Криміналістична характеристика зґвалтувань 2 страница

Якщо потерпілій відома особа, яка вчинила злочин, слід з'ясувати все, що стосується характеру взаємин між нею та підозрюваним (чи не було підстав у підозрюваного вважати, що опір потерпілої був удаваним).

При допиті необхідно з'ясувати, чи добровільно потерпіла подала заяву про зґвалтування, а також хто може підтвердити факти щодо злочину, який розслідується. Якщо потерпілу допитують через значний час після зґвалтування, необхідно перевірити, чи не вагітна вона, чи немає ознак венеричного захворювання.

Розшук та затримання злочинця належать до оперативних дій (іноді по «гарячих слідах»). У цих випадках доцільно користуватися допомогою потерпілої, яка найбільш повно може визначити особу, котра вчинила зґвалтування.

Огляд місця події, як правило, також проводиться з участю потерпілої. Особливу увагу при цьому приділяють виявленню та опису місця зґвалтування, його розташуванню по відношенню до дороги, житлових будинків тощо. Важливо оцінити, чи збігається обстановка на місці події з отриманими раніше показаннями або поясненнями заявниці, виявити сліди, що вказують на зґвалтування, або речі, що належать злочинцю чи потерпілій (окуляри, ґудзики, хусточка тощо).

У процесі огляду необхідно звернути увагу на можливість наявності на одязі, взутті та тілі насильника ґрунтових забруднень та рослинних часток, взяти їх проби для експертних досліджень. Пошук мікрочасток слід проводити під час огляду місця події (важливо дотримуватися заходів, які запобігають їх втраті, а також забезпечити, щоб ніхто з учасників огляду не зміг залишити на місці події побічних мікрочасток або слідів). При цьому слід підготувати необхідні технічні засоби: лупи, ліхтарі, пінцет, паперові пакети. Здійснювати пошук рекомендується тільки при достатньому освітленні. Предмети доцільно розглядати як у прямому, так і у косопадаючому освітленні, не допускати їх різкого струсу.

Обшук та виїмка. (виїмки як окремої слідчої дії наче вже немає) При затриманні підозрюваного проводяться такі види обшуку: а) обшук особи; б) обшук за місцем проживання; в) обшук за місцем роботи. Мета обшуку — відшукати предмети, які знаходились у підозрюваного в момент зґвалтування або раніше належали потерпілій. Проводиться обшук при неухильному дотриманні вимог (ст.234-236 н. КПК).

До виїмки звертаються, як правило, на початку розслідування. Ця слідча дія повинна проводитись у всіх випадках порушення кримінальної справи за фактом зґвалтування, оскільки на одязі потерпілої та підозрюваного майже завжди залишаються сліди насильства (плями крові, сперми та ін.), які пізніше використовуються як докази. Вилучається той одяг, який був на потерпілій та підозрюваному в момент події.

Огляд одягу. Важливі предмети одягу необхідно висушувати (тільки не на сонці чи біля відкритого вогню). Для його дослідження застосовують ультрафіолетові освітлювачі (наприклад, УФО-4). Для огляду запрошуються поняті (не менше двох), а у необхідних випадках — фахівці. Слід старанно оглянути внутрішній та зовнішній бік, кишені, манжети, застібки, шви. Навіть якщо при огляді не виявлено нічого істотного, але є підстави вважати, що одяг з чимось контактував, його слід упакувати та відправити на експертизу. Для цього одяг розкладають на папері, перекладають папером та згортають. Мікрочастки вилучають окремо, щоб при транспортуванні вони не були втрачені або пошкоджені.

Призначення та проведення експертиз. Для виявлення даних про статеві зносини, які мали місце, а також встановлення тілесних ушкоджень, що вказують на насильницьке вчинення статевого акту, призначається судово-медична (акушерсько-гінекологічна) експертиза потерпілої. З її допомогою визначають: а) наявність факту статевих зносин та б) наслідки зґвалтування (зараження венеричною хворобою, вагітність, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень).

