Рух резервів під заборгованість за кредитами Промінвестбанку станом на 01. 01. 2007 Р. 1 страница

ПО

Закінчення табл. 5.3

Код рядка	Сектор економіки	Звітний рік	%	Попередній рік	%
	2	3	4		6
	Фінансовий небанків-ський	15 625	0,11		0,06
	Фізичні особи	1 143 952	7,89	543 272	4,76
	Інші суб'єкти домаш­ніх господарств	404 397	2,79	309 475	2,71
	Органи загально дер­жавного управління
	Нефінансовий держав­ний	2 430 878	16,76	1 985 225	17,38
	Нефінансовий недер­жавний	10 497 354	72,37	8 460 597	74,05
	Некомерційні організа­ції, що обслуговують домашні господарства		0,01		0,02
	Усього	14 503 554		11 425 203

• за ступенем ризику: стандартні, під контролем, субстандарті, сумнівні, безнадійні.

5.4. Аналіз оборотності кредитів

Рівень оборотності кредитів вимірюється наступними показниками:

• тривалістю обороту кредиту;

• кількістю оборотів, що здійснює кредит за період.
Тривалість обороту короткострокового кредиту (t) визнача­
ється за наступними формулами

(5.7)

де — середні залишки кредиту; 0„ — оборот кредиту з погашення; Д — число календарних днів за період; т — одноденний оборот з погашення.

H — сума наданих за період кредитів, грн;

П — сума погашених за період кредитів, грн.

Згідно з цією моделлю будь-який показник можна визначити за допомогою інших. Найчастіше аналітика цікавлять причини зміни залишків кредитних вкладень, напрямки руху грошових потоків, що призвели до відповідних змін залишків кредитів. Щоб відповісти на це питання, балансову модель необхідно пере­творити таким чином

(5.21)

З наведеного рівняння видно, що залишки кредитів на кінець періоду перебувають під прямим впливом залишків на початок періоду та суми надання кредитів і під зворотнім впливом суми погашення. Це свідчить про те, що збільшення залишків на поча­ток періоду і суми наданих за період кредитів призводить до збі­льшення на цю ж суму залишків на кінець періоду, а збільшення суми погашення призводить до зниження на відповідну суму за­лишків на кінець періоду.

Виходячи з цього можна визначити вплив елементів кредит­ного балансу на зміну залишків кредитних вкладень у звітному періоді

(5.22)

де — абсолютна зміна залишків кредитів відповідно

на кінець і початок звітного періоду порівняно з балансовим пе­ріодом, грн;

— абсолютна зміна суми наданих у звітному періоді кре­
дитів порівняно з базисним періодом, грн;

— абсолютна зміна суми погашених у звітному періоді
кредитів порівняно з базисним періодом, грн. Аналіз активів банку.

На підставі кредитного балансу можна обчислити:

• рівень надання (видачі) кредитів;

• рівень погашення (повернення) кредитів;

• співвідношення оборотів з надання та погашення кредитів;

• оборотність кредитних вкладень.

Рівень надання кредитів характеризує питому вагу

наданих кредитів у сумі залишків кредитних вкладень на початок періоду та наданих протягом періоду кредитів і обчислюються за формулою

(5.23)

Рівень погашення кредитів визначається відношенням

суми погашених кредитів до суми залишків кредитних вкладень на початок періоду та наданих протягом року кредитів

(5.24)

Співвідношення оборотів з надання та погашення кредитів (є) обчислюється за формулою

(5.25)

5.6. Аналіз ризиків кредитного портфеля і формування резервів

5.6.1. Аналіз кредитоспроможності позичальника

Для здійснення оцінки фінансового стану позичаль­ника — юридичної особи банк має враховувати такі основні еко­номічні показники його діяльності:

• платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та зага­льної ліквідності);

• фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних кош­тів, співвідношення залучених і власних коштів);

• обсяг реалізації;

• обороти за рахунками (співвідношення надходжень на раху­нки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших ба­нках; наявність картотеки неплатежів — у динаміці);

• склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

• собівартість продукції (у динаміці);

• прибутки та збитки (у динаміці);

• рентабельність (у динаміці);

• кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в ми­нулому, наявність діючих кредитів).

Оптимальне теоретичне значення показника К — не менше ніж 1,5.

Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що харак­теризуються такими показниками: ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

• наявність державних замовлень і державна підтримка пози­чальника;

• ефективність управління позичальника;

• професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

• інша інформація.

Оцінка фінансового стану позичальника-банку здійснюється не рідше ніж один раз на місяць на підставі:

• інформації позичальника-банку про дотримання економіч­них нормативів і нормативу обов'язкового резервування коштів;

• аналізу якості активів і пасивів;

• аналізу прибутків і збитків;

• інформації про виконання банком зобов'язань у минулому;

• інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;

• щорічного аудиторського висновку.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника — фі­зичної особи мають ураховуватися:

• загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, май­но, право власності, яке засвідчується згідно з чинним законодав­ством України відповідними підтверджувальними документами);

• соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної ро­боти, сімейний стан;

• вік клієнта;

• інтенсивність користування банківськими кредитами (гаран­тіями тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків (комісій тощо) за ними, а також користування іншими банківсь­кими послугами тощо;

• ділова репутація;

• інша інформація.

Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінан­сового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:

Класифікація позичальників— юридичних осіб (у тому числі банків) здійснюється за результатами оцінки їх фінансового стану:

Клас «А» — фінансова діяльність добра, що свідчить про мо­жливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними опе­раціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за

ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фі­нансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми доку­ментами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника — бездоганна; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах — членах СНД, дотримуються еконо­мічних нормативів. Одночасно можна зробити висновок, що фі­нансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нере­зиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтинго-вих компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

Клас «Б» — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А», але ймовірність під­тримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою.

Позичальники/контрагенти банку, які належать до цього кла­су, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ста­влять під загрозу достатність надходжень коштів для обслугову­вання боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності; крім того, позичальники-банки (резиде­нти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах — членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Аналіз коефіцієн­тів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності пози­чальників, які належать до класу «Б», мають бути лише потен­ційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника по­трібно знизити. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж «інвестиційний клас», що підтверджений у бюлете­ні однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

Клас «В» — фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю, крім того, позичальники — банки (резиде­нти) і банки країн — членів СНД дотримуються економічних но­рмативів. Надходження коштів і платоспроможність позичальни­ка свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового ста­ну позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути лік­відним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, пра-

вильності оформлення угод про забезпечення тощо. До цього класу можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник В, підтвердже­ний у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компа­ній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

Клас «Г» — фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостері­гається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованос­ті та відсотків/комісій за нею є низькою; проблеми можуть стосу­ватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної кла­сифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника банку або рівень забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифі­кувати на клас нижче (клас «Д»). До цього класу належить пози­чальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про ба­нкрутство.

Клас «Д» — фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною га­рантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальни­ком/контрагентом банку практично немає. До цього класу нале­жить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.

За результатами оцінки фінансового стану позичальник зара­ховується до відповідного класу.

Для оцінки фінансового стану позичальника — фізичної особи банки встановлюють показники та їх оптимальні зна­чення залежно від виду кредиту (на придбання або будівницт­во житла, придбання транспортних засобів, товарів тривалого використання, на інші потреби), його обсягу й строку, виду за­безпечення (застави) за кредитом. Клас позичальника за опе­раціями з фінансового лізингу визначається без урахування критерію класифікації кредитної операції «рівень забезпечення кредитної операції».

Оцінка фінансового стану позичальника має враховувати кі­лькісні та якісні показники (фактори), що можуть у тій чи іншій мірі вплинути на виконання позичальником зобов'язань за креди­том, з визначенням рівня їх ймовірного впливу на дотримання умов кредитної угоди шляхом установлення оптимальних зна-

чень та відповідних балів для кожного з показників (факторів) та здійснюється з урахуванням виду і строку кредиту, що надається.

У разі визначення кредитоспроможності позичальника — фі­зичної особи під час розгляду питання про надання кредиту та оцінки його фінансового стану під час обслуговування боргу за кредитом мають ураховуватися як кількісні показники (економі­чна кредитоспроможність), так і якісні характеристики (особиста кредитоспроможність) позичальника, що підтверджуються відпо­відними документами і розрахунками.

