Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

А: «П», а. А: «П» – а. А: «П», – а




П, – а: – П».

П, – а. – П». «П? – а. – П». «П! – а. – П».

П, – а, – п».

 

4. Якщо перша частина прямої мови – закінчене речення, то перед словами автора ставиться кома (знак питання, знак оклику) і тире, слова автора починаються з малої літери, а в кінці їх ставиться крапка й тире. Пряма мова після слів автора пишеться з великої літери. Наприклад: «Треба написати про тебе нарис у газеті, – докинув Отава. – Це теж. мило: з простого селянського хлопця виріс видатний лікар» (П.Загребельний); «І що воно за жінка? - придивлявся Богдан. - Чи то віхоть вогню заблудився у її тілі, чи сам дідько всівся на кінчику язика» (М. Стельмах).

 

5. Якщо перша частина прямої мови закінчується крапками, то пе­ред мовою автора вони зберігаються, а після них ставиться тире. У кінці слів автора ставиться крапка або кома (залежно від того, чи друга части­на прямої мови становить окреме закінчене речення чи є продовження перерваного речення) і тире. Друга частина прямої мови починається відповідно з великої чи малої літери. Наприклад: «На сьомій сторінці дірка... – сказав педант, переглядаючи книгу, – і на восьмій теж» (нар. тв.); «Іди... – кажу я голосніше. – До побачення» (В. Дрозд).

«П... – а, – п». «П... – а. – П».

 

6. Якщо в словах автора є два дієслова, що вводять пряму мову, і пер­ше з них стосується частини прямої мови у препозиції, а друге – в пост­позиції, то перед другою частиною прямої мови після слів автора ста­виться двокрапка й тире. Перше слово прямої мови пишеться з великої літери. Наприклад: «Ваш випад, сеньйоре, я пропускаю мимо вух, – не­дбало кинув Вовик і звернувся до Марії: – Тобі тут, Марійко, здається, не дуже весело буде...» (О. Гончар).

 

7. Якщо пряма мова стоїть усередині авторських слів, то перед нею ставиться двокрапка, а після прямої мови залежно від контексту може стояти кома, тире або кома і тире. Наприклад: І звелів одвітовати по-запорозьки: «Козак з Лугу», бо запорожці здоровкались, мов хиже пта­ство на степу (П. Куліш); Хотів іще [панотець] сказати: «Ти робиш нав­мисне дідові шкоду?» – але ці слова застигли йому на устах, бо не мав нагоди їх виповісти (А. Мартович); Тоді Славко скаже йому: «А я маю ще більшу гризоту», – та й признається в усьому (А. Мартович).

 

Примітка.Лапки, що виділяють якесь слово або кілька слів у кінці прямої мови, зберігаються перед зовнішніми закритими лапками тоді, коли між ними стоїть знак оклику або питання. Наприклад: «Ти дивився кінофільм "Данило – князь Галицький”?» – спитав він товариша. Але: Він сповістив: «Повернувся на пароплаві «Іван Франко».

 



Діалогі полілогмають два способи відтворення на письмі: діалогіч­на (полілогічна) мова може записуватися з виділенням кожної репліки в абзац та без виділення в окремий абзац, тобто запис діалогічної (полілогічної) мови одним рядком.

Якщо репліки діалогу (полілогу) виділяються в абзац, перед ними ставиться тире, лапки не вживаються. Двокрапка після слів автора пе­ред прямою мовою ставиться лише тоді, коли в авторських словах є дієслова зі значенням мовлення чи мислення або вони допускають до­повнення такими дієсловами. Наприклад:

Вже біля села фельдшер зупинився, збентежено кахикнув:

– Я, мабуть, піду. Ви ж дивіться, не напувайте його самим молоком. Пополам з перевареною водою розводьте...

– Ви пробачте, коли що не так, - повільно заговорив Ярошок. - Самі бачите...

– Та що там, голубчику!

– Ну, то спасибі вам! (А. Дімаров).

Смерть на поріг. А ти:

– Привіт! Пожди! Я не змінив ще світ!

– Куди ж ти час подів?

Дала ж тобі на працю стільки літ! (Д. Павличко).

 

Але:

Тут доктор Рудольф не може стримати свого здивування. Ро­зуміється, він готов дати й це слово, але йому хотілось би наперед...

– Нічого наперед ви не можете знати. Або слово, або ви нічого не знатимете.

– Добре. В такому разі я даю слово.

– Але пам’ятайте: що б ви не дізнались, це не може зламати вашого слова.

Я пам’ятаю й дотримаю свого слова (В. Винниченко).

 

Якщо діалог (полілог) не розбивається на абзаци, а репліки йдуть одна за одною без указівки на мовців, кожна репліка береться в лапки, а між ними ставиться тире. Наприклад: «Ви на лекції?» – «Так». – «Тоді я вас проведу». – «Але... я ще збиралася поснідати...» – «Так і я ж не їв! Знаєте що, тут недалечко кафе...» (А. Дімаров).