Залежно від конкретних обставин вчиненого зґвалтування на вирішення судово-медичної експертизи виносяться такі питання:

а) чи є тілесні ушкодження характерними для зґвалтування, їх давність;

б) чи порушена дівоча пліва (якщо так, то коли, а якщо ні, то чи був можливим статевий акт без її ушкодження);

в) чи відповідає характер виявлених ушкоджень обставинам, які викладені заявницею;

г) чи є на тілі потерпілої плями крові або сперми, їх група та походження;

ґ) чи жила потерпіла раніше статевим життям;

д) чи є ознаки будь-якої венеричної хвороби, давність її виникнення;

е) чи вагітна заявниця, термін вагітності.

Якщо потерпіла внаслідок зґвалтування одержала тяжкі тілесні ушкодження і госпіталізована, то судово-медична експертиза проводиться в лікарні. У випадках, коли місцеві умови не дозволяють своєчасно провести судово-медичну експертизу, звертаються до освідування. Згідно зі ст. 241 нового КПК освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов'язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

За наявності відповідних даних підозрюваний також підлягає освідуванню або направляється на судово-медичну експертизу. У цих випадках на її вирішення можуть бути поставлені такі питання:

а) чи є на тілі підозрюваного тілесні ушкодження (якщо так, то які, де, якої давності);

б) якими предметами вони могли бути спричинені, чи не виникли вони при подоланні опору потерпілої;

в) чи немає у підозрюваного ознак венеричної хвороби (якщо так, то якої, які строки її давності).

Під час розслідування зґвалтувань досить часто призначається експертиза матеріалів, речовин та виробів з них, які дозволяють отримувати цінні докази для виявлення злочинців. Як правило, це мікрочастки, які залишаються на місці події, на злочинцеві та потерпілій або на їх одязі. На вирішення цієї експертизи можуть бути поставлені такі питання:

а) чи є на одязі потерпілої нашарування у вигляді волокон тканини (якщо так, то чи вони не з одягу підозрюваного);

б) чи є на одязі підозрюваного волокна одягу потерпілої;

в) чи мав місце факт контактної взаємодії одягу підозрюваного та потерпілої;

г) чи є на їх одязі які-небудь частки, які мають загальну групову належність;

ґ) чи є на знаряддях злочину мікрочастки (якщо так, то яка їх групова належність);

д) чи є у піднігтьовому вмісті підозрюваного текстильні волокна (якщо є, то чи мають вони спільну групову належність з волокнами одягу потерпілої).

Судово-біологічна експертиза може бути призначена у разі необхідності дослідити одяг потерпілої або підозрюваного для виявлення групової належності плям крові, слини та інших виділень людського організму.

Судово-психологічна експертиза призначаться для вирішення питань, які стосуються психологічної характеристики особи потерпілої та насильника, особливо якщо вони неповнолітні. За її допомогою можна визначити:

а) здатність вказаних осіб правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, та давати про них свідчення;

б) можливість запам'ятати в конкретній ситуації прикмети зовнішності людини, предметів, ділянок місцевості тощо;

в) наявність або відсутність стану фізіологічного афекту або іншого емоційного стану;

г) психологічні особливості особи (темперамент, характер, потреби, інтереси тощо), чи усвідомлювала потерпіла значення дій, які вчиняли з нею, та ін.

Стосовно неповнолітніх, то на вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені такі питання:

а) рівень розумового розвитку та його відповідність віку;

б) найбільш яскраве виявлення психічних властивостей особи, які можуть впливати на її поведінку (запальність, замкненість, надзвичайна обережність тощо);

в) чи міг неповнолітній повністю усвідомлювати характер і значення своїх дій або дій, вчинених по відношенню до нього;

г) чи властива йому схильність до фантазування та ін.

Проведення цієї експертизи доручається фахівцям з дитячої та юнацької психології. У процесі розслідування можуть призначатися комплексні медико-психологічні, пси-холого-психіатричні експертизи.

