Моя сім’я

Спілкування в сім’ї і школі

Структура французької сім’ї змінилась: влада батька дещо послабшала і навіть є багато жінок, котрі виховують своїх дітей самі. Сім’ї неповні і мають менше дітей, ніж раніше. Розірвання шлюбу і спільне життя, не будучи одруженими, – вже не проблема для багатьох молодих людей, спільне проживання стало нормальним явищем перед одруженням. Навіть до гомосексуалістів ставляться краще, ніж колись.

Що таке сім’я? Сім’я була і залишається ланкою суспільства, джерелом матеріальної та емоційної підтримки своїх членів, особливо дітей та підлітків, засобом збереження й передачі культурних цінностей від покоління до покоління. У сім’ї людина виховується повсякденним життям, працею, традиціями. Це – база благополуччя її членів, їх здоров’я і гарного настрою.

Батькам важливо організувати комунікативну діяльність, урегулювати внутрішньо-сімейні проблеми і правильно встановити стосунки з дітьми. Якщо сімейні стосунки є вирішальними для підлітка, він намагатиметься, щоб його любили, розуміли, щоб його авторитет мав високий рівень. Усі ми живемо у суспільстві, проте не треба забувати, що сім’я - це значуща частина людини. Саме вона дає нам виховання та сприяє становленню особистості. Для мене це – важлива частина життя, тут я знаходжу взаєморозуміння, втіху у важких ситуаціях.

Звичайно, іноді ми сваримося з нашими батьками, але щодо мене, я не можу уявити життя без своєї сім’ї. Набагато легше вирішити проблеми разом, аніж поодинці.

І тепер я хотіла б розповісти трішки про свою сім’ю.

Мене звати Наталя. Я живу у містечку Жовті Води, котре знаходиться на березі річки Жовта за 130 кілометрів від Дніпропетровська, обласного центру.

Мені 16 років, у цьому році я закінчую навчальний заклад. Моя сім’я невелика, нас – четверо: мій батько, мати, брат та я. Моєму батькові 40 років. Це дуже гарна людина. Він красивий, високий на зріст, міцної статури. Його звати Микола Іванович. Він – механік, ремонтує машини і працює в гаражі сільського господарства. Кажуть, що в нього – золоті руки. Я цілком згодна з цим, адже, окрім його професії, мені здається, що він може зробити все. У нас є власний будинок, і мій батько винайшов стільки корисних речей, щоб полегшити роботу по дому для мами та для усіх нас. Я пишаюсь моїм батьком. Моя мама молодша від тата, їй 37 років, вона дуже хороша, красива, уважна до інших людей. Її професія – бухгалтер. Вона працює в акціонерному товаристві. Мою маму цінують колеги за її компетентність і дружелюбний характер.

У неї сильний характер вона завжди закінчує те, що почала. Вона віддана своїй роботі і може утриматися від конфліктів із колегами.

Вона також високого зросту, проте нижче за тата, струнка і завжди в гарному настрої. Трапляється, що вона сердиться, коли ми не слухаємося, проте це проходить швидко. Вона нас дуже любить, і ми її також. Завдяки мамі у нашій сім’ї гарний настрій завжди. Вона дотепна і може уникнути непорозумінь.

Я вже казала, що в мене є брат. Його звати Олег, він навчається у восьмому класі. Олег навчається добре, проте я впевнена, що він міг би вчитися краще, якби не був таким ледачим. Іноді він має проблеми з математикою і почитає нервувати, замість того щоб просто попросити про допомогу. Я допомагаю йому, навіть якщо ми іноді сваримося. Щодо мене, я тепер готуюсь до випускних екзаменів і хочу стати адвокатом. Це моя мрія. Я розумію, що це буде надзвичайно важко, але все ж буду намагатися.

Я повинна сказати, що наша сім’я дуже дружна, наші батьки вчать нас бути працелюбними та старанними. Ми вже розуміємо, що вони роблять правильно.

Дата добавления: 2015-06-28