Клас Ссавці або Звірі

Сюди належать найбільш високоорганізовані теплокровні хребетні тварини, що налічують понад 4 000 видів, широко розповсюджених на суші, у воді, під землею й у повітрі. Усі тварини, що належать до класу ссавців, є на той же час звірами (слова "ссавці" і "звірі" – синоніми). Тому і маленька миша, і великий слон, і кінь, і заєць – звірі, а не тільки тигр, кішка, собака, вовк, ведмідь та інші хижаки.

Ця група тварин істотно відрізняється від усіх інших наступними рисами внутрішньої і зовнішньої будови: 1) волосяним покривом, невластивим іншим тваринам; 2) вигодовуванням малят молоком; 3) дуже високим розвитком нервової системи, особливо головного мозку, що дозволяє їм швидко пристосовуватися до умов зовнішнього середовища; 4) розвитком здібностей до терморегуляції, при якій тіло захищається не тільки від охолодження (за допомогою волосяного покриву), але й від перегрівання (шляхом випаровування вологи через потові залози і слизові покриви ротової порожнини).

Будова окремих органів і систем відображає високу організацію ссавців у цілому.

Більшість ссавців – четвероногі тварини, тулуб яких високо піднятий над землею, їх кінцівки розташовуються під тулубом, кістки кінцівок дуже міцні і рухомо з'єднані між собою. Це дозволяє звірям досягати високої досконалості в бігу, стрибанні, лазінні і т. ін.

Будова скелета дуже різноманітна в різних груп звірів і відображає їхнє пристосування до неоднакового способу життя: лазіння, риття, плавання і польоту. Проте риюча лапа крота, крило кажана або плавець дельфіна, незважаючи на суттєві відмінності, зберігають спільний план будови, оскільки всі вони походять від звичайної п'ятипалої кінцівки, але змінилися у зв'язку з різними умовами життя.

Таблиця 3.6 – Основні ознаки трьох груп птахів

Надряд	Крила	Будова і розташування пір'я	Кількість пальців на ногах	Риси внутрішньої будови	Представники	Приблизна кількість видів
Безкільові (бігаючі)	Недороз- винені	Пір’я позбавлене суцільних опахал, розташоване на тілі суцільно, без проміжків	Два – три пальці, звернених уперед	Кістки не мають повітряносних порожнин, на грудях немає кіля	Страуси, ківі
Пінгвіни (плаваючі)	Видозмін- нені в ласти	Пір’я позбавлене опахал, стовбур його розширений і сплющений у вигляді луски, розташоване на тілі суцільно	Чотири пальця, звернених уперед. Три з них поєд- нані плавальною перетинкою	кістки не мають повітряносних порожнин, на грудях високий кіль	Імператорський пінгвін
Кільові (літаючі)	Добре розвинені	Пір’я типової будови – із стовбуром і опахалами, розташоване на тілі окремими ділянками	Чотири пальці, три з них звернені вперед, один – назад	Кістки полегшені, з повітряними порожнинами, на грудях – високий кіль	Тетерева, фазани, гуси, качки, дятли, чаплі, колібрі, стрижи, яструби, соколи, жайворонки, ластівки, горобці та ін.	8 500

Череп ссавців утворений меншою кількістю кісток, ніж у плазунів, що пов'язано з їх зростанням у молодому віці. Мозкова коробка значно більших розмірів у зв'язку із значним розвитком головного мозку.

Шийний відділ хребта складається з 7 хребців. При різній довжині шиї довжина кожного хребця може сильно змінюватися, це можна побачити, порівнюючи шийні хребці жирафи і дельфіна.

Зуби більшості ссавців диференційовані і сидять в ямках щелеп. Органи травлення в ссавців досягають високої досконалості, а їх будова різноманітна у зв'язку з різним родом поживи. У ротовій порожнині добре розвинені слинні залози.

З рота пожива потрапляє в глотку, стравохід, а потім – у шлунок.

