Управління формою комунікативного потоку

	Управління формою	Примітки
змістовного плану	розповідь про подію в негативному ключі
	розповідь про подію в іронічному ключі	Наприклад, висвітлення передвиборної боротьби Г. Зюганова на ОРТ в 1996 р.
формального плану	негативні/ позитивні коментарі до події
	попереднє визнання події успіхом/провалом

Як процес управління вченим розглядається також насичення комунікативного ланцюжка потрібним рівнем тих або інших необхідних для ефективності комунікації параметрів. Наприклад, одним з таких основних параметрів є «достовірність». Отже, весь комунікативний ланцюжок повинен бути влаштований так, щоб параметр достовірності став працюючим на кожному з його ділянок. Наприклад, достовірність джерела, достовірність каналу.

При цьому навіть західні дослідники розглядають ЗМІ як вторинні, а не первинні «визначальники». Наприклад, політики задають ставлення до якихось подій як загрозу для суспільства (саме вони – первинні визначальники), тоді як ЗМІ посилюють ці характеристики (вторинні визначальники) [267].

Разом з тим, запропоновані дослідником моделі, швидше, можна визначити не стільки як управління інформацією, скільки як її адаптацію до певних державних стратегій та цілей. Така адаптація майже не відрізняється від маніпуляції, суть якої, як слушно зазначає Є. Доценко,більшість дослідників окреслюють як «прихований вплив на здійснення вибору» [116, с. 31].

У даному випадку комунікатор, вступаючи в комунікацію з аудиторією в процесі комунікативних дій, за допомогою замовчування, применшення значущості, іронічного або негативного висвітлення події тощо має на меті таємно вплинути на вибір або дії аудиторії з метою досягнення певної мети.

Серед найважливіших ознак, притаманних явищу маніпулювання, Ю. Крижанська та В. Третьяков виділяють прагнення отримати односторонню вигоду, зиск у ситуації, коли до реципієнта ставляться як до засобу досягнення зовнішніх цілей [180, c. 241]. Зазначимо, що у випадку ж ефективного управління інформаційними потоками вигода двостороння – виграє як влада, яка зміцнює свої позиції, так і суспільство, яке отримує адекватні відповіді на свої запити.

І. Миклащук звертає увагу на те, що мета суб’єкта, який здійснює маніпуляцію, є створення «вільного» вибору (зміна поведінки) аудиторії на свою користь, уникаючи прямого примусу, лише «підштовхуючи» реципієнта до певного рішення [214]. Метою ж управління політико-інформаційними потоками є досягнення стабільного розвитку політичної системи, у результаті якого кожен з її елементів отримує власну користь. Отже, йдеться не стільки про необхідність перешкоджання надходженню «небажаної» інформації до інформаційного простору політичної системи, скільки про досягнення комунікативних переваг потрібної, суспільно-корисної інформації.

І в цьому плані можна повністю погодитись з М. Грачовим у тому, що серед найважливіших завдань, на вирішення яких спрямовані функції політичної комунікації, слід відзначити, по-перше, виявлення інформаційних масивів і потоків, необхідних для ефективного політичного керівництва суспільством; по-друге, збір і обробку даних, затребуваних для прийняття політичних рішень і оцінки їх наслідків; по-третє, зберігання інформації, організацію її поширення, а також контроль за інформаційною діяльністю в суспільстві, що передбачає, зокрема, виявлення перешкод для проходження достовірних або необхідних відомостей [101, с. 115].

У зв’язку з чим підвищується затребуваність бібліотек, які мають необхідну науково-методологічну базу та досвід, у системі політичної комунікації. Сьогодні серед завдань бібліотек – своєчасно забезпечувати збирання, зберігання, організацію, обробку усього комплексу важливої для процесу суспільного реформування інформації (починаючи з наукових монографій і закінчуючи оперативними місцевими новинами) та доставку підготовлених інформаційно-аналітичних матеріалів владним структурам, сприяти комунікації між владними структурами різних рівнів, між владними структурами і громадянським суспільством та між окремими елементами громадянського суспільства, надаючи затребувану інформаційно-консультативну допомогу у роз’ясненні змісту основних напрямів державної політики.

Фактично бібліотеки починають відігравати роль навігаторів інформаційних потоків у процесі політичної комунікації, максимально оптимізуючи процеси пошуку інформації.

Дата добавления: 2015-07-13