Газовий склад атмосфери

Вологість

Відповідно до потреб у вологості середовища вищі рослини поділяються на:

- гідрофіти (водні) – повністю або частково живуть у водному середовищі (латаття, ряска, елодея, стрілолист); якщо листки лежать на поверхні води, то на верхньому боці листкової пластинки міститься велика кількість продихів;

- гідатофіти (вологолюбні) – живуть в умовах підвищеної вологості (бальзамін, сфагнум, росичка, калюжниця); для них характерна велика кількість продихів;

- мезофіти – живуть в умовах достатньої вологості і можуть витримувати нетривалу посуху (більшість рослин); для багаторічних трав’янистих рослин характерні видозмінені підземні пагони (кореневища, бульби, цибулини), призначені для перенесення несприятливого безводного періоду; дерева і кущі переносять нестачу вологи, скидаючи листя;

- ксерофіти (посухостійкі) – населяють посушливі місця зростання (кактус, ковила, тонконіг, агава); для них характерні ксероморфні пристосування, що зменшують випаровування:

o наявність потовщеної кутикули;

o наявність багатошарової епідерми;

o мала кількість продихів;

o заглибленість продихів у товщу листка;

o велика кількість трихом;

o малі розміри і розсіченість листкових пластинок;

o видозміна листків у колючки чи лусочки;

o запасання води листками чи стеблами;

o проникнення кореневої системи на значну глибину ґрунту.

Відповідно до потреб у вологості середовища тварини поділяються на:

- водні – живуть у водному середовищі (губки, кишковопорожнинні, ракоподібні, риби, більшість молюсків);

- вологолюбні – живуть в умовах підвищеної вологості (земноводні, деякі молюски);

- посухостійкі – живуть в звичайних умовах суші (більшість тварин);

- сухолюбні – живуть в умовах нестачі вологи (плазуни, павукоподібні, деякі комахи, верблюди); для них характерні пристосування, що сприяють утриманню достатньої кількості вологи в організмі:

o наявність рогових лусок і щитків у плазунів;

o наявність кутикули у членистоногих;

o зворотне всмоктування води мальпігієвими судинами у комах;

o утворення метаболічної води шляхом розщеплення жирів;

o здатність тварин впадати в діапаузу (період тимчасового фізіологічного спокою під час посухи).

До складу атмосферного повітря входять: кисень (О₂) – 21%; азот (N₂) – 78%; вуглекислий газ (СО₂) – 0,03%; водяна пара, інертні гази, різні домішки – 0,97%.

Кисень використовується організмами для здійснення процесу тканинного дихання. Відповідно до потреби у кисні живі організми поділяються на:

- аероби – використовують О₂ (більшість живих організмів);

- анаероби – не використовують О₂ (деякі бактерії, паразитичні черви).

Із О₂ в атмосфері утворюється озон (О₃), який формує озоновий екран.

Азот зв’язується азотфіксуючими (бульбочковими) бактеріями і перетворюється у доступну для рослин форму – NО₃^–, NН₄⁺.

Вуглекислий газ використовується рослинами для здійснення процесу фотосинтезу. Підвищений вміст СО₂ в атмосфері утруднює дихання живих організмів, а також зумовлює тепличний (парниковий) ефект (підвищується температура атмосфери).

Домішками можуть бути промислові викиди – метан (СН₄), сірководень (Н₂S), аміак (NН₃), двоокис сірки (SО₂), а також пил, сажа тощо. При взаємодії з водяною парою двоокис сірки утворює сульфітну кислоту: SО₂ + Н₂О → Н₂SО₃ (зумовлює явище кислотного дощу).

Дата добавления: 2015-06-27