Найважливіші причини вступу до групи

Причини вступу до групи	Характеристика причини вступу до групи
Належність	Незважаючи на те, що потреба в належності широко визнається, більшість формальних організацій свідомо позбавляють людей можливостей соціальних контактів. Тому більшість людей змушена звертатися до неформальних організацій, щоб ці контакти знайти
Допомога	В ідеальному варіанті в підлеглих має бути можливість не соромлячись звертатися до свого безпосереднього начальства за порадою або для обговорення своїх проблем. Якщо цього не відбувається, то начальнику слід уважно розібратися у своїх взаємовідносинах з підлеглими. Правильно це чи ні, але багатьом людям не подобається звертатися за допомогою до начальства. У цих випадках люди часто вважають за краще звертатися за допомогою до своїх колег. Отримання допомоги від колеги корисне обом: і тому, хто отримав її, і тому, хто її надав. Той, хто надає її, здобуває престиж і самоповагу, а той, хто отримує – необхідне керівництво до дії
Захист	Усвідомлена потреба в захисті продовжує залишатися важливою причиною вступу людей до тих чи інших груп. Усередині організації неформальні організації створюються для захисту інтересів від колег або від начальства. Іноді керівники також створюють неформальні організації з метою захисту своєї зони від вторгнення інших підрозділів організації. Проблеми неформальних організацій також свідчать про потребу в інтеграції цілей підрозділу і напряму зусиль на благо організації в цілому
Спілкування	Люди бажають знати, що відбувається навколо них, особливо, якщо це стосується їхньої роботи. І все ж таки в багатьох формальних організаціях система внутрішніх контактів досить слабка, а іноді керівництво свідомо приховує від своїхпідлеглих певну інформацію. Тому однією з важливих причин належності до неформальної організації є доступ до неформального каналу надходження інформації – чуток. Це може задовольнити потреби окремої особистості у психологічному захисті та належності, а також забезпечити їй швидший доступ до потрібної для роботи інформації
Тісне спілкування і симпатія	Люди часто приєднуються до неформальних груп лише для того, щоб бути ближче до тих, кому вони симпатизують.Відомо, що люди скоріше схильні встановлювати тісніші взаємовідносини з іншими людьми, які перебувають поряд з ними, ніж з тими, хто від них на відстані кількох метрів

2. Назвіть причини й умови формування груп в організації.

4. Чим відрізняється формальна група від неформальної?

5. Що спонукає людей об’єднуватись у неформальні групи?

6. Чи є формальні групи для менеджера важливішими, ніж неформальні? Поясність чому.

7. У чому полягає користь команд для організації? З якою метою в організації створюються комітети?

8. Який існує взаємозв’язок між формальними групами, неформальними групами та ефективністю їх роботи?

9. Як впливає композиція групи на ефективність її роботи?

1. Що, на вашу думку, є головнішим при формуванні групи: організаційний чи особистий чинник? Поясніть вашу точку зору.

2. Розгляньте групу, членом якої ви є. Чому ця група сформувалась і чому продовжує існувати? Проаналізуйте зв’язок між можливістю досягнення цілей групи та індивідуальними характеристиками її членів.

Минав другий рік повстання проти Ноттінгемського шерифа. Була весна. Робін Гуд вирішив прогулятися в Шервудському лісі. Він ішов і обмірковував свій успіх, стан своїх сил.

Повстання проти шерифа розпочалося з особистого протистояння, зародившись з конфлікту між Робіном і шерифом з його адміністрацією. Однак, виступивши проти шерифа один на один, Робін навряд чи міг досягти успіху. Саме тому він почав шукати спільників, людей скривджених та з загостреним відчуттям несправедливості. Пізніше він почав приймати всіх, хто до нього приєднувався, ставлячи при цьому лише кілька питань та вимагаючи лише одного – бажання служити. Сила, як він був впевнений, полягає в кількості. Перший рік минув під знаком перетворення групи людей у дисципліновану команду, яку об’єднувало вороже ставлення до шерифа та бажання жити поза законом. Команда була організована дуже просто. Робін мав усю владу, приймаючи всі важливі рішення. Окремі повноваження він делегував своїм лейтенантам.

