Побудова сіткового графіка. 1 страница

ВИМОГА

ВСТУП

Поява сучасних економічних інформаційних систем зумовлена необхідністю обробки великих масивів інформації за жорстких обмежень часу на видачу результатів. Ці системи мають складну формалізацію процедур прийняття рішень для переважної кількості задач, високий ступінь інтеграції елементів, які входять до складу системи, значне число зв’язків між елементами, характеризуються гнучкістю і можливістю модифікації.

Мета дисципліни «Інформаційні системи і технології в економіці» — дати студентам основні теоретичні положення створення економічних інформаційних систем (далі — інформаційні системи, або ІС), ознайомити із сучасними підходами до розв’язання даної проблеми, складом і змістом технологічних операцій створення ІС на різних рівнях ієрархії, із засобами автоматизації проектних робіт, формалізації процесу проектування та методами управління проектуванням ІС.

Процес створення ІС багато в чому ще не формалізовано. Вміння правильно створити систему чи вирішити окрему задачу, виявити і коректно сформулювати критерії й обмеження приходять з досвідом. Існуючі стандарти, нормативні документи і методичні матеріали визначають організаційні питання і регламентують склад і зміст проектної документації, але не містять реко­мендацій і вказівок, які розкривають суть процесу створення ІС.

Тому предметом дисципліни є набуття вмінь і навичок створення ІС з метою автоматизованого отримання всіх показників, необхідних для прийняття рішення з управління економічним об’єктом. Дана система має свої теоретичні основи та методологію, тож, потребує попереднього вивчення циклу математичних, еконо­мічних, технічних та інших дисциплін.

Тема 1. Інформаційні системи та їх роль
в управлінні економічними об’єктами

Роль і місце інформаційних систем в управлінні народним гос­подарством. Визначення поняття «інформаційна система». Основні принципи створення ІС. Класифікація ІС. Структура комп’ютерних інформаційних систем. Характеристика складових частин. Поняття «автоматизована функція», «компонента», «задача обробки даних». Сучасні інформаційні технології. Технологічні процеси автоматизованої обробки економічної інформації. Використання баз даних. Експертні системи в економіці. Інтелектуальні інформаційні системи в економіці.

Тема 2. Економічна інформація
та засоби її формалізованого опису

Поняття «економічна інформація». Економічна інформація як предмет і продукт автоматизованої обробки. Види та властивості економічної інформації. Структура й оцінка економічної інформації. Форми подання та відображення економічної інформації. Носії інформації. Інформаційні процедури. Методи дослідження економічної інформації. Шляхи вдосконалення системи економіч­ної інформації в управлінні економічним об’єктом.

Тема 3. Організаційно-методичні основи створення
та функціонування інформаційних систем

Організація робіт зі створення і впровадження економічних інформаційних систем. Стадії та етапи створення ІС. Структура проектної документації. Учасники проектування, їх посадові права та обов’язки, рівень компетенції. Визначення та класифікація методів проектування. Класифікація засобів проектування. Методи індивідуального і типового проектування. Автоматизація проек­тування. Методи та моделі прийняття проектних рішень. Вибір методів і засобів проектування. Життєвий цикл ІС. Технологія проектування ІС. Технологічний процес розробки проектних рішень і технологічна документація.

Тема 4. Технологія індивідуального
проектування інформаційної системи

Склад і зміст робіт на різних стадіях дослідження та обґрунтування технічного завдання. Методи організації збирання та обробки матеріалів із забезпечення та вибору проектних рішень за функціональною та забезпечувальною частинами. Попередній розраху­нок очікуваної ефективності. Передпроектна документація. Склад
і зміст робіт на стадіях технічного проектування та робочої документації. Визначення структури ІС. Розподіл функцій між користувачем та ЕОМ. Розробка опису постановки задач.

Тема 5. Технологія створення
інформаційного забезпечення

Поняття «інформаційне забезпечення ІС». Організація інформаційної бази. Види інформаційних масивів. Технологія проектування інформаційного забезпечення ІС. Основні поняття класифі­кації інформації. Кодування інформації. Класифікатори техніко-економічної інформації. Технологія створення класифікаторів.

