Отримати вантаж для перевезення. 2 страница

Виконавчі інформаційні системи. Створюються на рівні адміністративного або оперативного керування, дають змогу отримувати необхідну інформацію про рух вантажів у поточний момент та своєчасно й відповідно адміністративно впливати на управлінський об'єкт. Завдання пов'язані із:

• контролем матеріальних потоків;

• оперативним керуванням обслуговуванням виробництва;

• керуванням рухом тощо.

Найвищий рівень стандартизації досягається під час вирішення завдань у планових інформаційних системах, саме це дає змогу з найменшими труднощами адаптувати тут стандартне програмне забезпечення.

У диспозитивних інформаційних системах нижча можливість пристосувати стандартні пакети програм. Це викликано деякими причинами, а саме:

• виробничий процес на підприємствах складається стихійно, впродовж тривалого часу та його важко істотно змінити в бік стандартизації;

• структура даних, які обробляються, істотно розрізняється у різних користувачів.

У виконавчих інформаційних системах на оперативному рівні керування застосовують, як правило, індивідуальне програмне забезпечення.

Будова логістичної інформаційної системи характеризується такими складовими:

• структуризація мереж;

• ієрархічна побудова;

• зростання автоматизації та комп'ютерна підтримка створення банку даних;

• все ширше застосування стандартних програм для ЕОМ, можливі три топології мереж:

- структура зірки – всі учасники звертаються до центральної ЕОМ;

- кільцева структура – кожен учасник пов'язаний із двома сусідами;

- U-подібна структура – кожен учасник сполучений як із центральною системою, так і з кожним учасником процесу інформаційного транспортування.

Інформаційні логістичні мережі розподілені на рівні контролю процесів виробництва. На найвищому рівні – функціональному – за допомогою інструментальних засобів для збору та передавання даних забезпечуються базовою інформацією автономні підсистеми, що відповідають за виробництво, складування та перевезення.

На наступному рівні організується контроль обладнання систем матеріально-технічного постачання та шляхом комбінування окремих елементів, що утворюють автономні підсистеми, досягається максимальна можливість керування елементами системи загалом.

На найвищому рівні виробництва автономні підсистеми об'єднуються у всеохопну інформаційну мережу.

Роль таких інформаційних мереж полягає в інтеграції методів менеджменту та нових технологій автоматизації та комп'ютеризації, а це гарантує підприємствам підвищення продуктивності систем матеріально-технічного забезпечення, основаного на автоматизованих інформаційних системах.

3. Принципи інформаційної логістики підприємства.

Інформація стає логістичним виробничим фактором. Завдяки їй може скоротитися складування (краще керування запасами, погодженість дій постачальника і споживача, заміна складування готової продукції складуванням напівфабрикатів і сировини). Завдяки інформації вдається також прискорити транспортування (погодженість усіх ланок транспортного ланцюжка). Брак своєчасної інформації викликає нагромадження матеріалу, оскільки непевність споживача, як і непевність постачальника, звичайно викликає бажання підстрахуватися.

Визначеного підвищення ефективності можна досягти і за допомогою локальних обчислювальних систем, але прозорість і гнучкість значно зростають лише в результаті застосування інтегрованих інформаційних і управлінських систем, що “переступають” межі між підрозділами підприємства.

Інтеграція інформаційних процесів означає, що будь-яка інформація готується і записується в базу даних тільки один раз, причому вона може використовуватися для різних цілей. Інформаційні процеси взаємопов'язані і взаємодіють за посередництвом єдиної бази даних. Тому зміст і структуру всієї бази даних треба проектувати разом з урахуванням вимог всіх інформаційних систем підприємства та принципів їх використання.

Принцип використання апаратних і програмних модулів. Під апаратним модулем розуміють уніфікований функціональний вузол радіоелектронної апаратури, виконаний у вигляді самостійного виробу. Модулем програмного забезпечення можна вважати уніфікований, деякою мірою самостійний, програмний елемент, що виконує визначену функцію в загальному програмному забезпеченні. Дотримання принципу використання програмних і апаратних модулів дасть змогу:

− забезпечити сумісність обчислювальної техніки і програмного забезпечення на різних рівнях керування;

− підвищити ефективність функціонування логістичних інформаційних систем;

− знизити їхню вартість;

− прискорити їхню побудову.

