Аналіз документальної інформації

Документальна інформація – це будь-яка інформація, зафіксована в друкованому чи рукописному тексті, на фото- чи кіноплівці, на аналогових чи цифрових носіях, а також на інших матеріальних носіях (наприклад, рисунки на ґрунті в пустелі Наска теж являють собою документальну інформацію). У цьому розумінні поняття документації відрізняється від загальновживаного (у повсякденному житті "документами" звичайно називають матеріали офіційних органів).

Класифікація документів. За способом фіксування інформації розрізняють письмові, статистичні, іконографічні (кіно- фотодокументи, картини тощо), фонетичні (магнітофонні записи, грамплатівки, CD-записи і под.), технічні (креслення, технічна творчість). Розрізняють документи, обрані самим дослідником (цільові документи), та інші документи (наявні матеріали). За ступенем персоніфікації документи поділяються на особисті і безособові. Особисті – це документи індивідуального обліку (листи, щоденники, заяви, медичні картки, мемуарні записи і под). Безособові – статистичні чи інші архіви, матеріали преси, протоколи зборів тощо.

Залежно від статусу документи поділяються на офіційні (протоколи, урядові матеріали, постанови, заяви, комюніке, стенограми офіційних засідань, дані державної і відомчої статистики, архіви, звітність тощо) й неофіційні (особисті документи, а також складені приватними громадянами безособові документи, наприклад, статистичні узагальнення, виконані якимсь дослідником на основі власних спостережень).

За джерелом інформації документи поділяються на первинні і вторинні. До первинних належать, наприклад, записи прямого спостереження. До вторинних – обробка даних прямого спостереження, узагальнення чи опис на основі первинних джерел. Можна класифікувати документи за змістом: наприклад, літературні дані, історичні і наукові архіви, архіви соціологічних досліджень тощо.

Аналізуючи документи, варто пам’ятати, що надійність, справжність самого документа ще не означає, що наявні в ньому відомості є безперечно надійними і достовірними.

Аналіз наукової літератури за обраним напрямом дослідження є різновидом аналізу документальної інформації. Згідно з вимогами ВАК, наукова праця обов’язково має містити опис розвитку наукової думки й аналіз наявного стану досліджуваної наукової проблеми.

Огляд літератури за темою роботи є важливим методом збору інформації і для загальної розвідки теми, і для висування власних гіпотез. При цьому перевагу слід віддавати саме науковій літературі, тобто тій, яка відповідає критеріям наукової якості (надійність, валідність, репрезентативність отриманих даних) і містить наукові теорії, побудовані із застосуванням наукових методів. Бо лише на дані завершених наукових теорій можна спиратися як на науково доведені факти. Дані і висновки інших типів публікацій (зокрема, публіцистичних), які не відповідають зазначеним вимогам, можна розглядати лише як суб’єктивні погляди їхніх авторів або в кращому разі як гіпотези. На дані таких робіт у наукових працях не можна посилатися як на науково доведені факти.

У журналістикознавстві документи є головним джерелом інформації, яку доповнюють дані опитувань, спостережень чи експериментів. Матеріали ЗМК (газети, журнали, програми радіо і телебачення, кінофільми) являють собою особливу групу документів.

Традиційні і новітні методи аналізу текстів. У журналістикознавстві багато наукових праць присвячено аналізові текстів ЗМК. До аналізу текстів можна підходити по-різному. Можна традиційно визначати тему й ідею, аналізувати образи, жанри, оцінювати використані автором стилістичні засоби тощо.

А можна аналізувати твори й інакше. У психолінгвістиці порівняно недавно почали використовувати психіатричний і психоаналітичний аналіз текстів, мотиваційний, емоційно-лексичний, фоно- і кольоросемантичний аналізи, а також діагностику мета-програм [4].

Більшість психологічних особливостей людини відображається в особливостях її мови: граматичних (перевага відмінків, часових форм, форм стану) і лексичних (наприклад, переважне вживання конкретного слова з ряду синонімів). На аналізові таких лінгвістичних особливостей побудовані так звані "проективні" системи психіатричної і психологічної діагностики, зокрема Тематичний Апперцептивний Тест (ТАТ) і його численні модифікації.

