ІV. Живі організми як середовище існування

ІІІ. Ґрунт як середовище існування

Ґрунт – придатний для життя рослин верхній шар літосфери, що утворився під впливом природних факторів (клімату, живих організмів, рельєфу місцевості тощо) та діяльності людини на ґрунтоутворювальній материнській породі.

Склад ґрунту:

- уламкові гірські породи (пісок, глина, каміння) – результат вивітрювання материнської породи;

- мінеральні солі (утворюються внаслідок мінералізації органічних речовин, розчинення мінералів);

- гумус, мул – складні комплекси органічних речовин (утворюються внаслідок життєдіяльності живих організмів); від кількості гумусу прямо залежить основна характеристика ґрунту – родючість (здатність задовольняти потреби рослин в елементах живлення, води, повітря, тепла);

- вода;

- повітря.

Типи ґрунтів за механічним складом:

- піщані та супіщані – бідні на гумус і мул, не утворюють грудочок;

- глинисті та суглинисті – в них окремі механічні елементи з’єднуються у грудочки (агрегати) того чи іншого розміру, тобто вони мають певну структуру.

До живих організмів, що населяють ґрунт, належать: ґрунтові бактерії, ціанобактерії, гриби, одноклітинні водорості, лишайники, найпростіші, представники різних систематичних груп багатоклітинних тварин. Також у ґрунті знаходяться корені та підземні пагони рослин.

Адаптації тварин до проживання в ґрунті:

- малі розміри тіла;

- здатність витримувати значні коливання температур;

- здатність витримувати дефіцит кисню (концентрація О₂ у ґрунтовому повітрі становить 1-20%) і надлишок вуглекислого газу (концентрація СО₂ у ґрунтовому повітрі становить 2-3%);

- здатність активно пересуватись (завдяки риючим кінцівкам або почерговому скороченню м’язів);

- здатність до вертикальних міграцій.

Над ґрунтом розташований шар підстилки, що формується за рахунок рослинного опаду. Органічні рештки ґрунтової підстилки переробляються живими організмами – утворюється детрит (подрібнена органіка).

Симбіоз – це усі форми співіснування різних видів організмів.

Види симбіозу за типом взаємозв’язків між організмами:

- трофічний – використання для живлення одним організмом залишків їжі, продуктів життєдіяльності чи частин тіла іншого організму;

- просторовий – оселення одного організму всередині чи на поверхні іншого або спільне використання певних місць існування.

Види симбіозу за ступінню стабільності взаємозв’язків між організмами:

- облігатний (обов’язковий) – існування обох організмів чи одного з них неможливе поза симбіозом;

- факультативний (необов’язковий) – існування організмів можливе як у симбіозі, так і поза ним.

Види симбіозу за характером взаємозв’язків між організмами:

- паразитизм – тривале використання одним видом (паразитом) іншого (хазяїна) як джерело живлення та середовище існування (при цьому паразит негативно впливає на життєдіяльність хазяїна); антагоністична форма взаємодії видів, при якій організм хазяїна протидіє паразитові, а той, в свою чергу, послаблює його опірність (однак спряжена еволюція (коеволюція) паразита і хазяїна призводить до послаблення антагонізму); може проявлятись у таких формах:

o ендопаразитизм – паразити живуть всередині організму хазяїна (віруси, хвороботворні бактерії, паразитичні гриби, патогенні найпростіші, гельмінти, личинки деяких комах);

o ектопаразитизм – паразити живуть на поверхні організму хазяїна (деякі черви, деякі ракоподібні, деякі комахи, деякі кліщі);

адаптації тварин до паразитизму:

§ спрощення або повна редукція органів чи систем;

§ висока ступінь розвитку органів прикріплення;

§ висока ступінь розвитку репродуктивних органів, велика кількість яєць;

§ наявність складних життєвих циклів, які часто супроводжуються зміною поколінь, хазяїв і середовищ існування;

- коменсалізм – використання одним видом (коменсалом) їжі чи житла іншого виду (хазяїна) без завдання йому помітної шкоди; може проявлятись у таких формах:

o нахлібництво – використання коменсалом залишків їжі хазяїна (наприклад, середземноморський краб постійно носить у клешнях актинії, щоб живитись залишками їхньої їжі);

o квартиранство – використання коменсалом для оселення організму хазяїна чи частини його місця існування (наприклад, орхідея, яка живиться самостійно, оселяється на поверхні дерева, щоб мати доступ до більшої освітленості);

- мутуалізм – взаємовигідне співжиття різних видів організмів (наприклад, бульбочкові бактерії, живучи в коренях бобових рослин, зв’язують азот повітря і постачають його рослинам; кишкова паличка, живучи в кишечнику людини, утворює вітамін К; гриб у складі лишайника забезпечує водорості середовищем існування, а ті, в свою чергу, постачають йому фотосинтезовані поживні речовини).

Дата добавления: 2015-06-27