Розділ 11. Англійський лібералізм. І. Бентам, Дж. Ст. Мілль, Г. Спенсер

Політичні погляди А. де Токвіля

Токвіль, Алексіс (Tocqueville, Alexis Charles Henri Maurice Clerel de) (1805-1859), французький політичний мислитель, історик і державний діяч. Його книга „Про демократію” („De la democratie”, 4 vol., 1835-1840; в англійському перекладі „Democracy in America”), головний результат перебування в США, була першим глибоким аналізом американського політичного життя. Американська демократія, за Токвілем, є системою правління, націленої на стримування абсолютизму й централізації (федералізм, незалежність регіонів, свобода організацій і об'єднань). Проте він думав, що подальше вирівнювання положення громадян у результаті демократії в остаточному підсумку може привести до того, що опір деспотизму буде ослаблено. В останній частині роботи, що вийшла вже в 1840 і багато в чому ґрунтувалася на французькому матеріалі, обговорюється загальна проблема впливу рівності на суспільного лада. Згідно Токвілю, демократичне правління, що вводить рівність громадян у систему, поступово приводить до знищення воль, посиленню ролі держави, політичному индифферентизму й прагненню громадян до опіки. Повернувшись до наукових занять, він опублікував в 1856 перший тім своєї знаменитої праці Старий порядок і революція (L'Ancien regime et la revolution), що був відразу ж визнаний і перекладений на англійську мову. У цій класичній роботі, Французька революція подається як логічний підсумок абсолютизму; у ній також проводиться думка про можливе встановлення деспотичного режиму у Франції в результаті централізації влади. Дослідження Токвіля додало новий імпульс подальшому дослідженню Французької революції й зробило, разом з роботою про демократії, глибокий вплив на розвиток лібералізму й соціологічної думки, особливо після 1930-х років.

План семінарського заняття

1. Характеристика політичного розвитку Франції епохи Реставрації монархії.

2. Зміст програмних вимог французьких лібералів.

3. Життя та політичні твори Б. Констана.

4. Життя та політичні твори А. де Токвіля.

Теми рефератів та доповідей

1. Революції як політичне явище в Європі ХІХ ст.

2. Політичні погляди Б. Констана.

3. Наслідки вчення А. де Токвіля для розвитку політичної науки.

Надзвичайно обґрунтованою є необхідність звернутися до теоретичної спадщини минулого, зокрема, до творчості представників англійського лібералізму XIX в. - Іеремії Бентама (1748-1832), Джона Стюарта Мілля (1806-1873), Герберта Спенсера (1820-1903). Вони розробляли питання про роль держави й про межі її втручання в життя індивіда, про необхідність поділу влади по вертикалі й горизонталі, про місцеве самоврядування, про роль чиновництва в структурах державної влади, про контроль за діяльністю посадових осіб. Поза їхньою увагою не могла залишитися й проблема прав людину й громадянина. Англійські ліберали обігнали свій час, виступаючи з вимогами рівноправності для жінок, надання їм виборчих прав.

Особливе місце в лібералізмі займає поняття свободи, тому що із самого початку ліберальний світогляд тяжіло до визнання ідеалу індивідуальної волі як універсальної цінності. Свобода ця розумілася в загальному як воля від політичного, церковного й соціального контролю з боку держави ще із часів Дж.Локка.

У трактуванні Милля встановлення свободи є не самоціллю, а необхідною умовою встановлення гармонії інтересів суспільства й інтересів індивіда. Гарантією же волі є не тільки захист від втручання держави в приватне життя людей, але й від пануючі в суспільстві думки.

Згідно Бентаму, свобода (або як він неї визначає - "вільність") -це "безпека проти несправедливостей, що можуть походити від уряду", але вона повинна бути обмежена; це можливість робити все те, що не шкодить іншому'.

Спенсер розглядає ж волю як здатність людини бажати собі чогось сильніше, ніж іншим, вона означає відсутність усякого роду перешкод. Вона повинна вимірятися числом накладених на нього обмежень, вони необхідні, це безперечно, але їхня кількість повинне бути строго необхідним лише для того, щоб не наносити шкоди іншим особам. Це вираження людської сутності, даної йому від природи, і це головне.

По-своєму підійшли англійські ліберали XIX в. і до проблеми політичних прав громадян. У них виявилося особливе прагнення до зміни положення особистості й всієї існуючої суспільно-політичної системи в країні. В XIX в. умови розвитку людини не забезпечені, тому що, як уважав Милль, існує нерівність у різних областях життя.

Англійські ліберали виступили з вимогою рівноправності для жінок, надання їм виборчих прав.

Однак політичні права - не єдина мета в боротьбі за реалізацію норм і цінностей лібералізму. Це також і право на володіння власністю. У Бентама, наприклад, ми знаходимо думку про те, що обмеження права власності - це одне із завдань, що повинне вирішувати держава. Якщо ж особи мають рівне майно, загальна маса щастя буде тим більше, чим більше буде існувати рівності в поділі багатства.

Що стосується ще однієї цінності лібералізму - рівності, те, на думку лібералів, воно може привести до придушення різноманітних індивідуальних здатностей. Тому цієї ідей вони протиставляють ідею рівних можливостей, що дозволить людині реалізувати себе повною мірою.

В англійському лібералізмі XIX в., як і в сучасній політичній науці, проблема політичної влади досліджується з погляду взаємодії особистості й держави. Утилітаризм і соціал-дарвінізм, як показано в роботі, у цьому плані давали певні орієнтири для аналізу цієї взаємодії.

У сучасній політичній науці проблема утилітаризму піднімається у зв'язку з виникненням теорії раціонального вибору, зміст якої зводиться до наступного: у політичній діяльності на основі раціонального вибору індивіди співвідносять свої очікувані результати зі способами їхнього досягнення. Згідно Бентаму, наприклад, людина робить ті або інші вчинки саме з погляду користі й схильний діяти у відповідності зі своїми власними інтересами, усвідомлюючи їх. Інтерес до утилітаризму у світлі теорії раціонального вибору очевидний.

Проблема такої взаємодії суспільства й індивіда, при якому суспільство служить для блага індивіда, а не навпаки, цікавила Спенсера. Він розділяв позиції соціал-дарвінізму, зміст якого складався у відомості закономірностей розвитку людського суспільства до закономірностей біологічної еволюції й висуванні принципів природного добору, боротьби за існування й виживання найбільш пристосованих як визначальний фактор громадського життя. Великим же кроком соціального розвитку суспільства є перехід до такого стану, при якому суспільство, розглянуте в теорії Спенсера за аналогією з біологічним організмом, служить складовим його індивідам.

Держава, вважав Бентам, необхідна для того, щоб захищати й охороняти особисті інтереси індивіда й інтереси суспільства як сукупність індивідуальних інтересів. "Найбільше щастя найбільшого числа людей" забезпечується не тільки вільною грою особистих інтересів, але їхнім коректуванням з боку держави, якщо буде потреба.

План семінарського заняття

1.Характеристика політичного розвитку Англії епохи промислової революції.

2.Життя та політичні твори І. Бентама.

3. Життя та політичні твори Дж. Ст. Мілля.

4. Життя та політичні твори Г. Спенсера.

Теми рефератів та доповідей

1. Передумови розвитку лібералізму в політичному розвитку Англії ХІХ століття.

2. Політичні погляди І. Бентама.

3. Наслідки вчення англійських лібералів для світової політичної теорії.

Дата добавления: 2015-06-04