Тема 1. Сутність аудиту, його мета та завдання

1.1. Професія аудитора в Україні.

1.2. Історичні етапи розвитку аудиту.

1.3. Сутність та завдання аудиту.

1.4. Порівняльна характеристика аудиту і ревізії.

1.5. Законодавчо-нормативне регулювання аудиторської

діяльності в Україні.

1.6. Класифікація аудиторських завдань.

1.1. Професія аудитора в Україні

Аудиторська діяльність – підприємницька діяльність, яка
включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту,
практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання
інших аудиторських послуг. Аудиторською діяльністю можуть займатися як приватні практикуючі спеціалісти, так і юридичні особи.

Рис. 1.1. Дії суб’єктів, які прагнуть займатися аудиторською діяльністю

* - керівник аудиторської фірми може бути тільки аудитор; загальний розмір долі засновників аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30%.

Сертифікат аудитора – це офіційний документ, який засвідчує рівень професійних знань, необхідних для здійснення аудиту підприємств і господарських товариств (серія «А»), банків (Серія «Б») на території України. Сертифікація аудиторів здійснюється Аудиторською палатою України. Термін чинності сертифікату не може перевищувати п’яти років.

З 18 січня 2007 року згідно нової редакції ЗУ «Про аудиторську діяльність» право на отримання сертифікату мають фізичні особи, які здобули вищу економічну або юридичну освіту, документ на здобуття якого визнається в Україні, необхідні знання з питань аудиту, фінансів, економіки та господарського права, досвід роботи не менш трьох років підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора.

1.2. Історичні етапи розвитку аудиту.

Етапи становлення аудиту в Україні:

1987 – 1989 р. – створення перших аудиторських фірм для підтвердження результатів фінансово-господарської діяльності спільних підприємств;

1990 – 1992 р. – розширення кількості і форм аудиторських структур;

1992 р. – сьогодення – створення законодавчо-нормативної бази аудиту. Прийнято Закон України «Про аудиторську діяльність», у 1995 – 1996 р. були прийняті тимчасові вітчизняні нормативи аудиту, з 01.01.1999 р. введено в дію постійно діючі національні нормативи аудиту. У 2003 році прийняті стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів як Національні стандарти аудиту, які підлягають обов'язковому застосуванню суб'єктами аудиторської діяльності до фінансової звітності за 2003 р., але допускається їх застосування до фінансової звітності попередніх періодів. 18 жовтня 2006 р. опублікована нова редакція Закону України «Про аудиторську діяльність», яка набуває чинності 18 січня 2007 року.

1.3. Сутність та завдання аудиту.

Згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність», яка набуває чинності з 18 січня 2007 року, аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності суб’єкту господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора щодо достовірності у всіх суттєвих аспектах та відповідності вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів.

Завдання аудиту визначаються законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності. У зв’язку з тим, що основною метою аудитора є формулювання та висловлення думки про достовірність фінансової звітності, він повинен вирішувати наступні завдання: підтвердити (не підтвердити) статті фінансової звітності; дослідити достовірність та відповідність показників звітності даним Головної книги, регістрам аналітичного обліку, первинним документам; вивчити взаємоузгодженість показників звітності підприємства; порівняти дані річної фінансової звітності з даними квартальної та проміжної бухгалтерської звітності; оцінити можливість подальшого функціонування підприємства; оцінити вплив подій після дати балансу на фінансову звітність; прослідкувати за своєчасністю подання бухгалтерської звітності до відповідних державних органів.

1.4. Порівняльна характеристика аудиту і ревізії.

Основне призначення аудиту– надання впевненості власникам підприємства та зацікавленим особам щодо достовірності фінансової звітності. Необхідність аудиту виникає в результаті відносин між власникомі керівництвом підприємства.