 

Примітка.Перед кожною реплікою (в тому числі й першою) мож­на ставити тире, тоді кожну парну репліку слід брати в лапки. Напри­клад: – Ви на лекції? – «Так». – Тоді я вас проведу. – «Але... я ще збира­лася поснідати...» – Так і я ж не їв! Знаєте що, тут недалечко кафе.

 

Якщо ж після реплік ідуть слова автора, то тире ставиться тільки після прямої мови перед словами автора. Наприклад: «Що таке», – пи­таю. «Сом! Рятуйте!» –«Де сом, який сом?!» – «На гаку сом». – «Так одчіпляйте, – кричу, – а то втопить!» – «Зашморгнуло на руці, не від­чеплю!» – «І давно він вас так возить?» – «З-під Канева мчу» (Остап Вишня).

«Шворка ослабла, слава Богу!» – каже дідок. «Тягніть!» – кажу. «Не підтягну» (Остап Вишня).

3.2. Неряма мова – чужа мова, уведена в авторський текст як мова автора.

Непряма мова зі словами, які її вводять, становить одне складно­підрядне речення і виступає в ньому підрядною частиною щодо слів автора. На відміну від прямої мови, непряма мова міститься після слів автора. Наприклад: Літо осені питає, де поділись журавлі (В. Китайгородська); Вона ледь доторкнулася губами його щоки і, згораючи в рум’янцях, ска­зала, що після відпустки, в неділю, себто сьогодні, їхатиме назад (Г. Тю­тюнник).

 

Примітка.У кінці складнопідрядного речення з непрямим питан­ням знак питання не ставиться. Наприклад: «Чи воли, бабусю, гово­рять?» – питає Чіпка в Оришки (Панас Мирний). – Чіпка питає в ба­бусі Оришки, чи воли говорять.

Якщо головна частина речення питальна, то в кінці складнопідряд­ного речення з непрямим питанням знак питання ставиться. Напри­клад: Пам’ятаєте, який у мене веселий дід був? (Ю. Яновський).

 

3.3. Невласне пряма мова – це своєрідне поєднання, проміжна ланка між прямою і непрямою мовою, особливий стилістичний прийом, що допомагає авторові глибоко розкривати внутрішні почуття героїв.

Як і пряма мова, вона зберігає лексико-фразеологічні, синтаксичні, емоційно-оцінні особливості мови того, хто говорить. Во­на не має типізованої синтаксичної форми. У таких випад­ках автор ніби перевтілюється в своїх героїв, передаючи їхні думки, переживання, використовуючи при цьому ті лексичні, фразеологічні і граматичні засоби, які б вико­ристовували його герої у відповідній ситуації. Таке пере­давання чужої мови є літературним прийомом, за допомо­гою якого письменник включає специфічне мовлення ге­роїв в авторську розповідь і таким чином характеризує своїх героїв.

Невласне пряма мова може являти собою окреме само­стійне речення чи кілька самостійних речень, які або без­посередньо включені в авторську розповідь, або продов­жують один із способів передавання чужого мовлення, чи, йдучи за згадкою предмета, теми чужого мовлення, розви­вають цю тему, напр.:

Раз – він вже парубкував тоді – йому здалося, що він розв’язав оту життєву загадку. От якби мати вірну дружину, тиху, сумирну, щоб перед нею можна було розкрити своє серце, показати, що там набо­ліло, запеклося, що труїть чоловіка, щоб вона пожалува­ла і своїм тихим, приязним словом, мов рукою, зняла всю вагу з серця. Тоді і сухар смачний, тоді і праця неважка! Шматок хліба з водою, аби, серце, з тобою! Відтоді дум­ка про вірну, тиху дружину, скрашала його безталання. Одружиться він, візьме жінку по думці, і горе навіки по­тоне в хвилях родинного щастя! Аби дівчину наглядіти. І він наглянув дівчину зовсім несподівано (М. Коцюбин­ський).

Деякі вчені розрізняють невласне пряму мову і напівпряму. Напівпрямою мовою вважають чужу мову, що вводиться до авторської мови без зазначення її прямої цитації, однак з посиланням на мовця та відтворення її стилю. У напівпрямій часто використовуються форми роз­мовної мови, вставні слова і конструкції, модальні слова то­що, напр.: Петро Птаха хвалився, що цього літа пускав ніби поїзди з німцями під укіс, будучи бойовиком у групі са­мого Котовського! (Ю. Смолич). Напівпряма мова в худож­ніх творах нерідко переходить у невласне пряму мову.

 





Дата добавления: 2015-07-02; Просмотров: 886; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

studopedia.su - Студопедия (2013 - 2019) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.003 сек.