Вілл Скарлет відповідав за розвідку. Його основним завданням було перетворитися на тінь шерифа та його людей з тим, щоб випереджати кожний їх наступний крок. Він також збирав інформацію про пересування багатих купців і збирачів податків. Маленький Джон повинен був підтримувати дисципліну серед повстанців і забезпечувати відповідність навиків людей вимогам їх професій. Шерлок відповідав за фінанси. Він конвертував здобич у гроші, ділив її між співучасниками та знаходив надійні місця для переховування спільних коштів, що залишалися. І, нарешті, Мук, син Міллера, мав надзвичайно складне завдання – забезпечувати всім необхідним постійно зростаючу команду «лісових жителів».

Збільшення команди завжди задовольняло Робіна, але водночас було і причиною його стурбованості. Слава про його «лісових жителів» швидко поширювалась, нові рекрути вливалися в організацію з усіх куточків Англії. У міру зростання команди їх маленьке лісове сховище перетворювалося на великий військовий табір. Між рейдами люди байдикували, граючи в ігри та нічого не роблячи. Моральний дух підупадав, все важче було підтримувати дисципліну. «Чому?» – задавався питанням Робін і сам собі відповідав: «Я не знаю і половини людей, якими я зараз управляю».

Дайте відповіді на такі запитання до кейсу:

1. Визначте групи, які сформувалися серед «лісових жителів». Які з них можна назвати формальними, а які неформальними? На підставі яких ознак?

2. Які причини спонукали людей приєднуватися до «лісових жителів» і на основі яких чинників формувалися групи всередині загону Робін Гуда?

3. Чи можна назвати ефективною роботу групи «лісових жителів» та окремих підгруп усередині неї? У чому можуть полягати загрози ефективності діяльності цих груп?

4. Які ви бачите перспективи розвитку груп, про які йде мова в кейсі?

У 1991 р., коли підприємництво почало розвиватися в країні стрімкими темпами, двоє давніх знайомих – Лідія Смірнова та Олег Трофімов – вирішили заснувати фірму ТОВ «Еліс». Лідії, яка до цього часу працювала в науковому інституті, що займався проблемами інформатизації, було 45 років, а Олегу, який вийшов на пенсію з військової служби, – 56. На думку засновників, фірма повинна була займатися всіма видами діяльності, дозволеними законодавством, бо ніяких специфічних знань чи «ноу-хау» вони самі не мали.

Оскільки двох засновників для ТОВ було малувато, то Олег і Лідія вирішили залучити своїх знайомих, які засиділися без діла та заробітної плати в державних установах чи не мали чим зайнятися на заслуженій пенсії.

Лідія привела з наукового інституту, де до цього працювала, «технарів» – комп’ютерщиків Василя, Івана та Аліну, а також господарника Олексія, який крім роботи в інституті на один строк обирався депутатом міської ради. Олексій та Василь увійшли до складу засновників та отримали посади заступника директора, яким стала Лідія. Крім цього, Лідія запросила в засновники свою сусідку по будинку науковця Ольгу, яка теж бажала заробити, а крім цього, була депутатом районної ради.

Надалі людей у фірму продовжували набирати серед знайомих, керуючись при цьому не їх уміннями та здібностями, а підбираючи посади та обов’язки для людей, яким більше нікуди було подітися.

Так, у фірмі з’явилася давня подруга Лідії Олена, яка нічого особливого робити не вміла, тому їй доручили керувати жінками-надомницями, які виробляли для фірми прикраси, які потім Олена здавала до художніх салонів.

Олег, який обіймав посаду президента фірми, теж набрав цілий штат своїх знайомих – колишніх військових, які займалися комерцією, тобто продавали та купували все, що потрапляло під руку.

Комп’ютерщики теж запросили у фірму кількох своїх знайомих.

Фірма наймала в центрі міста приміщення, яке мало вигляд «американського офісу»: одна велика кімната за допомогою меблів була розподілена на кілька відділень, і тільки спільний кабінет директора Лідії та президента Олега був відділений від решти скляною перегородкою, через яку було все видно й чути.