Психіатричний аналіз зіставляє текст із характеристиками осіб, що мають ту чи іншу акцентуацію (переважну спрямованість) – параноїдну, демонстративну (істероїдну), депресивну, збудливу, гіпертимну. Так, психіатричний аналіз художньої літератури дав можливість російському психолінгвістові В. Бєляніну [5] виділити кілька типів текстів: "світлі" (параноїдна акцентуація), "темні" (епілептоїдна акцентуація), "красиві" (демонстративна акцентуація), "веселі" (маніакальна акцентуація), "сумні" (депресивна акцентуація). Логічно припустити, що вибір людиною тих чи інших лексичних і граматичних варіантів залежить від психологічних особливостей цієї людини. Отже, проаналізувавши текст, можна реконструювати картину світу автора і більш-менш точно визначити його психологічний тип. Тобто, виходячи з мови персонажів, можна "поставити діагноз" – і їм, і авторові.

Психоаналітичний аналіз оцінює наявність у тексті слів, які належать до сексуальної символіки, до прихованої агресивності тощо. Мотиваційний аналіз визначає вираженість у тексті предикатів мотивації за чотирма групами мотивів: фізіологічні, влади, особистих досягнень і приналежності. Емоційно-лексичний аналіз дає змогу оцінити емоційну насиченість тексту, структуру оцінки за найбільш значущими емоційно-оцінними критеріями, а отже, визначити емоціогенність тексту. Фоно- і кольоросемантичний аналіз виявляє неусвідомлювані фонетичні, ритмічні, колірні, асоціативні та інші емоційні компоненти тексту. Діагностика мета-програм передбачає оцінку задіяних у тексті каналів репрезентації; аналіз суб’єктивної організації простору, часу і руху; оцінку мовного втілення категорії "свій / чужий" тощо.

Разом усі зазначені підходи являють собою набір універсальних семантичних ознак.

Контент-аналіз досліджує значеннєвий зміст тексту, морфологічний – його зовнішню форму. Ці методи придатні і для дослідження розмовної мови об’єкта інтересу. Спільне їх використання дає змогу доволі повно намалювати психологічний портрет автора тексту. Такий аналіз базується на кількох принципах психологічного плану:

· кожна людина індивідуальна, а отже, створюючи якийсь текст, вона обов’язково привнесе в нього щось особисте, тобто інформацію про самому себе (про своє життєве кредо, досвідченість, професійний і загальноосвітній рівень). Завдання в тому, щоб правильно розшифрувати приховане між рядків;

· будь-який текст відбиває поточний стан автора, його психіки й емоцій. Кожна людина проектує себе на те, що пише. От чому важко ідентифікувати тексти, написані формалізованою казенною мовою. Чим текст ближче до стереотипу, тим важче зрозуміти сутність його автора. І навпаки, чим далі текст відходить від шаблона, тим більше різної інформації про його автора можна одержати.

При цьому варто пам’ятати, що будь-які припущення, базовані на використанні таких методик, завжди мають винятково ймовірнісний характер. Тому не варто робити на їх підставі глобальні висновки і будувати математично точні і далекосяжні прогнози.

Контент-аналіз. Оскільки мета аналізу – формалізація змісту і засобів його вираження, потрібна адекватна мова опису, адекватний інструментарій. Найпридатнішим інструментарієм для цього можна вважати контент-аналіз (аналіз змісту) писемних творів. Його можна віднести до кількісно-змістових методів дослідження. Він передбачає пошук у тексті мовних індикаторів (одиниць аналізу) певних змістових понять (категорій аналізу), визначення частоти вживання індикаторів, оцінювання співвідношення з іншими одиницями і зі змістом усього твору.

Отже, контент-аналіз – це метод збирання кількісних даних про досліджуване явище чи процес, які містяться в документах. Тут під документом розуміється все написане чи вимовлене, все, що стало комунікацією. Контент-аналізові піддають книги, газетні чи журнальні статті, оголошення, телевізійні виступи, кіно- і відеозаписи, фотографії, гасла, етикетки, малюнки, інші твори мистецтва, а також, зрозуміло, й офіційні документи.

