Закон України 2 страница

Платіжне доручення — розрахунковий документ, який містить дору­чення платника банку або іншій установі — члену платіжної сис­теми, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Платник (трасат) — юридична або фізична особа (боржник, платник), яка зобов'язана(ий) сплатити за переказним векселем (траттою).

Платоспроможність — здатність позичальника (контрагента банку) своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зо­бов'язань.

Порто — суми поштово-телеграфних витрат, пов'язані з обслуговуван­ням клієнтів (наданням послуг), які кредитні, торговельні та інші обслуговуючі організації (окремі підприємці, приватні особи) здійснюють за рахунок своїх клієнтів.

Портфель цінних паперів — згрупована інформація з обліку інвести­цій у цінні папери за їх видами і призначенням з метою складання фінансової звітності.

Посередницькі послуги — це послуги в здійсненні яких бере участь третя сторона, яка виступає посередником між замовником і ви­конавцем.

Консультаційні послуги — це послуги, які пов'язані з наданням клієн­там різноманітних консультацій.

Представництво банку — територіально відокремлений структурний підрозділ банку, що не здійснює банківську діяльність.

Премія — це перевищення вартості цінних паперів під час їх первісно­го визнання без урахування нарахованих (накопичених) на час придбання процентів над їх номінальною вартістю.

Прибуток банку — різниця між доходами і витратами банку.

Протест — офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених ' законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення

про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчить про ухиляння від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про на­стання певних правових наслідків.

Рахунки Лоро — 1. Рахунки, що відкрив банк своїм банкам-кореспондентам, на які вносяться усі суми, одержані або видані за їхніми дорученнями. 2. У банківській практиці термін «лоро» вживається щодо кореспондентського рахунку третього банку, відкритого в банку кореспондента даної кредитної установи.

Резерви банківські — кошти комерційних банків та інших кредитних установ, які вони зобов'язані зберігати у центральному банку для забезпечення деяких своїх операцій згідно з нормами обов'язкових резервів. Величина і структура обов'язкових банків­ських резервів неоднакові в різних країнах і періодично зміню­ються під впливом кон'юнктури ринку з урахуванням банківської практики. 2. Частина банківського капіталу, що призначена для компенсації кредитів, рекуперація яких ставиться під сумнів.

Резерв — кошти, що формуються банком з метою компенсування мож­ливих збитків за вкладеннями в активи у вигляді цінних паперів (далі — цінні папери), що виникають унаслідок зниження суми очікуваного відшкодування порівняно з балансовою вартістю цих цінних паперів.

Резервний капітал — частина власного капіталу компанії, що створю­ється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку. Резервний капітал є джерелом для соціального розвитку підприємства, від­шкодування втрат, а також для виплати дивідендів і поповнення капіталу у випадках недостатності прибутку.

Рейтинг (англ. rating) — оцінка, причисления до класу, розряду чи ка­тегорії. Комерційні організації, установи визначають рейтинг кре­дитоспроможності компаній; кредитний рейтинг держав показує їхню кредитоспроможність залежно від ступеня ризику неповер­нення кредитів. Найчастіше рейтинг застосовують для оцінки цінних паперів, облігацій, політичних діячів тощо.

Рейтинг банків — це їх порівняння за допомогою обраних критеріїв.

Рейтинг кредитний (англ.сгесік rating) — оцінка кредитоспроможності позичальника через індекс, що обчислюється залежно від рівня ризику.

Рейтинг кредитоспроможності банків — спеціальні показники здат­ності банків видавати короткотермінові та довготермінові креди­ти з урахуванням розміру процентної ставки, напрямів кредиту, особливостей та умов позики. Оперативно корегується та понов­люється в міру надходження інформації від банків з урахуванням набутого досвіду.

Рейтинг облігації — показник надійності облігації. Кожному їх випус­ку спеціальні рейтингові агенти присвоюють рейтинг облігації. Зміна рейтингу впливає на ціну облігації. Компанії, рейтинг облі­гацій яких втрачається, зазнають серйозних фінансових проблем.