Таким чином, уся фірма жила однією спільною «родиною», навіть нових людей намагалися набирати, погодивши це спершу в неформальній обстановці з рештою співробітників фірми. Формально, в організації не було структурних відділень, адже на початку всі займалися всім підряд і допомагали один одному. Але поступово виокремився бізнес-центр комп’ютерщиків, які займалися збором комерційної інформації, її введенням у базу даних і продажем цієї бази даних; апотім комерційне відділення, виробництво прикрас. Об’єднали цих людей спершу спільні робочі обов’язки, але поступово вони почали спілкуватися дедалі більше між собою, разом обідали та вечеряли, разом і обговорювали стан справ на інших напрямах діяльності фірми та те, що відбувається в кабінеті керівництва. При чому якщо бізнес-центр часто запрошував до себе Лідію, яка привела їх усіх у фірму, то з Олегом крім роботи вони взагалі не спілкувалися. Олег, у свою чергу, спілкувався виключно зі своїми знайомими з комерційного відділення, а бізнес-центром намагався керувати через Лідію.

Поки справи на всіх напрямах діяльності фірми йшли порівняно непогано, конфліктів не виникало. Усі заробляли гроші, які надходили на один спільний рахунок, і всі отримували велику заробітну плату.

Але поступово акценти в інвестиційній політиці фірми почали зміщуватися в бік комерції. Фірма розпочала будувати магазин, після відкриття якого в структурі комерційного відділення виокремилася роздрібна торгівля, куди прийшли працювати зовсім випадкові люди. Це стало причиною антагонізму між ними та іншими працівниками фірми, насамперед бізнес-центру, якому тепер не давали грошей на купівлю нової техніки.

Фірмі дедалі більше бракувало продавців товарів, які вона закуповувала великими партіями і намагалася продати в роздріб, минаючи розрахунковий рахунок, і, таким чином, систему оподаткування. Але оскільки ефективної системи підбору кадрів фірма не мала, то почала використовувати внутрішні резерви, тобто залучати до роздрібної торгівлі комп’ютерщиків, направляючи їх на так звану «виїзну торгівлю», що дуже швидко викликало опір та протидію з їх боку.

Через це керівництво фірми було змушене піти на офіційне затвердження нової структури, в якій було виділено бізнес-центр, виробництво прикрас, оптову торгівлю та роздрібну торгівлю. Це викликало і відповідний розподіл прибутків від різних видів діяльності та істотну диференціацію заробітної плати всередині фірми.

Незабаром фірма взяла в банку кредит для проведення комерційних операцій, але повернути його не змогла – гроші було втрачено майже повністю на ризикованих операціях, які здійснювали недостатньо кваліфіковані спеціалісти з комерційного відділення. Працівники бізнес-центру та виробництва підозрювали, що комерційне відділення отримало все-таки певний особистий зиск від утрачених кредитних грошей, але довести це не могли.

Банк поставив рахунок фірми на картотеку і всі гроші, які на нього надходили, незалежно від того, яке відділення фірми їх заробило, забиралися в рахунок погашення боргу за кредитом, що працівниками бізнес-центру та виробництва розглядалося як «найвища несправедливість», адже кредит втратило комерційне відділення. Тоді як на діяльності комерційного відділення це майже ніяк не відобразилося: оптовики почали працювати через інші фірми, користуючись водночас комунікаціями фірми «Еліс», а роздрібна торгівля більшість операцій проводила по «чорній» касі. Такий стан справ завдавав шкоди в першу чергу бізнес-центру, який продавав базу даних за безготівковим розрахунком, але не мав змоги отримувати заробітну плату та купувати необхідне для роботи обладнання, оскільки всі гроші йшли на погашення кредиту.

Конфлікт, який назрівав, керівництву фірми вдалося загасити, але прийшлося виплачувати заробітну плату комп’ютерщикам з «чорного» доходу роздрібної торгівлі.

У свою чергу, комп’ютерщики теж почали надавати частину послуг за готівковим розрахунком і не проводили ці доходи через касу фірми.

Керівництво фірми знало про це, але вважало за краще не втручатися: бізнес-центр, який все ж таки майже на 80 % працював офіційно, був потрібний для підтримання іміджу фірми та звітування перед податковою службою.

Поступово, всі працівники фірми, незважаючи на формальну посаду згідно із штатним розкладом, почали об’єднуватися навколо джерел отримання доходу: в бізнес-центрі, у відділах роздрібної торгівлі, оптового продажу.

Однак зрештою постійні внутрішні конфлікти у фірмі щодо розподілу доходів і відповідальності за неповернення кредиту призвели до занепаду всіх видів діяльності і фірма закрилася.

1. Які чинники спонукали працівників до формування груп у фірмі «Еліс»?

