис або відмінностей, переваг, недоліків. Фактично зіставлення зазначених криміналістичних ознак охоплює весь комплекс різнорідних - соціальних, психологічних, демографічних властивостей. Типізованими ознаками є:

соціальні - належність до однієї соціальної (національної) групи, однотипність соціальних установок, один рід занять, трудо вої діяльності тощо;

психологічні - інтереси, нахили, потреби, захоплення, заду ми, здатності, здібності тощо;

демографічні - місце народження, місце проживання батьків, можливе переселення, рідна мова, національні особливості тощо.

Мотив і мета вчинення вбивств, інсценованих під суїцид, також є елементом криміналістичної характеристики. Тому в процесі розслідування вбивства, замаскованого під самогубство, необхідно обов'язково встановити його мотиви і мету. Адже кримінально-процесуальна форма передбачає, що мотив злочину є однією з чотирьох обставин, яка підлягає доказуванню в кримінальній справі. Щодо кримінально-правового значення мотиву і мети вбивств, інсценованих під суїцид, то вони мають суттєве значення у вирішенні питання про відповідальність за вчинене. Зокрема, законодавець передбачив мотив і мету обов'язковими ознаками складу злочину - умисного вбивства: з корисливих мотивів; з хуліганських мотивів; особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку; з метою приховання іншого злочину або полегшення його вчинення та ін. У криміналістичному значенні відомості про мотиви і мету вбивства, замаскованого під суїцид, можуть бути використані для висунення версій щодо особи злочинця, організації його пошуку. Найбільш поширеними мотивами і метою вбивств, замаскованих під самогубство є: позбутися конкурента в бізнесі; успадкувати матеріальні цінності; позбутися обов'язків родинного союзу; приховати інший злочин чи полегшити його вчинення та ін.

Відомості про обставини, що сприяють вчиненню вбивств, інсценованих під суїцид, є одним з визначальних елементів криміналістичної характеристики цих злочинів. Отож, сукупність умов, в яких відбулася подія злочину - убивство, інсценоване під самогубство, охоплює проблему обставин, за яких цей злочин готувався, був вчинений і прихований (час, місце, умови життєдіяльності потерпілої особи тощо).

Кримінально-процесуальне законодавство передбачає, що обставини, які стосуються події злочину, підлягають доказуванню в кримінальній справі. А це тому, що відомості про обставини події вбивства, замаскованого під самогубство, сприяють: установленню засобів вчинення відповідного злочину; з'ясуванню умов, місця (квартири, місцевості, приміщення, сховища тощо), часу.

Найтиповішими складовими тактичних операцій при розслідуванні вбивств, інсценованих під суїцид, є:

Перше: а) огляд місця події й трупа з виявленням негативних обставин;

б) огляд місця події й трупа з метою з'ясування способу вчинення злочину і механізму його реалізації;

Друге: а) допит свідків;

б) допит можливих свідків з питань з'ясування відомостей про наміри небіжчика виїхати, покінчити життя самогубством;

Третє: призначення судово-медичної та інших судових експертиз;

Четверте: проведення оперативних заходів для встановлення можливих свідків і з'ясування характеру взаємин між підозрюваним і небіжчиком;

П'яте: затримання підозрюваного; '.".o

Шосте: а) допит підозрюваного;

б) допит підозрюваного про стан відносин між ним і потерпі лою особою, а також з'ясування матеріального забезпечення спо собу вчинення злочину (придбання наркотичних засобів, зброї, спеціальних матеріалів тощо);

в) допит підозрюваного про мотиви вчинення вбивства (позбу тися чоловіка (дружини), позбутися турботи про особу похилого віку або хворого, позбутися дитини з метою: одержання спадщи ни; заміщення посади; ведення розгульного способу життя; укла дення іншого шлюбу);

Сьоме: допит свідків, причетних до того, що підозрюваний придбав указані об'єкти;

Восьме: шляхом проведення оперативних заходів встановити місця придбання підозрюваним зброї, знарядь вчинення вбивства, наркотичних засобів, спеціальних матеріалів;

Дев'яте: проведення обшуків з метою виявлення знарядь злочину, у тому числі на квартирі підозрюваного та співучасників;

Десяте: установлення способу інсценування вчиненого вбивства шляхом проведення слідчих дій - огляду місця події й трупа, допиту підозрюваного.