Шлунок у більшості ссавців однокамерний. У його стінках знаходяться залози, що виділяють шлунковий сік. Із шлунка пожива потрапляє в кишечник, який поділяється на тонку, товсту і пряму кишки. Залишки неперетравленої їжі видаляються з прямої кишки через анальний отвір. У багатьох рослиноїдних тварин розвинена сліпа кишка.

Видільна система складається з нирок, сечоводів, сечового міхура і сечовипускального каналу. До органів виділення належать потові залози.

Кровоносна система ссавців досягає високої досконалості. Серце чотирикамерне, розділене повною перегородкою, має два передсердя і два шлуночки.

Легені у ссавців більш розвинені, ніж у плазунів і птахів. Бронхи, що відходять від трахеї, багаторазово галузяться і закінчуються найдрібнішими трубочками, які відкриваються в легеневі бульбочки, чия внутрішня поверхня дуже велика. Механізм дихання у звірів досягає високої досконалості: при вдиху реберні м'язи піднімають ребра, і об'єм грудної клітини збільшується. Важливою особливістю ссавців є поява нового утвору — діафрагми, що поділяє порожнину тіла на грудну і черевну. Діафрагма являє собою мускулисту перегородку, яка відіграє велику роль як орган, що регулює механізм дихання.

Нервова система ссавців має більш складну будову, у них особливо сильно розвинений головний мозок, а в ньому — великі півкулі переднього мозку завдяки корі, поверхня якої має складки та звивини.

Досить досконалі і органи чуття, особливо в тих ссавців, які швидко пересуваються в пошуках живої здобичі або пасовиськ і водоймищ, деякі добре пристосувались до пасивного захисту від ворогів за допомогою швидкого бігу.

Органи дотику розсіяні по всій шкірі. Крім того, у ссавців є особливі дотикальні волоси — вібриси на кінці морди, а іноді і на інших ділянках тіла.

Високого розвитку досягає орган слуху. Розвинене зовнішнє вухо або вушна раковина, що відсутня в інших хребетних. Зовнішнє вухо грає роль слухової трубки, яка уловлює звук. Вушна раковина рухома і повертається туди, звідки лунає звук.

Очі ссавців наділені рухомими повіками. Є слізні залози, виділення яких зволожують поверхню ока і потім стікають через слізний канал у носову порожнину.

Органи смаку (смакові рецептори) розташовані на сосочках язика.

Слід зазначити, що досконала терморегуляція, незмішаний кровообіг і посилений газообмін допомогли ссавцям, як і птахам, набути теплокровності – властивості, що дозволяє тваринам майже не залежати від коливань температури зовнішнього середовища.

Ссавці мають і більш досконалу будову зовнішнього покриву. Їх шкіра складається з надшкір'я (епідерміса) і власне шкіри. З клітин верхнього шару шкіри утворюється волосся, яке глибоко вростає своїми коренями в основний шар шкіри. Довге волосся називають остьовим. Воно прикриває шар більш густого і короткого волосся – підшерсток, що зберігає тепло.

Крім волосся, з епідермісу в ссавців утворюються нігті, кігті, копита, порожнисті роги і т. ін. Повністю роговими утворами є роги носорогів. Роги порожнисторогих (бики, вівці) мають лише роговий чохол, а стрижень рога складається з кісткової тканини.

До складу шкіряних залоз належать молочні залози, які є тільки в самок. За своїм походженням вони дуже близькі до потових. Вивідні протоки молочних залоз відкриваються найчастіше на сосках, розташованих у різних ссавців у грудній, черевній або пахових областях. У найбільш низько організованих ссавців – яйцекладних – соски відсутні і вивідні протоки молочних залоз відкривається на поверхні шкіри черевної сторони тіла, де малята злизують молоко, що виділяється.

