I. Общие положения (статьи 1 - 3) 4 страница

Д. Комбінація інгаляційних глюкокортикостероїдів у низьких дозах з модифі­каторами лейкотрієнів.

C. Р₂-агоністи пролонгованої дії в монотерапії без інгаляційного глюкокорти-
костероїду.

Е. Комбінація інгаляційних глюкокортикостероїдів з ксантинами.

12. До ефективних методів лікування тяжкої персистуючої форми бронхіальної астми не належить такий:

A. Симптоматична терапія + два або більше контролюючих засобів (комбіно-
ваний препарат серетид).

B. При недостатній ефективності симптоматичної терапії у поєднанні з конт-
ролюючими засобами додають модифікатор лейкотрієнів та/або ксантини
пролонгованої дії.

C. При недостатньому клінічному ефекті від призначеної терапії додають
орально глюкокортикостероїди в оптимальній дозі; за умови позитивної ди-
наміки переходять на інгаляційні глюкокортикостероїди у високих дозах.

Д. Пацієнтам з високим рівнем Ь£Е допоміжно призначають ефективний пре­парат рекомбінатських людських антитіл до ^Е (анти ^Е).

Е. У разі неефективності вище вказаних препаратів застосовують цитостатики (метотрексат, циклоспорин А).

13. До факторів ризику фатальної астми не належить такий фактор:

A. Миттєві тяжкі напади задишки в анамнезі.

B. Хронічне застосування Р₂-агоністів та НПЗП на момент нападу.

C. Алергічні реакції на харчові продукти, погоду.
Д. Одна госпіталізація хворого за рік.

Е. Дві і більше госпіталізації хворого за рік.

14. Для стадії декомпенсації астматичного статусу («німа легеня») не характериний наступний симптом:

A. Виражена задишка, ціаноз, відсутність харкотиння, набухання шийних вен.

B. Збереження свідомісті, поява періодів збудження та апатії.

C. Тахікардія (ЧСС — 120/140 за 1 хв), тахіпное (частота дихання — 40-50 за 1 хв).
Д. Артеріальна гіпотензія.

Е. Пікова швидкість та ОФВ1 складає 80% від належних величин.

15. При гіпоксемічній (гіперкапнічній) комі не визначається такий симптом:

A. Втрата свідомості, зниження рефлексів, чутливості.

B. Брадипное, періодичні ритми дихання.

C. ЧСС 180 за 1 хв і більше.

Д. Артеріальна гіпотензія, колапс, шок.

Е. Ра02 < 40 мм рт. ст., Ра02 > 70-80 мм рт. ст

16. Невідкладна допомога при астматичному стані II ступеня

не включає наступний метод:

A. Преднізолон 200-500-2000 мг/добу в/в.

B. Регідратація (введення рідини до 2-3 л/добу).

C. Внутрішньовенне введення 1 мл 0,1%-ного розчину анаприліну.
Д. Оксигенотерапія.

Е. Штучна вентиляція легень при pH < 7,2 ОД.

17. Невідкладна допомога при астматичному стані III ступеня

виключає наступний метод:

A. Штучна вентиляція легенів.

B. Продовження введення преднізолону до 2000 мг/добу в/в та регідратація
(введення до 2-3 л добу рідини в/в).

C. Внутрішньовенне введення морфіну.

Д. Корекція декомпенсованого респіраторного ацидозу, гіпокаліємія, гіпомаг-

ніємії. Е. Оксигенотерапія.

18. До стандартів діагностики ХОЗЛ не належить такий критерій:

А.Тривалий кашель з виділенням слизового харкотиння, що триває щоденно, постійна задишка, яка має експіраторний характер.

B. При перкусії визначається коробковий звук, при аускультації ослаблене
дихання, сухі, свистячі, та тріскучі хрипи.

C. Межі відносної тупості серця зміщуються вправо, з'являються набряки на
ногах, збільшується печінка.

Д. Швидкісні показники: ОФВ1 та об'ємна пікова швидкість видиху суттєво

зменшуються (за даними спірографії та пікфлуометрії). Е. ШОЕ складає 60-70 мм за 1 год.

