Побудова сіткового графіка. 2 страница

Технічне завдання (ТЗ) визначає вимоги до функцій ІС, усіх видів забезпечення ІС, які реалізуються, регламентує організацію розробки, обсяги та витрати, а також перелік компонентів і функ­цій, передбачених у складі кожної стадії.

Технічне завдання розробляють відповідно до ГОСТ 34.602–89 «Техническое задание на АСУ». Воно є основним вихідним документом для розробника і замовника інформаційної системи, згідно з яким здійснюються її розробка та приймання комісією. Порядок розробки технічного завдання відповідає ГОСТ 34.601–90.

Розробка проходить у чотири етапи: безпосередньо розробка, оформлення, погодження та затвердження.

При обстеженні економічного об’єкта, залежно від його мети, всебічно вивчають інформаційні потоки, функції управління та інші аспекти функціонування об’єкта. Особливості такого дослід­ження зумовлюють вимоги до кваліфікації та складу колективу. При цьому до уваги беруться:

1) досвід роботи в галузі управління конкретними економічними об’єктами;

2) знання сучасних методів і техніки управління;

3) знання методів дослідження і системного аналізу;

4) здатність до спілкування із спеціалістами різних рівнів і профілів.

У процесі обстеження існуючих інформаційних потоків збирають матеріал, який характеризує управлінську й економічну роботу. При цьому значну увагу необхідно приділяти вивченню задач, які розв’язуються в підрозділах об’єкта, де приймають управлінські рішення. Створювані інформаційні потоки мають їх обслуговувати, тому в процесі вивчення потрібно встановити цілі, критерії, завдання управління, види їх рішень, інформаційні взаємозв’язки, джерела інформації, методи її передавання, отримання, пошуку, зберігання.

Дослідження об’єкта проектування — складний комплекс відповідних робіт. Для їх проведення на передпроектній стадії завчасно розробляється програма обстеження, обирається метод виконання робіт, планується їх проведення у часі із зазначенням термінів подання результатів, готується необхідна документація. В основному обмежуються лише відбором матеріалу, необхідного для проектування, застосовуючи метод аналогій і порівняння з раніше вивченими підрозділами інших економічних об’єктів, близьких за параметрами до тих, що вивчаються. Існує велика кількість методів збирання матеріалу, які поділяють на методи за участю розробника і без нього. Вибір методу залежить від конкретних умов та особливостей об’єкта, який вивчається, кваліфікації дослідника. Найчастіше використовують кілька методів.

Кожен виконавець при створенні ІС повинен мати:

· програму обстеження (детальні запитальники);

· конкретний план із зазначенням термінів виконання робіт;

· спеціально розроблені таблиці (бланки), зошити, щоденники для запису матеріалів обстеження.

Для проектувальника замовник — основний носій відомостей про предметну сферу та вимоги, висунуті до інформаційної системи. Під час першої зустрічі із замовником проектувальник має вислухати докладне повідомлення замовника, але при цьому в жодному разі не варто прагнути заглиблюватися в усі деталі. Наступні зустрічі із замовником відрізняються від першої і проходять у вигляді інтерв’ю. Проектувальник до кожної зустрічі готує перелік запитань, послідовність яких зумовлена технологією проектування. Запитання замовнику формулюються, припускаючи відповіді типу «так — ні». Наступна ініціатива у спілкуванні належить проектувальнику. Результати зустрічей обов’язково документуються в різних за формою документах — опитувальні листки, карти обстеження, аналітичні операційні відомості, розробні таблиці, щоденники тощо.

Проектувальник може зустрітися із ситуацією, коли один і той самий за змістом атрибут використовується в різних повідомленнях під різними іменами (наявність синонімів: наприклад, ціна продукції, ціна виробу, ціна товару). У даному разі проектувальник разом із замовником повинен придумати ім’я, що підходить для всіх документів, де використовується певний атрибут. Необхідно пам’ятати, що такі ситуації можуть призводити до зміни форм повідомлень (документів).

Встановлення інформації для управління дозволяє виявити:

· взаємовідносини між різними галузями діяльності;

· правила, які визначають постійну діяльність об’єкта;

· види інформації, яка використовується для контролю та оцін­ки функціонування об’єкта.

Зібраний в процесі обстеження великий і різноманітний матеріал необхідно проаналізувати, що іноді зробити надто важко з огляду саме на цілі обстеження та його аналіз. Зважаючи на це, для обробки даних застосовують різні методи, вибір яких залежить від конкретних завдань аналізу, можливості використання ЕОМ, кваліфікації розробників та інших факторів.