Молоко являє собою рідину із завислими в ній численними найдрібнішими крапельками жиру, білкових речовин, цукру і вітамінів і за своєю засвоюваністю і складом є найціннішим поживним продуктом не тільки для маляти, але і для людини. У давнину його називали "напоєм богів" і вживали тільки знатні люди.

Розмноження і розвиток ссавців. Велика кількість звірів живородні. Живородність, яка спостерігається в деяких плазунів, земноводних і навіть риб, суттєво відрізняється від живородності ссавців. Запліднення в ссавців внутрішнє. Дозрілі яйцеві клітини потрапляють у парні яйцепроводи, де відбувається їх запліднення. Обидва яйцеводи відкриваються в особливий орган жіночої статевої системи — матку. Це мускульний мішок, стінки якого здатні сильно розтягуватися. Запліднена яйцеклітина прикріплюється до стінки матки, де відбувається розвиток плоду. Особливості розмноження і розвитку ссавців дозволяють поділити їх на три підкласи: яйцекладні або першозвірі, сумчасті і плацентарні.

До яйцекладних належать качкодзьоб та єхидна, що живуть у Австралії. Щелепи їх перетворені у дзьоб, одягнений роговим чохлом.

У будові тіла цих тварин збереглось багато особливостей, властивих плазунам: вони відкладають яйця, а їх яйцеводи відкриваються в клоаку, як сечоводи і кишковий канал. Яйця в них великі, вони містять значну кількість поживного жовтка. В яйцеводі яйце вкривається ще шаром білка і тонкою пергаментоподібною оболонкою. В єхидни в період кладки яєць (довжиною до 2см) шкіра на черевній стороні утворює вивідну сумку, куди відкриваються протоки молочних залоз, не утворюючи сосків. У цій сумці вміщується яйце і виношується маля, що вийшло з яйця. Качкодзьоб відкладає яйця, насиджує їх, а потім вигодовує маля молоком, яке воно злизує з поверхні шкіри. Першозвірі мають волосяний покрив, але температура їхнього тіла (22-36⁰С) порівняно низька та непостійна (рис.3.31).

а б

Рис.3.31. Качкодзьоб (а), єхидна (б).

Сумчасті тварини. У сумчастих зародок спочатку розвивається в матці, проте зв'язок між зародком і маткою недостатній, оскільки плацента відсутня. Внаслідок цього малята народжуються недорозвиненими і дуже маленькими. Після народження вони вміщуються в особливу сумку на череві матері, де розташовані соски. Малята настільки слабкі, що спочатку нездатні самі ссати молоко, і воно періодично впорскується їм у рот під дією м'язів молочних залоз.

Малята залишаються в сумці до тих пір, поки не стануть здатними до самостійного харчування й пересування. До сумчастих належать тварини, що мають різноманітні пристосування до умов життя. Наприклад, австралійський кенгуру пересувається стрибочками, маючи для цього сильно подовжені задні кінцівки; інші пристосовані до лазіння по деревах – ведмідь коала. До сумчастих належать ще сумчастий вовк, сумчасті мурахоїди, американський опосум, сумчаста білка та інші.

Ці дві групи тварин належать до нижчих тварин-ссавців, а

Плацентарні або справжні звірі – це найбільш високоорганізована група сучасних ссавців. Їх розвиток повністю відбувається в матці, причому оболонка зародка зростається із стінками матки, що й призводить до утворення плаценти, звідси й назва підкласу – плацентарні.

Саме такий спосіб розвитку зародка є найбільш досконалим.

Слід відзначити, що в ссавців добре розвинена турбота про потомство. Самки вигодовують малят молоком, зігрівають їх своїм тілом, захищають від ворогів, вчать шукати поживу і т.ін.

