Закон України 1 страница

Л in

папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), бо­ргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські доку­менти), виражені в іноземній валюті, валюті України та банківсь­ких металах.

Валютна позиція банку — співвідношення між сумою активів та по­забалансових вимог в певній іноземній валюті та сумою балансо­вих та позабалансових зобов'язань в цій самій валюті.

Валютна позиція відкрита — валютна позиція, що не дорівнює нулю. Відкрита валютна позиція несе за собою додатковий ризик у разі зміни валютного курсу.

Валютна позиція відкрита довга — якщо вартість активів та позаба­лансових вимог перевищує вартість пасивів та позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті. Банк із такою позицією може понести витрати у разі збільшення курсу національної ва­люти щодо іноземної валюти.

Валютна позиція відкрита коротка — якщо вартість пасивів та поза­балансових зобов'язань перевищує вартість активів та позабалан­сових вимог у кожній іноземній валюті. Банк із такою позицією може понести додаткові витрати у разі збільшення курсу інозем­ної валюти щодо національної валюти.

Валютна позиція закрита — валютна позиція, що дорівнює нулю.

Валютні операції — операції банків, фінансово-кредит-них установ, інших юридичних і фізичних осіб, що пов'язані з купівлею-продажем валюти, розрахунками та наданням її в кредит. Прово­дяться з валютною готівкою (операції «спот») або безготівковими платежами в обумовлений строк (форвардні і ф'ючерсні операції), коли реальна поставка валюти замінюється виплатою курсової рі­зниці відповідно до ринкового котирування валют.

Валютні рахунки — спеціальні рахунки в банках юридичних і фізич­них осіб для здійснення банківських операцій з іноземною валю­тою.

Валютні резерви — централізовані спеціальні запаси іноземної валю­ти, сконцентровані в системі національного банку країни або у міжнародних фінансово-кредитних установах для гарантування своєчасного здійснення розрахунків у зовнішньоекономічних операціях.

Валютні ресурси — сконцентровані у банківсько-фінансовій системі країни або інших суб'єктах фінансово-комерційної діяльності фі­нансово-грошові ресурси іноземної валюти.

Валютний ризик — небезпечність валютних втрат внаслідок зміни ку­рсу валюти ціни до валюти платежу в період між підписанням ко­нтракту й проведенням по ньому платежу. Експортер або креди­тор терплять збитки при зниженні курсу валюти платежу, одержуючи меншу реальну вартість порівняно з обумовленою в контракті. І, навпаки, для імпортера (або боржника по позичках)

Валютний ризик виникає при підвищенні курсу валюти ціни (по­зички) до валюти платежу. Коливання валютних курсів призво­дить до збагачення одних компаній й до збитків інших — їхніх контрагентів.

Векселедавець — юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель.

Векселедержатель — юридична або фізична особа, яка володіє вексе­лем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індо-сований на пред'явника, або шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав.

Вексель доміцильований — вексель, у якому зазначене місце оплати не збігається з місцем проживання векселедержателя.

Вексель опротестований — вексель, щодо якого векселедержатель но­таріально засвідчив відмову боржника від оплати або акцепту цього векселя.

Вексель переказний — вексель, який містить письмовий наказ однієї особи (юридичної або фізичної) іншій особі сплатити у зазначе­ний строк визначену суму грошей третій особі.

Вексель простий — вексель, який містить зобов'язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику ве­кселя (векселедержателю).

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зо­бов'язання векселедавця сплатити у визначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Великий кредит — сукупний розмір позик (у т.ч. міжбанківських), з врахуванням векселів та 100 % сум позабалансових вимог (гаран­тій, поручительств), які є у комерційного банку щодо одного по­зичальника або групи споріднених позичальників, яка перевищує 10 % власного капіталу банку.

Витрати банку — загальна сума витрат з залучення коштів клієнтів, опла­та послуг, амортизаційні відрахування за основними фондами, ви­грати на утримання апарату управління банку та інші витрати.

Вклад (депозит) — це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначе­ний строк зберігання або без зазначення такого строку і підляга­ють виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Власний капітал — це різниця між активами та зобов'язаннями, тобто частина активів, яка сформована за рахунок власних джерел банку. При обчисленні нормативів загальна сума капі­талу дорівнює сумі капіталів першого та другого рівнів (основ­ного та додаткового капіталу) за мінусом відвернень. Загальна сума капіталу, яка береться в розрахунок при обчисленні нор­мативів, може різнитися від загальної суми капіталу, що пока­зана у фінансовій звітності.

Внутрішньодержавна платіжна система — платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяль­ність і забезпечує проведення переказу коштів виключно в межах України.

