Відповідальність засновників

Крім загальних норм ч. З ст. 153 ЦК про солідарну відповідальність засновників АГ, яку вони несуть за пов'язаними з його заснуванням зобов'язаннями, що виникли до його державної реєстрації, та про умо­ву переходу відповідальності за цими зобов'язаннях до АГ в разі схва-

лення дій засновників загальними зборами акціонерів, ст. 12 Закону «Про акціонерні товариства» містить й уточнення. У ній встановлю­ється, по-перше, що таке рішення може прийматися загальними зборами акціонерів протягом шести місяців після державної реєстрації AT; по-друге, інформація про такі зобов'язання товариства має бути відобра­жена у статуті товариства.

Утім, ЦК не встановлює наслідків невиконання цієї вимоги, на від­міну, наприклад, від законодавства Німеччини, яке містить аналогічне правило і передбачає, що без цього договори і дії з їх виконання щодо АГ є недійсними¹.

Слід звернути увагу й на таке: по-перше, на відміну від Закону «Про господарські товариства», яким ці питання вирішувалися установчими зборами, за ЦК воно перебуває в компетенції загальних зборів; по-друге, за вказаним Законом схвалювалися угоди, укладені засновниками до створення АГ, а за ЦК - дії засновників, пов'язані з його створенням. Угоди (за сучасною термінологією - правочини) є діями, але термін «дії» ширше за «правочини».

Засновники, які понесли витрати на створення АГ, зобов'язані нада­ти письмовий звіт про них, у якому вказати всі правочини, укладені ними до проведення установчих зборів, та витрати за ними. Після об­рання правління, наглядової ради і ревізорів останні здійснюють пере­вірку процесу заснування АГ і складають звіт про свої дії з обґрунту­ванням зроблених ними висновків. При проведенні такої перевірки ревізори мають право одержувати від засновників будь-які пояснення і документи, залучати експертів, за що мають право на винагороду.

Якщо ж схвалення не відбудеться і АГ витрати засновників прийма­ти на себе не буде, засновники не отримають відповідної компенсації. Це може стосуватися діяльності засновників по створенню AT в цілому, тобто будь-яких дій, із несенням невиправдано високих витрат. Заснов­ники залишаються зобов'язаними щодо них як солідарні боржники. При цьому подібне зобов'язання хоча й було пов'язано із заснуванням АГ, але є самостійним і ніяк не залежить в майбутньому від становища за­сновників у АГ.

¹ 55 26,32-35 Акціонерного закону Німеччини // Закон об акционерных обществах от 06.09.1965 г. // Германское право. Часть II. Торговое уложение и другие законы: Пер. с нем./ Серия: Современное зарубежное и международное частное право. - М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. - С.163-327.

3.4.15. Статутний капітал AT

Статутний капітал традиційно вважається зосередженням (ядром) корпоративної власності. Поняття статутного капіталу важливе і для формування майна AT при його створенні, і для розподілу акцій серед акціонерів, і для корпоративного управління, адже голосування на за­гальних зборах відбувається за принципом «одна акція - один голос».

Важливими є питання початкового формування статутного капіталу і його зміни в подальшому; функцій статутного капіталу; правового режиму вкладів, унесених в оплату акцій; співвідношення понять «май­но», «статутний капітал», «активи», «фонди», «частка в статутному капіталі», «корпоративні права» та «акції» та ін.

Термін «статутний капітал» використовується в ЦК (ст. 115 та ін.) та в сучасному бухгалтерському обліку¹. У податковому законодавстві поняття «статутний капітал» і «статутний фонд» фактично ототожне­ні². У ГК використовується термін «статутний фонд» (ст. 87 та ін.).

По суті, «фонд» є поняттям економічним, фіксується в балансі кор­порації і має обліково-бухгалтерське значення. За бухгалтерським за­конодавством він являє собою сукупність вкладів (у грошовому виразі) учасників (власників) у майно при створенні юридичної особи для за­безпечення її діяльності в розмірах, визначених установчими докумен­тами. Звідси і випливає уявлення про статутний капітал (фонд) як но­мінальну вартісну умовну величину, яка до того ж є стартовою і відображає джерело формування коштів.