Допит підозрюваного належить до першочергових слідчих дій. Однак при розслідуванні зґвалтувань проводити його доцільно після допиту потерпілої з використанням тих даних, які вона повідомила. Мета допиту — встановлення не тільки причетності підозрюваного до даного злочину, а й з'ясування його стосунків з потерпілою, обставин та мотивів вчинення зґвалтування.

До допиту підозрюваного слід ретельно підготуватися, проаналізувати показання потерпілої, результати огляду місця події та її одягу, висновок судово-медичної експертизи, ознайомитися з характеристикою та іншими документами, які дозволяють скласти уяву про особу підозрюваного, спосіб його життя та поведінку. Такі дані необхідні для визначення тактики допиту та орієнтації слідчого під час його проведення.

На початку допиту підозрюваному повідомляється у вчиненні якого злочину він підозрюється та роз'яснюються його права. Далі пропонується дати показання про обставини вчинення злочину, а також про інші відомі йому обставини справи.

Оскільки підозрюваний не попереджається про відповідальність за відмову давати показання та за дачу неправдивих показань, на початку допиту слід роз'яснити йому доцільність отримання від нього повних та правдивих свідчень. При виклику та допиті неповнолітніх підозрюваних необхідно додержуватися вимог, вказаних у статтях 489,490,491 нового КПК.

Перевірка показань на місці. Під час такої перевірки пояснення потерпілої або обвинуваченого співставляють з раніше отриманими від них свідченнями, а також з фактичною обстановкою місця злочину. Таким шляхом можна виявити суперечності в показаннях, нові речові докази (наприклад, дрібні предмети, які належали потерпілій або підозрюваному). Перевірка показань на місці важлива й тим, що вона сприяє пожвавленню асоціативних зв'язків, особа одержує можливість повніше і точніше згадати та відтворити окремі обставини події.

Пред'явлення для впізнання. При розслідуванні зґвалтування виникає необхідність у пред'явленні для впізнання (потерпілій, свідкам або підозрюваному) осіб або предметів. Проведення цієї слідчої дії передбачається ст. 228 нового КПК.

88. Судові експертизи у справах про насильницькі злочини

Призначення та проведення експертиз. Для виявлення даних про статеві зносини, які мали місце, а також встановлення тілесних ушкоджень, що вказують на насильницьке вчинення статевого акту, призначається судово-медична (акушерсько-гінекологічна) експертиза потерпілої. З її допомогою визначають: а) наявність факту статевих зносин та б) наслідки зґвалтування (зараження венеричною хворобою, вагітність, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень).

Залежно від конкретних обставин вчиненого зґвалтування на вирішення судово-медичної експертизи виносяться такі питання:

а) чи є тілесні ушкодження характерними для зґвалтування, їх давність;

б) чи порушена дівоча пліва (якщо так, то коли, а якщо ні, то чи був можливим статевий акт без її ушкодження);

в) чи відповідає характер виявлених ушкоджень обставинам, які викладені заявницею;

г) чи є на тілі потерпілої плями крові або сперми, їх група та походження;

ґ) чи жила потерпіла раніше статевим життям;

д) чи є ознаки будь-якої венеричної хвороби, давність її виникнення;

е) чи вагітна заявниця, термін вагітності.

Якщо потерпіла внаслідок зґвалтування одержала тяжкі тілесні ушкодження і госпіталізована, то судово-медична експертиза проводиться в лікарні. У випадках, коли місцеві умови не дозволяють своєчасно провести судово-медичну експертизу, звертаються до освідування. Згідно зі ст. 241 нового КПК освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов'язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

За наявності відповідних даних підозрюваний також підлягає освідуванню або направляється на судово-медичну експертизу. У цих випадках на її вирішення можуть бути поставлені такі питання:

а) чи є на тілі підозрюваного тілесні ушкодження (якщо так, то які, де, якої давності);

б) якими предметами вони могли бути спричинені, чи не виникли вони при подоланні опору потерпілої;

в) чи немає у підозрюваного ознак венеричної хвороби (якщо так, то якої, які строки її давності).