Рейтинг страхувальний — рівень ставки страхового внеску, що обчи­слюється шляхом статистичних розрахунків з використанням ма­тематичних методів.

Рейтинг цінних паперів — розряд, категорія, що регламентує якість і надійність цінних паперів щодо погашення і виплати процентів.

Ризик банківський — небезпека можливих втрат внаслідок специфіки банківських операцій, що здійснюються кредитними установами. Розрізняють такі види банківських ризиків: кредитний, валютний, процентний, ризик незбалансованої ліквідності та ризик банківсь­ких зловживань. Можливі також ризики стихійного лиха і ризики політичного характеру. Останні види ризиків, не будучи виключ­но банківськими, можуть суттєво вплинути на фінансовий стан банку і викликати загострення у банківській діяльності.

Ризик незбалансованої ліквідності — можлива небезпека втрат у разі неспроможності банківської установи виконати свої зобов'язання щодо пасивів балансу вимогами щодо активів. Виникає тоді, коли банк не може винайти на ринку позичкових капіталів ресурсів для рефінансування наданих кредитів, строки платежів за якими ще не настали. Невиконання зобов'язань щодо пасивів призводить до банкрутства банку.

Ризик політичний — ризик, зумовлений впливом політичних змін чи військових конфліктів на економічні процеси.

Ризик процентний — ризик, що може виникнути у зв'язку з неперед­баченою зміною процентних ставок.

Ринкова вартість цінних паперів — сума коштів, яку можна отрима­ти від продажу цінних паперів на активному ринку.

Розрахунковий документ — документ на переказ коштів, що викорис­товується для ініціювання переказу з рахунка платника на раху­нок отримувача.

Розрахунковий чек — паперовий розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене розпорядження платника банку, що його об­слуговує, провести переказ суми коштів на користь визначеного в ньому отримувача.

Розрахункові банківські операції — рух грошей на банківських раху­нках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в ре­зультаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власно­сті на активи.

Розрахунково-касове обслуговування — послуги, що надаються бан­ком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Система CAMELS — це система оцінки банківської установи за кри­теріями: достатність капіталу, якість активів, якість управління, доходність банку, ліквідність балансу, чутливість до ризику.

Ставка KIBOR (Kyiv Interbank Offer Rate) — середньозважена ставка міжбанківського кредитування, що розраховується незалежним аналітичним агентством, має різні значення для кількох строків і доводиться до відома банків Національним банком України як норма альтернативної дохідності інвестицій для розрахунку суми очікуваного відшкодування. Розмір ставки KIBOR доводиться до відома банківської системи Генеральним департаментом банків­ського нагляду щомісяця не пізніше 20-го числа.

Собівартість цінного папера — це ціна придбання цінного папера, уключаючи накопичені проценти, а також витрати на операції з придбання цінних паперів.

Спеціальний платіжний засіб (платіжна картка тощо) — платіжний ін­струмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ коштів з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснюються ін­ші операції, передбачені відповідним договором. За допомогою спе­ціальних платіжних засобів формуються документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів або надаються інші послуги держателям спеціальних платіжних засобів.

Списання договірне — списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і кліє­нтом.

Списання примусове — списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізна­ними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Стягувач — особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з раху­нка платника на підставі виконавчих документів, визначених за­коном.

Сховище цінностей — спеціально обладнане приміщення (сейф, депо­зитна система), що використовується для зберігання готівки та інших цінностей, технічний стан якого відповідає нормативно-правовим актам.

Трасант — векселедавець переказного векселя. Трасування — видача переказного векселя на трасата.

Трастові (довірчі) послуги — це послуги, які банк виконує за дору­ченням та в інтересах третьої особи.

Технічний рахунок — рахунок, який не несе економічного наванта­ження і використовується для технічного здійснення операції. Формування фінансової звітності здійснюється без урахування за­лишків за технічними рахунками 3800 та 3801.