Системний аналіз — дослідження реальної або проектованої системи для визначення інформаційних потреб і процесів системи, а також їх співвідношень між собою.

Застосування ЕОМ або графічні методи дають змогу відобразити: організаційні, функціональні, виробничі та загальноекономічні характеристики досліджуваного об’єкта, їх взаємозв’язки, послідовність впливу окремих факторів, порядок формування як первинних, так і результативних показників.

Для того щоб показати складний, багатоступеневий зв’язок у досліджуваних об’єктах, процесах й явищах, застосовують таблиці, графіки, діаграми і структурні схеми для аналізу динаміки певного процесу (випуск продукції за кілька років, аналіз трудових ресурсів і т. п.).

Залежно від цілей і завдань дослідження потоки інформації можна вивчати, описувати та аналізувати на макро- або мікрорівні. На макрорівні аналізують загальну структуру і схеми функціонування інформаційної системи, вдосконалюють документопотік. На мікрорівні досліджують зміст інформаційних носіїв, інформаційні сукупності, показники, атрибути (реквізити).

Інформація про діючу систему управління деталізується й уточ­нюється в міру заповнення документації. Якщо виявляються будь-які розбіжності за одними й тими самими показниками, потрібно провести додаткове дослідження для з’ясування достовірної інформації. Вся інформація, отримана при вивченні діючої системи, міститься в розглянутій документації, сукупність якої є формалізованим описом моделі діючої системи.

Основою створення інформаційної системи є модель системи управління, яка відтворює склад об’єкта, характер взаємодії його елементів та їх особливості. На цій стадії головна мета обстеження — отримання необхідних відомостей і побудова моделі системи управління, яка повинна відображати всі функції об’єк­та, показники, які при цьому використовуються, схеми, процедури, їх рух і розробку. На першому етапі формується концептуальна (принципова) модель системи управління як методичної основи створення ІС, на другому — здійснюється розробка детального обмеженого першочергового переліку функцій управління або комплексу моделей управління діяльністю об’єкта. Складають перелік об’єктів предметної області, їх призначення, словники-довідники показників та атрибутів, а саме:

Характеристика об’єктів: найменування; атрибути, які характе­ризують об’єкт; їх ідентифікатори; умовні позначення, формат і т. ін.

Словник-довідник показників: найменування, тип, формалізований опис, ідентифікатор, формат, джерело виникнення, вихідне повідомлення, періодичність, терміни, користувачі, призначення, алгоритм розрахунку.

Словник-довідник атрибутів: найменування, характеристика, умовні позначення, формат, ідентифікатор, синоніми.

Технічний проект розробляється на основі матеріалів обстеження і положень, прийнятих і затверджених у технічному завданні на інформаційну систему, загальногалузевих методичних матеріалах і методичних матеріалах галузі. Розробка проектних рішень базується на використанні матеріалів обстеження, структури економічного об’єкта, діючих методів планування, обліку і регулювання виробничих й управлінських процесів, матеріальних потоків і складу інформації.

На стадії «Робоча документація» ведуться роботи щодо практичної реалізації положень, закладених у проекті. Робоча докумен­тація розробляється на основі затверджених технічного завдання і технічного проекту і ще одному затвердженню не підлягає.

Мета робочого проектування — складання технічної докумен­тації для налагодження і впровадження ІС, проведення приймально-здавальних досліджень, а також для забезпечення нормального функціонування ІС.

Основу побудови ІС становить її структура, яка має бути досить повною. Засобами структуризації є процедури декомпозиції (аналізу) і композиції (синтезу) системи. Тому важливим етапом проектування інформаційної системи є структуризація системи — локалізація її меж і виокремлення структурних складових.

Визначення структури і поділ системи на складові можна здійснити в чотири етапи.

1. Поділ системи. За основу можна взяти один чи кілька поділів або їх поєднання: ресурсний, функціональний, адміністративний і т. д.

2. Визначення необхідного переліку завдань різного ступеня деталізації.

3. На основі моделі функціональної частини встановлення необхідності розв’язання тих чи інших прикладних задач ІС різного ступеня деталізації. Кількість задач може бути різною. Визначають можливий їх перелік (надмірний) і складають таблицю-специфікацію задач і синтезують їх.

4. Погодження прикладних задач за виходами, входами та інформаційними переходами для усунення в системі повторних перетворень інформації, її дублювання в різних задачах.