19. При ХОЗЛ до ефективних препаратів не належать:

A. Пролонговані метилксантини (теопек тощо).

B. Р₂-агоністи короткої (сальбутамол) та тривалої (сальметерол) дії.

C. Холінолітики (іпратропіум бромід, спірива).

Д. Інгаляційні глюкокортикостероїди (будесонід, флютиказон).

Е. Поєднання Р₂-агоністів з інгаляційними глюкокортикостероїдами (серетид).

20. До стандартів діагностики ексудативного плевриту не належить такий симптом:

A. Задишка, біль в грудній клітці, субфебрилітет.

B. Тупий перкуторний звук над рідиною, ослаблене везикулярне дихання, яке
може бути відсутнє.

C. Рентгенологічно визначається накопичення рідини в плевральній порожнині.
Д. В плевральній рідині: позитивна проба Ривальта, білок > 30 г/л, питома вага

рідини > 1018.

Е. На спірограмі збільшені швидкісні показники (ОФВ1, пікова швидкість ви­диху).

21. До стандартів діагностики саркоїдозу не належить такий критерій:

A. Збільшення лімфатичних вузлів у легенях, задишка, кашель, бронхіальна
обструкція.

B. Ураження системи кровообігу: кардіоміопатія, гідроперикард, аритмії та
блокади серця.

C. Лімфаденопатія периферичних лімфовузлів.

Д. Ураження слинних залоз (підщелепних, підязичних, навколовушних). Е. Ураження нирок по типу хронічного гломерулонефриту: кальциноз, хроніч­на ниркова недостатність.

22. До стандартів лікування саркоїдозу не належить:

A. Застосування антибіотиків.

B. Призначення глюкокортикостероїду преднізолону по 20-40 мг/добу протя-
гом 3-4 міс.

C. Амінохінолінові препарати: делагіл по 250 мг/добу або плаквеніл по 200 мг/
добу.

Д. Комбінована терапія: преднізолон + плаквеніл

Е. Застосування комбінації цитостатики (метотрексат) + глюкокортикостероїди.

23. До стандартів діагностики ідіопатичного фіброзуючого альвеоліту не належить такий критерій:

A. Прогресуюча задишка, ціаноз, притуплення перкуторного звуку, жорстке
дихання, сухі хрипи, постійна крепітація над обома легенями, «тріск цело-
фану» на видиху.

B. Лейкоцитоз, збільшення ШОЕ та а₂- і у-глобулінів.

C. Підвищення в крові IgG, IgA, рідше IgM, поява ревматоїдного фактору та
антилегеневих антитіл.

Д. Рентгенологічне визначення ураження інтерстиціальної тканини, посилен­ня легеневого малюнка, переважне ураження альвеол, «сотові» легені, піз­ніше повітряні кісти діаметром 0,5-2 см.

Е. На ЕКГ гіпертрофія лівого шлуночка з систолічним перевантаженням.

24. До стандартних методів лікування ідіопатичного фіброзуючого альвеоліту не відноситься:

A. Призначення при інтерстиціальному набряку глюкокортикостероїдів.

B. Застосовання цитостатика Д-пеніциламіну при стадії інтерстиціального
фіброзу.

C. Призначення азатіоприну при виражених імунологічних порушеннях.

Д. Призначення антагоністу альдостерону верошпірону та муколітика АЦЦ. Е. Призначення НПЗП (німесулід).

25. До стандартів діагностики хронічного легеневого серця не відноситься наступний критерій:

A. Задишка, кашель, серцебиття, перебої в роботі серця.

B. Ціаноз, «барабанні палички», гіпотонія, тахіпное, систолічний шум над ді-
лянкою мечеподібного відростка.

C. Рентгенологічно визначається гіпертрофія та дилатація правого шлуночка
та передсердя.

Д. На ЕКГ р-тіїтаїе, відхилення електричної вісі серця вліво.