Принцип можливості поетапного створення системи. Логістичні інформаційні системи, побудовані на базі ЕОМ, як і інші автоматизовані системи керування, є системами, що постійно розвиваються. Це означає, що під час їхнього проектування необхідно передбачити можливість постійного збільшення кількості об'єктів автоматизації, можливість розширення складу реалізованих інформаційною системою функцій і кількості розв'язуваних задач. При цьому варто мати визначення етапів створення системи, тобто вибір першочергових задач істотно впливає на подальший розвиток логістичної інформаційної системи і на ефективність ее функціонування.

Принцип чіткого встановлення місць стику. “У місцях стику матеріальний і інформаційний потік переходить через межі правочинності і відповідальності окремих підрозділів підприємства чи через межі самостійних організацій. Забезпечення плавного подолання місць стику є одним з важливих завдань логістики”.

Принцип гнучкості системи з погляду специфічних вимог конкретного застосування.

Принцип прийнятності системи для користувача діалогу “людина – машина”.

Лекція 13. Логістика фінансів та персоналу

1. Ціль, завдання та класифікація логістики фінансів.

Основним завданням фінансового обслуговування матеріальних потоків в логістиці є забезпечення їх руху фінансовими ресурсами в необхідних обсягах, в потрібні терміни, і з використанням оптимальних джерел фінансування.

Логістика фінансів – це спрямований рух фінансових засобів, необхідних для забезпечення ефективного руху визначеного матеріального потоку, які циркулюють як в логістичній системі, так і за її межами (за умови їх прив'язки до цієї системи).

Таким чином, фінансові потоки основним чином забезпечують рух матеріальних потоків і тільки в окремих випадках виступають як самостійні суб'єкти товароруху. Специфіка фінансових потоків полягає, в першу чергу, у потребі обслуговувати процес переміщення в просторі і часі відповідного матеріального потоку.

Фінансова логістика – це окремий напрям логістики, що розглядає управління фінансовими потоками, з позиції бізнесу фінансова логістика – спосіб управління фінансовими потоками, що дає змогу забезпечити фінансову прибутковість підприємства та збільшити його ринкову вартість.

Класифікація завдань фінансової логістики повинна враховувати, окрім особливостей логістики, також вплив фінансового маркетингу та фінансового менеджменту.

Завдання, які вирішуються фінансової логістикою, доцільно розподілити за ступенем їх важливості на три групи: головні (або глобальні), загальні та приватні.

Управління системою фінансової логістики на підприємстві сприяє створенню самоналагоджувальної системи діяльності підприємства в сучасних умовах ринкового середовища, здатної оптимізувати господарські процеси, своєчасно виявляти відхилення, що виникають, і розробляти заходи щодо їхньої ліквідації.

Класифікацію фінансових потоків в логістиці здійснюють за наступними ознаками:

1) По відношенню до логістичної системи:

- зовнішні фінансові потоки, які існують поза межами логістичної системи, що розглядається;

- внутрішні потоки, які існують всередині логістичної системи і видозмінюються відповідно до змін матеріальних потоків.

2) По напрямку руху:

- вхідні – ті, які надходять в середину досліджуваної логістичної системи з-поза її меж;

- вихідні – ті, які виникають в середині досліджуваної логістичної системи і продовжують свій рух поза її межами.

3) По призначенню:

- фінансові потоки пов'язані із закупівлею товарів;

- інвестиційні фінансові потоки;

- фінансові потоки, пов'язані із відтворенням робочої сили;

- фінансові потоки, пов'язані з формуванням матеріальних затрат в процесі виробництва;

- фінансові потоки, які виникають в процесі продажу товарів.

4) В залежності від форм розрахунків:

- грошові фінансові потоки – відображають рух готівкових грошей в національній чи іноземних валютах;

- інформаційно-фінансові потоки – обумовлені рухом безготівкових фінансових засобів;

- обліково-фінансові потоки – виникають в процесі виробництва товарів та послуг і пов'язані з обліком виробничих затрат.

5) По видах господарських зв 'язків:

- горизонтальні фінансові потоки – коли рух фінансових засобів здійснюється між рівноправними суб'єктами підприємницької діяльності;

- вертикальні фінансові потоки – ті, які протікають між дочірніми та материнськими компаніями.