Після цього виконується розробка постановки задачі інформаційної системи, яка складається з таких розділів: характеристика комплексу задач, вихідна і вхідна інформація.

Розділ 1. Характеристика комплексу задач включає такі пункти:

· призначення;

· перелік об’єктів (технологічних об’єктів управління, підрозділів підприємств і т. п.), при управлінні якими розв’язують даний комплекс задач;

· періодичність і тривалість розв’язання;

· умови, за яких припиняється розв’язання комплексу задач автоматизованим способом (у разі потреби);

· зв’язок даного комплексу з іншими комплексами (можна показати на інформаційній моделі (рис. 1);

· посади осіб і (або) найменування підрозділів, які визначають умови і часові характеристики конкретного розв’язання задачі;

· розподіл дій між персоналом і технічними засобами в різних ситуаціях розв’язання комплексу задач.

Рис. 1. Інформаційна модель

Розділ 2. Вихідна інформація — інформація, яку отримують у результаті виконання функцій інформаційної системи і видають на об’єкт її діяльності, користувачеві чи в інші системи.

У цьому розділі виділяють такі пункти:

· перелік і опис вихідних повідомлень;

· перелік і опис структурних одиниць інформації, що мають самостійне значення: показники, реквізити та їх сукупності, сигнали управління чи посилання на документи, які містять ці дані.

У тексті описують призначення і використання вихідних повідомлень, а потім наводять їх перелік і опис (табл. 1), наприклад, вихідні машинограми відеокадрів і масиви, які формуються під час роз­в’язання задачі і зберігаються для вирішення даної чи іншої задачі.

Таблиця 1

ПЕРЕЛІК І ОПИС ВИХІДНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ

Назва	Іденти-фікатор	Форма подання інформації і вимоги до неї	Періодичність видачі	Термін видачі і допустимий час затримки	Користувач інформації
Відомість обліку робочого часу	УТР-19	Документ на друк	Раз на місяць	1-е число, 2—3 години	Бухгалтерія

Перелік і опис структурних одиниць вихідних повідомлень, які мають самостійне змістовне значення, наводиться у вигляді пояснювального тексту. При цьому необхідно вказувати: повну назву структурної одиниці інформації (показника); ідентифікатор вихідного повідомлення, до складу якого входить відповідна структурна одиниця (показник); вимоги до точності та надійності (в разі потреби) обчислення показника. Наприклад, «Сума заробітної плати за видами оплат» розраховується у вихідних документах (машинограмах) УТР-19 (по цехах) і УТР-21* (за табельними номерами) з точністю до 0,01 грн.

Розділ 3. Вхідна інформація — інформація, яка надходить до ІС у вигляді документів, повідомлень, даних, сигналів, необхідних для виконання функцій ІС.

У цьому розділі виділяють такі пункти:

· перелік і опис вхідних повідомлень;

· перелік і опис структурних одиниць інформації, вхідних повідомлень чи посилання на документи, які містять ці дані.

У тексті описують призначення і засоби отримання вхідних повідомлень, а потім наводять їх перелік та опис (табл. 2), наприклад, заносять вхідні повідомлення, які використовуватимуться для формування оперативних файлів бази даних, файли, які надходять на вхід задачі чи комплексу від інших задач чи їх комплек­сів, а також документи та файли, що носять довідковий характер і можуть бути віднесені до умовно постійної інформації.

Таблиця 2

ПЕРЕЛІК І ОПИС ВХІДНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ

Назва	Ідентифікатор	Форма представлення	Термін і частота використання
Накладна	НАК	Документ	Щодня

Перелік та опис структурних одиниць інформації вхідних повідомлень подається у вигляді пояснювального тексту чи таблиці із зазначенням повної назви структурної одиниці, вимог до точності числового значення (в разі потреби), джерела інформації (документ, відеокадр, база даних і т. п.) та її ідентифікатора. Наприклад, кількість відпущених виробів з точністю до 1.0 шт. у документі «Накладна», ідентифікатор НАК. До самостійних одиниць належать розрахункові реквізити.

1. Склад і зміст робіт при формуванні та аналізі вимог до ІС.

2. Склад робіт під час розробки концепції ІС.

3. Склад і зміст робіт при формуванні технічного завдання.

4. Основні вимоги до дослідника.

5. Склад документації, її призначення.

6. Методи дослідження предметної області.

7. Методи збирання інформації.

