Метеорологічні супутники

Навігаційні супутники.

GPS (глобальна система позиціонування) – американська система військового призначення, відкрита для користування приватними особами. Європейський аналог - система Galileo, розроблена ESA (Європейським космічним агентством), планується для виведення на повну потужність (30 супутників і пов’язаних з ними наземних станцій) до 2013 року. За допомогою Galileo стане можливим визначати місцезнаходження об’єктів з точністю до 1 метра.

GPS використовується для морської навігації і визначення місцеположення об’єктів, наприклад, транспортних засобів. Таксомоторі компанії використовують GPS для керування рухом парку своїх машин. На сьогодні багато таксомоторних компаній використовують послугу GPS, яка дає змогу таксистам завантажувати карту місцевості безпосередньо в бортовий комп’ютер при введенні адреси місця призначення.

На деяких автобусних маршрутах надається цифрова інформація у вигляді сигналу про кількість хвилин до прибуття автобуса на певну зупинку. Ця система також використовує GPS.

Зображення, що їх одержують з метеорологічних супутників, є важливим джерелом інформації для метеорологів при складанні прогнозів погоди.

Метеорологічні супутники вимірюють рівень земної радіації і радіації, що випромінюється атмосферою між Землею і супутником. Вимірювання проводяться в спектральних "вікнах" або "каналах". Потім ці дані обробляють і одержують інформацію про тип і висоту хмарності, вологості, температуру морів і стану земної поверхні.

Геологорозвідувальні супутники

З початку 70-х років геологорозвідувальні організації ведуть зняття усієї земної поверхні у високому розділенні і зберігають цю інформацію. На цей час в архівах наявні уже декілька мільйонів сторінок. Це дає унікальну можливість для виявлення змін на поверхні материків. Уже багато років дослідницькі та інші організації використовують супутники для одержання вірогідних карт місцевості, інформації для прогнозу врожайності, змін, що відбуваються в джунглях Південної Америки і багатьох інших даних. Таку інформацію було б практично неможливо одержати без супутників.

Науково-дослідницькі супутники Науково-дослідницькі супутники використовуються для різних цілей, наприклад, для дослідження стану озонового шару і атмосфери. Приклад таких супутників – супутник Odin, запущений у лютому 2001 р. для дослідження стану озонового шару, який надав дослідникам багато цінної інформації. У вересні 2003 р. з Французької Гайани було запущено перший європейський місячний зонд "SMART-1", створений Шведським Космічним агентством для ESA (Європейського космічного агентства). Шведське Космічне агентство і ESA також здійснюють співробітництво в рамках проекту кліматичних досліджень із застосуванням супутників. Перші супутники запустили у 2008 році.

Дата добавления: 2017-01-14