Строки в адміністративному процесі

Строки в адміністративному процесі — це встанов­лені законом або судом строки, в-межах яких вчиняються процесуальні дії.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Статтею 99 КАСУ передбачено такі строки звернення до адміністративного суду:

1) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

2) для захисту прав, свобод та інтересів особи КАСУ й іншими законами можуть встановлюватися будь-які стро­ки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено іншого, обчислюються з дня, коли особа дізна­лася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

3) якщо законом встановлено можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністратив­ного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами роз­гляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

У статті 100 КАСУ зазначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для від­мови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернен­ня до суду поважною, адміністративна справа розглядаєть­ся і вирішується в порядку, встановленому КАСУ.

Позовні заяви приймаються до розгляду адміністратив­ним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесу­альний строк, встановлений судом, — продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує з інформуванням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття на судове засідання осіб, які були належним чином сповіщені, не перешкоджає розгля­ду клопотання.

Ухвала суду про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі.

Перебіг процесуального строку починається з наступно­го дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, що визначається роками, закінчується у від­повідні місяць і число останнього року цього строку. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповід­не число останнього місяця цього строку. Якщо закінчен­ня строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчуєть­ся в останній день цього місяця.

Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, що повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закін­чення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або кошти здано на пошту чи передано іншими відповідни­ми засобами зв'язку.

Зупинення провадження в адміністративній справі зу­пиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністра­тивній справі. Перебіг процесуальних строків продов­жується з дня поновлення провадження.

Висновки: Суд, вирішуючи справу, керується принципом верхо­венства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та ви­значають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд за­стосовує принцип верховенства права з урахуванням судо­вої практики Європейського Суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неоднозначності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Суд під час вирішення справи керується принципом за­конності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повнова­жень та у спосіб, що передбачені Конституцією та закона­ми України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'я­зковість яких надана Верховною Радою України. Суд засто­совує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Підготовка до розгляду справи в суді

Дата добавления: 2014-01-03