Під час розслідування зґвалтувань досить часто призначається експертиза матеріалів, речовин та виробів з них, які дозволяють отримувати цінні докази для виявлення злочинців. Як правило, це мікрочастки, які залишаються на місці події, на злочинцеві та потерпілій або на їх одязі. На вирішення цієї експертизи можуть бути поставлені такі питання:

а) чи є на одязі потерпілої нашарування у вигляді волокон тканини (якщо так, то чи вони не з одягу підозрюваного);

б) чи є на одязі підозрюваного волокна одягу потерпілої;

в) чи мав місце факт контактної взаємодії одягу підозрюваного та потерпілої;

г) чи є на їх одязі які-небудь частки, які мають загальну групову належність;

ґ) чи є на знаряддях злочину мікрочастки (якщо так, то яка їх групова належність);

д) чи є у піднігтьовому вмісті підозрюваного текстильні волокна (якщо є, то чи мають вони спільну групову належність з волокнами одягу потерпілої).

Судово-біологічна експертиза може бути призначена у разі необхідності дослідити одяг потерпілої або підозрюваного для виявлення групової належності плям крові, слини та інших виділень людського організму.

Судово-психологічна експертиза призначаться для вирішення питань, які стосуються психологічної характеристики особи потерпілої та насильника, особливо якщо вони неповнолітні. За її допомогою можна визначити:

а) здатність вказаних осіб правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, та давати про них свідчення;

б) можливість запам'ятати в конкретній ситуації прикмети зовнішності людини, предметів, ділянок місцевості тощо;

в) наявність або відсутність стану фізіологічного афекту або іншого емоційного стану;

г) психологічні особливості особи (темперамент, характер, потреби, інтереси тощо), чи усвідомлювала потерпіла значення дій, які вчиняли з нею, та ін.

Стосовно неповнолітніх, то на вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені такі питання:

а) рівень розумового розвитку та його відповідність віку;

б) найбільш яскраве виявлення психічних властивостей особи, які можуть впливати на її поведінку (запальність, замкненість, надзвичайна обережність тощо);

в) чи міг неповнолітній повністю усвідомлювати характер і значення своїх дій або дій, вчинених по відношенню до нього;

г) чи властива йому схильність до фантазування та ін.

Проведення цієї експертизи доручається фахівцям з дитячої та юнацької психології. У процесі розслідування можуть призначатися комплексні медико-психологічні, пси-холого-психіатричні експертизи.

89. Криміналістична класифікація і характеристика крадіжок

З-поміж злочинів проти власності найпоширенішими є кра­діжки (ст. 185 КК України) - таємне викрадення чужого майна. Небезпечність цього злочину значно посилюється у випадках, коли крадіжки вчиняються злодіями-рецидивістами, для яких гака діяльність набуває характеру злочинного промислу, чи особами, котрі ухиляються від суспільно корисної праці, або не­повнолітніми, які об'єдналися в організовані злодійські угрупо­вання з метою систематичного посягання на чужу власність.

Розрізняють такі види крадіжок:

• Залежно від власника і характеру предмета посягання: крадіжки державного, колективного або особистого майна (ма­теріальних цінностей, вантажів, особистих речей, транспортних засобів тощо).

• Залежно від способу вчинення і приховання злочину: кра­діжки, поєднані з проникненням у житло чи сховище (зі зламом замків і запиральних пристроїв чи без такого); без проникнен­ня, коли потерпілий пускає злодія до свого помешкання, зокре­ма через зловживання довірою; крадіжки-«підсадки», коли па­сажир довіряє своє майно малознайомій особі та ненадовго від­лучається; кишенькові крадіжки та ін.

• Залежно від місця реалізації злочинного задуму: крадіжки з приміщень - крамниць, кіосків, складів, готелів, санаторіїв, гардеробів, гуртожитків, квартир, будинків, дач тощо; крадіжки матеріальних цінностей із цехів промислових підприємств, під­приємств АПК, комунального господарства та будівельних майданчиків, а також вантажів на залізничному, річковому, морському і повітряному транспорті тощо; крадіжки особистих речей громадян на вокзалах, із купе поїздів та ін.; кишенькові крадіжки на базарах, у громадському транспорті; крадіжки з автоматичних камер зберігання, із транспортних засобів і т. д.

