Отримати вантаж для перевезення. 1 страница

Отримати замовлення на транспортну послугу.

Укласти договри на транспортування.

4. Організувати роботу транспортних засобів.

5. Використати дешевого перевізника.

7. Доставити вантаж із забезпеченням вимог принципу «точно, своєчасно».

8. Використати нові транспортні технології.

9. Автоматизувати управління транспортуванням вантажів.

10. Здійснити інтегрування з іншими субсистемами.

Існують наступні види транспортних засобів: залізничний, автомобільний; річковий, морський, повітряний, трубопровідний.

Якщо для транспортування задіяно 2 (два) і більше видів транспортних засобів, то його називають змішаним транспортуванням.

Транспортування рахується кардинальним щодо послідовності операцій будь-якої логістичної системи, з огляду на наступні причини:

1. Величина транспортних витрат безпосередньо залежить від місцерозташування постачальників, виробничих центрів, розподільчих центрів та споживачів підприємства.

2. Використання того чи іншо го виду транспорту впливає на розмір товаро-матеріальних запасів – швидкісні транспортні засоби сприяють зберіганню меншої кількості товаро-матеріальних запасів біля розташування споживача.

3. Вибраний вид транспорту визначає вимоги до тари, а клас вантажу диктує вибір способу упаковки.

4. Вибрані вантажні транспортні засоби визначають вид вантажо-розвантажувальних обладнань, а також тип і облаштування вантажо-розвантажувальних площадок та естакад.

5. Максимально можлива консолідація вантажів для загальних пунктів доставки дозволяє підприємству виділяти більше вантажу своїм перевізникам та вигравати на знижках за великі перевезення вантажів.

6. Вибір постачальником перевізника вантажу визначається цілями обслуговування споживачів.

2. Методичні підходи логістики транспортування.

Прагнучи до повної інтеграції, логісти часто застосовують системи спостереження за вантажем (трекінг), щоб в будь-який момент визначити його географічне розташування. Тому в даний час перевізник не лише транспортує товар, а й надає оперативну інформацію щодо місцезнаходження товару в географічному „каналі”.

Вантажі, що регуляоно перевозяться дають необхідну інформацію для виконання логістичного аналізу, в результаті якого знаходять варіант перевезення або з найменшими транспортними затратами, або з найбільш ефективним методом завантаження-розвантаження обладнання, або з реалізацією і того, і іншого. Проте, останнім часом, в якості критерію використовують термін „вчасність доставки якісного товару”.

Розмір тарифу, відповідно до якого транспортують товари, залежить від наступних фікторів:

1. Різниця між різнородними товарами з точки зору їх вантажо-розвантажувальних та транспортувальних характеристик (наприклад, 2т води та 2т живих курей).

2. Ваги кожної окремої одиниці вантажу (наприклад, гранітний камін, вагою 100 кг та гранітний камінь, вагою 1 000 кг).

3. Відстані, на яку потрібно перевезти товар.

4. Наявність зворотнього завантаження з пункту доставки.

Транспортування є тією зв’язуючою ланкою між вузлами ланцюга постачань, що завершує логістичну операцію.

Найбільш важливим транспортним документом є товаро-транспортна накладна (ТТН або для морських перевезень - коносамент). ТТН виконує функцію розписки при передачі вантажу перевізнику. При отриманні вантажу перевізник ставить свій підпис на накладній та оригінал залишається у вантажовідправника. Підписаний оригінал є правовим документом вантажовідправника, що підтверджує отримання вантажу перевізником. Товаро-транспортна накладна являє собою договір, котрий конкретизує права та обов’язки як вантажовідправника, так і перевізника.

Існують наступні типи товаро-транспортної накладної:

- Пряма (звичайна) товаро-транспортна накладна, де обов’язково вказується вантажоотримувач, а водій перевізника зобов’язаний лише йому передати вантаж.

- Товаро-транспортна накладна на пред’явника (ордерний коносамент), де вантажоотримувача не вказують.

Розрахунок кількості необхідних транспортних засобів розглянемо на прикладі. Завдання – забезпечити вчасну та якісну доставку вантажів:

1) маючи річні прогнози, спрогнозувати, як цей товар буде продаватись в розрізі місяців.