Врахування векселя безоборотне — різновид врахування, за якого пред'явник векселя вибуває з числа зобов'язаних за векселем осіб, що здійснюється шляхом вчинення пред'явником у тексті індоса­менту безоборотного застереження (здійснення безоборотного ін­досаменту) або шляхом передавання банку векселя пред'явником без вчинення індосаменту, якщо останній індосамент бланковий або на пред'явника.

Врахування векселя з реверсом — різновид врахування, за якого пред'явник векселя дає банку позавексельне зобов'язання вику­пити враховані векселі до настання строку їх оплати та/або в разі настання/ненастання певних обставин. Із технічного боку враху­вання векселів з реверсом подібне до кредиту, забезпеченого век­селями, і є операцією репо з відкладальними та/або скасувальни-ми умовами. Від звичайного врахування врахування з реверсом відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосеред­ньо зобов'язана за векселем особа-платник, а пред'явник, який підписує реверс і викуповує вексель.

Врахування векселя — придбання банком векселя до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом.

Гарантія банківська — порука, взяті зобов'язання банку-ґаранта за певну юридичну або фізичну особу (як правило, свого клієнта) виконати певні грошові чи майнові зобов'язання у разі неспромо­жності клієнта сплатити зобов'язання. Видається банком за певну грошову винагороду.

Готівка (готівкові кошти) — грошові знаки національної валюти України — банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Готівкові розрахунки — платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані ро­боти, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та ін­шого майна.

Дамно — комісія банку за інкасування іногородніх векселів. Дата валютування — зазначена платником у розрахунковому докуме­нті або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої ко-

шти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліко­вується в обслуговуючих отримувача банку або в установі — чле­нів платіжної системи.

Державний реєстр обтяжень рухомого майна — єдина комп'ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.

Дисконт — винагорода, що беруть банки під час врахування векселів та купівлі векселів у векселедержателів до закінчення терміну їх сплати.

Дистанційне обслуговування — комплекс інформаційних послуг за рахунком клієнта та здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта.

Ділова репутація — сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлін­ські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяль­ності вимогам закону.

Довіритель — юридична або фізична особа, яка передає банку повно­важення власника щодо належних їй векселів відповідно до умов договору, укладеного між ними.

Доміциляція векселя — призначення за векселем особливого місця платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазна­чена як платник за векселем, шляхом проставлення доміциляцій-ної формули. Під час складання векселя векселедавець може за­значити не лише особливе місце платежу, а й особу, яка оплатить вексель у місці доміциляції. Якщо така особа не зазначена, то її може зазначити трасат під час акцепту. Якщо він цього не зро­бить, то вважається, що акцептант сам виконає платіж у місці до­міциляції.

Достатність капіталу — спроможність банку захистити кредиторів та вкладників від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

Доходи банку — загальна сума коштів, отриманих банком від здійс­нення активних операцій. До них відносяться: отримані відсотки, доходи і комісія від наданих послуг, доходи від операцій з цінни­ми паперами, валютою, золотом та інші доходи.

Еквайринг — діяльність щодо технологічного, інформаційного обслу­говування торговців та виконання розрахунків з ними за операції, які здійснені із застосуванням спеціальних платіжних засобів.

Еквайрингова установа (еквайр) — юридична особа, яка здійснює ек-вайрінг.

Економічний норматив діяльності банку — це показник, що харак­теризує той чи інший напрямок діяльності банку.

Експертні оцінки — кількісні та якісні оцінки процесів 1 явищ, еконо­мічних величин, показників, зроблені експертами на основі їх мі­ркувань (у балах, порядкових номерах, рейтингах). До експертних оцінок найчастіше вдаються, коли аналізоване явище, величина тощо не піддається безпосередньому обліку, вимірюванню.

Забалансові операції — операції за за балансовими розрахунками, що не відображаються у балансі банку. До таких операцій належать інкасо цінних паперів, зберігання банківської звітності і цінних паперів, операції зі зберігання грошей і цінностей (складські опе­рації).

Забезпеченість кредиту — один з основних принципів банківського кредитування, що означає сукупність умов, зобов'язань, які дають кредитору впевненість у тому, що борг буде повернутий. Напр., такою умовою може бути реальна наявність товару, матеріальних цінностей, що гарантують можливість повернення боргу.

Забезпечення інформаційне — створення інформаційних умов функ­ціонування системи, забезпечення необхідною інформацією, включення в систему засобів пошуку, отримання, збереження, на­громадження, передачі, обробки інформації, організація банків даних.

Залучені кошти — кошти юридичних і фізичних осіб у національній та в іноземній валюті (у тому числі в банківських металах).

Звітний період резервування — визначений строк (кількість днів), протягом якого кошти резервуються і зберігаються на кореспон­дентському рахунку банку в Національному банку або на окремо­му рахунку в Національному банку відповідно до встановлених нормативів.