Контент-аналіз – це статистична (квантитативна) семантика і методика для об’єктивного кількісного аналізу змісту комунікації. Просто частота появи того чи іншого слова чи теми мало про що свідчать. Набагато інформативнішими є не абсолютні, а відносні частоти, що обчислюються як відношення абсолютної частоти до довжини аналізованого тексту. Під довжиною тексту розуміють кількість слів у ньому, кількість речень, абзаців тощо. Категорією виступає набір слів, об’єднаних на певній підставі. За допомогою категорій у контент-аналізі представлені певні концептуальні утворення. Контент-аналіз текстів з використанням категорій іноді називають концептуальним аналізом.

За допомогою контент-аналізу можна:

· проводити порівняльний аналіз, якщо розглядати тексти, створені різними джерелами;

· аналізувати динаміку певного явища, якщо розглядати упорядкований в часі набір текстів одного джерела.

Отримані у такий спосіб результати можна використовувати для побудови моделей і розробки прогнозів.

Іноді контент-аналіз поділяють на якісний і кількісний. Основа кількісного контент-аналізу – частота появи в документах певних характеристик змісту. Для якісного контент-аналізу цікавим є сам факт наявності чи відсутності в тексті однієї чи кількох характеристик змісту. Проведення якісного контент-аналізу може відбутися на будь-якій фазі проведення кількісного контент-аналізу – тоді для оцінок результатів запрошують експертів.

Відносні частоти дають змогу порівнювати два і більше текстів, але іноді можна зробити висновок на основі аналізу лише одного тексту.

Науковці звертають увагу на спільну вживаність слів різних категорій. Наприклад, для кожного речення тексту ми можемо з’ясувати, слова яких категорій у ньому зустрічаються. Після цього можна підрахувати звичайний коефіцієнт кореляції, який характеризуватиме силу зв’язку між категоріями і знак цього зв’язку. Може виявитися, що для деяких категорій спостерігається тенденція спільного вживання, а для інших – ні. Наприклад, газетна стаття, в якій спостерігається спільне вживання категорій “уряд” і “негатив”. У деяких випадках це може бути відображенням свідомої позиції автора статті, а в деяких – відбуватися на рівні авторської підсвідомості. Вивчення зв’язків між категоріями значно розширює коло завдань, що їх може виконувати контент-аналіз.

Основне завдання контент-аналізу діагностичне: на основі масиву текстів реконструювати картину світу автора (газети, телеканалу тощо), виділити значущі елементи опису тем та інтерпретувати їх.

Однією з найважливіших проблем у методології контент-аналізу є процес категоризації. Саме набір категорій задає концептуальну сітку, в термінах якої аналізується текстовий потік. При цьому величезне значення має людський чинник, а саме індивідуальні якості дослідників, їхній рівень знань.

Основні етапи контент-аналізу в загальному випадку такі:

· формулювання мети і програми дослідження;

· визначення вибірки (репрезентативної частини текстів, достатньої для аналізу всього масиву досліджуваних публікацій);

· визначення єдиного семантичного тлумачення ключових понять дослідження;

· визначення одиниць аналізу;

· складання робочого документа, кодованої картки й інструкції кодувальникові (людині, яка буде працювати з текстом, фіксувати частоту вживання одиниць аналізу);

· складання кошторису дослідження;

· комп’ютерна обробка даних;

· пред’явлення результатів дослідження.

Основні процедури контент-аналізу:

1. Перший крок операціоналізації – виявлення категорій (значеннєвих одиниць) аналізу. Категорії аналізу обираються на основі робочої гіпотези і завдання дослідження. Категоріями можуть бути:

а) поняття, виражені в окремих термінах;

б) тема, виражена в тексті;

в) суспільна подія, офіційно зареєстрований факт, випадок;

г) позиція автора аналізованого текстового матеріалу.