2) маючи щомісячні прогнози, спрогнозувати, як цей товар буде продаватися в розрізі регіонів, де знаходяться споживачі, що отримують товар даного підприємства.

3) маючи щомісячні регіональні прогнози, спрогнозувати, як цей товар буде продаватися в розрізі населених пунктів, де знаходяться споживачі, що отримують товар даного підприємства.

4) маючи детальну „карту поставок” товару споживачам, вияснити складські можливості цих споживачів:

- режим роботи.

- режим можливості приймання товару від постачальника.

- наявність рампи.

- кількість обслуговуючого персоналу.

- наявність підйомно-транспортних засобів.

5) узгодити з конкретним споживачем періодичність поставки товару.

6) формувати тоннаж та вмістимість автотранспорту, який буде щоразу доставляти товар конкретному споживачу.

7) спрогнозувати кількість їздок протягом місяця, якими потрібно доставити товар конкретному споживачу.

8) співставити часові рамки можливостей: постачальника доставляти товар та споживача отримувати його.

9) скласти графік відвантаження товару споживачам.

10) підрахувати кількість автотранспортних засобів, які потрібн для виконання завдання.

11) підрахувати бюджетні кошти, які Вам потрібні для виконання цього завдання.

Лекція 11. Логістика складування.

1. Ціль та завдання логістики складування.

Логістика складування - Warehouse Logistics охоплює управління визначенням кількості та місць вузлів складування на шляху задоволення потреб споживачів. Ціль логістики сладування – забезпечити наявність та доступність товару, що потребує споживач. Завдання логістики складування:

1. Володіти достовірною інформацією щодо можливостей виробництва.

2. Володіти достовірною інформацією щодо потреб споживчого ринку.

3. Концентрація оптимально необхідної кількості товару в місцях складування.

4. Перетворення виробничого асортименту товару у споживчий асортимент відповідно до попиту.

5. Забезпечити обслуговування споживачів.

6. Якісно складувати товар при оптимізованих затратах на складування.

7. Мінімізувати пакувальних витрат та повторне використання захисних упаковок.

8. Оптимізувати затрати праці на СГП.

9. Мінімізувати запаси товару.

10. Здійснити інтегрування з іншими субсистемами.

Логістика складування – складний процес, оскільки вимагає повної узгодженості функцій постачання запасами, переробки вантажу та фізичного розподілу замовлень. Практично логістика складування охоплює всі основні галузі, що розглядаються на мікрорівні. Умовно, логістичний процес на складах можна поділити на наступні складові:

1. Операції, що спрямовані на координацію роботи служби закупівлі.

2. Операції, що безпосередньо пов’язані з „обробкою” вантажів та оформленням документів.

3. Операції, що направлені на координацію роботи служби продажу.

Основне завдання логістики сладування – чіткість, якість та оперативність виконання всіх складських операцій задля уникнення затримок, котрі можуть призвести до «паралічу» всього логістичного ланцюга постачань.

Складування продукції необхідне в зв’язку з наявними коливаннями циклів виробництва, транспортування та споживання.

Склади різних типів можуть створюватися на початку, в середині і вкінці транспортних вантажопотоків чи виробничих процесів для тимчасового накопичування вантажів і своєчасного постачання виробництва матеріалами в потрібних кількостях. Воно дає змогу подолати часові, просторові, кількісні і якісні невідповідності між наявністю і потребою в матеріалах в процесі виробництва і споживання.

На складах виконуються операції складування вантажів внутрішньоскладські транспортні, навантажувальні, розвантажувальні, сортувальні, комплектувальні і проміжні перевантажувальні операції тощо.

Слід враховувати, що склади сприяють перетворенню вантажопотоків, змінюючи параметри партій вантажу, які приймають і видають, по величині, складу, фізичних характеристиках вхідних вантажів, часу відправлення транспортних партій тощо.