2. Які групи у фірмі були формальними, а які неформальними? За якими ознаками?

3. Які риси ефективної діяльності груп спостерігалися у фірмі «Еліс»?

4. Чи можна сказати, що діяльність окремих груп у фірмі була неефективною через умови формування таких груп та їх природу? Чому?

5. Які групи – формальні чи неформальні – були сильнішими у фірмі?

6. Які особистісні чинники були в основі формування груп у фірмі «Еліс»?

7. Які потреби, на вашу думку, мали змогу задовольнити в неформальних групах працівники фірми «Еліс»? Чи сприяло це підвищенню ефективності діяльності груп?

8. Як, на вашу думку, чи не стала неефективна організація діяльності груп у фірмі «Еліс» однією з причин її закриття? Чому?

1. Чому, на вашу думку, вважається, що обов’язковим предметом у курсі навчання майбутніх керівників мають бути командні види спорту?

2. Які, на вашу думку, можливі позитивні та негативні наслідки роботи неформальних груп. Поясніть на конкретних прикладах з власної практики.

3. Який чинник – психологічної сумісності чи професійної здатності виконати поставлене завдання – повинен, насамперед, узяти до уваги керівник при формуванні команди для втілення в життя нового проекту (наприклад, створення нового друкованого видання). Поясніть свою думку.

І. Одиничний вибір. Укажіть одну правильну відповідь.

1. Яке з наведених тверджень щодо груп є неправильним:

а) групи існують в усіх організаціях, на всіх її рівнях;

б) діяльність груп негативно впливає на організаційні процеси, тому їх існування не слід заохочувати;

в) розуміння групових процесів допомагає менеджерам підвищити ймовірність того, що групи, з якими вони працюють, будуть позитивно впливати на діяльність організації;

г) неформальні групи існують на всіх підприємствах.

2. Групи, які мають задовольняти прагнення своїх членів до соціального схвалення, поваги і довіри, називаються:

3. Група, що складається з осіб, які разом працюють над одним і тим же завданням, це:

4. Опір змінам, головним чином, здійснюється через:

ІІ. Множинний вибір. Укажіть кілька правильних відповідей.

1. Які з наведених причин можуть підштовхнути людину до вступу в неформальну групу:

б) щоб разом працювати над виконанням виробничого завдання;

ґ) щоб брати участь в прийнятті організаційних рішень;

е) тісніше спілкуватися з людьми, до яких відчуває симпатію.

а) група експертів з маркетингових досліджень при раді директорів;

ґ) група робітників, які працюють у фірмі з часу її створення;

3. Змістовні особливості групи характеризують:

ґ) особливості групового завдання, пов’язані з розподілом обов’язків між членами групи;

4. Які ви знаєте форми організації діяльності групи:

в) організована на засадах тісної взаємодії та взаємозалежності учасників групи в роботі;

5. Найважливіші функції неформального лідера – це:

г) налагоджувати соціальну взаємодію в групі;

ґ) поліпшувати комунікаційні зв’язки всередині групи.

6. Неоднорідні з точки зору композиції групи:

а) краще справляються зі складними проблемами і завданнями;

б) легше уникають конфліктів та суперечностей у сфері особистих взаємовідносин;

в) налагоджують кращу координацію дій між своїми членами;

ґ) у важких ситуаціях психологічної напруженості демонструють кращі результати діяльності;

д) розробляють більше варіантів прийняття рішень.

ІІІ. Альтернативний вибір. Дайте правильну відповідь «так» чи «ні».

а) працівники відділу маркетингу та відділу збуту, які разом працюють над розробленням нової стратегії просування на ринок;

б) працівники фірми «Еліта» та працівники фірми «Самсон», стенди яких на багатьох виставках, в яких вони беруть участь, розташовані напроти;

в) прихильники американського кіно, які проживають у різних куточках світу;

г) люди, які кожного дня йдуть на роботу Хрещатиком;

ґ) натовп, який зібрався для стихійної маніфестації;

е) віце-президент австралійського та віце-президент європейського відділення американської ТНК.