Застава — за цивільним правом — один із засобів забезпечення зо­бов'язань. Застава дає можливість кредиторові в разі невиконання боржником своїх зобов'язань одержати належну йому суму гро­шей за рахунок вартості заставленого майна. Договір застави укладається в письмовій формі, а на будівельні споруди засвідчу­ється нотаріально.

Застава генеральна — загальна застава, яка дійсна не лише для даного кредиту, а й для забезпечення всіх операцій за певним договором (контрактом).

Застава за виданою позикою — товарно-матеріальні цінності, проду­кція, земельні ділянки, що перебувають у власності позичальника, а також майно позичальника, що приймається кредитними уста­новами у вигляді застави.

Застава іпотечна — застава іпотечному банку землі або іншої нерухо­мості.

Зберігання векселів відкрите — зберігання векселів шляхом подання в банк супровідного векселя доручення на зберігання з точними і повними інструкціями щодо дій банку з векселями.

Зберігання векселів закрите — зберігання векселів шляхом надання векселедержателю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями.

Зберігання векселів — здійснення банком за дорученням, від імені та за рахунок векселедержателя операцій з векселями на підставі одержаних від векселедержателя інструкцій.

Зобов'язання (залучений капітал) — це кредиторська заборгованість банку, що виникла в результаті попередніх операцій і яка має бу­ти погашена у визначений термін.

Інвестиційний проект — проект, що впроваджується позичальниками (суб'єктами господарювання) на умовах фінансової самоокупнос­ті та для якого передбачається співфінансування проекту позича­льником або іншими інвесторами в розмірі не менше ніж 20 % йо­го вартості.

Індосамент, передатний напис, жиро — особливий (спеціальний) пе­редатний запис на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі), що засвідчує перехід права за цим документом до іншої особи.

Індосант — юридична або фізична особа, яка володіє векселем і здійс­нює передатний напис (індосамент).

Іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, каз­начейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але під­лягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кош­ти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розра­хункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.

Інсайдер — фізична особа, компанія, її філія, що споріднені з банком, тобто виступають його засновниками або мають до нього фінан­совий інтерес чи контролюють його діяльність.

Капітал банку — залишкова вартість активів банку після вирахування

всіх його зобов'язань. Капітал підписний — величина капіталу, на яку отримано письмові

зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів за

підпискою на акції (паї).

Капітал регулятивний (власні кошти) — складається з основного та додаткового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються но­рмативно-правовими актами Національного банку України.

Капітал статутний — сплачений та зареєстрований підписний капітал.

Каса — приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а та­кож приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цін­ностей, касових документів.

Касове обслуговування — це надання послуг з приймання, видачі та обміну готівки.

Касовий вузол — комплекс поєднаних між собою приміщень банку, у яких проводяться операції з готівкою та іншими цінностями.

Касовий ордер — первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Касові документи — документи (касові ордери та платіжні чи розра­хунково-платіжні відомості, розрахункові документи, відомості), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформ­ляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих доку­ментів та книги обліку.

Касові операції — операції, які здійснює банк, а саме: видача готівки, приймання її та обмін не придатних до обігу банкнот (монет) на придатні до обігу банкноти (монети), банкнот на монети, монет на банкноти, банкнот (монет) одного номіналу на банкноти (монети) іншого номіналу, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет), валютно-обмінні операції та операції з банківськими металами.

Клієнт банку — будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Контроль — безпосереднє або опосередковане володіння часткою в юридичній особі, одноосібне або разом з іншими особами, що презентує еквівалент 50 чи більше відсотків статутного капіталу або голосів юридичної особи, або можливість справляти виріша­льний вплив на управління, або діяльність юридичної особи на основі угоди або будь-яким іншим чином.

Кошти — гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Кредитний ризик — ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредит­ними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов кре­дитної угоди або.взагалі не проводитиметься).

Кредитні операції — вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зо­бов'язань про надання коштів у тимчасове користування за пев­них умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, роз­міщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування вексе-

21^м'¹

лів, у формі операцій репо. Кредитні операції класифікуються за­лежно від рівня ризику та поділяються на «стандартні», «під кон­тролем», «субстандартні», «сумнівні» та «безнадійні».

Кредитор банку — юридична або фізична особа, яка має документаль­но підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зо­бов'язань.

Кредитоспроможність — наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені догово­ром строки.

Кредитування під інвестиційний проект — довгострокове кредиту­вання інвестиційних проектів під майбутні доходи (що має одер­жати створюване/реконструйоване підприємство та за рахунок яких забезпечуватиметься повернення кредиту), яке передбачає як оцінку банком інвестиційного проекту щодо його фінансової са­моокупності, так і практичну реалізацію цього проекту (оцінку бі­знес-плану реалізації проекту). Під час оцінки реалізації інвести­ційного проекту банком визначається здатність позичальника ефективно реалізувати інвестиційний проект та отримати запла­новані результати; надійність та стабільність бізнесу, яким займа­ється позичальник, протягом часу, що потрібний для завершення проекту і повернення кредиту, врахування як позичальником, так і банком усіх ризиків, що наявні під час кредитування під інвес­тиційний проект.