Сучасний склад являє собою велику технічну побудову, яка має свою визначену структуру і виконує різні функції. При цій багатогранності його параметрів, технологічних і об’ємно-планувальних рішень, конструкцій обладнання і характеристик номенклатури вантажів, які тут переробляються, склад відносять до складних систем. Одночасно він є тільки інтегрованою складовою частиною системи більш високого рівня – логічного ланцюга, який і формує основні, в тому числі й технічні, вимоги до складських систем, встановлює цілі і критерії їх оптимального функціонування, диктує умови при розробці системи складування. Тому проблема складування потребує не тільки індивідуального технологічного, але і визначеного логічного підходу, основаного на узгодженні особливостей вхідних і вихідних потоків з врахуванням внутрішніх факторів, які впливають на складську обробку вантажу.

Зберігання товарів в складському приміщенні.

В основному розрізняють три види складів (рис. 1):

• одиничного зберігання;

• лінійного розміщення;

• блочного розміщення.

Рис.1. Основні форми складування.

Виділяють три варіанти складування товару:

1) Розроблений по принципу розміщення об’єктів складування вздовж довгих боків приміщення.

2) Розміщення об’єктів складування вздовж довгих боків приміщення і вздовж лінії стовпів.

3) Розміщення об’єктів складування вздовж довгих боків приміщення і вздовж лінії стовпів з використанням складування товарів на піддонах і на першому та на другому рівнях.

Вибір варіанту складування залежить від цілей, які ставить перед собою керівництво фірми:

1) з метою максимізації вмістимості оптимальним є перший варіант;

2) з метою максимізації доступності товару слід звернути увагу на другий і третій варіанти;

3) з метою повної автоматизації переміщення товару в складі необхідно вибрати третій варіант.

Раціональне здійснення логістичного процесу на складі є запорукою його рентабельності. Тому при організації процесів логістики складування потрібно дотримуватись наступних принципів:

1. Проводити раціональне планування складу при виділенні робочих зон, що сприяє зниженню затрат та вдосконаленню процесу „обробки” вантажу.

2. Ефективно використовувати простір складу при розміщенні обладнання, що дозволяє підвищити потужність (пропускну спроможність) складу.

3. Використовувати універсальне обладнання, яке виконує різноманітні складські операції, що призводить до істотного скорочення парку підйомно-транспортних засобів.

4. Мінімізувати маршрути внутріскладського перевезення з метою скорочення експлуатаційних затрат та зростання пропускної спроможності складу.

5. Здійснювати уніфікацію партій відвантажень.

6. Максимально використовувати можливості інформаційної системи, що значним чином скорочує час та витрати, пов’язані з документооборотом та обміном інформацією.

Слід зазначити, що вибір раціональної системи логістики складування в ланцюгу постачань підприємства повинен здійснюватись в наступній послідовності:

1. Визначення місця складу у логістичному ланцюгу постачань.

2. Виділення функцій складу у логістичному ланцюгу постачань.

3. Визначення загальної спрямованості технічної оснащеності складської системи.

4. Вибір елементів кожної складської субсистеми.

5. Створення комбінацій обраних елементів усіх субсистем.

6. Здійснення попереднього вибору конкурентоспроможних варіантів з усіх технічно можливих.

7. Проведення оцінки кожного конкурентоспроможного варіанту.

8. Здійснення альтернативного вибору раціонального варіанту.

Система складування передбачає оптимальне розміщення товару на складі та раціональне управління його залишками. У процесі розробки системи складування необхідно враховувати всі взаємозв’язки та взаємозалежності між зовнішніми (вхідні та вихідні) та внутрішніми (суто складськими) матеріальними потоками.

Усвідомлюючи рівень капіталовкладень, що представлені в ланцюгу постачань, важливо, щоб управління залишками товарів в процесі руху як по «безстиковій трубі» здійснювалась раціонально та ефективно. Маючи точну інформацію про асортимент, кількість та місцезнаходження залишків товарів у постачальників та покупців, можна здійснювати прямі поставки від постачальників покупцям.

В логістичному ланцюгу постачань застосовують наступні основні моделі управління залишками:

1. Модель управління залишками на основі фіксованого розміру замовлення (FOQ – Fixed Order Quantity).

2. Модель управління залишками на сонові фіксованого періоду замовлення (FOP – Fixed Order Period).

3. Модель управління залишками з встановленою періодичністю поповнення товарних залишків до встановленого рівня.

4. Модель управління залишками під назвою „мінімум - максимум”.

