Криміналістична характеристика зґвалтувань 4 страница

• злочин учинено відомою конкретною особою;

• злочин учинено безпосереднім збувачем викраденого або певною особою з його оточення;

• злочин учинено особою, раніше судимою за аналогічні або інші злочини;

• злочин учинено неповнолітніми, що перебувають на обліку в органах внутрішніх справ за майнові та корисливо-насиль­ницькі злочини, а також за викрадення автотранспорту;

• злочин учинено особами, раніше не судимими, але такими, що неодноразово вчиняли ще не розкриті грабежі і розбійниць­кі напади аналогічним способом;

• злочин учинено особами, які тривалий час ніде не працю­ють, зловживають спиртними напоями;

• злочин учинено «гастролерами»;

• злочин учинено особами за «наводкою».

У випадках, коли злочинець відомий, перед слідчим стоїть завдання перевірити його причетність до вчинення злочину. У цьому разі необхідно ретельно перевірити версію щодо пові­домлення потерпілим неправдивої інформації та інсценування грабежу чи розбійницького нападу. Крім того, у плані необхід­но передбачити заходи, спрямовані на перевірку алібі підозрю­ваного. Коли ж злочинця затримано на місці злочину, переду­сім слід передбачити, як уже зазначалося, такі заходи, як допит потерпілого, огляд місця події, огляд одягу підозрюваного, до­пит очевидців та інших осіб. Перевірка версій і планування розслідування грабежів чи розбоїв, коли злочинець не є відо­мим потерпілому, має свої особливості. У цих випадках необ­хідно перевірити версії про осіб, які могли вчинити грабіж чи розбійницький напад. У такій ситуації слідчий повинен якомо­га ефективніше використати можливості оперативно-розшуко-вих органів. Причому перевірка версій має здійснюватися за допомоги передбачених у плані конкретних слідчих дій та опе-ративпо-розшукових заходів.

Необхідно чітко оцінити наявні докази та іншу інформацію, а саме:

- проаналізувати показання потерпілих, свідків та інших осіб;

- перевірити за картотекою наявність нерозкритих грабежів чи розбоїв у районі чи населеному пункті, виявити можливих «гастролерів»;

- за даними криміналістичного обліку перевірити відбитки слідів рук, куль, гільз, зброї, автотранспорту, якщо вони вико­ристовувались у вчиненні злочину.

Цей комплекс заходів, спрямованих на встановлення осіб, які вчинили напад, може бути розширеним з урахуванням слід­чої ситуації, на що вже вказувалось, і конкретних обставин.

Плануючи затримання злочинців із речовими доказами, якщо це відомо слідчому, варто передбачити:

- розміщення оперативних працівників, які беруть участь у затриманні, з урахуванням усіх можливих обставин опору з бо­ку злочинців;

- питання щодо часу і моменту операції;

- можливі способи фіксації злочинних дій;

- способи належного процесуального затримання.

92.Особливості розслідування нападів на водіїв транспортних засобів

В останні роки в Україні одержали широке поширення розбійні напади на автотранспорті, які завдають великої шкоди матеріального характеру, заподію­ючи шкоду здоров’ю власників і інших осіб, іноді забираючи життя багатьох людей. Такі злочини стають усе більше зухвалими, відрізняються продумані­стю дій, озброєністю злочинців, умінням чинити протидію правоохоронним органам. Вивчення й аналіз слідчої практики показують, що розбої на авто­транспорті, як правило, не одиничні й не випадкові й нерідко утворюють бага­тоепізодну злочинну діяльність.

Така злочинна діяльність являє собою систему об’єднаних загальними мо­тивами й цілями злочинних зазіхань, розраховану на відносно тривалий період і підготовку, що включає планування, здійснення, маскування й протидію її викриттю. Відомості про спосіб здійснення злочину містять великий обсяг кри­міналістично значимої інформації про злочинну подію і її учасників, що до­зволяє зорієнтуватися в суті того, що відбулося, й намітити оптимальні методи розкриття й розслідування здійсненого злочину, тому що виявлення способу здійснення злочину дає можливість слідчому сформувати модель злочинної події, легше й швидше викрити злочинця, розшукати викрадене майно, з’ясува­ти інші істотні для розслідування справи обставини.

Розглядаючи спосіб здійснення розбійних нападів на автотранспорті в сис­темі злочинної діяльності як підсистеми необхідно виділити такі компоненти останньої: дії по підготовці, здійсненню й прихованню злочину, а також вико­ристовувані при цьому знаряддя й кошти.

Одна з істотних особливостей розбійних нападів на автотранспорті полягає в тому, що практично у всіх випадках їм передувала більшого або меншого ступеня організація. Вона може виражатися в підборі (вербуванні) учасників злочину, підборі, виготовленні відповідних знарядь і коштів, виборі об’єкта за­зіхання, структури й системи охорони, виборі підходящих місця й часу нападу, використанні або створенні підходящої обстановки, розробленні плану, уявно­му моделюванні майбутньої злочинної операції, підшукуванні транспортних засобів і коштів, маскуванні зовнішності, а також покупки, викраденні або ви­готовленні зброї.