Е. Спірографічні та пікфлуометричні зміни: ознаки обструктивної дихальної недостатності (зменшення ОФВ1 та пікової швидкості видиху), а при вира­женій емфіземі легень — зменшення ЖЕЛ.

26. Для тромбоемболії легеневої артерії не характерний наступний синдром:

A. Больовий.

B. Синдром легеневої недостатності.

C. Колаптоїдний.

Д. Синдром гострої правошлуночкової недостатності. Е. Синдром цитолізу.

27. До стандартів діагностики масивної тромбоемболії легеневої артерії не належить наступний критерій:

A. Виражена задишка, сухий кашель, біль у грудній клітці на вдиху, крово-
харкання.

B. Зв'язок захворювання з тромбофлебітом нижніх кінцівок у фазу загост-
рення.

C. Теплий ціаноз, частота дихання 40-45 за 1 хв, ЧСС 130-140 за 1 хв.
Д. Р-риїтопаїе, зміщення електричної вісі серця вправо.

Е. Лейкопенія, лімфопенія.

28. При масивній тромбоемболії легеневої артерії найбільш ефективним препаратом є:

A. Промедол.

B. Стрептокіназа.

C. Клопідогрель.
Д. Фраксипарин.
Е. Теофілін.

29. В профілактиці рецидиву тромбоемболії легеневої артерії не використовують наступний метод:

A. Призначення варфарину.

B. Призначення аспірину.

C. Імплантація парасолькових кава-фільтрів.

Д. Ходьба при загостренні тромбофлебіту нижніх кінцівок. Е. Носіння стискуючих панчох на нижніх кінцівках.

ЗО. Гострий респіраторний дистрес-синдром не характеризують наступні клінічні симптоми:

A. Задишка, кашель, теплий ціаноз, велика кількість вологих хрипів (ознаки
набряку легень некардіального походження).

B. Відхилення електричної вісі серця вправо, р-риїтопаїе.

C. Рентгенологічно визначається вибухання конуса легеневої артерії, двобічні
інфільтрати в легенях, підвищення тиску в легеневій артерії.

Д. Поліорганна недостатність: нирок (олігоурія, протеїнурія, циліндрурія), печінки (жовтяниця, підвищена активність АлАТ, АсАТ), головного мозку (запаморочення, загальмованість).

Е. Р-тіїга1е, зміщення електричної вісі серця вліво.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ДО РОЗДІЛУ 4

1. До стандартів діагностики хронічного гастриту типу В не належить такий критерій:

A. Наявність больового синдрому в епігастрії.

B. За даними фіброгастродуоденоскопії визначають гіперемію, набряк слизо-
вої оболонки шлунка, підслизові крововиливи, інколи ерозії.

C. Н. pylori не визначається.

Д. Гіперацидний гастрит (інтрагастральна рН-метрія складає 1,5). Е. В крові можуть визначатись антитіла до парієтальних клітин, збільшення циркулюючих імунних комплексів.

2. До стандартів лікування хронічного хелікобактерного гастриту типу В

не належить:

A. Де-нол.

B. Омепразол (омез).

C. Метронідазол.
Д. Лімонстар.

Е. Кларитроміцин.

3. До стандартів діагностики пептичної виразки (виразкової хвороби) дванадцятипалої кишки не належить:

A. Періодичність, сезонність больового синдрому.

B. Наявність виразки в шлунку при фіброгастроскопії.

C. Наявність «ніші» при рентгенологічному дослідженні.
Д. Гіпосекреція при зондуванні.

Е. Визначення Н. pylori.

4. До стандартів лікування пептичної виразки в період загострення не належить наступний препарат:

A. Де-нол.

B. Омепразол (омез).

C. Кларитроміцин.
Д. Амоксицилін.
Е. Атропін.

5. Для лікування пептичнії виразки раніше не використовували наступний препарат:

A. Омепразол.

B. Натрію оксифероскорбон.

C. Солкосерил.

Д. Обліпихова олія. Е. Ретаболіл.

6. При шлунковій кровотечі не призначають:

A. Дицінон.

B. Реополіглюкін.

C. Сомастатин (стиламін).

Д. Діатеромо- або лазерна коагуляцію. Е. Варфарин.