Переміщення матеріаль­них потоків у логістич­них лан­ц­юж­ках не­можливе без кон­цен­трації у визна­че­них місцях необхідної кількості запасів (матеріаль­но-​технічних ре­сурсів, го­то­вої про­дукції, товарів тощо), для збе­ре­жен­ня яких ви­ко­ри­сто­ву­ють­ся різно­манітні скла­ди.

Необхідність зберігання різних видів запасів зумо­в­ле­на на­ступ­ним:

1) неспівпадінням у часі циклів ви­роб­ництва та спо­жи­ван­ня ба­гатьох видів про­дукції;

2) наявністю ши­ро­ко­го кола спо­жи­вачів, що мо­жуть зна­хо­ди­тись у різних регіонах;

3) ви­ко­ри­стан­ням у ви­роб­ництві ве­ли­кої но­мен­кла­ту­ри матеріа­льно-технічних ре­сурсів;

4) збільшен­ням мінімаль­них норм тран­зит­но­го відван­та­жен­ня, що при­зво­дить до зрос­тан­ня запасів засобів ви­роб­ництва;

5) впро­ва­д­жен­ням про­гре­сив­них форм об­слу­го­ву­ван­ня спожива­чів з боку по­ста­чаль­ни­ць­ко-​збу­то­вих організацій, що по­тре­бує по­стійної на­яв­ності на скла­дах ве­ли­кої но­мен­кла­ту­ри товарів;

6) підви­щен­ням техніко-​ор­ганізаційного рівня баз та складів і зни­женням на цій основі собівар­тості складсь­ких пе­ре­робок ван­та­жу, що ство­рює ре­альні мож­ли­вості для змен­шен­ня рівня складсь­ких націнок та підви­щен­ня при­ва­б­ли­вості складсь­кої форми зберігання ван­тажів.

Скла­ди є важ­ли­ви­ми еле­мен­та­ми тех­но­логічних про­цесів про­мислових підприємств, а для гур­то­вої та роздрібної торгівлі вони є ос­но­вою, тому скла­ди підприємств та організацій, що мають на ме­ті ви­пе­реджа­ти кон­ку­рентів, по­тре­бу­ють су­час­ної організації, су­часних тех­но­логій та кваліфіко­ва­них кадрів.

Скла­ди є аку­му­ля­то­ра­ми ре­зервів матеріаль­них ре­сурсів, що не­обхідні для згла­д­жу­ван­ня ко­ли­вань об'ємів їх по­ста­чан­ня та спо­живання, а також син­хронізації швид­ко­стей потоків товарів в сис­темах про­су­ван­ня від ви­роб­ни­ка до спо­жи­ва­ча або потоків матері­алів в тех­но­логічних ви­роб­ни­чих си­сте­мах.

2. Сфери логістичного використання складів.

Су­часні скла­ди - це складні технічні си­сте­ми, які скла­да­ють­ся із будівель, спо­руд, технічних засобів, що при­зна­чені для прийнят­тя, розміщення, зберігання, підго­тов­ки до спо­жи­ван­ня та видачі спо­жи­ва­чам матеріаль­но-​технічних ре­сурсів, об'єктів незавершено­го ви­роб­ництва, го­то­вої про­дукції, товарів.

Кла­сифікація складів:

1. За розмірами ко­рис­ної складсь­кої площі, складсь­ко­го об'єму, місткості:

- малі (до 5 тис. кв. м.; 30 тис. куб. м; до 1 тис. т.);

- серед­ні (від 5 до 10 тис. кв. м.; від 30 до 60 тис. куб. м.; від 1 до 6 тис. т.);

- великі (понад 10 тис. кв. м.; понад 60 тис. куб м.; понад 6 тис. т.).

2. За кон­струк­тив­ни­ми озна­ка­ми: за­криті (розміщені в окре­мих приміщен­нях); напівза­криті (навіси);відкриті (май­дан­чи­ки).

3. За характером ви­ко­ну­ва­них функцій: матеріальні (постачаль­ницькі) скла­ди; ви­роб­ничі (міжце­хові та внутрішньо­це­хові); збуто­ві;сор­ту­валь­но-​роз­подільчі; тран­зит­но-​пе­ре­ва­лочні; на­ко­пи­чу­вальні.