8. Методи та засоби аналізу зібраного матеріалу.

9. Пропозиції щодо вдосконалення ІС.

10. Методика дослідження ІС.

11. Склад і зміст робіт на стадії «Технічний проект».

12. Склад і зміст робіт на стадії «Робоча документація».

13. Склад документації на проектних стадіях.

14. Визначення структури ІС.

15. Опис постановки задачі.

16. Основні поняття АРМу.

Задачі треба розв’язувати для двох предметних областей — облік матеріальних цінностей на складі, облік праці та заробітної плати.

Задача 1. Опрацювати перелік робіт на передпроектних стадіях.

Задача 2. Розробити структуру предметної області.

Задача 3. Визначити функції предметної області і кожного робочого місця.

Задача 4. Визначити перелік об’єктів предметної області, навести їх призначення та характеристику.

Задача 5. Розробити схеми даних.

Задача 6. Розробити документообіг.

Задача 7. Скласти словник показників.

Задача 8. Скласти словник атрибутів.

Задача 9. Обчислити обсяги інформації.

Задача 10. Опрацювати перелік заходів щодо вдосконалення ІС.

Задача 11. Визначити склад робіт із проектування ІС «Облік матеріальних цінностей на складі».

Задача 12. Визначити склад робіт із проектування ІС «Облік праці та заробітної плати».

Задача 13. Розробити структуру ІС «Управління матеріальними ресурсами».

Задача 14. Розробити структуру ІС «Управління праці та заробітної плати».

Задача 15. Скласти схему даних задачі «Облік матеріальних цінностей на складі».

Задача 16. Скласти схему даних задачі «Облік праці та заробітної плати».

Задача 17. Визначити функції ІС «Управління матеріальними ресурсами» на робочих місцях.

Задача 18. Визначити функції ІС «Управління праці та заробітної плати» на робочих місцях.

Задача 19. Розробити опис постановки задачі «Облік матеріальних цінностей на складі».

Задача 20. Розробити опис постановки задачі «Облік праці та заробітної плати».

Заняття 3. Технологія створення
інформаційного забезпечення

Мета заняття — засвоїти основні навички формування інформаційного забезпечення та розробки класифікаторів і кодів техніко-економічної інформації.

Для організації інформаційної взаємодії різноманітних ІС між собою, а також з різними групами користувачів дані потрібно відповідним чином однотипово описати в усіх системах на різних рівнях, тобто створити інформаційне забезпечення, єдине для всіх рівнів інформаційної системи та всіх користувачів. Для кожного економічного об’єкта потрібно створити свою систему класифікації і кодування — перелік описів і систем супроводження класи­фікаторів техніко-економічної інформації на економічному об’єкті.

Існують два підходи до створення інформаційної бази (ІБ) — аналіз сутностей і синтез атрибутів.

Аналіз сутностей передбачає спадний підхід, або «згори — донизу», який поділяє процес створення на чотири стадії:

1) моделювання уявлень користувачів;

2) об’єднання уявлень;

3) складання та аналіз моделі (схеми);

4) реальне (фізичне) проектування.

Синтез атрибутів передбачає зростаючий підхід, або «знизу — нагору», оскільки він починається із синтезу атрибутів найнижчого рівня, з яких формуються сутності та зв’язки верхнього рівня. Виокремлюють чотири стадії такого підходу:

1) класифікація атрибутів;

2) композиція сутностей;

3) формування зв’язків;

4) графічне уявлення.

Кожний з цих підходів має свої переваги й недоліки і визначається, виходячи з потреб проектування ІС. Для створення великих ІС, які структуровані, найприйнятнішим є аналіз сутностей, для автономних невеликих ІС без структури — атрибутний (локальний).

Інформаційне забезпечення не можна успішно спроектувати без загального планування «згори — донизу» і детального проектування «знизу — нагору». Погодження двох підходів, у свою чергу, не можна досягти без відповідної методики, загальні контури якої ми розглядаємо.

Ефективне функціонування інформаційної системи об’єкта можливе лише за відповідної організації інформаційної бази — сукупності впорядкованої інформації, яка використовується при функціонуванні ІС і поділяється на зовнішньо- і внутрішньомашинну (машинну) бази. Однак потрібно насамперед встановити, потрібна одна база даних чи кілька локальних, взаємозв’язана розподілена база даних, локальні файли чи їх комбінації і т. п. При цьому враховується інформація, що використовується для реалізації багатьох функцій, особливо в оперативному режимі, активна інформація, тобто така, що використовується багаторазово.