Більшість ссавців належать до підкласу плацентарних, їх налічується понад 4 000 видів, що живуть у найрізноманітніших умовах: на сущі, у воді, на ґрунті, у повітрі. Вони мають для цього різноманітні пристосування, особливі риси як у зовнішній, так і внутрішній будові, у засобах пересування і добування поживи, місці і способі життя, засобах харчування і значенні для людини. Ссавці надзвичайно різноманітні за будовою та розмірами. Найменші з них (землерийка – крихітка, та білозубка – маля) мають вагу 2г, а велетенські (синій кит) більш як 120 тон. Враховуючи вищезгадані ознаки, плацентарні ссавці поєднані у велику кількість рядів. Найбільш широко розповсюджені представники таких рядів, як комахоїдні, рукокрилі, гризуни, зайцеподібні, хижаки, ластоногі, китоподібні, парно- і непарнокопиті, хоботні і примати та ін. Порівняльна характеристика підкласів подана в таблиці 3.7.

Значення й охорона ссавців. Значення ссавців в природі залежить, насамперед, від їх чисельності. У наш час великі звірі зустрічаються рідко, тому вони не справляють суттєвого впливу на природні угруповання (ценози). У той же час ссавці середніх і дрібних розмірів бувають настільки численні, що відіграють у природі значну роль. Так, багато травоїдних ссавців (наприклад, гризуни) поїдають масу рослин та їхнього насіння і в той же час служать джерелом харчування для деяких хижаків. Окремі ссавці сприяють розповсюдженню плодів і насіння, впливають на поновлення рослинності. Деякі хижаки, поїдаючи трупи, виконують санітарну роль.

Різноманітна роль ссавців у житті людини. Багато з них служать об'єктами промислу, поставляючи людині м'ясо, жир, хутро, технічну сировину. Сільськогосподарських тварин розводять для одержання продуктів харчування, сировини для промисловості.

Разом із цим серед ссавців є тварини, які завдають шкоди сільськогосподарській діяльності людини (наприклад, мишоподібні гризуни). Ряд ссавців є переносниками збудників небезпечних захворювань (наприклад, чуми, туляремії, кліщового енцефаліту та ін.).

Інтенсивний промисел на багатьох звірів, руйнація місць їх проживання призвели до того, що в сучасний період зникло з лиця землі близько 120 видів тварин (морська корова, дикий бик –тур, дикий кінь тарпан, сумчастий вовк та ін.). Близько 350 видів ссавців знаходиться під загрозою зникнення і потребують охорони і захисту. Усі вони занесені в міжнародну Червону книгу, а також у Червоні книги окремих держав.

Таблиця 3.7 – Основні ознаки підкласів ссавців

Підклас	Тип яйцеклітин	Розвиток зародка	Молочні залози	Зубна система	Число видів
Яйцекладні	Дуже великі (у діаметрі до 15мм) з великою кількістю поживних речовин	Поза організмом матері	Відкриваються протоками на молоч- ному полі, сосків немає	Зубів немає
Сумчасті	Дрібні, бідні на поживні речовини, оточені тонким шаром білка	У матці, але плацента не утворюється, малюки народжуються недорозвиненими	Відкриваються протоками на сосках, розташованих у сумці	Зуби відповідають молочним зубам плацентарних і не змінюються
Плацентарні	Дуже дрібні, позбавлені поживних речовин	У матці, з плацентою	Відкриваються на сосках, розташованих на черевній стороні тіла	Молочні і постійні	Понад

З метою раціонального використання і відтворення ссавців у нашій країні проводиться система заходів згідно із Законом про охорону і використання тваринного світу. Законом установлені певні терміни і норми полювання на промислових звірів, заходи з акліматизації, створення заповідників і заказників для охорони рідких видів і видів, що знаходяться на межі зникнення.

Нарівні з охороною рідких видів і цінних хутрових звірів необхідно берегти і навіть приваблювати таких дрібних ссавців, як їжаки, землерийки, кажани. Ці звірки приносять велику користь людині, знищуючи багатьох комах і мишоподібних гризунів, що шкодять сільському господарству і здоров'ю людини.

Дата добавления: 2015-06-30