4. За фор­мою влас­ності: дер­жавні; ко­лек­тивні; при­ватні; спільні.

5. За фор­мою ко­ри­сту­ван­ня: індивіду­аль­но­го ко­ри­сту­ван­ня; спільно­го ко­ри­сту­ван­ня; за­галь­но­го ко­ри­сту­ван­ня.

6. За при­зна­чен­ням ван­тажів: скла­ди про­дукції ви­роб­ни­чо-​технічного при­зна­чен­ня; скла­ди товарів на­род­но­го спо­жи­ван­ня.

7. За сту­пе­нем механізації (ав­то­ма­ти­зації) ван­та­жо­пе­ре­роб­ки: неме­ханізовані; механізовані; ком­плекс­но-​ме­ханізовані; авто­матизовані; ав­то­ма­тичні.

8. За мож­ливістю до­став­ки та ви­во­зу ван­та­жу: при­станційні або пор­тові; при­рей­кові; гли­бинні (внутрішньоміські).

9. За видом та характером матеріаль­них цінно­стей, що збері­гаються на складі: універ­сальні; спеціалізовані; ву­зь­ко­спеціалізовані; комбіновані; неспеціалізовані; зміша­но­го зберігання.

Оскільки скла­ди ви­ко­ри­сто­ву­ють у різних сфе­рах логістики (по­ста­чан­ня, ви­роб­ничій, роз­подільчій), вони мають своє функціо­нальне при­зна­чен­ня та спеціалізацію.

Скла­ди логістики по­ста­чан­ня спеціалізу­ють­ся на зберіганні ма­теріаль­но-​технічних ре­сурсів (си­ро­ви­ни, матеріалів, напівфаб­ри­катів, ком­плек­ту­ю­чих виробів, устат­ку­ван­ня, за­пас­них ча­стин та інших ви­дів засобів та пред­метів праці) та ви­ко­ну­ють на­ступні функції:

- прий­ман­ня матеріаль­них цінно­стей з їх кількісною та якіс­ною перевіркою, облік і оформ­лен­ня необхідних до­ку­ментів;

- роз­ван­та­жен­ня ван­тажів, сор­ту­ван­ня, пе­ре­та­ру­ван­ня, пере­міщення і розміщення на скла­дах;

- зберігання ван­тажів;

- підго­тов­ка і ви­пуск матеріаль­но-​технічних ре­сурсів у вироб­ництво.

Скла­ди ви­роб­ни­чої логістики вхо­дять до скла­ду си­сте­ми виро­бництва та при­зна­чені для за­без­пе­чен­ня тех­но­логічних про­цесів. На цих скла­дах зберіга­ють­ся об'єкти неза­вер­ше­но­го ви­роб­ництва, при­бо­ри, інстру­мен­ти, за­пасні ча­сти­ни та ін.

Скла­ди роз­подільчої логістики при­зна­чені для підт­рим­ки без­перервності руху товарів зі сфери ви­роб­ництва у сферу споживан­ня. Вони мо­жуть на­ле­жа­ти як ви­роб­ни­кам (скла­ди го­то­вої продук­ції), так і підприємствам торгівлі (скла­ди гуртово-посеред­ницьких та тор­го­вих організацій).

Скла­ди го­то­вої про­дукції за­без­пе­чу­ють: прий­ман­ня від вироб­ничих підрозділів го­то­вої про­дукції та розміщення її на скла­дах; зберігання го­то­вої про­дукції; підго­тов­ку партій го­то­вої про­дукції до відван­та­жен­ня спо­жи­ва­чам (сор­ту­ван­ня, мар­ку­ван­ня, етикету­вання, роз­фа­сов­ка, ком­плек­ту­ван­ня, па­ку­ван­ня тощо); підго­тов­ку ван­тажів до відван­та­жен­ня спо­жи­ва­чам за но­мен­кла­ту­рою, асорти­ментом, кількістю і якістю з оформ­лен­ням відповідної документа­ції; на­ван­та­жен­ня го­то­вої про­дукції на транс­портні за­со­би.

