Підтип черепні або хребетні

Він характеризуються значно вищим рівнем організації, ніж оболонкові та безчерепні. Це виявляється як у складній будові тіла, так і в досконалості фізіологічних функцій. Хребетні ведуть активне життя, переміщуються у широких межах в пошуках їжі, рятуючись від ворогів, вибираючи місце для розмноження та розшукуючи особини другої статі. Активне життя та висока пристосованість до найрізноманітніших умов зовнішнього середовища визначається рядом ароморфозів. До них відносяться:

– утворення головного мозку та підрозділ його на 5 відділів;

– формування осьового скелету у вигляді міцного хребтового стовбура;

– виникнення черепу, який служить засобом механічного захисту для головного мозку та органів чуття; захистом для спинного мозку служать дужки хребців.

– розвиток у передньому відділі кишкової трубки рухомих частин скелету – щелепного апарату, який забезпечує схоплення, утримання здобичі, а у вищих хребетних і роздрібнення її;

– розвиток серця, яке забезпечує швидкий кровообіг;

– виникнення парних кінцівок, які обумовлюють можливість швидкого та спрямованого переміщення у просторі;

– високий рівень диференціювання усіх органів та систем.

Крім вказаних властивостей хребетних характеризують такі загальні риси організації:

– тіло їх ділиться на голову, тулуб та хвіст;

– зовнішній покрив – шкіра – двошарова. Вона складається з багатошарового епідермісу, утворюючого чисельні залози та різноманітні додатки (луску, пір’я, волосся, ратиці) та сполучної тканини – дерми, яка має велику міцність.

Мускулатура подана поперечно-смугастими м’язами, у нижчих хребетних вона сегментована, у вищих – м’язи розпадаються на окремі пучки.

Скелет хрящовий або кістковий, 4 відділи. Він забезпечує велике різноманіття рухів.

Травна система подана трубкою, яка починається ротовим, а закінчується анальним отвором, має 6 відділів.

Дихальна система – це зябра (у круглоротих та риб) та легені у всіх інших класів хребетних.

Кровоносна система замкнена. Серце має різну кількість камер, залежно від рівня організації. У нижчих хребетних – одне коло кровообігу, починаючи з амфібій, з’являється друге коло – легеневе. Повний розподіл артеріального та венозного кровотоків у птахів та ссавців – це велетенський ароморфоз у філогенезі Хребетних. Він послужив морфологічною основою теплокровності тварин цих класів та зменшив їх залежність від несприятливих абіотичних факторів зовнішнього середовища.

Видільна система подана парними органами – нирками. Більшість хребетних – різностатеві тварини. Гермафродизм проявляється лише у деяких видів.

Підтип Хребетні включає надклас Риби та надклас Чотириноги з класами Земноводні, Плазуни, Птахи та Ссавці. Також до підтипу відноситься клас Круглороті, якій об’єднує найбільш примітивних тварин. За наявністю або відсутністю зародкових оболонок хребетних поділяють на дві групи – нижчі та вищі До 1 групи хребетних або черепних відносяться: круглороті, хрящові та кісткові риби, земноводні або амфібії. Оскільки зародок у цих тварин розвивається у воді, їх називають первинноводними. До ІІ групи входять класи: Плазуни, Птахи та Ссавці. Їх зародок розвивається на суші, тому вони носять назву первинноназемні тварини. Зародки їх оточені водною оболонкою (амніоном), звідси назва цієї групи – Амніота. Деякі представники амніон повернулися до водного середовища (кити). Це вторинноводні тварини.

Круглороті– це 2 ряди – міноги та міксини. Круглороті – найпримітивніша група хребетних. Вони не мають щелеп та парних кінцівок. Ротовий відділ – це присмоктувальна лійка, на дні якої знаходиться ротовий отвір. На стінках цієї лійки та на язиці розташовані чисельні рогові зуби. Тіло видовжене, шкіра гола з чисельними слизовими залозами. Скелет – це хорда. Мозковий череп – це хрящова платівка, яка підстилає головний мозок. Органи чуття розвинуті слабо.

Міксини розповсюджені виключно у морях та океанах, зустрічаються на глибинах від 20 до 350 м, рідко більше. Мають довжину тіла від 50 см до 1 метра. Ведуть виключно паразитичний образ життя; в’їдаються у тіло жертви, занурюючись всередину. У міксин очі дегенерують у зв’язку з паразитичним образом життя. Живляться рибою.

Міноги розповсюджені як в морях, так і у прісних водоймищах. Морські міноги для нересту заходять у річки. Довжина тіла у різних видів від 30 до 100 см. Присмоктуючись до риб, живляться їх кров’ю та м’ясом. Деякі види поїдають ікру риб. Деякі види міног мають промислове значення.

Дата добавления: 2015-06-30