2. Які з наведених тверджень про позитивні наслідки збільшення розміру групи є правильними:

а) зі збільшенням групи в ній з’являється більше людей з яскраво вираженою індивідуальністю, що створює сприятливі умови для широкого і різнобічного обговорення різноманітних питань;

б) зі збільшенням числа членів групи зростає її згуртованість та можливість утворення і розпаду на дрібні угруповання, що сприяє досягненню консенсусу з обговорюваних у групі питань;

в) чим більша група, тим легше розподілити обов’язки між її членами відповідно до їхніх можливостей і здібностей в інтересах справи;

г) більшою групою легше управляти, організовувати взаємодію її членів, налагоджувати між ними нормальні ділові й особисті взаємовідносини;

ґ) зі зростанням групи звичайно підвищується її «ресурс талантів», що збільшує можливість прийняття оптимальних рішень;

д) більша за чисельністю група може зібрати і переробити за той самий час більшу кількість інформації;

е) зі збільшенням групи середній внесок кожного учасника в результаті спільної діяльності зазвичай зростає;

є) у більшій групі більша кількість людей може брати участь у виробленні та ухваленні рішення, зважуванні й оцінюванні його позитивних і негативних сторін;

ж) при збільшенні групи статус і авторитет одних її членів зростає, інших – знижується, збільшується психологічна дистанція між ними.

3. Чи можна наведені твердження віднести до визначень групи:

а) це певна кількість людей, які з певною періодичністю контактують одне з одним у зв’язку з виконанням спільного завдання чи роботи в однакових умовах;

б) це колектив взаємозалежних у виробничому процесі людей, де кожен, виконуючи своє завдання, сприяє досягненню спільної мети – прийняттю та реалізації найефективнішого рішення;

в) це дві особи (або більше), які взаємодіють одна з одною таким чином, що кожна особа впливає на інших і одночасно перебуває під впливом інших осіб.

ІV. Упорядкований вибір. Визначте і вкажіть цифрами:

1. Правильну послідовність етапів організації групової дискусії:

– формулювання та уточнення суті обговорюваного питання;

– розроблення програми та плану подальших дій на основі найкращої з обраних пропозицій;

– висловлення альтернативних ідей про шляхи і засоби вирішення поставленого питання;

– зважування всіх «за» і «проти» запропонованих варіантів рішення;

– обговорення переваг і недоліків кожної з пропозицій.

1. Власова А. М., Савчук Л. М., Савінова В. Б. Організаційна поведінка: навч. посібник / А. М. Власова, Л. М. Савчук, В. Б. Савінова. – К.: КНЕУ, 1998. – 96 с.

2. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / А. Н. Леонтьев. – М., 1992. – 304 с.

3. Миллер Д., Галантер Е. Планы и структура поведения / Д. Миллер, Е. Галантер. – М., 1965. – 238 с.

4. Молл Е. Г. Менеджмент: организационное поведение / Е. Г. Молл. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 160 с.

5. Немов Р. С. Психология: учеб. пособие. В 3 т. – 3-е изд. / Р. С. Немов. – М.: ВЛАДОС, 1998. – Т. 1–3.

6. Ньюстром Дж. В., Дэвис К. Организационное поведение: пер. с англ. / под ред. Ю. Н. Каптуревского. – СПб.: Питер, 2000. – 448 с.

7. Петровский А. В. Личность. Деятельность. Коллектив / А. В. Петровский– М., 1982. – 255 с.

8. Фалмер Р. М. Энциклопедия современного управления. В 5 т. Т. 3. Выполнение как функция управления / Р. М. Фалмер. – М.: ВИПКЭнерго, 1992. – 182 с.

9. Marvin E. S. Group Dynamics. The Psychology of Small Group Behavior. – New York McGraw-Hill, 1971. – Р. 107.

10. The Chinese Indoctrination Program for Prisoners of wor. Psychiatry. – Vol. 19. – 1956. – Р. 149–172.

11. Mayo E. The Human Problems of Indastrial Civilization. – Boston: Graduate School of Business Administration. Harvard University, 1946. – Р. 42–52.

12. Hoffman L. R. Havogeneity of Member Personality and Its Effect on Group Problem Soloiny // Jornal of Abnormal and Social Psychology. – Vol. 58. – 1959. – Р. 27–32.

14. Porter L. W., Lowler E. E., Hochman J. R. Behavior in organizations. – New York: McGraw-Hill, 1975.

15. Jackson J. A. Conceptual and Measuerement model for norms and roles // Pacific Sociological Review. – 1966. – № 9. – Р. 35–45.