Найважливішою слідчою дією при розслідуванні таких убивств є огляд місця події і трупа. При цьому особливу увагу звертають на обставини виявлення трупа, його положення, стан одягу, сліди боротьби чи опору. В процесі огляду можуть бути виявлені певні невідповідності (негативні обставини), характер яких дозволяє висунути версію про те, що мало місце інсценування події. До таких належать сліди, що суперечать загальній картині події або явно вказують на те, що подія відбувалася в іншому місці чи мала інший характер. Так, при огляді місця автотранспортної події наявність різаних ран на тілі потерпілого внаслідок наїзду є обставиною, що вказує на вбивство, інсценоване як нещасний випадок. Виявлення посмертної странгуляційної борозни на трупі як наслідок наїзду потяга також є результатом інсценування і вказує на інший характер події, ніж той, що передбачався. Вбивства, що маскуються під нещасний випадок на виробництві, також вимагають ретельного аналізу слідів при огляді місця події, їх розміщення, співвідношення з частинами механізмів, що рухаються, співвідношення з часом вмикання чи вимикання механізмів. У цих випадках дуже важливим є зіставлення показань свідків з результатами огляду і даними судово- медичної експертизи, що можуть виявити невідповідність, яка вказує на вбивство.

При розслідуванні вбивств, що інсценуються під самогубство, дійсна картина того, що сталося, може бути з’ясована внаслідок проведення як невідкладних, так і наступних слідчих дій. Так, при огляді місця події важливо встановити, чи міг загиблий сам собі нанести поранення, зав’язати зашморг (останнє може вказати на фахові навички) чи мають місце сліди боротьби або опору, що відображено як на трупі, так і в обстановці події (розбиті меблі, сліди крові на предметах обстановки). У разі застосування вогнепальної зброї важливо встановити дистанцію, з якої було здійснено постріл, виявити на пістолеті сліди пальців руки, що належать потерпілому або іншій особі.

Судово-медичне дослідження трупа дозволяє встановити сліди прижиттєвого або посмертного ушкодження, головним чином странгуляційної борозни. У випадках самогубства шляхом повішення проведенням слідчого експеримента з використанням вантажу, рівного вазі тіла загиблого, необхідно встановити, чи витримує мотузка вагу тіла.

У практиці розслідування трапляються випадки, коли особа, яка вчинила самогубство, залишає перед смертю листи, записки. Якщо факт написання листа загиблим викликає сумнів, слід призначити судово-почеркознавчу експертизу. При розслідуванні самогубства важливо зібрати дані про спосіб життя загиблого, встановити його психологічний стан, з’ ясувати, чи не було заяв про прагнення піти із життя. У необхідних випадках можна призначити судово-психіатричну або судово-психологічну експертизу за матеріалами справи.

81. Особливості розслідування вбивств з використанням вогнепальної зброї.

При розслідуванні вбивств із застосуванням вогнепальної зброї можуть бути висунуті загальні версії про умисне вбивство, про необережному заподіянні смерті, про самогубство або доведення до самогубства, про вбивство, замаскованому під некримінальні смерть.

Як ми бачимо, на початковому етапі розслідування даної групи злочинів висуваються ті ж самі версії, що і при розслідуванні інших видів вбивств.

Способом вчинення аналізованого виду умисних вбивств є заподіяння смерті за допомогою вогнепальної зброї. Специфіка первинних слідчих дій у таких справах виражається в наступному.

По-перше, для якісного огляду місця вбивства істотне значення має вміле і своєчасне використання слідчим і спеціалістом сучасних засобів криміналістичної техніки з метою виявлення, закріплення та вилучення зброї, слідів пострілу і інших різних слідів. Для цього в ході огляду застосовуються: металошукач, магнітний підйомник, геодезичні прилади для визначення польоту кулі і місцезнаходження стріляв. Так як запаховий слід пострілу дуже стійкий, доцільно до огляду місця події залучити кінолога зі службово-розшукової собакою.

По-друге, вивчаються і фіксуються кількість вогнепальних ушкоджень, їх локалізація на тілі та одязі, інших об'єктах; форма, розміри, наявність додаткових слідів пострілу і їх характеристика. При огляді місця події з метою виявлення вогнепальних ушкоджень слід звертати увагу на пробоїни, вибоїни, відщепи, подряпини і розриви, що є на тих чи інших предметах (стінах, стелі, меблів, підлоги і т.д.). Якщо це можливо, слід провести вилучення предметів або їх частин з ознаками вогнепальних ушкоджень. Якщо їх вилучити не представляється можливим, то можна обмежитися фотозйомкою ушкоджень і докладним описом у протоколі огляду.