2. Конкурентні економічні потоки та їх логістизація.

В процесі управління матеріальними та пов'язаними із ними потоками часто виникає необхідність більш ширшого розгляду даних процесів, можливо в масштабах не тільки однієї логістичної системи, а й усієї економіки. З цієї точки зору в умовах ринкового середовища на основі сукупних матеріальних та пов'язаних із ними інформаційних та фінансових потоків формуються економічні потоки.

Економічні потоки найчастіше є конкурентними потоками товарів і послуг, які формуються під дією п'яти конкурентних сил, виділених М.Портером. З цієї позиції конкурентними можна назвати наступні потоки товарів і послуг:

1) потоки аналогічних товарів і послуг, які можуть бути вироблені конкурентами;

2) потоки товарів і послуг - замінників (субститутів), які можуть конкурувати між собою;

3) потоки матеріально-технічних ресурсів за доступ до яких конкурують виробники;

4) потоки конкуруючого платоспроможного попиту споживачів на ринку товарів і послуг;

5) потоки конкуруючої пропозиції товарів і послуг на сформованому ринку.

Логістична організація економічних потоків даного типу сприяє нейтралізації негативного конкурентного впливу, підвищуючи, тим самим, позитивний потенціал конкуренції в цілому.

Логістизація конкурентних економічних потоків являє собою постійний пошук компромісів між учасниками логістичних ланцюгів в питаннях затрат і результатів кожного економічного потоку.

Вона проявляється у чотирьох основних формах:

1) узгодження економічних інтересів учасників логістичних ланцюгів (каналів), по яких здійснюється рух економічних потоків;

2) встановлення економічних компромісів в логістичних системах, що створюються для оптимізації раціональних економічних потоків;

3) інтеграція зусиль всіх учасників логістичних систем для досягнення загальносистемних цілей;

4) кооперація ресурсів організаційно і економічно самостійних суб'єктів ринку для найбільш ефективного їх використання в економічних потоках.

Проте, не зважаючи на помітну інтеграційну спрямованість логістики, вона не скасовує конкуренцію взагалі, а лише звужує поле недобросовісної конкуренції і переносить конкурентну боротьбу за межі логістичної системи. При цьому основними типами поведінки учасників логістичних ланцюгів (каналів), по яких здійснюється рух конкурентних економічних потоків, є:

- кооперативна поведінка, яка заснована на узгоджені економічних інтересів, коли загальносистемні вигоди переважають над егоїстичними намірами учасників;

- адаптивна поведінка, яка передбачає постійний пошук компромісів між учасниками на основі їх взаємного прилаштування один до одного;

- корпоративна поведінка, яка передбачає добровільне делегування учасниками частини своїх повноважень для отримання більшого загальносистемного ефекту;

- агресивна поведінка, коли відбувається примусове поглинання учасників однією із фірм, яка домінує на ринку товарів або факторів виробництва.

3. Ціль, завдання та класифікація логістики персоналу.

Глобальні зміни світу вимагають удосконалення глобального управління, управління країнами, підприємствами та їх ресурсами. Це стосується, зокрема, удосконалення методів та інструментів управління таким важливим ресурсом підприємств, як персонал.

Основні причини зміни глобального управління:

1) зміни у діяльності міжнародних організацій;

2) міграція робочої сили, зумовлена міжнародним поділом праці, диференціацією товару, робоча сила в різних країнах та регіонах;

3) зростання та удосконалення ризиків, необхідність їх врахування;

4) нові завдання інколи перевищують можливості організацій;

5) необхідність врахування наслідків недавньої економічної кризи;

6) необхідність врахування зовнішніх економічних чинників функціонування підприємств;

7) дефіцит висококваліфікованих кадрів.

Комплексне забезпечення розвитку персоналу повинно бути забезпечене на основі таких чинників:

– оснащення відповідною інформаційно-комп’ютерною технікою та системою зв’язку для оптимізації діяльності ринкової та інноваційної інфраструктури;

– реалізація наявних переваг вітчизняної кваліфікованої стосовно дешевої робочої сили, власних природних ресурсів, розміщення виробництва та ефекту масштабу; зупинення відтоку висококваліфікованих людських ресурсів за кордон;

– використання всіх переваг людського капіталу для вітчизняної економіки;

– об’єктивне оцінювання ринкового виробничо-збутового потенціалу інновацій;

– комплексне оцінювання рівня та складових потенціалу інноваційного розвитку об’єкта впровадження, забезпечення оптимального співвідношення складових з метою отримання синергічного ефекту;

– аналізування та зменшення ризиків під час вибору партнерів для ділового співробітництва під час реалізації різних проектів.

