Основні категорії дизайну

Основний метод дизайну

Художньо-образне моделювання об'єкту дизайн-проектування за допомогою композиційного формоутворення. Воно базується на результатах аналізу утилітарних та естетичних запитів і вимог певних груп споживачів, з урахуванням ситуації і середовища використання та сприйняття об'єкту, а також аналізу функцій об'єкту (як засіб предметного забезпечення відповідних вимог), конструкцій та оздоблювальних матеріалів, технології виготовлення виробів, що обумовлені можливостями кожного конкретного підприємства, тощо.

Образ — ідеальне уявлення про об'єкт, художньо-образна модель, створена уявою дизайнера.

Функція — робота, яку повинен виконувати виріб, а також процес, який повинне обслуговувати середовище проектування.

Морфологія — будова, структура форми виробу, організована відповідно до його функції, матеріалу і способу виготовлення, що втілює задум дизайнера.

Естетична цінність — особливе значення об'єкту, що виявляється людиною в ситуації естетичного сприйняття, емоційного, чуттєвого переживання і оцінки міри відповідності об'єкта, який проектується певному естетичному ідеалу суб'єкта.

Види дизайну

1. Промисловий дизайн

2. Дизайн середовища

3.Дизайн урбаністичного середовища

1. Дизайн інтер'єрів

2. Світловий дизайн

3. Кольористика і суперграфіка

• Дизайн процесів
• Графічний дизайн
• Ландшафтний дизайн

1. Створення штучних і реконструкція зруйнованих ландшафтів

2. Декоративна дендрологія

• Архітектурно-технічний дизайн

1. Масове будівництво

2. Інженерні споруди

Середовище — сукупність умов і предметів, що необхідні для існування будь-якого організму. Середовище — це частина природи, що оточує живі організми і має на них пряму або непряму дію. Середовище кожного організму складається з безлічі елементів неорганічної і органічної природи, що привносяться або знищуються людиною і його виробничо-життєвою діяльністю. При цьому одні елементи можуть бути частково або повністю байдужими для організмів, інші необхідні, а треті можуть чинити негативну дію як фізичну, так і психологічну.

Архітектурне Середовище - об’ємно-просторове та предметне наповнення середовища, що оточує людей як соціальних живих істот. Є сукупністю предметів, форм та пустот.

Культурологія (від лат. cultura - вирощувати обробляти землю, виховання, шанування, грец.λόγος — слово, навчання наука) — область знання, що формується на межі соціального і гуманітарного знання про людину і суспільство, і що вивчає культуру як цілісне філософське поняття.

Термін «культурологія» був запропонований у 1949 році відомим американським антропологом Леслі Уайтом (1900 – 1975) для позначення нової наукової дисципліни як самостійної науки в комплексі соціальних наук. Культурологія є інтеграційною сферою знання, що виникла поміж філософією, історією, психологією, мовознавством, етнографією, релігією, соціологією культури і мистецтвознавства.

Вітчизняна культурологія (що розвиваться ще з радянських часів) відрізняється від відповідної Заходної дисципліни cultural studies, тим, що досліджує культури як певну цілісність, на відміну від західного підходу, який має на увазі порівняння і вивчення різних культурних процесів і явищ.

Фундаментальна вивчає культуру з метою теоретичного і історичного пізнання цього феномена, займається розробкою категоріального апарату і методами дослідження; на цьому рівні можна виділити філософію культури.

Прикладна, спираючись на фундаментальні знання про культуру, вивчає окремі її підсистеми – економічну, політичну, релігійну, художню та архітектурну – з метою прогнозування, проектування і регулювання актуальних культурологічних процесів.

Дата добавления: 2015-06-29