Скла­ди гур­то­во-по­се­ред­ни­ць­ких організацій за­без­пе­чу­ють: кон­цен­трацію товарів на скла­дах; прий­ман­ня, роз­ван­та­жен­ня, перемі­щення, розміщення товарів на скла­дах; пе­ре­ком­плек­тацію, підбір това­рів в потрібному асор­ти­менті; фор­му­ван­ня товарів дрібними партіями та відван­та­жен­ня спо­жи­ва­чам; збе­ре­жен­ня ре­зерв­них партій товарів.

Скла­ди торгівлі, які зна­хо­дять­ся в місцях розміщення ви­роб­ництв (вихідні оптові бази)- от­ри­му­ють то­ва­ри від ви­роб­ни­чих підпри­ємств ве­ли­ки­ми партіями, ком­плек­ту­ють і відправ­ля­ють великі партії товарів спо­жи­ва­чам, що зна­хо­дять­ся в місцях спо­жи­ван­ня.

Скла­ди торгівель­них гур­то­вих баз, які розміщу­ють­ся в місцях спо­жи­ван­ня - от­ри­му­ють то­ва­ри, фор­му­ють ши­ро­кий торгівель­ний асор­ти­мент, по­ста­ча­ють то­ва­ри на роздрібні торгівельні підприємства.

3. Логістичний процес на складі.

Будь-​який склад об­роб­ляє три види матеріаль­них потоків: вхід­ний, вихідний та внутрішній. Наявність вхідного по­то­ку по­тре­бує роз­ван­та­жен­ня транс­пор­ту, перевірки кількості та якості ван­та­жу, що при­бу­ває. Вихідний потік зумо­в­лює необхідність перевірки кі­лькості та якості ван­та­жу, що відправ­ляється, на­ван­та­жен­ня транс­порту, внутрішній - необхідність переміщення ван­та­жу все­ре­дині скла­ду. Пе­ре­тво­рен­ня матеріаль­них потоків про­во­дить­ся шля­хом роз­фор­му­ван­ня одних ван­таж­них оди­ни­ць (ван­таж­на оди­ни­ця - деяка кількість ван­тажів, котру на­ван­та­жу­ють, транс­пор­ту­ють, роз­вантажують та зберігають як єдину масу) та фор­му­ван­ня інших. Це озна­чає необхідність роз­па­ку­ван­ня, ком­плек­тації нових ван­таж­них оди­ни­ць, їх па­ку­ван­ня та пе­ре­та­ру­ван­ня.

Таким чином складсь­ка логістика охоп­лює всі ос­новні функці­ональні сфери, що пов'язані з організацією руху матеріаль­них по­токів на мікрорівні.

Умов­но логістич­ний про­цес на скла­дах можна поділити на три скла­дові:

1) опе­рації, що спря­мо­вані на ко­ор­ди­націю ро­бо­ти зі служ­бою закупівель; здійснюється в хо­ді опе­рацій з по­ста­чан­ня за­па­са­ми та за­в­дя­ки кон­тро­лю за веден­ням по­ста­чання.

2) опе­рації, що без­по­се­ред­ньо пов'язані з пе­ре­роб­кою ван­тажів та оформ­лен­ням необхідних до­ку­ментів (роз­ван­та­жен­ня, внутрішньоскладсь­ке транс­пор­ту­ван­ня, скла­ду­ван­ня, ком­плек­тація або комісіону­ван­ня за­мо­в­лень, транс­пор­ту­ван­ня та екс­пе­ди­ру­ван­ня замо­влень, зби­ран­ня і до­став­ка по­рожніх то­ва­ро­носіїв, інфор­маційне об­слу­го­ву­ван­ня скла­ду);

3) опе­рації, що на­прав­лені на ко­ор­ди­націю ро­бо­ти зі служ­бою про­дажів.

Си­сте­ма скла­ду­ван­ня пе­ред­ба­чає оп­ти­мальне розміщення ван­тажу на складі і раціональне управління ним та включає такі складські підсистеми:

- скла­до­ва­на ван­таж­на оди­ни­ця;

- вид скла­ду­ван­ня ван­тажів (на підлозі, у бло­ках, на сте­ла­жах, конвеєрне скла­ду­ван­ня тощо);

- підси­сте­ма об­лад­нан­ня з об­слу­го­ву­ван­ня скла­ду;

- підси­сте­ма ком­плек­тації (комісіону­ван­ня) ван­тажів;

- підси­сте­ма управління переміщен­ням ван­та­жу;

- інфор­маційна підси­сте­ма;

- підси­сте­ма будівель і спо­руд (кон­струк­тивні особ­ли­вості бу­дівель і спо­руд).