Учасники банку — засновники банку, акціонери банку, який є акціо­нерним товариством, учасники банку, який є товариством з обме­женою відповідальністю, і пайовики кооперативного банку.

Угода форвардна — різновид угоди купівлі-продажу товарів за готівку із постачанням їх у конкретно визначений угодою час у майбут­ньому (від тижня до кількох років) і з оплатою за ціною (курсом) на момент укладання угоди.

Угода спот — різновид реальної біржової угоди щодо купівлі-продажу наявного товару з негайною оплатою та постачанням. Практику­ється у біржовій торгівлі, а також для реалізації готівкової валю­ти, зокрема на валютній біржі.

Філія банку — відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Факторинг (англ. factoring — факторні операції, від англ. faktor — фа­ктор, комісіонер)- 1. Різновид фінансової комерційної операції з кредитування оборотного капіталу клієнта. «Фактор-фірма» заку­повує у своїх клієнтів цінні папери — вимоги до контрагентів, по­тім сплачує значну частину (50-80 %) їх вартості у вигляді авансу, а решту — після надходження до клієнта оплаченого рахунку. 2. Вид фінансових послуг, що надаються комерційними банками, їх дочірніми фактор-фірмами дрібним і середнім фірмам. Факторин­гова угода передбачає, що підприємство-постачальник передає право отримання платежів від платників за поставлені товари, ви­конані роботи чи надані послуги банковіпосереднику. Банк-посередник у день подання на інкасо платіжних вимог оплачує їх постачальникові і сам проводить розрахункові операції з покуп­цями.

Факторинг експортний — авансування клієнтів-експортерів з боку фактор-компаній під майбутній виторг від експорту з одночасним наданням клієнтові певної гарантії від валютного і кредитного ри­зиків.

Факторинг конвенційний (англ. conventional factoring) — універсаль­на система фінансового обслуговування клієнтів з боку банків, фактор-компаній, за якої вони беруть на себе не тільки кредиту­вання до повернення та отримання боргу, а й бухгалтерське, збу­тове, рекламне, інформаційне, кредитне, страхове обслуговування своїх клієнтів, а ті зосереджуються на суто виробничих справах.

Факторинг конфіденційний (англ. konfidentional factoring) — надання банком чи фактор-фірмою послуг, які полягають в облікові раху­нків клієнта, виписаних на його боржників, та наданні кредиту в рахунок майбутньої сплати боргів боржниками.

Факторингова комісія — винагорода банкові чи фактор-фірмі за здій­снення факторингової операції. Звичайно її встановлюють як від­соток від авансової суми боргу, що підлягає поверненню.

Факторингові операції — спосіб фінансування торговельних операцій на основі факторингу— попередньої оплати розрахункових до­кументів банком-комісіонером (фактор-фірмою), що їх пред'явив постачальник товарів чи послуг. Факторингові операції є своєрід­ною формою кредитування торгового капіталу. За здійснення їх постачальники вносять плату, передбачену договором, яка не пе­ревищує суми оплати процентів за користування кредитом.

Фактор-компанія — компанія, яка здійснює послуги факторингових операцій.

Форвард — форма термінових розрахунків, що здійснюються не пізні­ше як через два робочих дні після укладення угоди. Як правило, форвардні угоди укладаються банками, торговельно-промисловими фірмами з метою уникнути збитків від зміни курсу валют, цін тощо.

Форвардна інтервенція — операції, що здійснюються центральним банком на форвардному ринку з метою зміни курсу національної валюти країни в угодах, за якими розрахунки проводяться готів­кою, або для впливу на ставки процента за терміновими угодами у національній валюті.

Форвардна маржа — різниця (дисконт або премія) між курсом валюти в угодах за готівку (спот) і курсом валюти в угодах на певний строк.

Форфейтинг — форма кредитування експортерів товарів при здійс­ненні зовнішньоторговельних операцій, за якою банк перекуповує у постачальника-експортера вимоги до покупця-імпортера на су­му сплати товару чи наданої послуги і сплачує постачальнику (експортеру) суму поставлених товарів за певний процент до мо­менту її проплати імпортером.

