Аналіз простого речення, ускладненого однорідними членами і вставним компонентом

Практичні завдання

Законспектувати

Теоретичні питання

Тема Просте речення, ускладнене звертанням

Практичне заняття № 4

Студент повинен знати:

– визначення звертання як синтаксичної одиниці;

– типи звертання;

– функції звертань;

– способи вираження звертань.

Терміни: звертання, вокативне речення, основна предикативність

(предикативність), додаткова предикативність (напівпредикативність).

Студент повинен уміти:

– визначити типи звертань;

– з’ясовувати функції звертань у реченні;

– характеризувати спосіб вираження звертань;

– відрізняти звертання від вокативних речень.

1. Поняття про звертання.

2. Типи звертань.

3. Функції звертань.

4. Способи вираження звертання.

5. Відношення звертання до основної предикативності.

6. Додаткова предикативність у звертанні.

7. Особливості зв’язку звертання з членами речення.

8. Принципи розмежування звертання і прикладки, звертання і підмета, звертання і вокативних речень.

9. Розділові знаки при звертанні.

10. Вивчення звертань у школі.

Література

Див. лекцію

1. Мановицька А. Я. Зв'язок присудка із звертанням // Укр. мова і літ. в шк. – 1970. – № 7. – С.20-23

2. Скаб М. С. Семантико-синтаксичні функції українського вокатива // Мовознавство. –1987. – № 5. – С.86-88

1. Вправа 489 (Плющ М.Я. та ін. Сучасна українська літературна мова: Зб. вправ. – К.: Вища шк., 1995. – С.209)

2. Виписати з художньої літератури 0 речень зі звертаннями.

3. Зробити графічний розбір 5 речень зі звертаннями, дати цим реченням загальну характеристику й письмово проаналізувати звертання за схемою.

4. Зробити повний синтаксичний аналіз таких речень:

Ти, доле, одверни од нас розлуку,

Дай нам нажитися

і дай нам долюбить!

(Ю. Сердюк)

Вітаю тебе, Тарасе, як вірного сина України!.. (Роговий)

Найважливіше й найважчедля людини, безперечно, – завжди залишатися людиною.

В.Сухомлинський

Речення розповідне, неокличне, стверджувальне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними присудками і вставним словом. Однорідні присудки поєднуються в один ряд сполучниковим зв’язком, між ними встановлюються єднальні відношення. Зв'язок між однорідними членами – безпосередній. Однорідні присудки за структурою є складеними іменними з опущеною дієслівною зв’язкою. Іменна частина обох членів виражена прислівником у формі вищого ступеня порівняння.

Вставний компонент є словом з модальним значенням впевненості, включається в основне речення без сполучних засобів, займає місце в середині речення, відноситься до всього речення.

Аналіз членів речення (див. схему).

Аналіз зв’язків між словами (див. схему).

Комою з обох боків виділяється вставне слово; тире ставиться між підметом і присудком, оскільки один із цих членів (частина семантично нерозкладного підмета) виражений інфінітивом.

Схема аналізу простого ускладненого речення

1. Тип речення за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне).

2. Тип речення за емоційно-експресивним забарвленням (окличне (розповідно-окличне, питально-окличне, спонукально-окличне, неокличне).

3. Тип речення за характером вираженого ставлення до дійсності (стверджувальне, заперечне (загальнозаперечне, частково -заперечне).

4. Тип речення за будовою (кількістю грам. основ) і складом граматичної основи (просте; двоскладне, односкладне (означено-, неозначено-, узагальнено-особове, безособове, інфінітивне, номінативне, ґенітивне, вокативне)

5. Тип речення за поширеністю (поширене, непоширене).

6. Тип речення за наявністю / відсутністю необхідних членів для розкриття його змісту (повне, неповне (контекстуальне, ситуативне, еліптичне), приєднувальна конструкція, парцельоване).

7. Тип речення за ускладнювальними компонентами (ускладнене, неускладнене).

Засоби ускладнення:

– однорідні члени речення;

– відокремлені другорядні члени речення

– звертання

– вставні та вставлені компоненти

– уточнювальні елементи

8. Ускладнювальні компоненти аналізуються за такою схемою:

а) однорідні члени речення – 1) вказати кількість рядів; 2) назвати, які члени речення виступають однорідними; 3) проаналізувати особливості структури; 4) назвати морфологічне вираження; 5) визначити тип однорідних членів за поширеністю; 6) вказати на місце розташування щодо означуваного компонента; 7) проаналізувати характер синтаксичного зв’язку однорідних членів речення з означуваним словом та між собою;

б) відокремлені другорядні члени речення – 1) визначити тип відокремлених членів за поширеністю; 2) вказати на місце розташування щодо головного компонента (препозитивний, постпозитивний); 3) назвати морфологічне вираження;

4) проаналізувати характер синтаксичного зв’язку з головним компонентом; 5) назвати умови і засоби відокремлення;

в) уточнювальні члени речення – 1)визначити тип за поширеністю; 2) вказати на місце розташування щодо уточнюваного; 3) назвати морфологічне вираження; 4) проаналізувати характер синтаксичного зв’язку з уточнюваним членом речення; 5) назвати умови і засоби відокремлення;

г) вставні і вставлені компоненти – 1) проаналізувати особливості структури; 2) назвати репрезентоване значення; 3) назвати спосіб включення в основне речення (сполучниковий чи безсполучниковий); 4) визначити місце в реченні;

ґ) звертання – 1) проаналізувати особливості структури; 2) визначити характер емоційного забарвлення; 3) назвати спосіб вираження; 4) визначити місце в реченні.

9. Аналіз членів речення і способів їх вираження.

10. Визначення типу синтаксичного зв’язку та семантико-синтаксичних відношень між словами.

11. Пояснення розділових знаків.

Дата добавления: 2015-07-02