Аналогічно будь-якому злочину, кожна крадіжка становить собою подію, що характеризується сукупністю тільки їй прита­манних властивостей і відмінних ознак. Щоправда, всі наведені вище та інші різновиди крадіжок мають і спільні риси, які дозволяють дати їм узагальнену характеристику, вирізнивши певну специфіку їх розслідування. Криміналістична характе­ристика крадіжок містить узагальнюючі відомості про своєрід­ні ознаки (елементи), такі, як:

- обстановку, в якій готуються і вчиняються крадіжки;

- предмет злочинного посягання;

- способи вчинення крадіжок;

- типові сліди (слідова картина);

- особу злочинця (типи і характер злодійських груп, мотиви поведінки тощо);

- особу потерпілого від злочину.

> Обстановка, в якій готуються і вчиняються крадіжки.

Обстановка крадіжки - це, переважно, просторово-часові обс­тавини, що характеризують подію злочину. Місце вчинення крадіжок локалізується просторово і здебільшого обмежене не­великою площею (ділянкою місцевості, приміщенням тощо). За характером зв'язку злочинних дій з особливостями місця їх учинення можна вирізнити такі різновиди обстановки вчинен­ня крадіжок:

- місце заздалегідь обирається злочинцем і є одним із чинни­ків формування способу приготування і вчинення крадіжки, Так, квартирні крадіжки вчиняються здебільшого в містах, пе­реважно в районах новобудов. Використовуються зручні для злодія конструктивні особливості вхідних дверей (наявність щілин, відкривання всередину житла, недосконалість запираю­чих пристроїв тощо), відсутність охоронної сигналізації, «враз­ливість»¹ перших і останніх поверхів багатоквартирних будин­ків, обмежена кількість квартир на сходових площадках тощо;

- місце, яке пов'язане з предметом крадіжки (склади, буді­вельні майданчики та ін.);

- крадіжки, в яких вибір місця реалізації злочинних дій є випадковим (кишенькові крадіжки).

Таємний характер крадіжок обумовлює вибір відповідного часу їх учинення. Так, 90% квартирних крадіжок вчиняються з 9-ї до 17-ї години у робочі дні тижня, більше половини - вліт­ку; крадіжки з закладів торгівлі, комор - у вечірні та нічні часи, у святкові або вихідні дні; значна кількість кишенькових краді­жок вчиняються у вранішні та вечірні години, години «пік», коли виникає сприятлива для цього ситуація у міському транс­порті, крамницях, па ринках та в інших велелюдних місцях.

> Важливе місце серед елементів криміналістичної характе­ристики крадіжок посідають відомості про предмет злочинно­го посягання. Так, під час квартирних крадіжок зазвичай викрадаються гроші (зокрема іноземна валюта), коштовності, антикваріат, предмети релігійного культу, імпортна відео-, аудіо-, теле- і радіоапаратура, персональні комп'ютери, одяг, взуття та інші предмети господарсько-побутового призначення, зокрема й продукти харчування. Предметом кишенькових кра­діжок є гроші, а також коштовності, відеокамери, фотоапарати, портативні магнітофони, плеєри, що їх викрадають із сумок, портфелів тощо.

Предметом крадіжок можуть бути автомобілі, мотоцикли, мопеди як засіб пересування або як комплекти різних агрегатів і деталей, які можна розібрати (двигун, шасі, колеса, магніто­фон та ін.). У сфері комунального господарства предметами крадіжок є електролічильники, колективні телевізійні антени, агрегати ліфтів тощо. Щорічно збільшується кількість краді­жок вогнепальної зброї та вибухових речовин із військових час­тин, складів та інших сховищ.

