Розділ 1. Політичне вчення Т. Гоббса

Вступ

ДИПЛОМНАЯ РАБОТА

на тему:

«ОРГАНИЗАЦИЯ ОБЕСПЕЧЕНИЯ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ»

Работа допущена к защите Выполнил:

студент группы ___________

Заведующий кафедрой очно-заочного отделения,

Организации и планирования спец._____________

промышленных предприятий Смирнов В.М.

д.э.н., профессор Ефимычев Ю.И. ________________________________________________________подпись

подпись

Научный руководитель:

к.э.н., доцент Ильичева Н.М.

__________________________

подпись

Рецензент:

__________________________

подпись

Нижний Новгород

2011 г.

Приложение 3

Содержание

	Реферат
	Введение
Глава 1. Антикризисное управление на предприятиях: цели и содержание
1.1	Сущность антикризисного управления
1.2	Основные причины возникновения кризисной ситуации на предприятии
1.3	Правовые основы антикризисного управления
1.4	Механизмы антикризисного управления
Глава 2. Анализ финансового состояния и диагностика вероятности банкротства ОАО «Окская судоверфь»
2.1	Краткая характеристика ОАО «Окская судоверфь»
2.2	Анализ финансового состояния предприятия
2.3	Диагностика банкротства ОАО «Окская судоверфь»
Глава 3. Разработка стратегии вывода предприятия из кризиса
3.1	Оценка возможностей финансового оздоровления предприятия
3.2	Методика разработки инвестиционной программы по выводу предприятия из кризиса
	Заключение
	Список литературы
	Приложения

МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ

ПО ВЫПОЛНЕНИЮ ДИПЛОМНЫХ РАБОТ

студентами специальности 080502 «Экономика и управление

на предприятии (машиностроения)»

Учебно-методические материалы

Составители: Ю.И. Ефимычев - докт.эк.наук, зав.каф. ОиППП,

О.В. Трофимов - канд.эк.наук, доц.каф. ОиППП,

Л.В. Стрелкова - докт.эк.наук, проф.каф. ОиППП,

Ю.А. Макушева — канд.эк.наук, доц.каф. ОиППП

А.Ю. Ефимычев — канд.эк.наук, доц.каф. ЭНХ

____________________________________________________________

Подписано в печать Формат 60*84 1/16 Бумага оберточная

Печать офсетная. Усл.печ.л. 1,0.

Тираж 500 экз. Заказ

___________________________________________________________

Нижегородский государственный университет им. Н.И.Лобачевского

603600, ГСП–20, Нижний Новгород, пр.Гагарина, 23

Типография ННГУ, 603000, Нижний Новгород, ул. Б.Покровская, 37

Політичні вчення Нової доби, що охоплюють період з кінця ХVI до кінця ХІХ століття, є класичним етапом розвитку світової політичної думки. Саме в цей період оформлюється доктринальний характер політико-теоретичного мислення. Це означає цілісність побудови теорій та їх універсальний характер. Політичні вчення обумовлюють не тільки наукове середовище, але й безпосередньо політичну дійсність.

Визначальним чинником, що в значній мірі обумовив специфіку розвитку політичних вчень Нової доби, стала Велика Французька революція. Вплив Французької революції на соціально-політичні погляди її сучасників і на наступний розвиток світової суспільної думки, зокрема - на генезис основних цінностей провідних ідеологій нового й новітнього часу: консервативної, ліберальних і соціалістичної - одна з найважливіших тем курсу історії зарубіжних політичних вчень. За минулі два сторіччя практично кожному авторові будь-якої значної соціально-політичної системи, що претендувала на всеосяжне пояснення закономірностей життя суспільства, доводилося так чи інакше визначати своє ставлення до Французької революції – найбільш важливої події в історії нового часу. Разом з тим, вже наприкінці XVIII - початку XIX ст. під безпосереднім враженням від подій, що відбувалися у Франції, були створені теоретичні системи таких видних мислителів як Ж.А.Кондорсе, Ж. де Сталь, Ж. де Местр, І.Г.Фіхте, А.Сен-Сімон та цілої низки інших авторів. Дані праці стали частиною світової політичної думки, багато в чому визначили напрями її подальшої еволюції. Особливо широкий резонанс мала безпрецедентна за обсягом й складом учасників дискусія про Французьку революцію, що розгорнулася наприкінці XVIII сторіччя в Англії. Свій внесок до неї внесли практично всі значні британські політики, філософи, історики й літератори того часу. У ході дебатів були опубліковані десятки великих і малих доробків, частина з яких стала класикою соціально-політичної думки. Імена деяких з цих авторів нерідко згадуються в підручниках історії політичних ідей у сполученні з найгучнішими епітетами: "основоположник консерватизму" Е.Берк, "батько анархізму" У.Годвін, " батько-засновник США" Т. Пейн, "прародителька фемінізму" М.Уолстонкрафт та інші.

Істотною рисою даного періоду слід також вважати зв’язок власне політичних концептів та класичних філософських систем. Політичні вчення Т. Гоббса, Дж. Локка, І. Канта, Г. Гегеля, М. Штірнера являють собою приклад редукції фундаментальної теорії пізнання на предметне поле політики. Наслідком застосування подібного підходу стало істотне ускладнення політичних доктрин та набуття ними рис теоретичного наукового характеру.