7. Показаннями до хірургічного лікування пептичної виразки не

вважають:

A. Безуспішність медикаментозного попереднього лікування протягом 3 міс.

B. Пенетруючу виразку, що не піддається консервативному лікуванню.

C. Неодноразові шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі.
Д. Профузну кровотечу.

Е. Вперше виниклу пептичну виразку з вираженим больовим синдромом.

8. До стандартів діагностики і ас троезофаі сальної рефлюксної хвороби не належить наступний критерій:

A. Печія при вживанні газованих напоїв, алкоголю; кардіалгічний біль за гру-
диною.

B. Регургітація їжею або повітрям, що супроводжується кислим або гірким
присмаком.

C. При рентгенологічному та ендоскопічному дослідженні визначають ерозивно-
виразкові ураження оболонки стравоходу.

Д. Затримка в стравоході ізотопу більше 10 хв.

Е. При введенні в стравохід 60-80 мл 0,1 М розчину соляної кислоти біль від­сутній.

9. До стандартів лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби не належить наступна терапія:

A. Паріет (рабепразол).

B. Ранітидин.

C. Носіння тісного одягу (ременів у чоловіків, грацій та корсетів у жінок).
Д. Спання на двох подушках.

Е. Гаваксон форте.

10. Ефективними і безпечними препаратами для лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби є наступні, за виключенням:

A. Застосування омепралолу.

B. Рекомендують призначати амоксицилін + омепразол.

C. Рекомендують призначати вісмут + амоксицилін + кларитроміцин.

Д. Рекомендують призначати антисекреторні препарати більше 7-14 днів. Е. Рекомендують призначати креон.

11. До стандартів діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби не належить наступний критерій:

A. Ентеральний синдром (проноси, метеоризм).

B. Синдром недостатнього кишкового всмоктування (мальабсорбції).

C. Синдром порушення водно-сольового обміну.
Д. Синдром кардіалгії.

Е. Синдром гіповітамінозу (вітамінів С, В2, В6, В12).

12. Дисбактеріоз не характеризує наступний критерій діагностики:

A. Зменшення кількості біфідобактерій і лактобактерій.

B. Зменшення кількості кишечної палички, ентерококів, поява неповноцінних
штамів.

C. Інтенсивний розвиток умовної патогенної мікрофлори (гемолітичної кишеч-
ної палички, стафілококів, стрептококів).

Д. Подальше збільшення умовно-патогенної флори і поява патогенних мікро­організмів (протея, синьо гнійної палички).

Е. В копрограмі визначається стеаторея (наявність краплин жиру), креаторея (багато м'язових волокон), амілорея (багато крохмалю).

13. До протидіарейних засобів не належить:

A. Лопаремід (імодіум). С. Ентеросгель. Е. Опіати.

B. Реасек. Д. Кодеїн фосфат.

14. До стандартів діагностики хронічного коліту не належить:

A. Больовий синдром. Д. Гіпотензивний синдром.

B. Синдром дисбактеріозу. Е. Астенічний синдром.

C. Синдром товстокишкової діареї.

15. При загостренні хронічного коліту не застосовують:

A. Сульфасалазин. С. Фуразолідон. Е. Амікацин.

B. Фталазол. Д. Левоміцетин.

16. Для корекції зовнішньо секреторної недостатності підшлункової залози не застосовують наступний препарат:

A. Креон. С. Панзинорм. Е. Панцитрат.

B. Холензим. Д. Метронідазол.

17. Хворим з хронічним колітом у фазі ремісії не рекомендують санаторно-курортне лікування на такому курорті:

A. Миргород. С. Трускавець. Е. Моршин.

B. Сатанів. Д. Південний берег Криму.

18. Для синдрому подразнення товстої кишки

не характерний наступний критерій:

A. Діарея. Д. Закрепи.

B. Імперативні коліки. Е. В копрограмі симптом

C. Наявність крові в випорожненнях. бродильної диспепсії.

19. Згідно з Римськими критеріями (III, 2006),
при закрепах не застосовують такий препарат:

A. Посиліум (мукофальк). Д. Тегасерод (зелмак, фрактал).

B. Лактулоза (нормазе, дуфлак). Е. Лоперамід.

C. Поліетиленгліколь 3350 (ендофальк).

20. До діагностичних критеріїв неспецифічного виразкового коліту

не належить:

A. Діарейний синдром.

B. Інтоксикаційний синдром (підвищення температури тіла).

C. Анемічний синдром.

Д. Синдром системних проявів (поліартрит, гепатит, дерматит, стоматит, ти-реоїдит).

Е. Синдром надлишкової маси тіла.

21. Критерієм діагностики неспецифічного виразкового коліту не є наступний синдром:

A. Діарея.

B. Наявність запалення слизової оболонки товстої кишки з геморагіями або
виразками.

C. Відсутність запалення слизової оболонки, геморагій та виразок товстої
кишки.

Д. Інфільтрація строми слизової оболонки товстої кишки, визначаються абсцеси. Е. Стертий, слабковиражений судинний малюнок.

22. При активній фазі виразкового проктосигмоїдиту не застосовують:

A. Преднізолон. С. Салофальк. Е. Імодіум.

B. Стрептоміцин. Д. Месалазин.

23. При важкій формі тотального неспецифічного виразкового коліту

застосовують:

A. Гідрокортизон. Д. Циклоспорин.

B. Цефалоспорини 1-І І генерації. Е. Усе перераховане.

C. Препарати 5-аміносаліцилової кислоти.

24. До стандартів діагностики гіпертонічно-гіперкінетичної форми дискінезії жовчовивідних шляхів не належить такий критерій:

A. Біль у правому підребер'ї ниючого, переймоподібного характеру.

B. Біль купується спазмолітиками.

C. Біль провокується стресовими ситуаціями.
Д. Біль провокується тряскою їздою.

Е. Пальпаторно живіт не напружений, позитивні симптоми Кера, Мсрфі, Де-жардена.

25. При гіпотонічній формі дискінезії жовчовивідної системи не застосовують такий препарат:

A. Циквалол. С. Холензим. Е. Берберину сульфат.

B. Сорбіт, ксиліт. Д. Магнію сульфат.

26. До стандартів діагностики безкам'яного холециститу не належить

наступний критерій:

A. Больовий синдром.

B. Диспепсичний синдром.

C. Астенічний синдром.

Д. При УЗД товщина стінки жовчного міхура складає 2 мм.

Е. Симптоми Георгієвського-Мюсі, Ортнера, Кера-Мерфі позитивні.

27. До антибіотиків, що не проникає у жовч у дуже високих концентраціях, належить:

A. Ампіцилін. С. Гентаміцин. Е. Кларитроміцин.

B. Цефуроксим. Д. Ломефлоксацин

28. До стандартів діагностики жовчокам'яної хвороби не належить такий критерій:

A. Напади сильного болю в правому підребер'ї.

B. Камені в жовчному міхурі.

C. Лейкоцитоз, збільшена ШОЕ.

Д. Підвищений вміст білірубіну (переважно кон'югованого). Е. В копрограмі стеаторея, креаторея, амілорея.

29. До ліполітичних препаратів при жовчокам'яній хворобі не належить:

A. Урсодезоксихолієва кислота. Д. Ліобіл.

B. Хенодезоксихолієва кислота. Е. Фенобарбітал.

C. Дуспаталін (небеверин).

30. До критеріїв діагностики хронічного гепатиту не належить наступний

клінічний синдром:

A. Больовий. С. Лихоманковий. Е. Істеричний.

B. Диспепсичний. Д. Суглобовий.

31. До фізикальних критеріїв хронічного гепатиту не належить наступний критерій:

A. Жовтяниця. Д. Синдром гепатомегалії.

B. Ксантоми та ксантилазми. Е. Кільцеподібна еритема.

C. «Печінкові» знаки.

32. До ознак синдрому цитолізу при хронічному гепатиті не належить:

A. Збільшення активності АсАТ, АлАТ.

B. Збільшення загального білка в крові.

C. Збільшення вмісту вітаміну В12.
Д. Збільшення активності альдолази.

Е. Збільшення лактатдегідрогенази (5-а фракція).