По-третє, у разі виявлення на місці події вогнепальної зброї її місце розташування повинно бути зафіксовано в протоколі та план огляду місця події по відношенню до постійних орієнтирів і трупу з точністю до одного сантиметра. З зброї слід брати одорологіческіе проби запаху людини. Перед вилученням зброї в протоколі огляду вказується напрям осі стовбура зброї по відношенню до обраних орієнтирів, яким боком воно стосується поверхні, на якій лежить, зазначається відстань між долонями рук трупа, якщо він є на місці події (при підозрі на самогубство). Свідчить про насильницьку смерть, а не самогубство невідповідність між виявленим на позначці події вогнепальною зброєю і характером смертельного ушкодження. Слід переконатися, що з що знаходиться на місці події зброї потерпілий не міг сам собі заподіяти ушкодження, що стали причиною його смерті.

Якщо зброя заряджена, його необхідно розрядити. У результаті огляду зброї в протоколі має бути відображено: положення зброї на місці виявлення; вид зброї, система, модель, зразок, калібр, якщо є - номер зброї та її складових частин; положення затвора, курка і магазину; кількість патронів в магазині, наявність або відсутність запаху порохових газів з каналу ствола і ін

Певні труднощі представляє пошук на місці події снарядів. Для їх виявлення слід звертати увагу на речі і предмети, які могли опинитися на шляху польоту кулі (картечі, дробу тощо).

При огляді місця події слід встановити:

а) чи дійсно було застосовано вогнепальну зброю;

б) яку зброю і які боєприпаси застосовані;

в) скільки пострілів було зроблено;

г) які об'єкти несуть на собі сліди пострілу;

д) звичайне або безшумна зброя застосовано;

е) напрямок і дистанцію пострілу;

ж) місцезнаходження стріляв;

з) за яких обставин стався постріл;

і) факт вбивства, самогубства або постріл без натискання на спусковий гачок мав місце.

Вбивство з вогнепальної зброї, що належала потерпілому або іншій особі, супроводжується іноді інсценуванням самогубства чи нещасного випадку. При цьому зброя вбивця залишає біля трупа. При огляді місця події необхідно ретельно дослідити, виміряти, сфотографувати і зафіксувати в протоколі відносне розташування трупа і зброї, ушкодження на його одязі і тілі, особливості зброї і сліди на ньому. Оскільки самогубство з вогнепальної зброї можливе лише при пострілі впритул чи з близької відстані, в протоколі зазначається наявність ознак дії вогнепальної зброї та характер цих ознак. Такі ознаки можна виявити як навколо ранового каналу, так і на руках трупа.

Про умисному вбивстві можуть свідчити: дистанція, з якої було зроблено постріл; локалізація ушкоджень на трупі; розбіжність місця виявлення трупа і місця вбивства та інші ознаки. Як правило, ознаки, що свідчать про насильницьку смерть одні й ті ж для всіх видів вбивств (наприклад, приховування трупа або слідів злочину і т. п.).

Встановивши, що мала місце насильницька смерть і для її заподіяння було використано вогнепальну зброю, слідчий приступає до перевірки двох, що залишилися версій.

Підставою для побудови цих версій можуть бути дані огляду місця події та трупа, результати обшуку, показання свідків, підозрюваного, висновку експерта, відомості, отримані в результаті оперативно - розшукових заходів.

На цій же базі будуються і приватні версії:

- Про мотиви скоєння злочину;

- Про застосування при здійсненні вбивства виду (моделі) або конкретного екземпляра зброї;

- Про дистанції або місце знаходження вбивці, інших обставин пострілу;

- Про зв'язок розслідуваного злочину з іншими аналогічними нерозкритими вбивствами чи іншими злочинами (перш за все пов'язаними з даними вогнепальною зброєю).

У залежності від мотиву вбивства з застосуванням вогнепальної зброї можуть бути здійснені:

1) з корисливих мотивів або за наймом (так зване замовне вбивство);

2) з хуліганських мотивів;

3) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (під час грабежу, розбійного нападу);

4) з помсти, ревнощів, особистої неприязні, в ході сварки і т. п. (так зване побутове вбивство) і ін

Класифікацію даного виду вбивств можна проводити за різними підставами, але всі вони в рівній мірі підходять і для інших видів вбивств. Специфічною, притаманною тільки даної категорії справ є класифікація за видом, використаного в якості знаряддя заподіяння смерті вогнепальної зброї.

Вбивство може бути вчинено:

1) з бойової зброї;

2) мисливської зброї;

3) кримінального зброї;

4) цивільної зброї;

5) спортивної зброї.