Описуючи організацію інформаційної бази (РД 50—34.698–90), потрібно дати опис логічної і фізичної структур бази даних.

Документ складається з двох частин:

1) опис внутрішньомашинної ІБ;

2) опис зовнішньомашинної ІБ.

Кожна частина, в свою чергу, формується з таких розділів:

1) логічна структура;

2) фізична структура (для зовнішньомашинної інформаційної бази);

3) організація ведення інформаційної бази.

У розділі «Логічна структура» наводять опис складу даних, їх формати і взаємозв’язки між даними, в розділі «Фізична структура» — опис обраного варіанту розміщення даних на конкретних машинних носіях даних.

При описі структури внутрішньомашинної ІБ наводять перелік баз даних і масивів та логічні зв’язки між ними. Для масиву інформації вказують логічну структуру масиву чи дають посилання на документ «Опис масиву інформації».

Описуючи структуру зовнішньомашинної ІБ, наводять перелік документів та інших інформаційних повідомлень, використання яких передбачено в системі, із зазначенням автоматизованих функцій, при реалізації яких формується чи використовується цей документ. Якщо цю інформацію наведено в документах «Перелік вхідних сигналів і даних» і «Перелік вихідних сигналів», можна посилатися на ці документи.

У розділі «Організація ведення інформаційної бази», описуючи внутрішньомашинну базу, наводять послідовність процедур при створенні й обслуговуванні бази із зазначенням у разі потреби регламенту виконання процедур і засобів захисту бази від руйнування і несанкціонованого доступу, а також зв’язків між масивами баз даних і масивами вхідної інформації.

Описуючи зовнішньомашинну інформаційну базу, потрібно навести послідовність процедур по маршруту руху груп документів до передачі їх на обробку, а також описати маршрут руху вихідних документів.

Методика проектування інформаційного забезпечення складається з трьох етапів.

На першому етапі «Розробка рішень по інформаційній базі»: визначаються склад і обсяг нормативно-довідкової інформації; розробляються пропозиції щодо вдосконалення існуючого документообігу; встановлюються структура бази даних, система збору і передачі інформації, а також приймаються рішення з організації і ведення бази даних; визначаються склад і характеристики вихідної і вхідної інформації (сигналів, документів, даних).

На другому етапі «Вибір номенклатури і прив’язка системи класифікації і кодування інформації»: визначаються перелік типів інформаційних об’єктів, які підлягають ідентифікації в ІС, перелік необхідних класифікаторів; вибираються й розроблюються класифікатори інформаційних об’єктів і системи кодування; визначається система внесення змін і доповнень у класифікатори; розробляються принципи й алгоритми автоматизованого ведення класифікаторів.

На третьому етапі «Розробка рішень щодо забезпечення обміну інформацією в системі» розробляється схема інформаційного забезпечення.

Методи організації і пошуку економічної інформації в умовах її автоматизованої обробки потребують попередньої її класифікації і кодування.

Залежно від того, яким чином розглядається дана множина об’єктів — послідовно чи одночасно за всіма ознаками основи поділу — використовують ієрархічний чи фасетний метод класифікації.

У процесі кодування об’єктів класифікації їх групуванням та ознакам за певними правилами присвоюють цифрові, літерні чи літерно-цифрові коди. Державними стандартами визначено чотири методи кодування: порядковий, серійно-порядковий, послідов­ний і паралельний.

Як методи класифікації, так і методи кодування самостійно практично не застосовуються. Аби скористатися перевагами різних методів, на практиці використовують різні комбінації методів класифікації та кодування. Можливі комбінації визначаються їх взаємозв’язком, який дає певні конкретні структури, що використовуються у відповідних класифікаторах. Вибір тієї чи іншої комбінації залежить від призначення класифікатора і конкретних задач, при розв’язанні яких він використовуватиметься.

У документації з інформаційного забезпечення РД 50–34.698–90 (розділ 5 «Требования к содержанию документов с решениями по информационному обеспечению») мають міститися документи «Побудова системи класифікації і кодування» та «Опис систем класифікації і кодування», в яких по кожному об’єкту, що класифікується, повинен наводитися опис методу кодування, структура і довжина коду, вказівки про систему класифікації та інші відомості на вибір розробника.