Лізинг банківський — лізингова операція, за якою лізингодавцем ви­ступає банк, що закуповує на замовлення лізингоодержувача об­ладнання (устаткування, транспортні засоби) і здає йому в оренду на лізингових засадах.

Ліквідність — здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань. Визначається збалансованістю між стро­ками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел та напрямів використання коштів типу видачі кредитів та понесення витрат.

Ліквідні активи — 1. Засоби, які можна легко реалізувати, перетво­ривши їх у гроші. До ліквідних активів належать: самі гроші, золото, короткотермінові державні цінні папери, кошти на по­точних рахунках (до запитання) в банках, акції, облігації, век­селі, що можуть бути проданими, майнові цінності, які можна швидко продати, векселі, за якими настав строк оплати. 2. Ко­шти, які можуть бути використані для погашення боргових зо­бов'язань.

Ліквідність балансу банку — співвідношення між активами і пасива­ми балансу банку за певними строками; при досягненні рівності активів і пасивів баланс вважається ліквідним.

Ліквідність банку — здатність банку своєчасно виконувати зо­бов'язання, перетворювати статті свого активу в гроші для оплати зобов'язань з пасиву.

Ліміти відкритої валютної позиції (далі — ліміти) — це встановлене Національним банком України кількісне обмеження у відсотках щоденної величини відкритих банком валютних позицій, а саме: загальної (довгої/короткої) в іноземних валютах і банківських ме­талах та окремо за групами відповідних іноземних валют та бан­ківськими металами, а також за відповідною валютою чи банків­ським металом, окремими активними операціями з валютними цінностями до регулятивного капіталу банку.

Меморіальний ордер — розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання кош­тів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій.

Міжнародна платіжна система — платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та за­безпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної сис­теми, у тому числі з однієї країни в іншу.

Монети — металеві грошові знаки різного номіналу.

Маржа банківська — різниця між курсами валют, цінних паперів, від­сотковими ставками й іншими показниками.

Норматив обов'язкового резервування — установлений Національ­ним банком у процентному значенні розмір обов'язкових резервів до зобов'язань щодо залучених банком коштів.

Об'єкт резервування — сума пасивів (склад зобов'язань), а за окре­мими активно-пасивними рахунками — пасивне сальдо за зведе­ним балансом банку.

Обігові монети — монети національної валюти номіналом 1 грн, що виконують функцію законного платіжного засобу.

Операційна каса — це приміщення банку (філії, відділення), у яких - здійснюються касові операції.

27*

Операційний день — частина робочого дня банку або іншої устано­ви— члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та мо­жна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, пе­редачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюєть­ся банком або іншою установою— членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Операційний час — частина операційного дня банку або іншої устано­ви — члена платіжної системи, протягом якої приймаються доку­менти на переказ і документи на відкликання, що мають бути об­роблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється бан­ком або іншою установою — членом платіжної системи самостій­но та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Пасиви банку — операції, завдяки яким банки формують свої фінан­сові ресурси у вигляді власних, залучених і емітованих коштів для проведення кредитних та інших активних операцій. Ресурси ко­мерційних банків формуються шляхом залучення коштів у формі вкладів на певний період і на поточний рахунок, емісії кредитних грошей, акцептно-авальних операцій, уявних вкладів. Власні кош­ти банків створюються шляхом розміщення акцій, відрахувань від прибутку.

Пасивні операції банків — операції, за допомогою яких банки фор­мують грошові ресурси для забезпечення кредитування проектів своїх клієнтів, реалізації інвестиційних програм, лізингових та інших банківських операцій. Ресурси банків формуються також через залучення коштів у вигляді строкових внесків із поточних рахунків, емісію кредитних коштів, акцептно-аваль-ні операції, випуск і розміщення цінних паперів, банкнот, що здійснюється великими центральними (національними) банками.

Підрозділ банку — структурна одиниця банку, що не має статусу юри­дичної особи і виконує функції, визначені банком.

Післяопераційний час — частина робочого дня банку після закін­чення операційного часу, уключаючи роботу у вихідні та свят­кові дні, протягом якої здійснюються касові операції з їх відо­браженням у бухгалтерському обліку не пізніше наступного операційного дня.

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стя-гувача або при договірному списанні отримувача до обслуговую­чого платника банку здійснити без погодження з платником пере­каз визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму коштів та доручення платника банку, що його обслуговує, здійс­нити переказ визначеної платником суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Платіжна картка — спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу кош­тів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснен­ня інших операцій, передбачених відповідним договором.

Платіжна система — платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні пе­реказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функ­цією, що має виконувати платіжна система.

Дата добавления: 2015-07-02