Форфейтор — банк, що здійснює форфейтингові операції; покупець векселя чи пакета векселів при кредитуванні у формі форфейтингу.

Форфейтування — кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі купівлі комерційним банком в експортера векселів, акцеп­тованих імпортером.

Цесія — поступка вимоги або передавання вимоги в зобов'язанні іншій особі.

Цінні папери в портфелі до погашення — боргові цінні папери, щодо яких є намір і змога банку утримувати їх до строку погашення.

Цінні папери в портфелі на продаж — цінні папери, які не належать до торгового портфеля цінних паперів та до портфеля до пога­шення.

Цінні папери в торговому портфелі — цінні папери, придбані банком для перепродажу та переважно з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань їх ціни або дилерської маржі. До то­ргових цінних паперів можуть бути віднесені будь-які цінні папе­ри, щодо яких банк під час первісного визнання прийняв рішення про їх облік за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки.

Чистий прибуток — прибуток, який залишається в розпорядженні ба­нку після сплати платежів до бюджету.

1. Аналіз та оцінка ризику ліквідності банку // Вісник НБУ.— 2006. — № 10. — С. 26—29.

2. Бурденко І., Пожар О. Розкриття інформації про банківські ризи­ки у фінансовій звітності // Вісник Національного банку України. — 2006.—№7. —С 52—55.

3. Васюренко О., Лазаренкова Г. Математичні методи і моделі у сфері аналізу та управління банківською діяльністю // Вісник НБУ. — 2003.—№8. —С 11—13.

4. Волошин І. Аналіз грошових потоків комерційного банку // Віс­ник НБУ. — 2003. — № 2. — С 46—49.

5. Гапчич Д. М. Становлення рейтингової інфраструктури фондово­го ринку України // Фінанси України. — 2005. — № 1. — С. 77—82.

6. Гладких Д. Особливості структури балансу банків України за під­сумками діяльності у 2006 р. // Вісник НБУ. — 2007. — № 4. — С. 10— 18.

7. Готовчиков И. Ф. Математические методы оценки рейтингов от­дельных коммерческих банков и российской банковской системы в це­лом // Финансы и кредит. — 2002. — № 23. — С. 33—37.

8. Григора Л. Фінансові інвестиції: нові підходи до бухгалтерського обліку // Вісник НБУ. — 2003 — № 7 — С 68—70.

9. Гриценко Р. Національні незалежні рейтингові агентства: концеп­ція створення та функціонування // Вісник НБУ. — 2003. — № 6. — С 22—24.

10. Грищенко А., Волошин І. Моделювання швидкого зростання бан­ку із симуляцією процентного ризику методом Монте-Карло // Вісник Національного банку України. — 2007. — № 1. — С. 32—35.

11. Жигайло Г. Фінансові інструменти: визнання та оцінка // Вісник Національного банку України. — 2005. — № 1. — С. 12—13.

12. Жидко К. Теоретичні основи побудови трансфертного ціноутво­рення в банку // Вісник НБУ. — 2005. — № 1. — С 52—56.

13. Журкина Н. Г. Кредитование лизинговых компаний под уступку прав требования // Финансы. — 2002. — № 2. — С. 76—78.

14. Заруба Ю., Зарічна Г. Ресурсні пріоритети банківської конкурен­ції в Україні // Вісник НБУ. — 2004. — № 9. — С 30—33.

15. Заруцька О. Проблеми розвитку управлінського обліку // Вісник НБУ. — 2005. — № 8. — С 40^12.

16. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депо­зитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України: затверджено Постановою Правління Націона­льного банку України від 15.09.2004 № 435.

17. Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематері­альних активів банків України: затверджено Постановою НБУ від 20.12.2005 №480.

18. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Постанова Правління НБУ від 21.01.2004 № 22.

19. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття ра­хунків у національній та іноземних валютах: Постанова Правління НБУ від 12.11.2003 р. №492.

20. Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України: Постанова Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368

21. Камінський А., Кияк А. Ідентифікація, аналіз та управління опе­раційними ризиками в українських банках // Вісник НБУ. — 2005. — №10. —С 7—11.

22. Карцева Г., Камінський А., Юрчук О. Рейтингові оцінки надійно­сті банків та їх роль у підвищенні капіталізації банківської системи // Вісник НБУ. — 2003. — № 2. — С 22—27.

23. Кіндрацька Л. Врахування вимог міжнародних стандартів при побудові методики обліку фінансових інструментів у банках України // Вісник Національного банку України. — 2006. — № 8. — С 37—45.

24. Кіндрацька Л. М. Бухгалтерський облік у банках: методологія і практика: Монографія. — К.: КНЕУ, 2002. — 286 с

25. Кірєєв О., Заруба Ю. Підвищення конкурентоспроможності бан­ку: стратегічний підхід // Вісник НБУ. — 2003. — № 11. — С 24—27.

26. Клочков И. А., Терехов А. Г., Юденков Ю. Н. Управленческий учет в коммерческом банке: Практическое пособие / Под ред. С. М. Шапи-гузова. — М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2002. — 192 с.

27. Козьменко С. М., Шпиг Ф. І., Волошко І. В. Стратегічний мене­джмент банку. — Суми: Університетська книга, 2003. — 735 с.

28. Конюховский П. В. Микроэкономическое моделирование бан­ковской деятельности. — Санкт-Петербург: ПИТЕР, 2001. — 198 с.

29. Копбаева Г. Ш. Управление кредитными рисками // Деньги и кредит. — 2002. — № 1. — С. 48—50.

30. Косова Т. Д. Моделювання прийняття управлінських рішень за інвестиційними кредитами комерційних банків // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. — Івано-Франківськ: Плай. — 2005. — Вип. 1. —С 196—202.

31. Косова Т. Д. Проблеми державного регулювання банківської справи в Україні та шляхи їх подолання // 36. наук, праць Донецького держ. ун-ту управління: «Фінансово-банківські механізми державного

управління економікою України». Сер.: Державне управління. — До­нецьк: ДонДУУ. — 2005. — Т. VI, вип. 48. — С 6—16.

32. Косова Т. Д. Становлення інституціональних інвесторів в Украї­ні: проблеми теорії та практики. — Донецьк: ІЕП НАН України, 2004. —296 с.

33. Кравець В. Перспективи здійснення безготівкових розрахунків в Україні // Банківська справа. — 2001. — № 6. — С 3—9.

34. Кравець В., Мумінова-Савіна Г. Організація контролю за опера­ціями з банківськими платіжними картками //Вісник НБУ. — 2001. — №1. — С 39—40.

35. Кредитний ризик комерційного банку: Навч. посіб. / За ред. В. В. Вітлінського. — К.: Т-во Знання», КОО, 2000. — 251 с

36. Кротюк В., Новіков В. Особливості нового Закону України Про банки і банківську діяльність // Вісник НБУ. — 2001. —№ 2. — С. 24—27.

37. Куценко О. Чи потрібна українським банкам структурна валют­на позиція? // Вісник НБУ. — 1999. — № 10. — С 55—59.

38. Лаврушин О. И. Управление деятельностью коммерческого бан­ка. — Москва: Юрист, 2005. — 688 с

39. Лисенков Ю., Педь І. Акредитиви: практика застосування у зов­нішньоекономічних операціях // Вісник НБУ.— 2003.— № 1.— С 18—23.

40. Лисенков Ю., Фомічова С. Обіг цінних паперів: нормативне за­безпечення, бухгалтерський облік. — К.: Ін-т банкірів банку «Україна», 2000. —175 с.

41. Майборода Л. Основні підходи до проведення аналізу розвитку банківського сектору // Вісник НБУ. — 2007. — № 1. — С 49—52.