При цьому, якщо за категорії аналізу буде прийнято занадто загальні (абстрактні) поняття, то це призведе до поверховості аналізу тексту, а якщо категорії будуть занадто конкретними, то їх виявиться занадто багато. Тому дослідники прагнуть, щоб категорії аналізу були:

· доречними, тобто відповідали розв’язанню дослідницьких завдань;

· вичерпними, тобто достатньо повно відбивали зміст основних понять дослідження;

· взаємовиключними, тобто, щоб різні категорії не містили той самий зміст;

· надійними, тобто не спричиняли би розбіжностей між дослідниками з приводу того, що треба відносити до тієї чи іншої категорії.

2. Другий крок операціоналізації – виділення одиниць аналізу (одиниць підрахунку), тобто мовних індикаторів шуканих категорій, групування лексем у групи з приписаним спільним значенням.

Наприклад, якщо в текстах промов поважного державного діяча ми досліджуємо к атегорію: власна відповідальність, то о диниці підрахунку (мовні індикатори) можна виділити так:

Мовні індикатори наявності шуканої категорії в тексті (підраховуються зі знаком +) – це активні граматичні конструкції (я роблю те, що вважаю за потрібне; я іноді можу помилятися і под.). Мовні індикатори відсутності шуканої категорії (підраховуються зі знаком –) – пасивні граматичні конструкції (мені заважають; мені не вистачає повноважень, розуміння не спостерігається; розпорядження не виконують як слід і под.).

Одиницею аналізу може бути: слово, речення, тема, ідея, автор, персонаж, соціальна ситуація, або навіть частина тексту, об’єднана чимось таким, що відповідає змістові категорії аналізу.

3. Визначення вибіркової сукупності. Наприклад, тексти певного друкованого видання за певний період (якщо завданням є дослідити, скажімо, політичну спрямованість цього видання у певний період) або публікації певного автора (якщо гіпотеза дослідження стосується цього автора) і под.

4. Розробка таблиці контент-аналізу (процедура дослідження).

5. Обробка масиву даних (вручну чи на комп’ютері). Оцінювання міри присутності (в абсолютних і відносних величинах) категорій у досліджуваних текстах, визначення взаємозв’язків між ними.

6. Складання підсумкових звітних документів (просто інформація або якісний аналіз).

Якщо є потреба в точній кількісній оцінці ступеня вираженості тієї чи іншої категорії, будують її семантичну шкалу. За допомогою семантичної шкали кожній одиниці підрахунку ставиться у відповідність число, яке називається її шкаловим значенням. Прикладами семантичних шкал можуть бути відомі п’ятибальні шкали політичної орієнтації [28]:

" ліві(1) – лівоцентристи(2) – центристи(3) – правоцентристи (4) – праві(5) "

або

" реакціонери(1) – консерватори(2) – помірні(3) – ліберали(4) – радикали(5) "

або для наших національних реалій:

українофоб (1) – "інтернаціоналіст" (2) – прагматик (3) – "національно свідомий" (4) – націонал-радікал (5).

Використання двох чи кількох семантичних шкал дає змогу створити семантичний простір. Отримані за допомогою таких шкал оцінки мають вигляд рейтингів – розсортованих у порядку збільшення чи зменшення кількісних характеристик об’єкта. Наприклад, лідера "Нашої України" В.Ющенка можна схарактеризувати так: правоцентрист (4)– ліберал (4) – " національно свідомий " (4). Семантичне шкалування є зручним способом перетворення якісної інформації в кількісну, тобто дає можливість представляти гуманітарні знання у формі, що її може обробляти комп’ютер.

Завдяки контент-аналізові можна отримати достатньо об’єктивний результат, а крім того, зробити зміст тексту "вимірюваним" і придатним для статистичної обробки.

Звісно, кількісні показники тексту часто залежать не лише від автора, а й від контексту. Справді, про що буде свідчити контент-аналіз політико-економічних текстів українських газет (наприклад, "Киевских ведомостей", з одного боку, і "Граней плюс", з іншого) чи теленовин на провідних телеканалах? Зрозуміло, що в умовах політичної заангажованості й обмежених можливостей висловлювання власних думок контент-аналіз текстів пресового чи телевізійного автора не виявить особистих поглядів цього автора чи коментатора. Оскільки автора змушують (і він погоджується) публікувати й подавати в ефір упереджений добір повідомлень (акцент на одних подіях і замовчування інших) і тенденційну подачу фактів. Усі ці прийоми є засобом прихованого впливу на свідомість читачів-глядачів, інструментом маніпуляції, а отже, можуть бути індикатором політичної позиції власників газети чи телеканала. Але тут мова вже йде не про контекст повідомлення, а про соціально-політичний контекст у суспільстві.

