Клас Плазуни, або Рептилії

Плазуни (рептилії) – широко розповсюджений клас хребетних тварин, який нараховує біля 6000 видів. Плазуни – типові наземні тварини, і основний спосіб їх пересування – повзання, плазування по землі. Найважливіші особливості будови і біологія рептилій допомогли їх предкам покинути воду і широко розселитися по землі. До таких особливостей, насамперед, відносяться внутрішнє запліднення й відкладання яєць, багатих на поживні речовини і вкритих щільною захисною оболонкою, що сприяє розвитку їх на суші. Внаслідок того, що кожний ряд відрізняється істотними особливостями, можна розглянути будову рептилій на прикладі ящірки.

Тіло рептилій має захисні утвори у вигляді лусок, що одягають його суцільним покривом. Шкіра завжди суха, випарування крізь неї неможливе, тому вони можуть жити в сухих місцях. Дихають рептилії виключно за допомогою легенів, які в порівнянні з легенями амфібій мають більш складну будову. Інтенсивне дихання легенями стало можливим завдяки появі в рептилій нового відділу скелета – грудної клітки. Грудна клітка утворена рядом ребер, сполучених із спинного боку з хребтом, а з черевного – з грудниною. Ребра завдяки особливій мускулатурі рухомі і сприяють розширенню грудної клітки і легенів під час вдиху і спаданню їх у момент видиху.

Із зміною будови дихальної системи тісно пов'язані зміни в кровообігу. У більшості плазунів серце трикамерне і два кола кровообігу (як і в амфібій). Проте будова серця рептилій більш складна. У його шлуночку є перегородка, яка в момент скорочення серця майже повністю поділяє його на праву (венозну) і ліву (артеріальну) половини.

Така будова серця та інше, ніж у амфібій, розташування головних судин сильніше розмежовує венозний і артеріальний потоки, отже, тіло рептилій постачається кров'ю, більш насиченою киснем. Основні судини великого і малого кіл кровообігу типові для всіх наземних хребтових. Основна відмінність малого кола кровообігу амфібій і рептилій полягає в тому, що в рептилій зникли шкірні артерії і вени, а мале коло кровообігу включає тільки легеневі судини.

Розмноження. У наземних плазунів запліднення внутрішнє: самець вводить сперматозоїди в клоаку самки; вони проникають в яйцеві клітини, де і відбувається запліднення. В організмі самки розвиваються яйця, які вона відкладає на суші (закопує в ямку). Зовні яйце вкрите щільною оболонкою. В яйці знаходиться запас поживних речовин, за рахунок яких відбувається розвиток зародка. З яєць виходять не личинки, як у риб і земноводних, а молоді рептилії, здатні до самостійного життя.

Рептилії подані різними формами і мешкають у самих різноманітних умовах: у тропічних лісах і річках, морях, у полярних широтах; у пустелях Середньої Азії на крайній Півночі. Всі вони групуються у чотири чітко виражених ряди: дзьобоголові або першоящери (тільки один вид – гатерія), лускаті (ящірки, хамелеони, змії), крокодили та черепахи.

Ряд першоящерів. До першоящерів належить гатерія – єдиний вид, який зберігся до нашого часу тільки на невеликих островах недалеко від Нової Зеландії. Це малорухома тварина, що веде переважно нічний спосіб життя і зовнішнім виглядом схожа на ящірку. Гатерія у своїй будові має риси, що споріднюють плазунів із земноводними: тіла хребців двояковгнуті, між ними зберігається хорда.

Ряд лускатих. Типовий представник – ящірка прудка, її зовнішній вигляд свідчить про те, що це наземна тварина, п'ятипалі кінцівки не мають плавальних перетинок, пальці озброєні кігтиками; ноги короткі, у зв'язку з чим тіло при пересуванні наче повзе по землі, раз у раз із нею стикаючись – плазуючи (звідси і назва).

Ящірка прудка розповсюджена дуже широко від Чорного моря до Архангельської області, від Балтійського моря до Забайкалля. На півночі вона поступається схожій на неї, але більш пристосованій до холодного клімату живородній ящірці. Південні райони населяють багато різних видів ящірок. Живуть ящірки в нірках, які в літню погоду покидають ранком і ввечері, але на відстань, не перевищуючу 10–20 м.

Живляться комахами, слимаками, а на півдні – сараною, гусінню метеликів і жуків. На протязі доби одна ящірка може знищити до 70 комах, шкідників рослин. Тому ящірки заслуговують охорони як дуже корисні тварини.