До якісних характеристик позичальника зокрема належать:

• загальний матеріальний стан клієнта (наявність майна та ко­пій відповідних підтвердних документів на його право власності, які засвідчуються в установленому порядку);

• соціальна стабільність клієнта (тобто наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);

• вік клієнта;

• кредитна історія (інтенсивність користування банківськими кредитами/гарантіями в минулому та своєчасність їх погашення й сплати відсотків/комісій за ними).

До основних кількісних показників оцінки фінансового стану позичальника — фізичної особи зокрема належать:

• сукупний чистий дохід (щомісячні очікувані сукупні доходи, зменшені на сукупні витрати та зобов'язання) та прогноз на май­бутнє;

• накопичення на рахунках в банку (інформація надається за бажанням позичальника);

• коефіцієнти, що характеризують поточну платоспромож­ність позичальника і його фінансові можливості виконати зо­бов'язання за кредитною угодою (зокрема, співвідношення суку­пних доходів і витрат/зобов'язань позичальника, сукупного чистого доходу за місяць і щомісячного внеску за кредитом та відсотками/комісіями за ним);

• забезпечення кредиту [застава рухомого й нерухомого майна, наявність його страхування, передавання права власності на об'єкт кредитування (житло, автотранспорт тощо)] та його ліквідність.

Під час визначення кредитоспроможності й оцінки фінансово­го стану позичальників — фізичних осіб, які отримують кредит як підприємці, мають ураховуватися також відповідні показники, що встановлюються для юридичних осіб, у тому числі такі якісні та кількісні показники:

• менеджмент (рівень менеджменту, ділова репутація та
зв'язки в діловому оточенні, готовність та спроможність клієнта

нести особисту відповідальність за виконання кредитних зо­бов'язань тощо);

• фактори ринку (вид галузі, оцінка привабливості това­рів/послуг, що виготовляються/надаються клієнтом; ринок таких товарів/послуг, рівень конкуренції у сфері діяльності клієнта, тривалість діяльності на конкретному ринку тощо);

• прогноз руху грошових потоків (співвідношення власного капіталу та розміру кредиту, співвідношення грошових оборотів за місяць та суми кредиту тощо).

Класифікація позичальників — фізичних осіб за результатами визначення їх кредитоспроможності (фінансового стану) здійс­нюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними опера­ціями:

Клас «А» — сукупний чистий дохід позичальника значно пе­ревищує внески на погашення кредиту і відсотків/комісій за ним, високою є ймовірність збереження такого співвідношення протя­гом дії кредитної угоди; обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, доста­тні або позичальник має високу особисту кредитоспроможність (що підтверджується документально) і заслуговує на безперечну довіру; немає жодних свідчень про можливість затримки з повер­ненням кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди.

Клас «Б» — основні характеристики аналогічні або близькі до класу «А», однак імовірність їх підтримування на такому самому рівні є низькою або наявна тенденція (або інформація) щодо мо­жливості їх зниження. Обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні для погашення в повному обсязі кредиту і відсотків/комісій за ним.

Клас «В» — сукупні обсяги доходів і витрат позичальника свідчать про досягнення граничної межі в забезпеченні погашен­ня боргу, зміну місця роботи (з погіршенням умов), зростання обсягу зобов'язань позичальника, що свідчить про підвищення ймовірності несвоєчасного та/або в неповній сумі погашення кредиту і відсотків/комісій за ним. Обсяг, якість і ліквідність за­безпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні для погашення в повному обсязі кредиту і відсот­ків/комісій за ним.

Клас «Г» — фінансовий стан позичальника нестабільний. На­явна тенденція і періодично виникають проблеми із своєчасною сплатою боргу за кредитами та відсотками/комісіями за ним че­рез нестабільність доходів позичальника або зростання витрат

та/або зобов'язань. Сукупний чистий дохід позичальника в окре­мі періоди не забезпечує сплату боргу за кредитом та відсот­ків/комісій за ним. Є проблеми щодо забезпечення за кредитом (низький рівень його ліквідності або його обсяг недостатній тощо).

Клас «Д» — фінансовий стан позичальника незадовільний. Доходи не забезпечують сплату боргу за кредитом та відсот­ків/комісій за ним. Кредит не забезпечений ліквідною заста­вою. Практично немає змоги сплатити борг за кредитом та від­сотки/комісії за ним, у тому числі за рахунок забезпечення кредиту.

