Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Політичне вчення Б. Констана




Розділ 10. Політичні ідеї французького лібералізму

Незважаючи на нечисленність представників, лібералізм на французькому ґрунті зміг стати значною ідейною силою, що має власну специфіку. Він зіграв значну роль у становленні західноєвропейської полі- тичної філософії. Однак домінуючого положення в духовному житті суспільства, подібно англійському лібералізму, він не зайняв. Французький лібералізм, оформлення якого повною мірою можна віднести лише до періоду Реставрації й Липневої монархії, здобуває помірковано консервативні риси. Французькі ліберали, з одного боку, продовжили традицію англійських мислителів (Локк, Гоббс) у трактуванні політичних і громадянських свобод, але з іншого боку, зробили їхню переоцінку в дусі еволюціонізму і його протиставлення революції.

Анри-Бенжамен Констан де Ребек, фр. Henri-Benjamin Constant de Rebecque (1767 – 1830) - швейцарський філософ і письменник. Відомий також як французький політик часів Французької революції, бонапартизму й Реставрації. Відрізнявся ліберальними поглядами (що не перешкодило йому певний час обіймати посаду камердинера Наполеона Бонапарта). Основними роботами є памфлет „Про чинність нинішнього французького уряду й необхідності приєднатися до нього” та трактат „Принципи політики, придатні для будь-якого правління”.

На думку Б. Констана, суверенітет існує лише обмеженим і відносним образом. У тому пункті, де починається незалежність і особисте існування, юрисдикція суверенітету зупиняється. Якщо суспільство переходить цю грань, воно виявляється настільки ж винним, як і деспот, що діє лише караючим мечем; суспільство не може перевищити свої повноваження, не перетворившись в узурпатора, більшість - не ставши заколотним. Згоди більшості зовсім недостатньо, щоб у кожному разі легітимувати його дії: існують і такі дії, які ніщо не може санкціонувати; коли подібні дії відбуваються якою-небудь владою, те зовсім не важливо, з якого джерела ця влада виникає, небагато значить і те, чи називається вона індивідом або націями; і навіть якщо всі нації в цілому гнітить одного громадянина, вона не буде більше легітимною. Руссо недооцінював цієї істини, і його помилка перетворила “Суспільний договір”, на який настільки часто посилаються прихильники волі, у найжахливішого пособника всіх видів деспотизму. Він постулює споконвічний договір між суспільством і його членами, повне відчуження індивіда з усіма його правами й без яких-небудь поступок на користь співтовариства.

Збори, які не можна не приборкати, не стримати в певних рамках, у своїх діях виявляє собою найбільш сліпа могутність, вона досконале непередбачено в результатах своєї діяльності навіть відносно складових його членів. Воно спрямовується в надмірності, які на перший погляд здаються взаємовиключними. Невгамовна діяльність відносно всіх предметів, безмірне множення законів, прагнення сподобатися найбільш підданим емоціям частини народу, потураючи всім його інстинктивним рухам або навіть попереджаючи їх, нетерпимість до зустрічається сопротивлению, що, підозра в критичних настроях

Найбільшу небезпеку для порядку й волі представляє не перебільшення, і не омана, і не неуцтво, хоча у всім цьому в нас немає недоліку, - а потреба зробити враження. Ця потреба, що вироджується у свого роду пристрасть, тим більше небезпечна, що джерело її корениться не в природі людини, вона - соціальне породження, запізнілий і штучний плід древньої цивілізації й величезної столиці. Отже, вона не зм'якшується сама собою, як всі природні страсті, що зношуються за тривалий період свого існування.

Громадянська нетерпимість настільки ж небезпечна, більше абсурдна й особливо більше несправедлива, ніж нетерпимість релігійна. Вона настільки ж небезпечна, тому що досягає тих же результатів, використовуючи інші приводи; вона більше абсурдна, оскільки не мотивується переконаннями; вона більше несправедлива, тому що заподіюване нею зло є для неї не боргом, але розрахунком. Цивільна нетерпимість наділяється в безліч форм, утримується в безлічі пунктів, щоб укритися від міркування. Зазнавши поразки як принцип, вона заперечує своє застосування.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-04; Просмотров: 563; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.