33. При хронічному гепатиті до ознак синдрому холестазу не належить:

A. Збільшення вмісту лужної фосфатази.

B. Підвищення активності АсАТ, АлАТ.

C. Збільшення вмісту холестерину.

Д. Збільшення вмісту непрямого білірубіну в крові. Е. Збільшення вмісту жовчних кислот.

34. Згідно з рекомендаціями доказової медицини, при хронічному гепатиті В не застосовують наступний метод лікування:

A. Інтерферони. С. Адефовір. Е. Вакцинація проти гепатиту С.

B. Нуклеозид ламівудин. Д. Креон.

35. До діагностичних критеріїв цирозу печінки не належить наступний

клінічний синдром:

A. Диспепсичний. С. Геморагічний. Е. Енцефалопатичний.

B. Холестатичний. Д. Гіпоглікемічний.

36. Корекція набряково-асцетичного синдрому при цирозі печінки не проводиться таким препаратом:

A. Верошпіроном. Д. Альбуміном.

B. Торасемідом, фуросемідом. Е. Амінокапроновою

C. Фуросемідом + гіпотіазидом + верошпіроном. кислотою.

37. Лікування декомпенсованого цирозу печінки (клас С за Уайльд-Пью)

не включає такий препарат:

A. Сомастатин. С. Делагіл. Е. Орніцетил.

B. Лактулоза. Д. Неоміцин.

38. Невідкладна допомога при печінковій комі не включає наступний метод:

A. Внутрішньовенне введення глюкози, кокорбоксилази, ліполієвої кислоти,
вітаміну В12.

B. Фенобарбітал.

С. Преднізолон.

Д. Канаміцин, поміміксин.

Е. Промивання кишечника.

39. До критеріїв хронічного панкреатиту не належить такий симптом:

A. Позитивна точка Дежардена. Д. Симптом Кулена.

B. Точка Мейо-Робсона. Е. Симптом Лібмана-Лукіна-Сакса.

C. Симптом Воскресенського.

40. Для пригнічення активності ферментів підшлункової залози не застосовується наступний препарат:

A. Сандостатин (октреотид). Д. Контрикал, трасилол, гордое.

B. а-амінокапронова кислота. Е. Даларгін.

C. Варфарин.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ДО РОЗДІЛУ 5

1. До стандартів критеріїв діагностики гострого гломерулонефриту не належить наступний клінічний синдром:

A. Сечовий.

B. Набряковий.

C. Синдром запального ураження клубочків (біль у попереку, лейкоцитоз, при-
скорена ШОЕ).

Д. Анемічний.

Е. Синдром серцевої недостатності.

2. До клінічних критеріїв діагногстики хронічного гломерулонефриту не належить наступний синдром:

A. Сечовий синдром. Д. Анемічний синдром.

B. Нефротичний синдром. Е. Синдром хронічної СН.

C. Гіпертензивний синдром.

3. До критеріїв переходу гострого в хронічний гломерулонефрит

не належить наступний симптом:

A. Збереження набряків та АГ більше 3 міс.

B. Креатинін в крові 0,7 ммоль/л.

C. Протеїнурія більше 500 мг/добу.
Д. Мікрогематурія протягом року.

Е. Наявність ознак активного запалення (набряки, лейкоцитоз, збільшена ШОЕ).