Температура тіла ящірки непостійна (тварина активна тільки в теплу пору року), вона різко падає навіть у тому випадку, якщо на сонце набігає хмара. При більш тривалому зниженні температури ящірка втрачає рухливість і перестає їсти. На зиму вона впадає в сплячку; може переносити замерзання і охолодження тіла до –5, –7 °С, при цьому всі життєві процеси тварини значно уповільнюються. Поступове відігрівання повертає ящірку до активного життя.

Крім прудкої й живородної ящірки, існує багато інших видів ящірок. В Україні і на Кавказі розповсюджена велика зелена ящірка; у пустельних районах – ящірки агами з довгим, гнучким, неламким хвостом.

Хижа ящірка сірий варан, яка живе в пустелях Середньої Азії. Довжина її до 60см. Варан поїдає членистоногих, гризунів, яйця черепах і птахів. Найбільш великі екземпляри варанів, знайдені ученими-герпетологами (наука, що вивчає плазунів) на о.Комодо, досягають 1 – 2м. У північних районах розповсюджена безнога ящірка – веретільниця.

Хамелеони за зовнішнім виглядом нагадують ящірок середнього розміру, із шоломоподібним виростом на голові і стиснутим із боків тілом. Це – високоспеціалізована тварина, що пристосувалася до деревного способу життя. У неї пальці зрослися, як кліщі, якими вона щільно охоплює гілки дерев. Довгий і чіпкий хвіст також використовується для лазіння. Хамелеон має дуже своєрідну будову очей. Рухи лівого і правого ока не погоджені і незалежні один від одного, що дає деякі переваги при ловлі комах. Цікавою особливістю хамелеона є його здатність змінювати забарвлення шкіри – захисне пристосування. Хамелеони розповсюджені в Індії, на Мадагаскарі, в Африці, Малій Азії і на півдні Іспанії.

До ряду лускатих крім ящірок належать змії. На противагу хамелеонам змії пристосовані до повзання на животі ї до плавання. У зв'язку з хвилеподібними рухами ноги поступово втратили роль органів пересування, збереглися лише їхні рудименти у деяких змій (удав). Пересуваються змії, згинаючи своє безноге тіло. Пристосованість до повзання проявилась у будові внутрішніх органів змій, деякі з них зовсім зникли. У змій немає сечового міхура І всього лише одна легеня.

Бачать змії погано. У них повіки зрослі, прозорі і прикривають очі на зразок годинникового скла.

Серед змій є неотруйні і отруйні види.Найбільша неотруйна змія – удав – живе в тропіках. Зустрічаються удави до 10м довжиною. Вони нападають на птахів і ссавців, душать свою здобич, стискаючи своїм тілом, а потім заковтують її цілком. Великі удави, що живуть у тропічних лісах, небезпечні й для людини.

З неотруйних змій широко розповсюджені вужі. Звичайний вуж легко відрізняється від отруйних змій двома помаранчевими напівкруглими плямами на голові і круглими зіницями очей. Він живе коло річок, озер, ставків, живлячись жабами, а іноді й дрібними рибками, ковтаючи їх живими.

До отруйних змій належать гадюка, кобра, або очкова змія, гримуча змія та ін.

Гадюку легко впізнати по довгій зигзагоподібній темній спині, що тягнеться вздовж тіла. У верхній щелепі гадюки знаходяться два отруйних зуби з канальцями всередині (рис.3.29). По цих канальцях у ранку жертви потрапляє отруйна рідина, що виділяється слинними залозами змії, і жертва, наприклад миша або дрібний птах, гине.

Знищуючи велику кількість мишей і сарани, гадюки приносять користь людині.

Рис.3.29. Отруйний апарат гадюки.

Проте їх укуси можуть викликати у тварин і навіть у людини тривалі захворювання і навіть смерть. Особливо небезпечна отрута таких змій як азіатська кобра, американська гримуча змія.

Ранки, що утворилися при укусі змією, виглядають як дві червоні цятки. Навколо них швидко виникає хворобливий набряк, що поступово розповсюджується по всьому тілу. У людини розвивається сонливість, виступає холодний піт, з'являється нудота, марення, у важких випадках настає смерть.

При укусі людини отруйною змією необхідно терміново вживати заходи першої допомоги: якомога швидше доставити її в лікарню для термінового введення протизміїної сироватки. Там, де водяться отруйні змії, не можна ходити босоніж. Необхідно дотримуватись обережності при збиранні ягід, оберігаючи руки від укусу змій.

