Наявність розчинених газів

Солоність води

Тиск

Температура

Освітленість

ІІ. Водне середовище існування

Водойми Землі складають Світовий океан. Його основними зонами є:

- пелагіаль – водна товща;

- бенталь – дно:

o літораль – припливно-відпливна зона;

o батіаль – зона континентального схилу;

o абісаль – зона океанічного ложа.

Живі організми – мешканці водойм називаються гідробіонтами (мають адаптації до життя у водному середовищі загалом і до життя у конкретних водоймах). Серед них розрізняють екологічні групи:

- планктон – організми, що населяють товщу води і пасивно розносяться течіями (одноклітинні та нитчасті водорості, ціанобактерії, радіолярії, медузи, деякі ракоподібні);

- нектон – організми, що активно пересуваються у товщі води незалежно від напрямків течій (більшість риб, головоногі молюски, китоподібні);

- бентос – організми, що населяють поверхню та товщу дна водойм (бактерії, форамініфери, поліпи, двостулкові та черевоногі молюски, черви, деякі ракоподібні, голкошкірі, придонні риби, деякі водорості);

- перифітон – організми, що оселяються на підводних субстратах у товщі води (мідії, дрейсени, вусоногі раки, нитчасті водорості, губки);

- нейстон – організми, що живуть на межі водного та наземно-повітряного середовища існування (деякі комахи – клопи-водомірки).

Провідну роль серед абіотичних факторів мають освітленість, температура, тиск, солоність води, наявність розчинених газів.

На глибині понад 150 м через недостатню освітленість неможливе проходження фотосинтезу. На глибину понад 1500 м світло не проникає взагалі. Глибоководні тварини здатні до біолюмінесценції – вироблення світла за рахунок окиснення ліпідів.

Завдяки великій теплоємності і теплопровідності коливання температури у водному середовищі незначні.

Тиск пов’язаний із густиною води. При збільшенні глибини на кожні 10 м тиск зростає на 1 атмосферу (на великих глибинах може перевищувати 1000 атмосфер). Тому тільки деякі гідробіонти адаптовані до життя в абісальній зоні.

Прісна вода майже не містить розчинених солей. В океанічній воді солоність відносно стала – 34-35 проміле (34-35‰); 1 проміле (1‰) відповідає вмісту 1 г солей на1000 г водного розчину. Прісноводні організми мають пристосування для виведення надлишку води з організму (скоротливі вакуолі, органи виділення); організми, що живуть у водоймах з підвищеною солоністю, мають пристосування для утримання води в організмі (ослизнення покривів).

У водному середовищі менший вміст кисню, ніж у атмосферному повітрі (частина його надходить з атмосфери шляхом дифузії, а частина виділяється фотосинтезуючими організмами); причому кількість О₂ зменшується зі збільшенням глибини, тому глибоководні організми живуть в умовах дефіциту кисню.

Адаптації гідробіонтів до пересихання водойм:

- ущільнення покривів;

- утворення додаткових захисних оболонок;

- здатність переходити в стан спокою чи анабіозу;

- здатність закопуватись в ґрунт;

- короткий період розвитку;

- здатність за незначний проміжок часу значно збільшувати чисельність.

Дата добавления: 2015-06-27