4. До ефективних методів лікування гострого гломерулонефриту

не належить застосування такого препарату:

A. Глюкокортикостероїд преднізолон. Д. Преднізолон + циклофосфан.

B. Імунодепресант циклофосфан. Е. Індометацин.

C. Імунодепресант хлорамбуцил (лейкеран).

5. При хронічному гломерулонефриті в період загострення не призначають:

A. Преднізолон. Д. Делагіл. Е. Гепарин.

B. 6-меркаптопурин або С. Варфарин.
циклофосфамід.

6. Для хронічного пієлонефриту не характерна наступна форма:

A. Латентна. С. Набрякова. Е. Анемічна.

B. Рецидивуюча. Д. Гіпертонічна.

7. Для хронічного пієлонефриту не характерний наступний синдром:

A. Сечовий. С. Інтоксикаційний. Е. Гіпертензивний.

B. Гематуричний. Д. Больовий.

8. До стандартів лікування загострення хронічного пієлонефриту

не належить наступний препарат:

A. Тетрациклін. С. Норфлоксацин. Е. Амікацин.

B. Амоксицилін. Д. Цефтріаксон.

9. Для санаторно-курортного лікування хронічного пієлонефриту

не рекомендують наступний курорт:

A. Кисловодськ. С. Сатанів. Е. Єсентуки.

B. Трускавець. Д. Моршин.

10. До амілоїдозу нирок не характерна наступна форма:

A. Первинний амілоїдоз (АЬ-тип). Д. Сімейний (спадковий) амілоїдоз.

B. Вторинний амілоїдоз (АА-тип). Е. Старечий амілоїдоз.

C. Амілоїдоз у молодому віці.

11. До клінічних критеріїв діагностики амілоїдозу нирок не належить:

A. Збільшення печінки, селезінки та АГ у хворих з остеомієлітом.

B. Протеїнурія, циліндрурія, мікрогематурія (20%).

C. Больовий синдром.

Д. Значне збільшення ШОЕ, анемія.

Е. Набряковий синдром у поєднанні з масивною протеїнурією.

12. Для АЬ-амілоїдозу нирок не характерний наступний симптом:

A. Нефротичний синдром без причини.

B. Гепатомегалія.

C. Синдром мальабсорбції, діареї та закрепу без причини.
Д. Вторинна кардіоміопатія.

Е. Гіпертермія.

13. Спадковий амілоїдоз нирок не характеризується наступним симптомом:

A. Нсйропатія в анамнезі. Д. Ураження нирок.

B. Ураження серцево-судинної системи. Е. Помутніння скловидного тіла.

C. Синдром надлишкової маси тіла.

14. До стандартів лікування амілоїдозу нирок не належить наступний метод:

A. Лікування основного захворювання. Д. Делагіл чи плаквеніл.

B. Преднізолонотерапія. Е. Колхіцин.

C. Вживання сирої печінки.

15. Для хронічної ниркової недостатності не характерний такий критерій:

A. Астенічний синдром (млявість, втомлюваність, апатія).

B. Дистрофічний синдром (сухість і свербіж шкіри, «іній», схуднення, розчу-
хування).

C. Гіпотензивний синдром.

Д. Шлунково-кишковий синдром (гастрит, коліт, кровотечі). Е. Гіпертензивний та сечовий синдром.

16. До стандартів лікування хронічної ниркової недостатності не

належить:

A. Лікування основного захворювання.

B. Промивання кишечника, сифонні клізми.

C. Дезінтоксикаційна терапія (неогемодез, 5%-ний розчин глюкози).
Д. Антигіпертензивна терапія (карведелол, індопамід, фуросемід).
Е. Застосування фталазолу.

17. До показань для хронічного гемодіалізу не належить:

A. Швидкість клубочкової фільтрації менше 5 мл/хв.

B. Вміст креатиніну в плазмі крові більше 1 ммоль/л.

C. Вміст калію в плазмі крові більше 6 ммоль/л.

Д. Розвиток стійкої олігоанурії (діурез менше 500 мл/добу). Е. Розвиток гіперглікемії.

18. До протипоказань до гемодіалізу при хронічній нирковій недостатності не належить:

A. Геморагічний синдром будь-якого генезу.

B. Злоякісна АГ.

C. Перенесені в минулому інфаркти міокарда й інсульти.
Д. Цукор крові 7,5 ммоль/л.

Е. Виражена СН.