Конкурентоспроможність компанії, успішна реалізація та використання на ринку її сильних сторін залежить значною мірою від можливостей персоналу, його переваг, які виявляються у двох основних аспектах:

– висока кваліфікація кадрів (надійні високопродуктивні працівники та менеджери ключових напрямків; передові знання та інтелектуальний капітал; видатні підприємницькі та управлінські ноу-хау; стремління до знань та удосконалення; висока мотивація персоналу, достатні стимули для напруженої, якісної трудової діяльності);

– навики та досвід персоналу, які забезпечують зниження собівартості продукції на основі технологічних інновацій, використання ринкових переваг, електронної комерції, інформаційного, комп’ютерного та програмного забезпечення, неповторного стилю реклами та просування товарів (послуг) на ринок, використання традицій першокласного обслуговування, досвіду роздрібної торгівлі, зниження рівня браку.

Необхідно відмітити сучасні тенденції у розвитку персоналу, які мають вплив на логістичні витрати вітчизняних підприємств:

– незначне зростання витрат на оплату праці топ-менеджерів та помітніше зростання витрат на оплату праці менеджерів середньої ланки;

– недостатні витрати на планування кар’єри персоналу порівняно із підприємствами розвинених країн;

– зменшується негативний вплив окремих соціальних, соціально-технологічних та екологічних чинників на діяльність працівників;

– офіс формату “місце для ефективних зустрічей” сприяє підвищенню корпоративної культури, рівня довіри фірми до працівників, ефективної співпраці та взаємодії співробітників між собою, відповідальності за рівень виконання спільної роботи.

4. Оптимізація витрат та ефективність вирішення логістичних проблем розвитку персоналу.

Оптимізація витрат на розвиток персоналу повинна включати такі напрямки:

– встановлення об’єктивно необхідної чисельності усіх категорій працівників;

– встановлення верхньої межі витрат при залученні та використанні інтелектуального капіталу;

– зростання ефективності витрат на залучення високопрофесійних менеджерів та інших категорій працівників;

– зростання ефективності витрат на залучення та використання персоналу у виробничо-господарській діяльності за умови забезпечення високих якісних характеристик персоналу;

– підвищення об’єктивності оцінювання діяльності працівників для ефективної мотивації їх розвитку, ефективності та продуктивності персоналу;

– ефективний контроль витрат на розвиток персоналу;

– дієва мотивація розвитку персоналу (матеріальне та нематеріальне стимулювання, надання соціальних пакетів, участь у прибутках та власності), посилення ролі нематеріальної мотивації;

– впровадження нових сучасних методів праці та розвитку персоналу на основі ефективних оргструктур управління, методів роботи та взаємодії працівників, гнучких графіків, ефективної групової співпраці;

– застосування світового досвіду та сучасних концепцій менеджменту для ефективного розвитку персоналу на підприємстві;

– впровадження інформаційних технологій та програмних продуктів для залучення, обміну, оцінювання ефективності розвитку та навчання персоналу, планування їх кар’єрного зростання у виробничо-господарській діяльності.

Ефективність вирішення логістичних проблем розвитку персоналу залежатиме від таких чинників:

– врахування глобалістичних та інтеграційних процесів на ринку праці, які впливають на розвиток персоналу;

– врахування кризових явищ та демографічної ситуації всередині країни, зменшення відсотка висококваліфікованого персоналу, зменшення відтоку людського капіталу за кордон в умовах дефіциту висококваліфікованих кадрів;

– використання переваг людського капіталу на підприємстві, кваліфікованих та порівняно дешевих за оплатою праці працівників;

– використання ефекту розвитку та навчання персоналу, забезпечення необхідних коштів для розвитку персоналу на основі оптимального розміщення людських ресурсів та їх мотивації;

– ефективне оцінювання та контроль розвитку персоналу.

Ефективна оцінка результатів вирішення логістичних проблем розвитку персоналу та контроль над ними необхідний для правильного розміщення та використання ресурсів підприємства.