Отже, статутний капітал - поняття бухгалтерське, запозичене правом для своєї мети. Він не є ні майном, ні об'єктом цивільного права взагалі, а являє собою бухгалтерсько-правовий засіб, постійний бухгалтерський шифр, в якому відображається майно, що має існувати, а не те, що дійсно існує³. Натомість через нього простежується зв'язок з майном товари­ства, яке вже є об'єктом права.

Так, поширеним є визначення статутного капіталу як зафіксованої установчими документами і оціненої учасниками в національній валю­ті (а у випадках, передбачених законом, також і в іноземній валюті)

¹ Пункт 37 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого
Наказом Мінфіну України від 31.03.1999 р. № 87.

² Пункт 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

³ Батистар.Т. Правовое регулирование акционерных общества в Панаме: Автореф. дис....
канд. юрид. наук. М., 1978. - С.80.

сукупності вкладів, об'єднаних учасниками при створенні господар­ського товариства для забезпечення його діяльності¹; як грошового еквівалента майна, яке повинно передаватися товариству у вигляді вне­сків для забезпечення його діяльності та як сплати його учасниками отримуваних ними майнових прав²; як суми вкладів учасників, що ви­конують функції джерела коштів товариства³.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЦК статутний капітал AT утворюється з вартості вкладів акціонерів, унесених внаслідок придбання ними акцій. Це означає, що статутний капітал безпосередньо не пов'язаний ні з грошима, ні з майном, що передаються як вклади або в оплату акцій, тому що гроші корпорацією можуть вільно використовуватись, а майно може відчужуватися, споживатися або списуватися як зношене, що не впливає на розмір статутного капіталу. У зв'язку з цим статутний капітал ніколи не відображає дійсної вартості майна, яке знаходиться на балан­сі корпорації, і сам по собі не є реально існуючим об'єктом.

Увага! Статутний капітал, не будучи об'єктом, не може відчужуватися. Неможна вчиняти правочин з продажу статут­ного капіталу. Не вірно говорити й про право власності на ста­тутний капітал. На нього неможна звертати стягнення.

Згідно з визначенням AT (ст. 152 ЦК) його статутний капітал поді­лений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Це можуть бути прості та привілейовані акції. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу АГ не може перевищувати два­дцяти п'яти відсотків (ч.І ст.158 ЦК,ч.5 ст.20 Закону «Про акціонерні товариства»).

Отже, статутний капітал:

- слугує визначенню участі кожного акціонера залежно від кількос­ті акцій;

- є критерієм рівноваги для співвідношення з активами, бо в разі зменшення активів і порівнянні зі статутним капіталом товариство

¹ Кибєнко Е.Р. Корпоративное право Украины: Учебное пособие - X.: Эспада, 2001.

С.114.

² Ямкова О.С. Правове регулювання статутного фонду комерційних організацій; Автореф.
дис.... канд. юрид. наук: 12.00.04. - Донецьк, 2000. - СЮ.

³ Глибко С.В.Сущностные признаки акционерного общества: Дис.... канд. юрид. наук:
12.00.03.-Х, 1995. -СІ IS.

зобов'язано заявити про зменшення свого статутного капіталу (ч. З ст. 155 ЦК). Тому останній виступає показником прибутко­вої роботи AT; - необхідний для розпочинання підприємницької діяльності, адже

статутний капітал є першоджерелом формування майна AT. Виходячи з цього, наголошується на таких функціях статутного ка­піталу, як стартова, гарантійна та визначально-структурна щодо корпоративних прав акціонерів.

Законодавство України намагається забезпечити додержання гаран­тійної функції статутного капіталу. У ньому чітко врегульоване форму­вання статутного капіталу, встановлюється його мінімальний розмір, який для АГ має бути не менше 1250 мінімальних заробітних плат (ст. 14 Закону «Про акціонерні товариства»), порядок його збільшення та умови і порядок зменшення.

У законодавстві передбачаються і строки його формування. Згідно з частинами 3 та 4 ст. 11 Закону «Про акціонерні товариства» кожний засновник АГ повинен оплатити повну вартість придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій. У проти­вному разі АГ вважається не заснованим. У будь-якому разі статутний капітал АГ має бути сформований (акції оплаченими) до державної реє­страції товариства, а точніше -до скликання установчих зборів (ч. 1 ст. 10 Закону «Про акціонерні товариства»). Відкрита підписка на акції не провадиться до повної сплати статутного капіталу (ч. 2 ст. 155 ЦК). Гарантійній функції статутного капіталу відповідають:

а) заборона зменшення розміру статутного капіталу корпорацій без
згоди їх кредиторів;

б) заборона виплати дивідендів при збитковій роботі АГ та в інших
випадках, передбачених ст. 31 Закону «Про акціонерні товариства»;

в) вимога оголосити про зменшення статутного капіталу в разі змен­
шення чистих активів АГ за результатами фінансового року в порівнян­
ні зі статутним капіталом (ч. З ст. 155 ЦК).