Отже, бажано поєднувати в наукових журналістських працях традиційні для гуманітарних дисциплін якісно-описові методи вивчення текстів з кількісно-змістовими – такими, як контент-аналіз, – для верифікації та доповнення традиційних досліджень, а також для покращення валідності наукових розвідок.

Контент-аналіз преси потребує порівняно великих витрат часу і засобів, тому можна використовувати і метод експрес-аналізу. В його основі лежить кількісний підрахунок змістовних елементів тексту (факт, конфлікт, аргумент, тема, узагальнення), а також облік якісних характеристик публікацій (відповідність меті, інформативність, актуальність, доказовість, конструктивність). Як і при контент-аналізі, ці характеристики тексту кодуються, позначаються певною цифрою і потім при читанні тексту дослідник їх фіксує.

Контент-моніторинг. З появою текстів в електронному вигляді розвивається контент-аналіз інформації великих обсягів – баз даних та інтерактивних медіа-засобів. Для автоматизованого пошуку інформації в Інтернеті застосовують моніторинг ресурсів, який ґрунтується на контент-аналізі й має назву контент-моніторинг. Поява такого різновиду контент-аналізу спричинена насамперед потребою систематичного відстеження тенденцій і процесів у постійно оновлюваному інформаційному середовищі. Контент-моніторинг являє собою змістовий аналіз інформаційних потоків, який відбувається постійно протягом тривалого часу і має на меті отримання певних якісних і кількісних зрізів. При цьому сучасні методи контент-аналізу дають змогу здійснювати не лише аналіз значення текстів (статистична семантика), а й аналіз значення символів (семіотика), в тому числі контент-аналіз зображень. Контент-моніторинг лежить в основі системи автоматичного реферування [16].

Традиційне "політичне" використання контент-аналізу доповнюється новими напрямами: наука і виробництво, соціальна сфера, економіка, культура тощо. Розвивається новий напрям контент-аналізу – Data Mining (дослівно "розкопка даних"), призначений для виявлення в потоці даних нових знань.

Останнім часом пізнавальні можливості контент-аналізу розширюються; цей метод дедалі ширше використовують не лише для опису, а й для якісно нової інтерпретації змісту текстових повідомлень. За допомогою контент-аналізу розробляють так звані "сітки смислових категорій" досліджуваних текстів. Такі сітки дають змогу визначити закладені в тексті цінності, установки, моделі поведінки, виявити, які норми впроваджуються у свідомість реципієнтів. Якщо при цьому знати, на кого зорієнтоване те чи інше повідомлення, то, враховуючи характеристики цільових груп, можна спрогнозувати ефективність його впливу.

Отже, контент-аналіз можна використовувати:

· як основний метод, спрямований на отримання важливої інформації про досліджуване явище;

· як один із методів у комплексі з іншими;

· як допоміжний метод чи процедуру обробки даних, отриманих в інших дослідженнях.

За його допомогою встановлюють міру ефективності політичних слоганів і пропаганди, вивчають стереотипи свідомості різних соціальних груп, виявляють відмінності в трактуванні певної події різними ЗМІ тощо. Цей метод активно використовують представники різних соціогуманітарних наук (історики, політологи, психологи, юристи, мовознавці, літературознавці, економісти, педагоги та ін.), коли намагаються встановити об’єктивні ознаки різноманітних людських комунікацій.

Контент-аналіз не перекреслює потребу звичайного (тобто змістовного) аналізу документів. Ці методи доповнюють одне одне, їх поєднання поглиблює розуміння змісту будь-якого тексту, оскільки контент-аналіз дає змогу віднайти те, що може випасти з поля зору при традиційному вивченні документів.