Кожна підси­сте­ма в свою чергу скла­дається з ряду еле­ментів. При цьому кількість еле­ментів, що фор­му­ють ос­новні підси­сте­ми, може бути знач­ним, а їх спо­лу­чен­ня в різних комбінаціях збільшує ба­га­то­варіантність си­стем скла­ду­ван­ня.

Лекція 12. Логістика інформаційна.

1. Ціль та завдання інформаційної логістики.

Логістика інформаційна - Information Logistics управляє інформаційним потоком як елементом логістичної системи, функціонує у формі певної інформаційної системи, що умовно може бути представлена:

1. Забезпечуючою підсистемою, яка включає в себе наступні елементи:

1) технічне забезпечення – сукупність технічних засобів для опрацювання інформаційних потоків;

2) інформаційне забезпечення – сукупність різноманітних довідників, класифікаторів, кодифікаторів, каталогів, правил, засобів формалізації даних тощо;

3) математичне забезпечення (програмно-математичний комплекс) – сукупність методів вирішення функціональних задач.

2. Функціональною підсистемою, яка включає в себе наступні елементи:

1) планові задачі – створюються на адміністративному рівні управління та слугують для прийняття рішень стратегічного характеру;

2) виконавчі задачі – створюються на рівні адміністративного чи оперативного управління та слугують для роботи в реальному масштабі часу;

3) диспозитивні (диспозиційні) задачі – створюються на рівні управління сструктурної одиниці та слугують для забезпечення нормальної роботи логістичних систем.

Ціль логістики інформаційної – забезпечення логістичної системи підприємства повними, достовірними та оперативними даними для прийняття ефективних рішень. Завдання логістики інформаційної:

1. Збір даних та інформації.

2. Класифікація зібраних даних та інформації.

3. Адресна передача даних та інформації.

4. Оперативність щодо передачі даних та інформації

5. Обробка та передача інформації відповідно до поставілених завдань.

6. Здійснити інтегрування з іншими субсистемами.

Інформаційні системи відіграють важливу роль в логістиці підприємства. У міру розвитку та поширення логістичних систем, підприємства дедалі більше відчувають потребу в розвитку та впровадженні в практику логістичних інформаційних систем, котрі б давали змогу органічно поєднати в одне ціле всі логістичні субсистеми.

Інформаційна логістика організує потік даних, який супроводжує матеріальний потік, та є тією істотною ланкою для підприємства, яка пов'язує постачання, виробництво та збут. Основним завданням інформаційної логістики є розроблення оптимальних логістичних інформаційних систем та їх практичне впровадження із урахуванням особливостей постачання, виробництва та розподілу окремо визначених підприємств за допомогою методів моделювання.

Ефект, отриманий від діяльності інформаційної логістики, стимулює всіх учасників логістичного процесу підтримувати досягнутий рівень цього процесу, а також вкладати нові засоби в його оптимізацію.

2. Інформаційні логістичні системи та мережі.

Логістичні інформаційні системи поділяються на три групи:

• планові;

• диспозитивні (або диспетчерські);

• виконавчі (або оперативні).

Планові інформаційні системи. Ці системи створюються на адміністративному рівні керування і призначені для прийняття довгострокових стратегічних рішень. Серед завдань, що вирішуються, можуть бути такі:

• створення та оптимізація ланок логістичного ланцюга;

• керування умовно-постійними даними;

• загальне керування запасами;

• керування резервами тощо.

Диспозитивні інформаційні системи. Ці системи створюються на рівні керування складом або виробничим цехом і слугують для забезпечення усталеної роботи логістичної системи. Їх завдання:

• детальне керування запасами (складським розміщенням);

• розпорядження внутрішньоскладським (або внутрішньовиробничим) транспортуванням;

• відбір вантажів згідно із замовленнями та їх комплектація, облік вантажів, які відправляються, тощо.

Дата добавления: 2017-01-14