Таблиця 1.1

Відмінність аудиту від ревізії

№ з/п	Ознака	Аудит	Ревізія
	Законодавче регулювання	Закон України «Про аудиторську діяльність»	Закон України «Про Державну контрольно-ревізійну службу України»
	Підстава для проведення	Договір між аудиторською фірмою, аудитором та замовником аудиту	Наказ керівника підрозділу контрольно-ревізійної служби або керівника вищої установи
	Оплата послуг	Здійснюється замовником відповідно до умов договору	Оплата праці ревізору встановлюється відповідно до посади, яка обіймається

Продовження таблиці 1.1

	Суб’єкт проведення	Аудитор – особа, яка має спеціальний дозвіл на проведення аудиту чи надання аудиторських послуг й працює в аудиторській фірмі або одноособово	Ревізор – службова особа, яка уповноважена державою виконувати контрольні функції з перевірки діяльності підприємства, але позбавлена будь-яких процесуальних прав на стадії попереднього слідства
	Вид діяльності	Підприємницька діяльність	Державна діяльність
	Документ, який складається в результаті проведення	Аудиторський звіт, аудиторський висновок	Акт ревізії або довідка про наслідки ревізії

1.5. Законодавчо-нормативне регулювання аудиторської діяльності в Україні.

Здійснення аудиторської діяльності регулюються рядом законодавчих та нормативних документів, що можна навести у вигляді шостирівневої ієрархічної системи (рис. 1.2):

Рис. 1.2. Рівні нормативного регулювання

аудиторської діяльності в Україні

Закон України «Про аудиторську діяльність» визначає правові принципи здійснення аудиторської діяльності в Україні та розповсюджується на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та видів діяльності. Він спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Разом з рядом інших законодавчих актів (Закон України «Про банки та банківську діяльність», «Про страхування», «Про господарчі товариства», «Про цінні папери та фондову біржу», «Про приватизацію державного майна», «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» та ін.) він визначає випадки обов’язкового проведення аудиту. Аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю також регулюється Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог законодавства України визначений перелік підприємств, звітність яких підлягає обов’язковому аудиту:

− публічні акціонерні товариства;

− професійні учасники ринку цінних паперів;

− фінансові організації;

− комерційні банки;

− страхові компанії;

− підприємства, які підлягають приватизації;

− підприємства-банкроти;

− ін.

Законом України «Про аудиторську діяльність» визначає сутність аудиту та аудиторської діяльності наступними визначеннями.

АПУ в 2003 році ухвалила Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів як Національні стандарти аудиту з 1 січня 2004 р. МСА призначені для їх використання під час аудиту. Крім того, МСА можуть застосовуватися при наданні деяких інших послуг аудиторськими фірмами. МСА містять основні принципи і необхідні процедури, а також відповідні інструкції, представлені у формі пояснювального та іншого матеріалу.

1.6. Класифікація аудиторських завдань.

Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду та іншого надання впевненості висувають конкретні вимоги щодо виконання аудиторських завдань. Процедури та результати виконання цих завдань відрізняються, а тому і рівень відповідальності аудитора буде варіюватися в залежності від того завдання, на яке аудитор погодився.

Класифікація послуг, які можуть надавати аудитори-практики та аудиторські фірми згідно з вимогами Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг наведена на рис 1.2.

По-перше, всі аудиторські завдання, які можуть виконувати аудитори, поділяються на два основних види:

− завдання з надання впевненості;

− супутні послуги (без надання впевненості).

Рис. 1.3. Класифікація послуг, які можуть надавати аудитори-практики та аудиторські фірми згідно з вимогами Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг

Отже, основна відмінність між завданнями з надання впевненості та супутніми послугами полягає в тому, що завдання з надання впевненості передбачають надання аудиторської думки щодо предмету перевірки третім особам, а саме – акціонерам, потенційним інвесторам, кредиторам, та іншим користувачам фінансової інформації про підприємство, що підвищує ступінь відповідальності аудитора при наданні таких послуг. Якщо аудитор не оцінює предмет перевірки, а безпосередньо виконує якусь частину роботи, то такі послуги називають супутніми, що не передбачає висловлення аудиторської думки.

Міжнародні стандарти аудиту визначають завдання з надання впевненості як такі завдання, за якими спеціаліст-практик надає висновок, призначений підвищити ступінь довіри визначених користувачів, інших ніж відповідальна сторона, щодо результату оцінки або визначення предмета перевірки за належними критеріями.

Супутні послуги – послуги, які включають узгоджені процедури та підготовку інформації.

Дата добавления: 2015-06-04