Тема 6. Технологія створення
позамашинної інформаційної бази

Поняття «системи документації». Класифікація форм і методів виведення інформації. Технологія проектування форм вихідної інформації. Загальні вимоги до проектування форм первинних документів. Форми побудови зон первинних документів. Поєднаність первинних документів і документів, що читаються машиною. Технологія проектування первинних інформаційних повідомлень. Складові зв’язку «користувач — ПЕОМ». Процеси вве­дення—виведення. Діалог. Технологія проектування розміщення ін­формації на екрані. Підтримка користувача. Проектна документація.

Тема 7. Технологія впровадження,
супроводження та модернізації ІС

Організація і планування робіт на стадії введення системи в дію. Комплексне тестування та апробація системи. Технологія дослідної експлуатації та проведення приймальних випробувань. Організація робіт із супроводження, модернізації та розвитку системи. Прий­мальна документація. Оцінка споживчих властивостей системи.

2.1. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ВИКОНАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ

Програма дисципліни «Інформаційні системи в управлінні персоналом і економіці праці» призначена для студентів спеціальності «Управління персоналом і економіка праці».

Мета дисципліни – дати студентам основні теоретичні положення створення економічних інформаційних систем (далі — інформаційні системи, або ІС), ознайомити із сучасними підходами до розв’язання даної проблеми, складом і змістом технологічних операцій створення ІС на різних рівнях ієрархії, із засобами автоматизації проектних робіт, формалізації процесу проектування та методами управління проектуванням ІС.

Процес створення ІС багато в чому ще не формалізовано. Вміння правильно створити систему чи вирішити окрему задачу, виявити і коректно сформулювати критерії й обмеження приходять з досвідом. Існуючі стандарти, нормативні документи і методичні матеріали визначають організаційні питання і регламентують склад і зміст проектної документації, але не містять реко­мендацій і вказівок, які розкривають суть процесу створення ІС.

Заняття 1. Інформаційні системи, економічна інформація
та організаційно-методичні основи створення
та функціонування інформаційних систем

Мета заняття — розглянути основні поняття, принципи та об’єкти створення інформаційних систем і визначити основні методи та засоби проектування ІС.

Нову економічну думку та новітні механізми управління неможливо втілити в життя без комп’ютеризації, без нових інформаційних технологій, бо вони мають базуватися на точній, достовірній та своєчасній інформації, потік якої на сьогодні набув небачених розмірів. Отже, поява сучасних економічних інформаційних систем зумовлена необхідністю обробки великих масивів інформації за жорстких обмежень щодо часу видачі результатів. Вони мають складну формалізацію процедур прий­няття рішень для переважної кількості задач, високий ступінь інтеграції елементів, які входять до складу системи, значне число зв’язків між елементами, характеризуються гнучкістю і можливістю модифікації. Проте процес створення ІС багато в чому ще не формалізовано. Вміння правильно створити систему чи окрему задачу, виявити і коректно сформулювати критерії і обмеження приходять з досвідом. Існуючі стандарти, нормативні документи і методичні матеріали визначають організаційні питання і регламентують склад і зміст проектної документації, але не містять рекомендацій і вказівок, які розкривають суть процесу створення ІС.

Інформаційна технологія — це цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, оперативний пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування.

Визначимо основні поняття дисципліни:

· економічні інформаційні системи — це людино-машинні системи, які збирають, нагромаджують, зберігають, оброблюють і видають за запитом чи замовленням інформацію у виг­ляді даних і знань, необхідних для управління економічним об’єктом;

· економічний об’єкт — це люди, матеріальні цінності, уявні побудови, моделі, події чи факти, про які можуть бути зібрані дані;

· предметна область — це позначена будь-якими ознаками сукупність об’єктів (усі елементи знання про процес, проблему, організацію, систему та ін.);

· об’єктами можуть бути обрані різні класи систем управління: технологічний процес, галузь, виробниче об’єднання, підприємство, цех, дільниця, робітник і т.п.;

· автоматизація установи — застосування системи обробки інформації в діловодстві та управлінні діяльністю уста-
нови;

· система автоматизації установи — система обробки інфор­мації, яка використовується для інтеграції діяльності установи;

· особа, яка приймає рішення, — спеціаліст, що керує економічним об’єктом;

· користувач ІС — особа, що бере участь у функціонуванні ІС або має право використовувати результати її функціонування.