Усі ці заходи спрямовані на те, щоб статутний капітал став не наду­маним фіктивним відображенням первісно існуючого капіталу, а реаль­ною вартістю активів АГ.

Статутний (складений) капітал товариства не є раз і назавжди не­змінним. Він може (а в певних випадках - мусить) зменшуватися або збільшуватися.

Статутний капітал АГ збільшується шляхом підвищення номіналь­ної вартості акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номіналь­ної вартості у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

АГ має право збільшувати статутний капітал після ре ~страції звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій. Додаткові емісії акцій спрямовані на залучення капіталу, необхідного для діяль­ності АГ. Рішення про це приймається тільки загальними зборами ак­ціонерів.

Якщо статутний капітал АГ збільшується шляхом підвищення номі­нальної вартості акцій, то при цьому додаткової емісії і оплати акцій не відбувається.

Законом «Про акціонерні товариства» встановлено певні заборони до збільшення статутного капіталу. Зокрема:

- АГ не вправі приймати рішення про збільшення статутного капі­талу шляхом публічного розміщення акцій, якщо розмір власного капіталу є меншим, ніж розмір його статутного капіталу;

- не допускається збільшення статутного капіталу АГ у разі наявнос­ті викуплених товариством акцій, а також для покриття збитків;

- обов'язковою умовою збільшення статутного капіталу АГ є від­повідність розміру статутного капіталу після його збільшення вимогам про мінімальний його розмір на дату реєстрації змін до статуту товариства.

Зменшення статутного капіталу AT відбувається в порядку, вста­новленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кіль­кості, якщо це передбачено статутом товариства.

При цьому вимагається заздалегідь повідомити про це кожного креди­тора, вимоги якого до АГ не забезпечені заставою, гарантією чи по­рукою, про таке рішення. Такі кредитори вправі протягом 30 днів після надходження їм повідомлення звернутися до товариства з письмовою вимогою про здійснення протягом 45 днів одного з таких заходів на вибір товариства: забезпечення виконання зобов'язань шляхом укла­дення договору застави чи поруки, дострокового припинення або ви­конання зобов'язань перед кредитором, якщо інше не передбачено до­говором між АГ та кредитором.

572 ^^ff#**4h-

Зменшення AT статутного капіталу нижче встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію товариства.

В AT частка статутного капіталу перетворилася на окремий об'єкт права - цінний папір (акцію). При цьому слід усвідомлювати співвідно­шення між правами на майно та правами на акцію.

Ш

Увага! Не можна ототожнювати акціонерів із співвлас­никами.

Безперечним є те, що єдина річ, власниками якої є акціонери, - це їхня акція¹ як цінний папір. Відтак, замість фізичних властивостей, при­таманних тілесній речі, акціонер має набір прав, які іменуються корпо­ративними правами або правами з акції.

Пов'язаність частки (частки в статутному капіталі) з цілим (статутним капіталом) спостерігається й в залежності номінальної вартості акції від статутного капіталу. Навпаки ж, курсова вартість акцій залежить від активів AT, а не від його статутного капіталу. Тому нині в ЦК й перед­бачено приведення у відповідність цих категорій, які врешті-решт при­ведуть і до співвідношення з курсом акцій. Таке співставлення також свідчить про відносну незалежність акцій від своєї матриці - статутно­го капіталу, хоча на перший погляд це неможливо.

Слід застерегти проти ототожнення викупу в акціонерів акцій або реалізацією ними акцій із «виходом» з AT Цей термін взагалі непри­йнятний для акціонерів, які не «виходять» з AT і не «входять» в AT, a відчужують свої акції в порядку, передбаченому статтями 7 та 24 За­кону «Про акціонерні товариства», або акції в них викуповуються самим АГ в порядку, передбаченому Законом.

Дата добавления: 2015-06-04