Відділ Зелені водорості

Зелені водорості – найчисленніший з усіх відділів водоростей, їх налічується близько 15000 видів, включаючи одноклітинні, колоніальні та багатоклітинні організми. Усі вони відрізняються чистим зеленим кольором своїх таломів, схожим з зафарбленням вищих рослин, та обумовленим перевагою хлорофілів над іншими пігментами. У зв’язку з будовою тіла їх ділять на 5 класів; 3 основні з них це – Вольвоксові, Протококкові, Улотриксові.

До класу Вольвоксові відносяться найбільш примітивні представники цієї групи. Вони мають джгутики, які рухливі на протязі усього життя. Широко розповсюдженні, швидко розмножуються і внаслідок цього грають значну роль у коловерті речовин у природі. Беруть активну участь у вичищенні забруднених та стоячих водойм, у формуванні озерного мулу – сапропелю, служать джерелом їжі для багатьох видів дрібних безхребетних.

Крім одноклітинних водоростей, є ще колоніальні форми, типовим представником яких є вольвокс, або вовчок. Ця водорість являє собою кулеподібну колонію клітин, розташованих одним шаром. Внутрішня частина кулі заповнена слизом. Кількість клітин у колонії до 50 000. Дуже великі кулі-колонії досягають розміру макового зернятка І помітні неозброєним оком. Живе вольвокс у прісних стічних водоймищах, невисихаючих калюжах.

Клас Протококові постає як одноклітинними (хлорела, хламідомонада) так і багатоклітинними видами. В усіх представників класу у вегетативній фазі життєвого циклу відсутні джгутики. Вони нерухомі. Широко розповсюдженні, віддають перевагу забрудненим водоймищам та інтенсивно очищують стічні води. Деякі види прикріплюються до Ракоподібних, покриваючи їх суцільним нальотом. Внаслідок невимогливості до умов мешкання хлорелу вирощують промисловим шляхом, як додаткове джерело протеїнів на корм худоби.

Розповсюдженим представником класу є хламідомонада. Вона частіше всього зустрічається у прісних водоймищах та калюжах під час їхнього цвітіння. У перекладі з грецької мови слово "хламідомонада" означає найпростіший організм, покритий оболонкою. Це одноклітинна водорість з двома джгутиками. Вона містить чашоподібний хлоропласт (хроматофор), піреноїд, багатий на білки і крохмаль. Ядро містить два ядерця, біля основи джгутиків є дві пульсуючі вакуолі. Розмножується вегетативним і статевим шляхом. Крізь оболонку хламідомонада вбирає з води мінеральні речовини й вуглекислий газ. На світлі в хроматофорі в процесі фотосинтезу утворюється цукор і виділяється кисень. Але хламідомонада може вбирати з навколишнього середовища й готові органічні речовини, розчинені у воді. Тому хламідомонаду разом з іншими одноклітинними зеленими водоростями використовують в очисних спорудах: вони очищують воду від шкідливих домішок.

Цікавим представником одноклітинних зелених водоростей є хлорела, види якої живуть у прісній воді, на вологому ґрунті, на стовбурах дерев, навіть у симбіозі (взаємовигідне співжиття) з тваринами (інфузоріями, гідрами, черв'яками).

Хлорела у перекладі означає зеленушка. Вона давно привертає до себе увагу вчених насамперед своїми незвичайними поживними властивостями. Цікаві хлорели тим, що досить інтенсивно фотосинтезують, створюючи при цьому велику кількість органічної речовини, значно більше, ніж інші зелені рослини. Врожай хлорели протягом доби становить до 200 кг/га, що удвічі перебільшує врожай кукурудзи. Зібрана маса хлорели на 50% складається з білків на 22% – з жирів, на 12% – з вуглеводів, на 10% – з мінеральних солей. Хлорела містить вітаміни Д, В, С. Наприклад, вітаміну С у ній міститься в 100, а вітаміну А в 500 разів більше, ніж у молоці. Вітаміну С у хлорелі вдвічі більше, ніж у лимонному соку. У її складі є десять незамінних для тварин амінокислот.

Нарешті, хлорела в недалекому майбутньому в космічному кораблі допоможе створити замкнутий кругообіг речовин, необхідний для забезпечення космонавтів їжею і киснем у тривалих польотах.

Хлорела – це рослина, що виконує космічну роль, про що мріяв засновник наукової астронавтики К. Е.Ціолковський. Він писав: "Як зелена атмосфера очищується рослинами за допомогою Сонця, так може поновлюватися і штучна атмосфера космічного корабля".

Клас Улотриксових об’єднує велику кількість різноманітних зелених водоростей, загальною ознакою яких служить нитяна або пластинчаста будова талому. Найбільш відомі представники цього класу – це рід Улотрикс, який мешкає у прісних водах, та рід Ульва, який живе у морях і відомий під назвою “морський салат”. У проточних водоймах часто можна помітити яскраво – зелені скупчення шовковистих ниток, прикріплених до підводного каміння і корчів. Це багатоклітинна нитчаста водорість улотрикс (рис.3.7). Її нитки складаються з ряду коротких клітин і досягають довжини 10см. У цитоплазмі кожної клітини є ядро і хроматофор у вигляді незамкнутого кільця. Клітини діляться і нитка росте. Живиться улотрикс так само, як і хламідомонада.

Рис.3.7. Нитчаста водорість улотрикс і її розмноження.

Еволюція зелених водоростей у водному середовищі не привела до утворення складно влаштованих та величезних таломів з диференціацією їх на тканини. Це відбулося при освоєнні зеленими водоростями суші та розвитку Вищих наземних рослин.

Дата добавления: 2015-06-30