Поняття небанківських кредитних установ, їх класифікація. Мета завдання та інформаційна база проведення аналізу діяльності кредитних спілок

Згідно Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (ст.1) від 12 липня 2001 року N 2664-ІІІ, кредитна установа – фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.

Відповідно до законодавства України, до небанківських кредитних установ відносяться:

· кредитні спілки;

· ломбарди;

· фінансово-кредитні установи з виключним видом діяльності – надання фінансових кредитів за рахунок власних та/або залучених коштів.

Діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок прямо або опосередковано залучених коштів має право здійснювати на підставі відповідної ліцензії тільки кредитна установа, і така діяльність не може поєднуватися з наданням інших видів фінансових послуг.

Кредитні установи поділяються за такими критеріями:

• за формою власності – на державні та приватні;

• за формою організації – на такі, що мають власну справу (один власник), товариство (власники – партнери), корпорацію (є юридичною особою, капітал якої відокремлений від капіталу власників);

• за операціями, що виконуються – на універсальні та спеціалізовані (лізингові, страхові компанії та ін.);

• за територією діяльності – на міжнародні (МВФ, МБРР, Європейський фонд розвитку), регіональні та національні (пов'язані з національною кредитною системою, що сприяє розвитку державних кредитних інститутів);

• за суттю та функціями, що виконуються у кредитній системі – на національні (центральні), комерційні банки, спеціальні фінансово-кредитні інститути.

Сучасний комерційний банк виконує близько ста взаємопов'язаних операцій і послуг. Банки оперують здебільшого чужим капіталом, тому масштаби кредитування та інвестування банківських коштів залежать від спроможності кредитної установи залучити вільний грошовий капітал і заощадження. Водночас із розвитком банківської системи залежність активних операцій від пасивних послаблюється внаслідок розширення практики створення фіктивних депозитів при кредитуванні клієнтів. У такому разі пасивні операції виникають на базі активних. Однак цей процес має недоліки, зумовлені як структурою операцій комерційних банків, їх ліквідністю, так і станом господарської кон'юнктури, фазою економічного циклу. Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності власний капітал комерційного банку має невелику питому вагу в сукупному капіталі (його використовують для страхування інтересів вкладників). У всіх країнах світу значення показника капітал/активи, який регулюється державою, коливається в межах 0,04-0,08.

Крім загального зв'язку активів і пасивів існує залежність між окремими видами операцій. Конкуренція між банками змушує їх боротися за клієнта через запровадження нових форм обслуговування, надання супутніх послуг (навіть безкоштовно). Відкриття поточного рахунку супроводжується виконанням операцій з розрахунку і безготівкового перерахування коштів, видавання короткострокових кредитів (у вигляді овердрафту), використання кредитних карток, автоматів для одержання або внесення грошей у неробочі години.

Регулярні кредитні зв'язки між банком і позичальником спонукають банк інвестувати капітал клієнта в цінні папери, виконувати для нього комісійні та посередницькі операції, приймати його майно в управління на довірчій основі, здійснювати розрахунки. Банк, надаючи додаткові послуги, залучає і дрібних вкладників, які звичайно мають переважне право одержувати або пролонговувати кредит.

Кредитна спілка (КС) – неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки (ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки»).

Метою аналізу діяльності кредитних спілок є оцінювання ефективності роботи кредитної спілки за допомогою багатьох показників, які дозволяють порівнювати різні види фінансової інформації.

Завдання аналізу:

• оцінка фінансової стійкості КС;

• аналіз ліквідності та платоспроможності КС;

• оцінка допустимого ризику КС;

• аналіз якості кредитного портфеля КС;

• оцінка соціально-економічної ефективності КС.

Джерела інформації для проведення аналізу діяльності кредитних спілок.

• баланс;

• звіт про фінансові результати;

• звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал.

Річна фінансова звітність подається не пізніше 1 липня року, наступного за звітним.

Кредитні спілки подають до Держфінпослуг звітні дані за формами:

• загальна інформація про кредитну спілку;

• звітні дані про фінансову діяльність кредитної спілки;

• звітні дані про склад активів та пасивів кредитної спілки;

• звітні дані про доходи та витрати кредитної спілки;

• розрахунок необхідної суми резерву покриття втрат від неповернених кредитів КС;

• звітні дані про кредитну діяльність кредитної спілки.

Дата добавления: 2015-07-02