Визначення предмета крадіжки під час розслідування кон­кретного злочину сприяє встановленню інших його елементів, зокрема окремих характеристик особи злочинця, обстановки вчинення та ін. Так, орієнтування злочинця на місці крадіжки, швидкість і цілеспрямованість дій у ході вибору схованок і від­борі коштовностей свідчать про достатню обізнаність злочинця щодо місця предметів, які його цікавлять. Викрадення автома­шин, крадіжки апаратури, електролічильників, телевізійних ка­белів, антен учиняються здебільшого особами, які мають певні професійно-технічні знання і навички.

> Найінформативнішим джерелом у криміналістичній ха­рактеристиці крадіжок виступають відомості щодо способів учинення злочинів цього виду. За останні роки крадіжки чужо­го майна набули рис організованої та професійної спрямованос­ті, вирізняються кваліфікованими способами їх учинення, що охоплюють, аналогічно способам розкрадань, різноманітні дії з підготування до крадіжки, безпосереднього заволодіння матері­альними цінностями (майном), а також приховуванню слідів злочинного посягання.

До дій злочинців із підготування до вчинення крадіжки можна віднести такі:

- вибір об'єкта крадіжки (квартири, будинку, дачі, крамниці, вагона, контейнера, автомобіля тощо) здебільшого вчиняється або проведенням своєрідних розвідувальних дій, або завдяки прямій чи неусвідомленій «наводці» інших осіб, зокрема май­бутньої жертви (потерпілого);

- вивчення об'єкта крадіжки та обстановки, в якій злодієві доведеться діяти. З цією метою використовуються різноманітні приводи для відвідування приміщень (наприклад, під виглядом медичного працівника, страхового агента, слюсаря, електрика та ін.). Під час такого «відвідування» злочинцем намічаються предмети крадіжки і визначаються місця їх зберігання, ви­вчається розташування приміщень (кімнат), особливості засув­них пристроїв на дверях, вікнах тощо, а іноді створюються не­обхідні умови для реалізації злочинного задуму (пошкоджуєть­ся охоронна сигналізація, телефонний кабель, викрадається ключ від замка вхідних дверей або робиться його зліпок тощо);

- вибір найбільш ефективного способу безпосереднього за­володіння майном, а також підготування необхідних технічних засобів, за допомогою яких буде здійснено злочинний намір (знарядь спеціального призначення, що використовуються для подолання перешкод, вимкнення охоронної сигналізації, транс­портних засобів для пересування до об'єкта крадіжки і переве­зення викраденого та ін.);

- вибір способу приховання слідів крадіжки, в тому числі приховання чи збут викраденого;

- попередню змову між співучасниками крадіжки, розподіл ролей і визначення ступеня участі кожного в підготовлюваному злочині, а також у разі необхідності - забезпечення алібі та ін.

З-поміж усіх видів крадіжок найбільш поширеними є квар­тирні крадіжки та крадіжки майна із закритих приміщень. Вони мають багато спільного: схожий характер слідів і знарядь зламу, схожість обставин учинення та ін., що дозволяє об'єднати спо­соби безпосереднього проникнення у приміщення в декілька груп (зрозуміло, що інші види крадіжок чужого майна також учиняються притаманними способами, але через значну поши­реність проаналізуймо, власне, способи вчинення квартирних крадіжок і крадіжок із закритих приміщень).

До першої групи належать способи крадіжок, які здійснюва­лися без застосування будь-яких технічних засобів,- «безінструментальний» спосіб (злам вхідних дверей і засувних при­строїв, зруйнуванням корпусу дверей поштовхом плеча чи йоги, зняття їх із навісних петель).