Завдання контролю за витратами на розвиток персоналу полягають у відслідковуванні відповідності фактичних результатів роботи з розвитку персоналу запланованим, виявлення сприятливих можливостей для зростання продуктивності та ефективності підприємства через використання людського капіталу.

Витрати на розвиток персоналу слід розглядати як частку загальних витрат у зв’язку із рівнем виконання запитів споживачів, конкретних замовників договорів та контрактів.

При цьому співвідношення ключових економічних показників, які мають якісний чи функціональний характер, ґрунтуються на внутрішніх показниках підприємства. Наприклад, якісний показник “нормативів досконалого замовлення”, який відображає рівень задоволення потреб та запитів споживачів, включатиме необхідні витрати на навчання та розвиток персоналу, пов’язані з кваліфікованішим виконанням замовлення. У фірм, які здійснюють всеохопну та комплексну оцінку результатів, загальний рівень продуктивності зростає на 14–22 % вище ніж у інших фірм.

Американські учені розробили конкретні показники логістичної продуктивності та логістичних витрат, які включають витрати на заробітну плату та якісне виконання працівниками своїх обов’язків на основі підвищення кваліфікації, навчання та розвитку персоналу.

Лекція 14. Логістика сервісу.

1. Поняття, предмет та об’єкт логістики сервісу.

Логістичний сервіс – це сукупність нематеріальних логістичних операцій, які забезпечують максимальне задоволення попиту споживачів у процесі управління матеріальними і інформаційними потоками, найбільш оптимальним, з точки зору витрат, способом. Іншими словами, логістичний сервіс являє собою управління потоками послуг.

Природа логістичної діяльності передбачає можливість надання споживачу матеріального потоку різноманітних логістичних послуг. Логістичний сервіс нерозривно пов'язаний з процесом розподілу і представляє собою комплекс послуг, що надаються в процесі постачання товарів.

Предметом логістичного сервісу є певний комплекс (набір) відповідних послуг.

Об'єктом логістичного сервісу є різні споживачі матеріального потоку: виробничі підприємства, різні розподільні центри і кінцеві споживачі. Здійснюється логістичний сервіс або самим підприємством-виробником, або деяким окремим самостійним підприємством, яке бере участь у виробничо-збутовому процесі і спеціалізується в області сервісного обслуговування матеріальних потоків. Тому в якості об'єктів діяльності підприємств виділяються:

1) продукція як сукупність продуктів промислового і непромислового призначення, послуг різних підприємств та іншої економічної діяльності (ремонтних робіт, будівництва, транспорту, зв'язку тощо), що оцінюється у вартісному або натуральному вимірі,

2) сервісне обслуговування продукції (або матеріальних потоків).

Сервісне обслуговування продукції являє собою сукупність функцій і видів діяльності всіх підсистем підприємства, що забезпечують зв'язок "підприємство-споживач» у розрізі кожного матеріального та інформаційного потоку за показниками номенклатури, якості, кількості, ціни, місця і часу продукції, що поставляється у відповідності до вимог ринку. У якості видів сервісного обслуговування виділяються:

1) сервіс задоволення споживчого попиту, що представляє собою комплексну характеристику рівня обслуговування споживачів, визначається наступними показниками: час, частота, готовність, безвідмовність і якість поставок, готовність забезпечення комплектності і проведення вантажно-розвантажувальних робіт, метод замовлення. На відміну від всіх нижчеперелічених показників є загальним для всіх підсистем підприємства.

2) сервіс надання послуг виробничого призначення охоплює сукупність запропонованих видів сервісного обслуговування продукції, що випускається, тобто набір послуг, що надаються споживачеві з моменту укладення договору на покупку до моменту поставок продукції.

3) сервіс післяпродажного облуговування включає сукупність наданих послуг, необхідних для забезпечення ефективного функціонування продукції в існуючих економічних умовах протягом всього передбаченого життєвого циклу продукції. Сервіс післяпродажного обслуговування здійснюється як до, так і після продажу продукції і включає наступні основні заходи:

- визначення вимог до післяпродажного обслуговування продукції на стадії його розробки спільно зі споживачем;

- визначення послуг, що надаються споживачеві після продажу продукції;

- встановлення порядку післяпродажного обслуговування продукції в процесі обговорення умов її постачання;

- підготовка кадрового складу для проведення експлуатаційних і ремонтних робіт, підготовка і випуск необхідної технічної документації;

- організація забезпечення запасними частинами та інструментами, необхідними для здійснення післяпродажного обслуговування;

- управління обслуговування продукції;

- підготовка необхідної інфраструктури для забезпечення післяпродажного обслуговування;

- розробка системи заміни продукції на її сучасні модифікації і утилізації старої продукції.