19. До ентеросорбентів, які застосовуються при хронічній нирковій недостатності, не належить:

A. Ентеросгель. С. Карболен. Е. Оксицелюлоза.

B. Креон. Д. Силард П.

20. Не спричиняє виникненню «уремічної» кровотечі наступний препарат:

A. Аспірин. С. Препарат магнію. Е. Преднізолон.

B. Німесулід. Д. Диклофенак натрію.

21. Не пригнічує синтез амілоїду наступний препарат:

A. Делагіл. С. Колхіцин. Е. Мельфалан.

B. Преднізолон. Д. Унітіол.

22. До ускладнень гострого гломерулонефриту не належить наступний критерій:

A. Гостра ниркова недостатність. Д. Гостра лівошлуночкова недостатність.

B. Гіпертонічна енцефалопатія. Е. «Пірует»-тахікардія.

C. Еклампсія.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ДО РОЗДІЛУ 6

1. До факторів ризику гострої ревматичної лихоманки не належить:

A. Вік 7-20 років. С. Недоношеність. Е. Ожиріння.

B. Спадковість. Д. Несприятливі умови проживання.

2. Для гострої ревматичної лихоманки не характерна наступна стадія

змін сполучної тканини:

A. Мукоїдне набухання тривалістю 1-2 міс.

B. Фібриноїдні зміни.

C. Проліферативні зміни (стадія гранульоматозу).
Д. Інтерстиціальна стадія.

Е. Стадія склерозу (з формуванням вади).

3. До великих критеріїв ревматизму не належить наступний критерій.

A. Кардит. С. Поліартралгія. Е. Підшкірні вузлики.

B. Хорея. Д. Кільцеподібна еритема.

4. До малих критеріїв ревматизму не належить наступний критерій:

A. Лихоманка. Д. Подовження інтервалу Р-р на ЕКГ.

B. Збільшення ШОЕ, лейкоцитоз. Е. Збільшення антистрептококових

C. Поліартрит. антитіл АСЛ-О, АСК, АСГ.

5. До діагностичних критеріїв ревматичного кардиту не належить наступна ознака:

A. Кардіалгія.

B. Тахікардія.

C. Систолічний або діастолічний шум на верхівці серця.
Д. Порушення ритму та провідності серця.

Е. Синдром Рейно.

6. До неселективних інгібіторів ЦОГ-1 не належить наступний препарат:

A. Мелоксикам. С. Кетопрофен. Е. Напроксен.

B. Диклофенак. Д. Піроксикам.

7. До стандартів лікування рецидиву ревматичної лихоманки не належить такий препарат:

A. Бензатин. С. Амоксицилін. Е. Кларитроміцин.

B. Гентаміцин. Д. Пеніцилін.

8. До помилкових методів профілактичного лікування ревматизму (при невиконанні рекомендацій доказової медицини) належить усі,

за виключенням:

A. Профілактичне призначення тетрациклінів.

B. Профілактичне призначення фторхінолонів.

С. Профілактичне призначення ретерпену.

Д. Призначення глюкокортикостероїдів при низькій активності ревматизму. Е. Призначення нітратів.

9. До рентгенологічних стадій ревматоїдного артриту не належить:

A. Навколосуглобовий остеопороз.

B. Остеопороз + звуження суглобової щілини, поодинокі узури.

C. Те саме + множинні узури, можуть бути підвивихи.
Д. Те саме + анкілози.

Е. Остеосклероз.

10. До стандартів діагностики ревматоїдного артриту не належить:

A. Ранкова скутість протягом 1 год і більше.

B. Артрит трьох і більше суглобів.

C. «Ласти моржа».

Д. Великі кісти (тофуси) у суглобі. Е. «Лебедина шия».

11. До резистентних факторів ризику у лікуванні ревматоїдного артриту не належить наступний фактор:

A. Часті рецидиви захворювання і висока активність процесу.

B. Амілоїдоз нирок, вогнищевий гломерулонефрит.

C. Позитивна серологічна реакція на ревматоїдний фактор.
Д. Кардит з формуванням вади серця.

Дата добавления: 2017-01-14