Методику оцінки кредитоспроможності позичальника в сис­темі Промінвестбанку наведено в додатку

5.6.2. Класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику

Оцінку стану обслуговування боргу банки зобов'язані здійснювати щомісяця:

а) за станом погашення позичальником/контрагентом — юри­дичною особою кредитної заборгованості за основним боргом (у тому числі за операціями репо) та відсотків/комісій за ним на підставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком обслуговування боргу є:

«добрим»:

• якщо заборгованість за кредитом і відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затрим­кою до семи календарних днів;

• або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

• або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

«слабким»:

• якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються з максимальною за­тримкою від 8 до 30 днів;

• або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки/комісії сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів;

«незадовільним»:

• якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів;

• або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів;

б) за станом погашення позичальником — фізичною особою кредитної заборгованості та відсотків/комісії за ним обслугову­вання боргу є:

«добрим»:

• якщо заборгованість за кредитом і відсотками/комісією за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною за­тримкою до семи календарних днів (або з максимальною затрим­кою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відря­дження, хвороби тощо);

• або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів (або з мак­симальною затримкою до ЗО днів у разі документально підтвер­джених фактів відрядження, хвороби тощо);

• або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи ка­лендарних днів (або з максимальною затримкою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби то­що);

«слабким»:

• якщо заборгованість за кредитом прострочена (була про­строчена) від 8 до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються (були сплачені) із затримкою від 8 до 30 днів (або з максималь­ною затримкою від 31 дня до 120 днів у разі документально під­тверджених фактів відрядження, хвороби тощо);

• або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 дня до 180 днів, але відсотки/комісії сплачуються в строк або з максимальною затримкою до семи календарних днів (або з максимальною затримкою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо);

«незадовільним»:

якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів (або з максимальною затримкою до 120 днів у разі документаль­но підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо);

• або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника
понад 180 днів.

Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характеризує групу кредитної операції за станом обслуговування боргу позичальни­ками/контрагентами (юридичними і фізичними особами), не ви­конується, то така операція зараховується до групи на один рі­вень нижче.

Обслуговування боргу не може вважатися «добрим», якщо за­боргованість за кредитною операцією включає залишок рефінан-сованої заборгованості, тобто якщо відбувається погашення ста­рої заборгованості за рахунок видачі нового кредиту.

При визначенні групи кредитної операції також мають урахо­вуватися зміни початкових умов кредитної угоди щодо сум і строків погашення основного боргу і відсотків за ним (якщо такі зміни відбулися з погіршенням умов для кредитора).

Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то оцінка обслуговування позичальником боргу ґрун­тується на кредитній заборгованості, що віднесена до нижчої групи.

Зобов'язання за наданими гарантіями, поруками та авалями за станом обслуговування боргу вважається «добрим» до часу їх виконання.

Відповідно до перелічених критеріїв здійснюється класифіка­ція кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається ка­тегорія кредитної операції таким чином (табл. 5.4).

Таблиця 5.4

КЛАСИФІКАЦІЯ КРЕДИТІВ ЗА СТУПЕНЕМ РИЗИКУ

Фінансовий стан позичальника (клас)	Обслуговування боргу позичальником (група)
добре	слабке	незадовільне
А	стандартна	під контролем	субстандартна
Б	під контролем	субстандартна	субстандартна
В	субстандартна	субстандартна	сумнівна
Г	сумнівна	сумнівна	безнадійна
д	сумнівна	безнадійна	безнадійна

До категорій «стандартних» та «під контролем» кредитних операцій не можуть відноситися пільгові кредити (кредити, що надані позичальникам на більш сприятливих умовах, ніж це встановлено внутрішніми документами банку, що визначають його кредитну та облікову політику).

Під час класифікації операцій за врахованими векселями, крім оцінки фінансового стану визначеної банком зобов'язаної за век­селем особи, також ураховується строк погашення заборгованос­ті. Якщо заборгованість за простроченими векселями простроче­на не більше ніж ЗО днів, то така кредитна операція не може бути класифікована вище ніж «сумнівна». Заборгованість за простро­ченими векселями зі строком прострочення більше ніж ЗО днів має належати до категорії «безнадійна». Під час визначення роз­міру резерву за врахованими векселями сума, що підлягає резер­вуванню, визначається, виходячи з урахованої вартості векселя та амортизації дисконту.

Дата добавления: 2015-07-02