Першим письменником Нового часу, що побудував повне й систематичне вчення про державу на засадах природного права, був англієць Томас Гоббс (Hobbes) (1588—1679). Боротьба королів з парламентом у другий половині XVII сторіччя викликала в Англії різноманітні політичні напрямки як у суспільному житті, так і в політичній теорії. Гоббс виступив принциповим противником революції. Першим систематичним твором, в якому обґрунтовувалося природне право монархічної влади придушувати народ, трактат „Про Громадянина” (De Cive), що був вперше виданий у 1642 році. Згодом, в 1651 році, Гоббс виклав своє вчення в іншому, більш значному за обсягом політичному творі, під назвою: „Левіафан або матерія, форма й влада держави” (Leviathan or the matter, form and power of a commonwealth).

Гоббс був не тільки визначним політичним мислителем, але й філософом. Його політична теорія перебуває в тісному зв'язку з його філософськими поглядами. Трактат „Про Громадянина” становить результат цілої низки досліджень про природу й про людину. У „Левіафані” розпочато виклад концепції природного права, подані загальні поняття про здатність людини до пізнання й діяльності.

У викладі свого політичного вчення Гоббс виходить із стану природи, в якому люди перебувають, коли над ними немає вищої влади. Пізнання речей, говорить він, має починатися з вивчення складових її частин. Так, наприклад, щоб довідатися про устрій годинника, необхідно вивчити будову окремих коліс і пружин. Подібним чином для пізнання держави необхідно спершу розглянути її у розрізі. Потрібно спочатку досліджувати природу окремої людини й довідатися, наскільки вона здатна або нездатна до утворення держави, далі необхідно вивчити, які утворюються людські спільноти.

Слід зазначити, що стан природи розуміється Гоббсом не як дійсно існуючий побут, що передував утворенню людських суспільств, а як відомий спосіб конструкції співжиття з первісних його елементів. Ідучи шляхом умогляду, дослідники природного закону відправлялися не від реального співжиття, а від уявлень розуму, так само, як геометр у своїх висновках відправляється не від дійсності, а від фігур, які він будує з первісних їхніх елементів: ліній і крапок.

У чому ж полягає людська природа? Згідно з викладеними вище філософськими засадами, Гоббс сутністю людини вважає притаманні їй прагнення та пристрасті. Людина в суспільстві шукає власного блага, а не чужого. Між людьми, не стриманими вищою владою, панує взаємний страх, що виникає з побоювання зла. Доказом служить те, що люди в пустельних місцях ходять зі зброєю; у будинку господар замикає свої скрині; держави, навіть у стані миру, постійно перебувають в стані ворожнечі. Причина цих побоювань полягає почасти в природній рівності людей, внаслідок якого навіть найслабший легко може вбити найсильнішого, почасти також у суперництві, але головним чином у прагненні до придбання благ, якими всі не можуть користуватися спільно. Правом (jus) Т. Гоббс називає свободу вживати свої природні сили згідно зі здоровим глуздом. Тому перша підстава природного права полягає в тому, щоб кожний зберігав своє життя та здоровя.

Таким чином, у природному стані природа надала все всім, і всякий має право на все. Звідси народжується війна всіх проти всіх (bellum omnium contra omnes), тому що на кожному кроці виникають зіткнення, і кожний уважає собі всі дозволеним. Разом з тим, загальна війна прямо суперечить основній засаді людської природи – самозбереженню. Люди піддаються безперервній небезпеці й відчувають взаємний страх. Щоб позбутися цих небезпек, найсильніші намагаються підкорити собі найслабших. Але оскільки сили людей за суттю рівні, то надія на безпеку досить примарна. Отже, необхідним є інший вихід. Оскільки війна всіх проти всіх суперечить самій меті людського життя, самозбереженню, то необхідно шукати миру, а якщо не можна знайти мир, то треба шукати, принаймні, союзників для війни.

Таким чином, Гоббс виводить всі людські дії із чисто особистих, фізичних нахилів, які рухають людини в силу закону необхідності. Егоїстичні прагнення становлять основу людської природи. Тому необхідно за допомогою штучного механізму прийти до зовсім іншої системи й зрештою цілком підкорити особу суспільній влади. Людським винаходом створюється штучна тварина, великий Левіафан, іменований державою; вона одна в змозі встановити порядок між людьми й задовольнити основні їхні потреби. Це тварина, складена з різних частин, живе й рухається, як автомат, тому що життя, по суті, є не що інше, як рух. Вся справа полягає в мистецтві злагодити ці частини так, щоб вони рухалися за загальним планом. У цьому полягає, за Т. Гоббсом, завдання політики.

План семінарського заняття

1.Загальнофілософські та політико-історичні джерела політичної думки Західної Європи та Північної Америки в період Нового часу.

2. Погляди Т. Гоббсана державу та політичну владу.

3. Світський та релігійний компоненти політичних ідей Т. Гоббса.

Теми рефератів та доповідей

1. Емпіризм у політичному вченні Т. Гоббса.

2. Сутність та походження державної влади у творах Т. Гоббса.

3. Вчення Т. Гоббса про закон та його джерело.

4. Співвідношення монархії та демократії у вченні Т. Гоббса.

Дата добавления: 2015-06-04