Література до теми "Аналіз документальної інформації"

1. Арапов М.В. Квантитативная лингвистика. – М.: Наука, 1988. – 184 с. ВА 475263

2. Артемьева Е.Ю. Семантические измерения как модели // Вестник МГУ. – 1991. – № 1.

3. Баранова Т.С. Психосемантические методы в социологии // Социология: методология, методы, математические модели. – 1993/1994. – № 3/4. – С. 553–564. Ж 68737

4. Белянин В.П. Введение в психолингвистику. – М.: ЧеРо, 2001. – 128 с. ВА 607412

5. Белянин В.П. Основы психолингвистической диагностики: модели мира в литературе. – М.: Тривола, 2000. – 248 с.

6. Белянин В.П. Психолингвистические аспекты художественного текста. – М.: МГУ, 1988. – 128 с. ВА 480085

7. Богомолова Н.Н. Социальная психология печати, радио, телевидения. – М.: МГУ, 1991. – 125 с. ВА532941

8. Богомолова Н.Н., Стефаненко Т.Г. Контент-анализ: Спецпрактикум по социальной психологии. – М.: МГУ, 1992. – 63 с. ВА 552961

9. Василевич А.П. Исследование лексики в психолингвистическом эксперименте. – М.: Наука, 1987. – 138 с.

10. Долинин К.А. Интерпретация текста. – М., 1985

11. Есин А.Б. Принципы и приемы анализа литературного произведения. – М.: Флинта: Наука, 2002. – 248 с. ВА 636540

12. Калачева С. В. Методика анализа сюжета и композиции литературного произведения. – М.: МГУ, 1973. – 95 с. ВА 219121

13. Клигер С.А., Косолапов М.С., Толстова Ю.Н. Шкалирование при сборе и анализе социологической информации. – М.: Наука, 1978. – 112 с. ВА 324201

14. Костенко Н.В. Контент-анализ // Социологический справочник / Под ред. В.И.Воловича. – К.: Политиздат Украины, 1990. – 382 с. АО 254325

15. Костенко Н.В. Основні принципи якісно-кількісного аналізу документальних джерел // Філософська думка. – 1980. – № 4.

16. Ландэ Д., Литвин А. Феномены современных информационных потоков // Cети и бизнес. – 2001. – № 1

17. Методы сбора информации в социологических исследованиях [В 2 кн.] / Отв. ред. В.Г. Андреенков, О.М. Маслова. – М.: Наука, 1990 – Кн. 2: Организационно-методические проблемы опроса. Анализ документов. Наблюдение. Эксперимент. – 223 с. В 337065/2

18. Новиков А.И. Семантика текста и ее формализация. – М.: Наука, 1983.

19. Петренко В.Ф. Введение в экспериментальную психосемантику: исследование форм репрезентации в обыденном сознании. – М., 1983.

20. Принципы и методы семантических исследований. – М.: Наука, 1976. – 379 с. ВА 291976

21. Психолингвистические проблемы массовой коммуникации / Отв. ред. А.А. Леонтьев. – М.: Наука, 1974. – 147 с. ВА 250883

22. Психолингвистические проблемы семантики и понимания текста. – Калинин: Калин. гос. ун-т, 1986. – 167 с. ВА 449431

23. Сорокин Ю. А. Психолингвистические аспекты изучения текста. – М.: Наука, 1985 – 168 с.

24. Тернер Р. Сравнительный контент-анализ биографий // Вопросы социологии. – 1992. – № 1. – С. 121–133.

25. Толстова Ю.Н. Анализ социологических данных: методология, описательная статистика, анализ связи между номинальными признаками. – М.: Научный мир, 2000. – 346 с.

26. Федотова Л.Н. Контент-аналитические исследования средств массовой информации и пропаганды. – М.: МГУ, 1988. – 77 с. ВА 495824

27. Шахнарович А.М. Проблемы психолингвистики. – М.: Наука, 1987. – 278 с.

28. Электоральные технологии и президентские выборы / Сост. В. Мошняга. – Кишинев: CAPTES, 2000. – 189 с.

29. Эткинд А.М. Опыт теоретической интерпретации семантического дифференциала // Вопросы психологии. – 1979. – №1

Дата добавления: 2017-01-14