Другу групу способів учинення крадіжок із приміщень скла­дають дії, вчинені із застосуванням технічних засобів, що полег­шують реалізацію злочинного наміру. До них належать або спе­ціально виготовлені злодійські інструменти («фомка», «гусяча лапа», «балерина», «слон», «пластир», «відмички», «вудочки», «крючки» та ін.), або інструменти і знаряддя, призначені для господарсько-побутових потреб (лом, сокира, цвяходер, монти-ровка, долітце, пилка, дрель, склоріз, клей, герметик тощо). За допомогою таких інструментів здійснюються віджимання або згинання ригеля врізного чи накладного замка та інших засув­них пристроїв, виведення з ладу (розчинення) механізму замка концентрованою сумішшю азотної та соляної кислот («царської горілки»), висвердлювання пружинного механізму врізного ци­ліндричного замка, зруйнування короба навісного замка, вири­вання, перепилювання або перекушування його дужки, зруйну­вання конструктивних елементів будівель (у тому числі стелі, стіни, підлоги), виставлення, вирізання або видавлювання ві­конних стекол, зламування стулок віконної рами, кватирки або дверей на лоджіях чи балконах (злочинці проникають на лоджії чи балкони, спускаючись по канату з даху будинку, або перела­зять із сусідніх балконів).

Третю групу складають способи вчинення крадіжок майна, ма­теріальних цінностей з приміщень, доступ до яких є вільним. До них належать: використання заздалегідь викраденого ключа від вхідних дверей; знайдення і використання ключа від вхідних две­рей, «захованого» жертвою в обумовленому для членів сім'ї місці (під дверним килимком, у шафці електрощитка, у поштовій скриньці тощо); прохід крізь залишені відімкнутими вхідні двері квартир, господарських приміщень, лоджій та балконів, прорізан­ня через сміттєпроводи, сантехнічні вентиляційні шахти і т. ін.

Певні особливості мають і способи приховування злочину. Часто вживаються заходи для знищення, маскування і фальси­фікації слідів на місці злочину (рукавички, покриття долонь рук лаком або знежирювальним розчином, взуття більшого роз­міру або жіноче, зміна зовнішнього вигляду або призначення предмета крадіжки, знищення маркувальних і номерних знаків, обмова співучасників, створення фальшивих алібі тощо).

Відомості про спосіб учинення крадіжки дозволяють визна­чити деякі особливості особи, яка вчинила цей злочин (стать, вік, рід занять тощо). Так, проникнення у житло способом зла­му підлітками здебільшого здійснюється із застосуванням різ­них знарядь, тоді як «безінструментальний» спосіб (удар пле­чем, погою, рукою та ін.) неповнолітніми застосовується досить рідко. Для підлітків характерним способом учинення крадіжки є «вільний доступ» у квартири родичів, знайомих, друзів, іноді використання ключа, отриманого від потерпілого або через обман малолітніх дітей.

> Одним із наступних елементів криміналістичної характе­ристики крадіжок є відомості про типові сліди (слідова картина). Механізм утворення слідів під час учинення крадіжок обумов­люється характером взаємодії злочинця з навколишньою матері­альною обстановкою. На місці події сліди залишають: а) злочи­нець (сліди рук, ніг, зубів, губ, крові, слини, інших виділень і рідин людського організму, губної помади, мікрочастинок одягу і взуття, запахові сліди та ін.); б) знаряддя злочину. Так, «безінс­трументальний» спосіб зламу вхідних дверей характеризується значним пошкодженням поверхні дверей та дверної коробки, пе­тель, замків, наявністю відбитків підошов взуття тощо. Харак­терними ознаками відтискання дверей і дверної коробки є наяв­ність на чільній (накладній) і засувній планці замка пошкоджень у вигляді вдавлених слідів від робочої частини знаряддя зламу. Застосування злочинцями способу «царської горілки» передба­чає наявність слідів кислотної дії у вигляді плавлення і крапель металу (киплячої рідини) із замкової шпари і відповідних плям на підлозі під дверима. Сліди свідчать про певні навички, звички та інші якості особи злочинця. Крім того, на самому злочинцеві (на тілі, одязі, взутті) та на використовуваних ним знаряддях та­кож можуть залишатися сліди з місця події і від злочинних дій (пошкодження, нашарування фарби, штукатурки, ґрунту, мета­левих ошурків чи дерев'яної тирси, волокон тканини тощо).

Дата добавления: 2015-06-04