Інформаційні системи можуть значно різнитися за типами об’єктів управління, характером та обсягом розв’язуваних задач і рядом інших ознак, тому їх можна класифікувати за такими напрямами:

· рівнем або сферою діяльності — державні, територіальні (регіональні), галузеві, об’єднань, підприємств або установ, технологічних процесів;

· рівнем автоматизації процесів управління — інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керівні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні ІС;

· ступенем централізації обробки інформації — централізовані ІС, децентралізовані ІС, інформаційні системи колективного використання;

· ступенем інтеграції функцій — багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство — об’єднання, об’єд­нання — галузь і т. ін.), багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями планування тощо;

· типом ІС — фактографічні, документальні, документально-фактографічні.

Економічна система об’єкта являє собою єдність економічних процесів і зв’язків у русі виробничих фондів. Цей процес безперервний і цілеспрямований, тому економічна система має бути контрольованою і керованою. Управління об’єктом здійснюється на інформаційному рівні шляхом перетворення і використання потоків інформації, що функціонують усередині системи і надходять до неї із зовнішнього середовища.

Економічна інформація — це інформація про процеси вироб­ництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ.

Економічну інформацію можна класифікувати за такими озна­ками: функціями, що виконуються в процесі управління об’єк­том; видами об’єктів, які відображаються в інформаційній системі; призначенням у процесі управління; відношенням до об’єкта, який регулюється; стабільністю використання; стадіями виникнення; з позиції достовірності. Важливими функціями інформації, що реалізуються в процесі управління економічним об’єктом, є: прогнозування, планування, облік, контроль, аналіз, координація та регулювання. Отримання інформації з метою її використання пов’язане з виконанням трудомістких операцій зі збирання, фіксації, передавання, обробки та зберігання даних, що характеризують виробничу діяльність об’єкта та його зв’язки. При цьому слід зауважити, що достовірність і своєчасність отриманої інформації впливають на ефективність прийнятих управлінських рішень. Саме управління є особливим видом діяльності, який полягає у визначенні цілей об’єктів, засобів їх досягнення, а також у впливі на об’єкти для отримання поставленої мети.

Інформаційну сукупність можна поділити на такі складові одиниці інформації: атрибут (реквізит), економічний показник, документ, масив (файл).

Атрибут (реквізит, поле) — це елементарна інформаційна сукупність, складена з ряду символів, має ім’я та багато значень. Бувають якісні та кількісні.

Економічний показник розкриває суть явища, процесу чи події та є інформаційною сукупністю, складеною з різної кількості якісних і одного кількісного атрибута. Це — найменша інформаційна одиниця, що має економічний сенс.

Сукупність економічних показників утворює документ (запис), який має самостійне змістовне значення та характеризується повним складом необхідних атрибутів і показників.

Набір пов’язаних між собою однорідних економічних показників однієї форми утворює масив (файл), що є основною інформаційною сукупністю, якою оперують в інформаційних процедурах.

Наприклад: описати процес оформлення відпуску готової продукції, де наведено: код і найменування готової продукції, назва одиниці виміру готової продукції, коди складу та одержувача готової продукції, кількість затребувана і відпущена, ціна, сума, номер документа, за яким відпущена готова продукція. Потрібно скласти характеристику атрибутів і формалізований опис показників (можна подати у вигляді таблиці такої форми).

ХАРАКТЕРИСТИКА АТРИБУТІВ

Назва	Ідентифікатор	Умовне позначення	Характеристика
Код готової продукції	KGP	І	Якісний, груповий
Назва готової продукції	NGP	—	Якісний, довідковий
Одиниця виміру	NO	—	Якісний, довідковий
Код одержувача	KO	о	Якісний, груповий
Код складу	KS	s	Якісний, груповий
Ціна	ZEN	Z	Розціночний, кількісний
Кількість затребувана	KІZ	KZ	Плановий, кількісний
Кількість відпущена	KІV	KV	Фактичний, кількісний
Номер документа	ND	D	Якісний, груповий
Сума	SUM	S	Розрахунковий, кількісний

Опис показників:

KZ_іosd — кількість затребуваної і -ї готової продукції о -м одержувачем зі s -го складу за d -м документом;

KV_іosd — кількість відпущеної і -ї готової продукції о -му одержувачеві зі s -го складу за d -м документом;

Z_і — ціна і -ї готової продукції;

S_іosd — сума відпущеної і -ї готової продукції о -му одержувачеві з
s -го складу за d -м документом:

S_іosd = KV_іosd ·Z_іosd.