Для інформаційної сумісності різних систем потрібно використовувати однакові класифікатори. Вони можуть бути: державні (затверджені Держстандартом для застосування в ІС різних міністерств і відомств); галузеві (введені в установленому порядку для використання в ІС даної галузі); підприємств (введений в установленому порядку для використання в ІС цього підприємства). Для цього створено Єдину систему класифікації і кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК). Єдина система є частиною інформаційного забезпечення системи і становить сукупність взаємопов’язаних державних класифікаторів техніко-економічної інформації, системи їх ведення і нормативних документів для їх розробки, впровадження, ведення, вдосконалення й контролю за впровадженням. Формуванням ЄСКК керує Держстандарт України.

Методику створення класифікаторів економічної інформації можемо розглядати як сукупність організаційних, технічних та економічних заходів. Складається вона з чотирьох етапів:

1-й на основі матеріалів обстеження об’єкта і технічного зав­дання визначають необхідність створення конкретного класифікатора та його призначення і складають перелік необхідних класифікаторів;

2-й на основі переліку необхідних класифікаторів, методичних матеріалів, вимог системи користувача і загальних параметрів створення інформаційної бази будують систему класифікації і кодування. При цьому:

а) встановлюють найсуттєвіші ознаки, за якими систематизуються інформаційні сукупності в конкретному класифікаторі;

б) визначають значимість об’єктів, які кодуватимуться;

в) обирають метод класифікації і систематизують інформацію в класифікаторі;

г) обирають метод кодування, розробляють структуру коду і надають код кожній позиції номенклатури;

ґ) загальний перелік номенклатур оформлюють у вигляді класифікаторів, в яких розміщують коротку інструкцію про порядок застосування кодів;

д) розроблені класифікатори погоджують і затверджують у замовника і призначають підрозділи і осіб, відповідальних за ведення класифікатора.

Закінчують розробкою опису класифікатора і технічного завдання на класифікатор.

3-й на основі опису класифікатора, технічного завдання на його створення, опису програмної системи або документації на ППП розроблюють чи прив’язують ППП. На виході етапу маємо технологічну документацію на створення і ведення класифікатора, ППП;

4-й на основі технологічної документації, ППП і матеріалів обстеження об’єкта створюють класифікатор у пам’яті ЕОМ, який роздруковується і передається відповідним підрозділам для користування.

Для функціонування інформаційної системи розроблюється технологія ведення класифікаторів, де потрібно розробити технології внесення нових записів, коригування старих, видалення окремих записів і при цьому, в разі необхідності, передбачити збереження старих записів (ведення бази даних з історією).

1. Поняття інформаційного забезпечення.

2. Організація інформаційної бази.

3. Види інформаційних масивів.

4. Методика проектування інформаційного забезпечення.

Задача 1. Спроектувати структуру інформаційного забезпечення задачі «Облік матеріальних цінностей на складі»:

1) за умов стабільності ціни на матеріальні ресурси;

2) за умов, коли ціни на матеріальні ресурси нестабільні.

Задача 2. Спроектувати структуру інформаційного забезпечення задачі «Облік праці та заробітної плати»:

1) за умов стабільності нормативно-довідкової інформації;

2) за умов, коли нормативно-довідкова інформація нестабільна.

Задача 3. Визначити необхідні класифікатори і коди для задачі «Облік матеріальних цінностей на складі».

Задача 4. Визначити необхідні класифікатори і коди для задачі «Облік праці та заробітної плати».

Задача 5. Розробити код структурних підрозділів для машинобудівного підприємства на базі різних методів кодування, оформити у вигляді таблиці (див. форму):

КЛАСИФІКАТОР СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ

Група підрозділів	Перелік підрозділів	Код
порядковий	серійно-порядковий	послідовний	паралельний

Задача 6. Розробити код для кодування всіх академічних груп КНЕУ (код має визначати форму навчання, спеціальність, курс, факультет, групу).

Задача 7. Розробити класифікатор академічних груп КНЕУ. Для прикладу взяти не менше ніж дві форми навчання і три факультети.

Задача 8. Розробити код і класифікатор одиниць вимірів матеріальних цінностей для машинобудівного підприємства. Передбачити чотири групи: вибір маси, довжину, обсяг та кількість.

Задача 9. Розробити код матеріальних цінностей.

Задача 10. Розробити код і класифікатор операції руху матеріальних цінностей на складах машинобудівного підприємства.

Заняття 4. Технологія проектування
вихідних інформаційних повідомлень

Мета заняття — засвоїти навички проектування вихідних інформаційних повідомлень.

Дата добавления: 2015-06-27