Вистежування жертви, вивчення фінансового становища в процесі підготов­ки злочину має на меті визначення найбільш сприятливих для його здійснення умов (місця, часу, обстановки), а також одержання відомостей про майно, що належить потерпілому, його цінність, обсяги, місцезнаходження, умови переве­зення, наявну охорону й т. д. Наприклад, банда А. при здійсненні розбійних нападів на автобуси, які здійснювали комерційні рейси в Москву, заздалегідь установлювала маршрут і час рейсу, модель і державний номер автобуса, на який організовувалася засідка на трасі.

Дії по вистежуванню потерпілих, маршрутів їхнього руху, способу життя часто сполучаються із проведеною злочинцями розвідкою місця майбутнього злочину. Так, плануючи напад на водіїв, члени банди виїжджають на місцевість, у ряді випадків проводять тренувальні дії.

Спосіб здійснення розбоїв на автотранспорті може характеризуватися відкри­тим насильницьким нападом на автотранспортний засіб (наприклад, на інка­саторську машину), а також проникненням в автотранспортний засіб шляхом обману (наприклад, нападу на автотранспортні засоби шляхом «голосування» на дорозі, з використанням форми й документів працівників міліції, жінок- «принад» і т. д.).

У слідчій практиці зустрічаються розбійні напади на водіїв таксі. У цих випадках злочинці, сівши в машину під виглядом пасажирів, пропонують відвез­ти їх у віддалене місце й під погрозою зброї відбирають у водія гроші й речі. Після цього вбивають або висаджують водія з машини й ховаються на цій же машині. Відомі випадки, коли захоплену в такий спосіб машину злочинці ви­користовували для здійснення наступних розбійних нападів. Іноді жертвами злочинців є не тільки водії, але й пасажири, що перебувають у машинах.

Заволодіти майном злочинець може намагатися під погрозою негайного або через якийсь час застосування насильства, використовуючи насильницькі дії різного ступеня інтенсивності й небезпеки для життя й здоров’я, аж до позбавлення життя потерпілого. Напад може супроводжуватися зв’язуванням жертви, застосуванням катувань.

На вантажні автомобілі, що перевозять коштовні вантажі, найчастіше роб­лять розбійні напади організовані злочинні групи. При цьому можуть викори­стовуватися жінки «легкої поведінки» як «відволікаючий фактор». Так, на­приклад, діяла злочинна група, яка здійснила на території Львівської області низку розбійних нападів на водіїв вантажівок. Член злочинної групи М. на автотрасі пропонувала інтимні послуги водіям, що проїжджали, сідала в кабіну, а через нетривалий час відбувався збройний напад з боку інших членів злочин­ної групи. У ході здійснення злочинів викрадалися кошти у водія, у деяких випадках — вантажі.

Також при здійсненні розбоїв на вантажні автомобілі можуть використову­ватися кілька швидкісних автомобілів, автоматична вогнепальна й холодна зброя.

Спосіб приховання й уникнення від відповідальності нерідко містить у собі знищення слідів злочину на місці події, знищення знарядь злочину, зброї, доку­ментів, одягу, предметів маскування, транспорту, використаного для здійснення злочинів, переміщення викраденого майна в безпечні місця, негайний збут ви­краденого, зміна зовнішності, створення алібі вже в період розслідування зло­чинів, приведення жертви в несвідомий стан або позбавлення її, а іноді й свідків злочину життя, приховання трупів або спотворювання їхньої зовнішності, ви­користання зв’язків із працівниками правоохоронних органів.

Слідчій практиці відомі випадки протидії розслідуванню, що виражалися в триманні злочинцями потерпілого певний час. Так діяла злочинна група В., члени якої після здійснення нападу й розкрадання автокранів вивозили во­дія на легковій автомашині в ліс, де тримали кілька годин, поки викрадений автокран не доставлявся їхніми співучасниками в вибране злочинним пла­ном місце. Ці дії вживалися ними, щоб унеможливити своєчасне звернення потерпілого в правоохоронні органи, здатне перешкодити реалізації злочин­ного задуму.

Добре продумані й здійснені дії щодо приховання злочину можуть повести розслідування помилковим шляхом.

Типізацію слідчих ситуацій у справах про розбої на автотранспорті доцільно проводити на основі трьох типів зв’язків і відносин між виділеними елементами, опираючись на найбільш інформативний на момент порушення кримінальної справи елемент — подію злочину. Це дозволить виділити й охарактеризувати ситуації за схемою відносин: «подія злочину — особистість злочинця», «подія злочину — особистість потерпілого», «подія злочину — предмет посягання».

Опираючись на цю концепцію ми можемо виділити такі слідчі ситуації, які властиві розслідуванню нападів на автомобільному транспорті, а також так­тичні завдання, які виходять із цих ситуацій.

Дата добавления: 2015-06-04