Мета створення інформаційних систем — у гранично корот­кі терміни налагодити систему обробки даних, яка має задані споживчі властивості. До них належать: функціональна повнота, своєчасність, функціональна надійність, адаптивна надійність, економічна ефективність. Створення ІС передбачає частковий чи повний перегляд методів і засобів функціонування інформаційної системи економічного об’єкта і виконання таких завдань.

1. Виявлення суттєвих характеристик економічного об’єкта.

2. Створення математичних і фізичних моделей досліджуваної системи та її елементів.

3. Встановлення умов взаємодії людини та комплексу технічних засобів.

4. Детальна розробка окремих проектних рішень.

5. Аналіз проектних рішень, практична апробація та впровадження.

При створенні інформаційної системи потрібно керуватися принципами, визначеними РД 50–680–88 «АС Основные положения», а саме:

а) принципом системності: у разі декомпозиції мають бути встановлені такі зв’язки між структурними елементами системи, які забезпечують цілісність інформаційної системи та її взаємодію з іншими системами;

б) принципом розвитку (відкритості): виходячи з перспектив розвитку об’єкта автоматизації інформаційну систему необхідно створювати з урахуванням можливості поповнення та оновлення функцій і складу інформаційної системи, не порушуючи її функціо­нування;

в) принципом сумісності: при створенні систем мають бути реалізовані інформаційні інтерфейси, завдяки яким вона може взаємодіяти з іншими системами за встановленими правилами;

г) принципом стандартизації (уніфікації): при створенні систем мають бути раціонально використані типові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм, комплекси, компоненти.

ґ) принципом ефективності: досягнення раціонального співвідношення між затратами і цільовими ефектами, включаючи кінцеві результати, отримані завдяки автоматизації.

Про системність об’єктів свідчить те, що їх можна ділити, оскільки лише вони мають структуру. Процеси декомпозиції й композиції є засобами отримання інформації для здійснення аналізу та синтезу систем. Декомпозиція — це процес поділу систем на елементи, зручні для певних операцій з нею, а саме: поділ аж до елементів, які приймаються за неподільні об’єкти. Вибір основи та межі декомпозиції визначається суттю об’єкта, який дослід­жується, метою, предметною областю обстеження, запасом знань дослідника стосовно об’єкта обстеження.

Процес створення інформаційної системи — це сукупність робіт від формування вихідних вимог щодо системи до введення її в дію (ГОСТ 34.601–90 «Автоматизированные системы. Стадии создания»).

Життєвий цикл ІС — весь період існування системи від початку розробки до закінчення її використання та утилізації комплексу засобів автоматизації інформаційної системи.

Стадії створення інформаційної системи — одна з частин процесу розробки і впровадження ІС, встановлена нормативними документами. Закінчується випуском документації на інформаційну систему (містить опис повної, в межах визначених вимог, моделі інформаційної системи на заданому для даної стадії рівні) чи виготовленням несерійних компонентів інформаційної системи або прийманням інформаційної системи в промислову експлуатацію. Існують такі стадії життєвого циклу:

1) формування вимог до ІС;

2) розробка концепції ІС;

3) технічне завдання;

4) ескізний проект;

5) технічний проект;

6) робоча документація;

7) введення в дію;

8) супроводження.

Усі результати робіт, які виконуються на різних стадіях, оформ­люють у вигляді проектних і організаційно-розпоряджувальних документів. Згідно з ГОСТ 34.201–89 «Виды, комплектность и обозначение документов при создании АС» і РД 50–682–89 «Комплекс стандартов и руководящих документов на автома­тизированные системы» всю документацію на інформаційні сис­теми можна поділити за трьома напрямами формування:

1) стадіями створення;

2) складовими системи;

3) видами забезпечення.

Створенням ІС займається замовник, який вводить інформаційну систему в експлуатацію. Він може залучати до розробки проекту спеціалізовані науково-дослідні чи проектні організації або розробляти її самостійно. В організації замовника можна виділити користувача — особу чи групу осіб, які беруть участь у функціонуванні інформаційної системи, мають право користуватися її результатами, та персонал ІС — сукупність осіб, що забезпечують функціонування ІС (супроводжують інформаційну систему чи підтримують її в робочому стані, можливо, також обробляють дані). Між замовником і розробником укладається договір, у якому згідно з чинними положеннями та інструкціями визначаються права та обов’язки кожної із сторін.