Ряд крокодили. Це великі і найбільш високоорганізовані хижі плазуни, які пристосувалися до водного способу життя, живуть у тропічних країнах. Нільський крокодил більшу частину життя проводить у воді, де чудово плаває, користуючись сильним, стиснутим з боків хвостом, а також задніми кінцівками, що мають плавальні перетинки. Очі й ніздрі в крокодила знаходяться на підвищенні, тому йому досить трохи виставити голову з води, і він вже бачить, що робиться над водою, а також дихає атмосферним повітрям.

На суші крокодили неповороткі і при небезпеці поспішають у воду. Здобич вони швидко тягнуть у воду. Це різні тварини, яких крокодил підстерігає на водопоях. Може нападати і на людину. Полюють крокодили переважно вночі. Вдень часто великими групами лежать нерухомо на обмілинах.

Ряд черепахи. Відрізняються від інших плазунів добре розвиненим міцним панциром. Він утворюється з кісткових пластин, вкритих ззовні роговою речовиною, і складається з двох щитів: верхнього опуклого і нижнього плоского. Ці щити з'єднані один з одним із боків, а спереду і ззаду від місць з'єднання є великі щілини. З передньої виставляється голова і передні кінцівки, із задньої – задні кінцівки. Майже всі водні черепахи – хижаки, сухопутні – рослиноїдні.

Звичайно черепахи відкладають на суші яйця, вкриті твердою шкаралупою. Ростуть черепахи повільно і належать до числа довгожителів (до 150 років). Є черепахи-гіганти (супова черепаха довжиною до 1м, вага – 450кг, слонова черепаха – до 2м і до 400кг). Вони є об'єктами промислу.

В їжу вживається м'ясо, жир, яйця, а з панцира роблять різноманітні рогові вироби. У нас водиться один вид черепах – болотяна черепаха, живе до 30 років. На зиму впадає в сплячку.

Плазуни заселяють усі кліматичні зони земної кулі, крім арктичної та антарктичної. В гори вони підіймаються до висоти 5 тис. метрів над рівнем моря. Можливість розмножуватися на суші дозволила плазунам пристосуватися до мешкання не тільки в умовах теплого вологого клімату, але ж і в сухих жарких пустелях. Багато видів ящірок і змій живуть на дуже засолених ґрунтах. Змії та черепахи тривалий час проводять у морській воді. Є види, які повністю перейшли до життя в морях, ніколи не виходять на сушу (морські змії). У зв’язку з різновидністю життя плазуни виробили пристосування, що дозволяють існувати у самих різних місцях мешкання. Серед них є види наземні, водні, напівводяні, ті, що живуть на деревах. Сучасні плазуни відсутні тільки у повітрі. Надзвичайно різноманітний характер пересування плазунів. Тільки деякі із них волочать тіло по землі. Крокодили, варани, багато ящірок бігають, високо піднявши тіло, на ногах. Є види, які здібні перебігати велику відстань на одних тільки задніх ногах (агами, ігуани, австралійська плащоносна ящірка). Для плазунів характерна пристосовна поведінка. Багато з них зариваються у землю, або залізають у нори інших тварин, рятуючись від спеки, а пустельні ящірки залізають на гілки кущів або чагарників. Готуючись до зимівлі, ящірки, змії, черепахи занурюються у нори, і часто накопичуюсь там у величезній кількості (гадюки).

Предки зараз існуючих рядів плазунів виникли у різний час. Крокодили сучасного типу існують з крейдяного періоду. Черепахи – одна із найстародавніших груп плазунів. Ящірки стають чисельними у крейдяному періоді. Змії розвинулися пізніше всіх останніх плазунів. Вони з’явилися лише у кінці крейдяного періоду. Розквіт лускатих приходиться вже на третичний період, коли більшість груп плазунів вимерло.

Значення плазунів у біоценозах полягає у тому, що вони служать регуляторами чисельності безхребетних та дрібних хребетних тварин. Ящірки та змії активно знищують комах та дрібних гризунів–шкідників сільського господарства. Шкіра деяких змій та крокодилів використовується для виготовлення різних виробів. З цією метою у Центральній та Південній Америці крокодилів розводять штучно. М’ясо великих ящірок, черепах, змій використовують в їжу. У зв’язку з інтенсивним винищенням багато велетенських плазунів знаходяться на грані зникнення і потребують охорони.

Дата добавления: 2015-06-30