Висування версій і вибір слідчих дій при провадженні розслідування вбивств із застосуванням вогнепальної зброї залежить від конкретної слідчої ситуації.

82.Особливості розслідування вбивства новонародженої дитини.

У широкому розумінні дітовбивством може іути визнане навмисне чи необережне позбавлення життя дитини різного віку і будь-якою особою. Однак у кримінальному праві цей термін слід розуміти у вужчому значенні, а саме: навмисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів чи відразу ж після них (ст. 117 КК України). Таке розуміння терміна «дітовбивство» у кримінальному праві і судовій медицині є загальновизнаним, і саме в цьому значенні він вживається в даній статті.

Саме поняття «вбивство» нерозривно пов'язане з життям і смертю людини, тому без з'ясування змісту поняття життя і смерті не можна говорити і про визначення вбивства[1]. Досить важливою видається можливість достовірного визначення початку і кінця життя, тому що від цього в цілому ряді випадків залежить правильність розмежування різних видів злочинів (наприклад, дітовбивство і кримінальний аборт), а також злочинного і незлочинного (зокрема, констатація смерті й узяття органів у донора).

Установлення початку і кінця життя людини належить до компетенції медичної науки. Питання це досить складне, оскільки і народження і смерть являють собою не одномиттєві акти, а визначені процеси[2]. Значення встановлення точного моменту народження і смерті має не тільки медичний характер, але і правовий, тому що із зазначеними моментами пов'язано багато правових наслідків, у тому числі і кримінально-правових.

Вивчені нами понад 40 кримінальних справ про дітовбивства за період з 1975 р. дотепер дали можливість припустити, що вихідна слідчо-оперативна ситуація по розглянутій категорії справ на початковий момент перевірки інформації може виглядати так.

Ситуація перша — є повідомлення або заява про зникнення в жінки вагітності чи новонародженої дитини. Повідомлення і заяви про зникнення в жінки вагітності чи немовляти, як правило, потребують попередньої перевірки. Зникнення вагітності може пояснюватися тим, що жінці зроблено аборт у лікарняних умовах або немовля, яке зникло, передано матір'ю на виховання в будинок дитини та ін. Якщо надійшли свідчення про зникнення в жінки вагітності, то необхідно з'ясувати, чи дійсно жінка була вагітна і на якому місяці, які причини зникнення в неї вагітності (аборт, пологи). У тому випадку, коли в заяві чи повідомленні є відомості про зникнення дитини, слід установити: а) чи дійсно зникла новонароджена дитина, за яких обставин, і яка його доля; б) наскільки обгрунтовані припущення про імовірність насильницької смерті дитини.

Перевірку варто починати із з'ясування й уточнення обставин, викладених у заяві. При цьому необхідно одержати відповіді на такі запитання: 1) про яку жінку повідомляє заявник; 2) що відомо заявнику про терміни вагітності цієї жінки; 3) що він знає про обставини пологів і місцезнаходження дитини; 4) хто, крім заявника, знає про викладені ним факти. Як показало вивчення кримінальних справ про дітовбивства, значне число заявників бувають анонімними, а повідомлення дуже короткими, тобто вказується лише жінка, яка у зв'язку зі зникненням вагітності чи дитини підозрюється у дітовбивстві. Анонімний заявник може бути встановлений органами міліції оперативним шляхом.

Ситуація друга — є слідчо-оперативна інформація про зникнення останніх місяців вагітності або новонародженої дитини в конкретної жінки. У справах даної групи до первісних слідчих дій належать: 1) допит жінки, підозрюваної у вбивстві немовляти; 2) судово-медичний огляд підозрюваної; 3) обшук за місцем проживання підозрюваної й огляд передбаченого місця пологів і місця приховання трупа; 4) допит заявника й осіб, що знали про роди й обставини зникнення немовляти.

Черговість проведення зазначених початкових слідчих дій залежить від наявних у розпорядженні слідчого вихідних даних. Перед допитом жінки, підозрюваної у вбивстві немовляти, необхідно проаналізувати всі наявні матеріали, що як викривають, так і виправдовують її, продумати черговість запитань, порядок пред'явлення наявних у слідчого доказів. При допиті підозрюваної необхідно з'ясувати обставини вагітності і пологів, а також питання про долю народженої дитини[3]. Звичайно жінка, щодо якої є дані про можливе здійснення нею дітовбивства в зв'язку зі зникненням ознак вагітності і відсутністю дитини:

Дата добавления: 2015-06-04