Застосування ефективних методів і засобів створення інформаційної системи, правильна побудова технології її створення дають змогу суттєво знизити витрати та скоротити терміни розробки, забезпечуючи якісну обробку даних, що відповідає вимогам користувачів. При створенні ІС застосовують цілий комплекс методів і засобів її розробки.

Засоби створення інформаційної системи — це типові проектні рішення, пакети прикладних програм, типові проекти чи інструментальні засоби проектування інформаційної системи.

Існує дві групи методів створення ІС: орієнтовані на дані та орієнтовані на процедури. Методи також можна класифікувати за ступенем автоматизації проектних робіт: оригінальні, типові, автоматизовані.

Засоби створення ІС поділяються на інструментальні та об’єктні.

Інструментальні засоби створення ІС орієнтовані безпосередньо на процес проектування та призначені для підвищення продуктивності праці розробника (наприклад, документатор програм, генератор програм і т. п.).

Об’єктні засоби створення ІС також знижують трудомісткість проектних робіт, але головним результатом їх застосування є проектні рішення (наприклад, ППП, ТП).

Засоби належать до тієї чи іншої групи. Крім того, засоби можуть дублювати один одного, тому одним із завдань, яке ми розв’язуємо при плануванні робіт зі створення інформаційної системи, є правильний вибір засобів проектування щодо конкретних умов застосування.

Технологією проектування інформаційної системи є сукупність методів і засобів створення ІС, застосовуваних організаційних прийомів і технічних засобів, орієнтованих на створення чи модернізацію проекту ІС.

Технологія створення інформаційної системи поширюється на весь життєвий цикл відповідної системи. Її основою є технологіч­ний процес, під яким розуміємо діяльність колективу спеціалістів, спрямовану на розробку проекту інформаційної системи з урахуванням необхідних споживчих якостей за умови використання відповідних засобів проектування та виділених ресурсів. Він визначає дії, їх послідовність, виконавців, засоби та ресурси, необхідні для виконання цих дій.

Технологічний процес поділяється на окремі стадії, етапи чи складові — технологічні операції (модулі), під якими розуміємо самостійну частину технологічного процесу, в якій визначено вхід, вихід, перетворювач, ресурси та засоби.

1. Основні поняття ІС.

2. Основні напрями розвитку ІС.

3. Організаційно-економічна модель економічного об’єкта.

4. Функції управління.

5. Економічна інформація та її характеристика.

6. Структура економічної інформації.

7. Мета проектування ІС.

8. Задачі проектування ІС.

9. Системний підхід до створення ІС.

10. Принципи системного підходу.

11. Декомпозиція ІС.

12. Визначення структури ІС.

13. Види структур ІС.

14. Надійність ІС.

15. Ефективність ІС.

16. Життєвий цикл ІС.

17. Структура проектної документації.

18. Учасники процесу проектування ІС.

19. Трудомісткість стадій проектування ІС.

20. Методи проектування.

21. Засоби проектування.

22. Технологія проектування ІС.

Задача 1. Розглянути структуру ІС.

Задача 2. Описати структуру економічної інформації на прикладі завдання обліку матеріальних цінностей на складі. Навести характеристику атрибутів і формалізований опис показників одного з документів з обліку матеріальних цінностей на складі.

Задача 3. Описати структуру економічної інформації на прикладі завдання з обліку праці та заробітної плати. Навести характеристику атрибутів та формалізований опис показників одного з документів з обліку праці та заробітної плати.

Заняття 2. Технологія індивідуального
проектування інформаційної системи

Мета заняття — розглянути основні роботи, що виконуються на передпроектних стадіях та обстежити предметні області. Розглянути основні роботи та документи на проектних стадіях створення інформаційних систем.

Процес створення ІС характеризується тим, що на всіх його стадіях та етапах без винятку доводиться виробляти, обґрунтовувати та приймати численні рішення щодо принципів структурної побудови системи, засобів і принципів реалізації різних функцій і процесів управління, розробки всіх видів забезпечення.

