Примітки 3 страница. Але копальнї сї в дїйсности нїчого майже не давали

Але копальнї сї в дїйсности нїчого майже не давали. „Польська нація так щедра й гойна, що вона вижичені за товари гроші звичайно дуже мало або й зовсїм не відкладає, не збирає готівки, але за неї волить купувати всякого рода чужі товари, які служать до комфорту й окраси і знаходять ся в Ґданську й Королевцї”, пише знов иньший публїцист з ґданських купецьких сфер в 1630 р. ⁷³), збиваючи нарікання Голяндцїв на визиск від Ґданщан: Голяндцї пише він, замість збіжа дають свої товари — коріннє, аромати, вино, цукор, шовкові й вовняні матерії, підносячи на них цїну в міру зросту цїни на збіже. Перегляд иньших звісток і матеріалів потверджують сю характеристику польського торгу ⁷⁴). З митних записок бачили ми, що панські шафарі й купцї вертали ся з Ґданська не так з мішками золота, як з ріжними товарами, й знаємо, які се були товари: вино, коріннє, вироби мануфактурні ⁷⁵). Виручені мілїони не вкладали ся в розвій і розширеннє промисла й господарства, в мелїорації, не служили до сотворення нових, дорогших і вищих способів продукції, інтензивнїйших способів господарства, не полїпшали добробуту широких мас, навіть не можна сказати щоб дуже причиняли ся до піднесення добробуту й сили самої панської верстви. Вони служили тільки до збільшення роскоші, блеску, виставности, субтельности шляхетсько-польського житя, наводили на нього зверхню полїтуру — запозиченим ляком европейської культури, що зовсїм механїчно сидїв на примітивних і некультурних підставах економічного й суспільного житя Польщі й зовсїм неоправдано приймаєть ся за прояв культурности.

Тим часом як міста й міщанство, відсунене від господарства й промислу, обложене всякими ограниченнями й заборонами, никло й упадало за браком всяких підстав для економічного житя й розвою, господарство й промисел в руках шляхти ставали стимулом до безмірного винищування природних богацтв краю й безграничного поневолення селянської верстви, давали можність вести розкішне, піяцьке житє, пишати ся дорогими уборами, вкривати свої „палаци” виробами західнього ремесла й штуки, слабнути й вироджувати ся в безчиннім, спокійнім житю — „жити наче в раю, коли їх селяне були мов в чистилищі”, як каже Боплян ⁷⁶).

Привівши до повного упадку власну промислову й торговельну людність, не маючи сама нїякого хисту для промислу і взагалї економічної дїяльности, шляхта тільки виснажувала сили краю й його людности, її соками платячи премії за хист, енерґію й розум „иньших европейських народів, які випереджали Поляків як з погляду ріжнородности своїх товарів і виробів, так і що до богацтва металїв, а також ощадної й старанної адмінїстрації”, як характеризував їх оден з цитованих вище публїцистів першої пол. XVII в. — Старовольский.

Край бідний і малокультурний одначе не міг бути висисаний так безкарно, і вже за яких пятдесять лїт усильного експорту давали себе почувати виразні познаки виснаження. Не буду говорити про винищеннє лїсів, що потягнуло за собою висиханнє і виснаженнє ґрунту й иньші некористні появи: вище ми бачили вже звістки про се спустошеннє, але воно мало звертало на себе увагу сучасників. Та от в соймових конституціях 1630 р. читаємо таку замітку; „через надмірний вивіз збіжа, за людською жадністю, провінції в. кн. Литовського вичерпують ся, відти брак поживи і утиск убогих людей”; тому вважали потрібним зробити обмеження для вивозу; але що в гру входили інтереси шляхти, то кінець кінцем ухвалено тільки, аби люде всякого стану, шляхтичі чи не шляхтичі, не вивозили за границю збіжа купного, під карою смерти для не-шляхтича, а для шляхтича — під страхом конфіскати товару і тисячі золотих кари; шляхтичам же вільно вивозити збіже з власних чи арендованих маєтностей ⁷⁷). Та що й таке обмеженнє вивоза було ненаручне для шляхти, яка все змагала до свобідного, нїчим не звязаного права вивозу, то два роки пізнїйше конституція вся була знесена ⁷⁸), свобода вивозу збіжа купного була відновлена, хоч безперечно — сконстатовані шкідні наслїдки усильного, надмірного вивозу збіжа мусїли вже сильно дати себе знати, коли привели до попередньої конституції, й певно, — дали себе знати не в самих тільки землях в. кн. Литовського.

Дата добавления: 2015-06-04