Охорона рослин

З давніх–давен люди використовували рослини й тварин для своїх потреб. Поступово вони почали помічати, що внаслідок їхньої господарської діяльності густі ліси почали рідшати. Кількість видів диких тварин зменшилась, а деякі зовсім зникли. Більше утворювалось ярів, частіше почали налітати суховії й чорні бурі. Ґрунти виснажувалися, зменшувалися врожаї.

Такі зміни природи відбувалися всюди, у багатьох країнах світу. За минулі тисячоліття на земній кулі вирубано й спалено 2/3 усіх лісів, понад 500 мільйонів гектарів родючих земель перетворилися на пустелю. Багато видів рослин і тварин зникли, чисельність деяких видів значно зменшилася.

Охороняти рослинні угруповання означає підтримувати в них природні процеси, допомагати відновленню порушеної рівноваги, усувати небажані фактори і наслідки нерозумного втручання людини в життя екосистеми (біоценозів).

Над природою внаслідок антиприродної діяльності людини нависла загроза зникнення багатьох видів, а це для біосфери – справжня катастрофа.

Тому у всьому світі для охорони окремих видів рослин і тварин була створена Червона книга.

Червона книга – це державний документ, який містить узагальнюючі відомості про сучасний стан видів, які знаходяться під загрозою зникнення, а також способи їх збереження і науково обґрунтованого відродження.

З рослин у Червону книгу України 1996 р. внесено більше 400 видів Квіткових, 7 видів Голонасінних, 6 видів Плауноподібних, 8 видів Папоротеподібних, 28 видів Мохоподібних, 17 видів Водоростей, більше 30 видів Грибів і 27 видів Лишайників. Серед них знаменита сосна піцундська, сосна лілова, звичайний пролісок, півонія кримська, рябчик великий, ковила Лессінга, венерині черевички, тюльпан Шренка та багато інших.

Найбільш серйозна міра збереження рослин – це охорона їхніх місць проживання. Для цього створюються заповідники, заказники, природні (національні) парки. Основна відмінність заказників від заповідників полягає в тому, що на їхній території охороняється не весь природний комплекс, як в заповідниках, а лише та його частина, яка забезпечує існування певних видів. У країнах СНД розроблена програма, яка передбачає створення широкої мережі природоохоронних об'єктів. У відповідності з нею створюються заповідні зони, національні парки, регіональні ландшафтні парки і т. ін.. В Україні діє закон про "Про природно – заповідний фонд України". Цей закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно – заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об’єктів. Згідно з Законом державній охороні та регулюванню використання на території країни підлягають полезахисні й водоохоронні лісосмуги, зелені насадження, типові ландшафти, державні заповідники і заказники та інші природні багатства як залучені в господарський оборот, так і ті, що не експлуатуються.

Велику роль у охороні рідких рослин відіграють ботанічні сади, дослідні станції та інші установи. Ботанічний сад – це осереддя колекцій живих рослин (представників місцевої, вітчизняної та іноземної флори) не тільки для вивчення, але й для створення нових, більш продуктивних рослинних форм. Найважливішою ланкою в роботі ботанічних садів є акліматизація рослин, тобто сприяння пристосуванню їх до нових умов існування, до нових біогеоценозів. Ботанічні сади збагачують місцеву флору новими представниками рослинного світу. Це не тільки науково–дослідні, але й просвітницькі установи, які пропагують провідні ідеї й досягнення науки ботаніки.

У наш час принципи раціонального природокористування розробляються в усьому світі. Створено міжнародні організації, які намагаються зберегти природні багатства для майбутніх поколінь людства.

Дата добавления: 2015-06-30