Для цього потрібно:

1) дослідити сфери діяльності об’єкта;

2) виявити об’єкти і характер існуючих інформаційних потоків, взаємозв’язки як усередині об’єкта, так і з зовнішнім середовищем;

3) визначити інформаційні потреби об’єкта;

4) встановити організаційні, технічні і технологічні передумови для введення інформаційної системи;

5) побудувати нові інформаційні моделі.

У процесі підготовки обстеження проблемної сфери потрібно ознайомитися з вхідними матеріалами і документацією для створення ІС; визначити цілі обстеження; спланувати хід обстеження; організувати робочі групи; вибрати чи розробити інструктивно-методичні матеріали для проведення обстеження; зібрати та проаналізувати дані про зарубіжні та вітчизняні аналоги. Змістовно роботи з обстеження можна подати у вигляді такої послідовності:

1. Підготувати і затвердити в керівництва рішення про централізоване планування даних. Визначити склад групи проведення аналізу.

2. Визначити функціональні сфери організації (підприємства).

3. Скласти структурну схему організації «підрозділи — функціональні сфери».

4. Оцінити обсяг аналізу і підготувати відповідний графік.

5. Розробити приклади функцій, дій та об’єктів.

6. Зв’язатися з керівниками функціональних служб. Вибрати аналітиків серед користувачів.

7. Навчити аналітиків-користувачів роботі з ІС.

Залежно від характеру розроблюваної інформаційної системи визначають цілі обстеження, уточнюють об’єкти в цілому та елементарні об’єкти спостереження, зокрема програму та організаційний план обстеження. Зміст обстеження випливає із за­гального циклу розробки моделі системи управління та вимог щодо неї.

Процес дослідження починається з набуття загальних знань про розвиток і функціонування об’єкта. На основі безпосереднього вивчення та аналізу зібраних матеріалів розробники будують загальну (концептуальну) модель, а потім створюють робочу модель системи управління.

Дослідження системи управління передбачає проведення таких робіт:

· вивчається організаційна структура управління об’єктом, штати, фонд заробітної плати управлінського персоналу, який виконує функції планування й управління виробничо-госпо­дарською діяльністю об’єкта;

· визначаються функції та зміст робіт, які виконуються окремими підрозділами підприємства і які становлять інтерес для подальшого проектування системи;

· аналізуються застосовувані методи планування, обліку, звітності, стимулювання;

· вивчаються виробничі і конструкторсько-технологічні особливості підприємства (потужності устаткування і виробничих площ, наявність робочої сили, особливості технології виготовлення виробів тощо);

· встановлюються зв’язки даного підприємства з іншими підприємствами;

· досліджуються номенклатура продукції та оцінка попиту на неї;

· виконуються роботи з техніко-економічного аналізу діяльності підприємства для визначення обмежень щодо управління ним;

· визначається досягнутий рівень механізації й автоматизації виробничих та управлінських процесів;

· розробляються рекомендації щодо поліпшення управління на основі застосування сучасних технологічних та обчислювальних засобів.

Дослідження інформаційної системи об’єкта передбачає:

· вивчення процесів формування показників і документів, а також маршрутів їх руху (документообігу);

· одержання детальних відомостей про склад і зміст інформаційних потоків за джерелами виникнення, періодичністю, напрямом руху, частотою надходження даних, місткості окремих повідомлень, їх обсягом і щільністю, ступенем взаємозв’язку і постійністю інформації, за видами носіїв тощо;

· виявлення інформаційних зв’язків між економічними розрахунками;

· з’ясування методів і прийомів обробки інформації, існуючих алгоритмів розрахунків;

· визначення обсягів і трудомісткості обробки економічної інформації;

· виявлення потреби в інформації різних підрозділів, а також ступінь задоволення цієї потреби на момент обстеження.

На стадії обстеження об’єкта виконуються роботи з технічного аналізу наявності засобів організаційної та обчислювальної техніки на підприємстві, їх експлуатаційних можливостей. З’ясо­вується необхідність придбання додаткових сучасних обчислювальних засобів. Формулювання вимог користувача до інформаційної системи оформлюють як звіт про виконані роботи на даній стадії і заявки на розробку інформаційної системи, тактико-технічного завдання чи іншого документа з аналогічним змістом.

Дата добавления: 2015-06-27