Односкладні речення

Односкладним називається таке просте речення, у якому наявний тільки один головний член, який сам або разом із другорядними членами оформлює предикативність і модальність, а другий відсутній і не визначається із контексту. Головний член як організуючий центр односкладного речення своєю формою може збігатися з підметом або присудком двоскладного речення, але завжди сполучає в собі значення логічного суб’єкта і предиката.

Залежно від наявності або відсутності другорядних членів односкладні речення можуть бути поширеними і непоширеними.

Схема 1

Таблиця 3

Типи односкладних речень	Морфологічні способи вираження головного члена	Приклади
Означено-особові	1 ос. одн. тепер./майб. часу	Лечу над білим полем бездоріж (Л.Кост.). Не забуду ніколи тієї весни.
	1 ос. мн. тепер./майб. часу і наказового способу	Ідемо мовчки. Скоро півпланети закуємо в панцир асфальтів… (О.Гонч.). Заспіваймо улюблену пісню.
	2 ос. одн. тепер./майб. часу і наказового способу	Пишеш красиво. Загинеш, серденько, загинеш … (Т.Шевч.). Принеси води.
	2 ос. мн. тепер./майб. часу і наказового способу	Говорите правильно. Підете сьогодні на концерт? Діти, читайте уважно.
Неозначено-особові	3 ос. мн. тепер./майб. часу	Мову називають акумулятором культури. І прославлять кохання в піснях.
форма множини минулого часу й умовного способу	Задзвонили до вечерні (Т.Шевч.). Батьків запросили до школи. Понасівали б скрізь квітів…
Узагальнено-особові	2 ос. одн. тепер./майб. часу і наказового способу (рідше – інші особові форми з узагальненим значенням)	Стоїш високо/^1 – не будь гордим,/^2 стоїш низько/^3 – не гнися /^4 (Нар.творч.). Хвалися не родичами-орлами, а своїми ділами (Нар. творч.). Добре діло роби сміло (Нар. творч.). Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т.Шевч.). Що маємо /^1 – не дбаємо,/^2 а втративши – плачем /^3 (Нар. творч.). Від добра добра не шукають (Нар. творч.).
Безособові	Безособові дієслова	Уже сутеніє.
особові дієслова в безособовому значенні	Рвало за серце від дикості й сва­волі… (П.Загреб.).
	безособові форми на -но, -то	Мучено. Мічено. В душу насмічено. Долю обкрадено /^1 й плівку засвічено /^2 (Л.Кост.). Підмито колію.
станівник (слова кате­горії стану)	І шкόдá сяйва і тепла (О.Ол.).
станівник із залежним від нього інфінітивом	Треба хазяїну на хутір виїздити (М.Вовч.).
	слова немає, нема, не було, не буде	Краю немає степу голубому (О.Ол.).
	безособове дієслово у сполученні з інфінітивом	Все хотілося забути.
Інфінітивні	Незалежний інфінітив	Словами серденька не одурити (Л.Укр.). Оглянути все навколо! Хіба забути їй ті дні?
Номінативні (називні)	Іменник (або особовий займенник) у Н.відм.	Широчінь,/^1 воля /^2… (О.Гонч.). Травнева ніч … Яблуні (П.Тич.). От вона, свобода! (О.Гонч.). І ось, нарешті, вершина (О.Гонч.). Яка чудова осінь! Що ж за пишнії маки! (М.Вовч.).
кількісно-іменне слово­сполучення у Н.відм.	Два роки. А потім інститут.

Примітка. До односкладних мовознавці відносять і так звані ґенітивні речення (від лат. genitivus – родовий відмінок). До них належать такі речення, у яких головний член виражений іменником або займенником у родовому відмінку і передає не тільки значення буттєвості предмета, а й вказує на його кількісну ознаку. Наприклад: 1. А птахів! А квітів! Це ж райський куточок! (А.Шиян). 2. Ані краю, /¹ ні просвіту /² (П.Граб.). 3. Стіл довгий, довгий,/¹ а ласощів усяких! /² (А.Тесл.).

Ґенітивні речення здебільшого використовуються у розмовному (діалогічному і монологічному) мовленні. Цей тип односкладних речень досліджений ще недостатньо.

Дата добавления: 2017-01-14