4) Сервіс інформаційного обслуговування характеризується сукупністю інформації, наданої споживачеві про продукцію та її обслуговуванні, методів і принципів, а також технічних засобів, використовуваних для обробки і передачі інформації.

5) Сервіс фінансово-кредитного обслуговування являє собою сукупність різноманітних варіантів оплати продукції, систему знижок і пільг, що надається споживачам. Тут необхідно розглядати різні форми кредиту: а) залежно від позиченої вартості (товарна, грошова і змішання), б) в залежності від того, хто є кредитором: банківська, комерційна, державна, міжнародна, громадянська, виробнича, споживча структура, в) в окремих випадках необхідно розглядати такі форми кредиту (пряма, непряма, явна, прихована, стара, нова, основна, додаткова, розвитку, нерозвитку та ін.)

Споживач при виборі постачальника бере до уваги можливості останнього в області логістичного сервісу, тобто на конкурентоспроможність постачальника впливає асортимент і якість пропонованих ним послуг. З іншого боку, розширення сфери послуг пов'язане з додатковими витратами.

Широка номенклатура логістичних послуг і значний діапазон, в якому може змінюватися їх якість, вплив послуг на конкурентоспроможність фірми і величину витрат, а також ряд інших факторів підкреслюють необхідність для фірми мати точно визначену стратегію в області логістичного обслуговування споживачів.

Послуга в узагальненому розумінні - це деяка дія, що приносить користь споживачу. Послуга як продукт праці має споживчу вартість, і це визначає її товарний характер, який виражається в здатності бути реалізованою споживачами як своєрідний товар. Ця риса споріднює послуги з матеріальним товаром. При цьому вартість сервісних послуг іноді може перевершувати витрати безпосередньо на виробництво продукції.

Робота з надання послуг, тобто із задоволення будь-чиїх потреб, називається сервісом. Сервіс нерозривно пов’язаний з розподілом і є комплексом послуг, які надаються в процесі замовлення, купівлі, постачання і подальшого обслуговування продукції.

Виходячи з цього логістичний сервіс може бути реалізова ний тільки в сферах розподілу і обігу, він є певною сукупністю послуг, які надаються в процесі безпосереднього постачання товарів споживачам, що є завершальним етапом просування матеріального потоку логістичними ланцюгами.

Логістичне сервісне обслуговування споживачів може здійснюватися як самим виробником, так і торгово-посередницькою структурою, а також спеціалізованими транспортно-експедиційними фірмами. Це залежить від виду логістичної системи, рівня вимог споживачів і стратегії постачальника (виробника, торгового посередника).

Виходячи на ринок логістичних послуг, продуценти повинні враховувати основні характеристики даної товарної категорії, які визначають умови і параметри логістичної діяльності. Такими характеристиками є:

- неможливість відчути послуги “на дотик”. Виявляється в складності специфікації послуг сервісною фірмою, а також у складності їх оцінки покупцем;

- невіддільність від джерела. Логістичні покупки як форма діяльності невіддільні від свого джерела на відміну від матеріального товару, який може існувати належно від присутності або відсутності його джерела (продуцента);

- мінливість якості. Якість логістичних послуг виявляє тенденцію до коливань залежно від ступеня досконалості логістичної системи, вимог клієнтів, впливу багатьох випадкових факторів;

- адресність послуг. Логістичні послуги надаються замовнику безпосередньо. Це відрізняє їх від товару в матеріальному вигляді, який випускається, орієнтуючись, як правило, не на конкретного споживача, а на загальний попит цільового ринку;

- унікальність для одержувача. Кожна логістична послуга, яка надається, унікальна для одержувача. Інша подібна послуга буде відрізнятися від попередньої за своїми параметрами, термінами, якістю, умовами виробництва і споживання;

Дата добавления: 2017-01-14