42. Макарова М. В. Електронна комерція: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Видавничий центр «Академія», 2002. — 272 с

43. Минц В. М. Проблемы кредитования жилищного строительства // Банковское дело. — 2002. — № 3. — С. 33-35.

44. Набок Р., Набок О. Концептуальна схема рейтингування банків України // Вісник НБУ. — 2006. — № 8. — С. 20—25.

45. Олексієнко М. Д. Банківські гарантії і поручительства // Фінанси України. — 2000. — № 7. — С. 112—119.

46. Ольхова Р. Г. Современный банк: от оценки рентабельности до особенностей системы управления доходностью // Банковские услу­ги. — 2001. — № № 7-8. — С. 3—47.

47. Отраслевые исследования. Банковская система // http://www.credit-rating.com.ua/

48. Паламарчук В. О., Семененко Т. О. Кредитно-банківська діяль­ність в умовах перехідної економіки // Фінанси України.— 2001. — №6. —С 120—128.

49. Парасій-Вергуненко І. Методичні аспекти стратегічного аналізу фінансових результатів комерційного банку // Вісник НБУ. — 1999. — №11. —С 49—51.

50. Парасій-Вергуненко І. Організація управлінського обліку в бан­ках. Деякі аспекти теорії і практики // Вісник НБУ. — 2004. — № 10. — С 26—29.

51. Пернарівський О. Аналіз, оцінка та способи зниження банківсь­ких ризиків // Вісник НБУ. — 2004. — № 4. — С 44—48.

52. План рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвер­джений Постановою Правління НБУ від 17.06.2004 № 280.

53. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Постанова Правління НБУ від 14.08.2003 № 337.

54. Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України: затверджено Постановою Правління НБУ від 16.03.2006 №91.

55. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселя­ми в національній валюті на території України: Затверджено Постано­вою Правління НБУ від 16.12.2002 № 508.

56. Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень: Постанова НБУ № 375 від 31.08.2001.

57. Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгова­ності: Постанова Правління НБУ від 13.12.2002 № 505.

58. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: затверджено Постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 № 279.

59. Поморина М. А. Планирование как основа управления деятель­ностью банка. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 382 с.

60. Порядок визначення рейтингових оцінок за рейтингового систе­мою CAMELS: Положення, затверджене постановою Правління НБУ від 08.05.2002 р. // www.rada.gov.ua

61. Потійко Ю. Теорія і практика управління різними видами ри­зиків у комерційних банках // Вісник НБУ. — 2004. — № 4. — С 58—60.

62. Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків Украї­ни: Затведжено Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №255.

63. Правила організації статистичної звітності, що подається до На­ціонального банку України: затверджені Постановою Правління НБУ від 19.03.2003 № 124.

64. Пршюстка Л. О, Фінансовий менеджмент у банку. — Київ: КНЕУ, 2004. — 468 с.

65. Примостка Л. Управління активами і пасивами комерційного банку // Вісник Національного банку України.— 2001.— №2.— С 39—44.

66. Про банки і банківську діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради. — 2001. — № 5—6. — ст. 30.

67. Про обіг векселів в Україні: Закон України // Додаток до журна­лу Вісник НБУ. Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльнос­ті.—2001.—№ 5.—С 17—19.

68. Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон Украї­ни // Відомості Верховної Ради. — 2001. — № 29. — ст. 137.

69. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України // Відомості Верховної Ради. — 2006. — №31. — ст. 268.

70. Пшик Б. Напрями діяльності українських банків у сфері корпо­ративного фінансування // Вісник НБУ. — 2005. — № 7. — С. 40—44.

71. Раєвська Т. Практичні підходи до оцінки ризиків у діяльності банків // Вісник НБУ. — 2005. — № 8. — С. 9—14.

72. Раєвський К., Раєвська Т. Методичні рекомендації щодо еконо­мічного аналізу діяльності комерційного банку // Вісник НБУ. — 1999.— №3. — С. 31—41.

Дата добавления: 2015-07-02