Політичні ідеї К. Маркса

Розділ 14. Політичне вчення марксизму

Політична теорія М. Бакуніна

Михайло Олександрович Бакунин (1814 –1876) – російський мислитель, революціонер, анархіст, панславіст, один з ідеологів народництва.

Був одним із творців і керівників I Інтернаціоналу, його конфлікт із Марксом привів до розколу організації. Автор робіт «Державність і анархія», «Полеміка проти євреїв», «Кнуто-Німецька імперія» і ін.

Держава означає “насильство, панування за допомогою насильства, замаскованого, якщо можна, і, у крайньому випадку, безцеремонного й відвертого”. В інших роботах це поняття Бакунин доповнює: “Якщо є держава, то неодмінно є панування, отже, і рабство; держава без рабства, відкритого або замаскованого, немислимо”. “Хто говорить державу й владу, той говорить панування”.

Замість держави Бакунин планує створити після соціальної революції новий лад, заснований на “ідеї свободи”. Воля індивідів і асоціацій виступає при цьому як певний апріорний принцип, певним чином сполучи_ у його умоглядній концепції із принципом рівності, справедливості, солідарності, а також з вимогами анархістської програми. Найважливішими серед них стало в остаточному підсумку вимога руйнування держави, а також усякого, що опирається на примус авторитету, які, як уважали анархісти, у принципі несумісні з волею й рівністю людей і колективів. Але це не означає розпаду суспільних зв'язків. Держава замінюється федерацією вільних самоврядних громад у дусі Прудона.

План семінарського заняття

1.Соціальні передумови виникнення анархізму у Європі ХІХ ст.

2.Життя та політичні твори Ж. Прудона

3. Життя та політичні твори М. Штірнера.

4. Життя та політичні твори М. Бакуніна.

Теми рефератів та доповідей

1. Співідношення економічного та політчиного вчень в анархізмі ХІХ ст.

2. Вплив ідейних доктрин анархізму на політичну практику.

3. Вплив анархізму на розвиток політичної думки.

Карл Генрих Маркс (ньому. Karl Heinrich Marx; 1818 – 1883) - філософ, економіст, політичний журналіст. Його публікації сформували основу комуністичного й соціалістичного руху. „Убогість філософії” (1843) „Экономическо-Філософські рукописи” (1844) „Тези про Фейєрбаха” (1845) „Німецька ідеологія” (1846) „Заробітна плата й капітал” (1847) „Маніфест комуністичної партії” (1848) „До критики політичної економії” (1859) „Статті про Громадянську війну в США” (1861) „Капітал”, т. 1. (1867) „Громадянська війна у Франції” (1871) „Критика Готської програми” (1875).

Сам Маркс характеризував свою концепцію як «матеріалістичне розуміння історії» і затверджував, що ключем до збагнення людської культури й історії є виробнича діяльність, праця. У „Капіталі” підсумований погляд на працю як інструмент самотворення людини. Ідеї й поняття - політичні, філософські або релігійні - вторинні. Історія - не результат випадковості, не плід дій великих особистостей або впливу надприродних чинностей; історія є утвір людської діяльності в цілому й підкоряється цілком певним законам. Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя. Не свідомість людей визначає їхнє буття, а, навпаки, їхнє суспільне буття визначає їхня свідомість».

Процес руйнування капіталістичної системи не є, однак, автоматичним, він вимагає революційного акту, у якому пролетаріат скине існуюче державу й скасує приватну власність і класи. Істотну роль повинна зіграти саме політична революція, оскільки держава - головний інститут капіталістичного суспільства. Політична влада, по Марксові, - організована чинність одного класу для придушення й гноблення іншого. «Сучасна державна влада - не що інше, як комітет, керуючий загальними справами всього класу буржуазії». У ході історії кожний спосіб виробництва - античн, феодальний і капіталістичний - породжує відповідні політичні організації для захисту інтересів правлячого класу. Велика промисловість і загальна конкуренція сучасного капіталізму створили сучасну ліберально-демократичну державу, що дозволила буржуазії найбільше ефективно проводити в життя свої класові інтереси.

Дата добавления: 2015-06-04