Головні синтаксичні одиниці

ЛЕКЦІЯ 2

У вступі уже відзначалося, що морфема і слово являють собою одиниці морфології, тоді як область функціонування словосполучення і речення - синтаксис. Це вірно лише "при першому розгляді", оскільки синтаксична теорія повинна розглядати питання не тільки про основні одиниці синтаксичної структури, але і питання про те, яким чином основні одиниці входять до складу цих структур, про те, що розуміти під мінімальною і максимальною синтаксичними одиницями, про те, як і які зв'язки встановлюються між елементами синтаксичних структур. Ці питання по-різному вирішуються в різних типах граматик.

"Структура речення істотно залежить від способу розуміння речення" [Ревзин, 165]. Провівши порівняльний аналіз чотирьох граматичних концепцій - граматики залежностей, традиційної граматики, граматики безпосередніх складників і теньєрівської граматики, - І.Б.Долиніна відзначає такі їх риси. "Традиційна і теньєрівська граматики в якості мінімальної синтаксичної одиниці розглядають член речення, граматика залежностей - словоформу (послідовність літер від інтервалу до інтервалу), граматика БС - звичайно морфему" [Долинина, 8]. Інакше кажучи, названі граматики в якості мінімальних синтаксичних одиниць вибирають елементи різних рівнів мови. "Л.Теньєр диференціює ці рівні в такий спосіб: він виділяє два "рівні" - категоріальний (статичний, таксономічний), елементами якого є частини мови, і структурний (функціональний, динамічний), елементами якого є аналоги членів речення. Граматика залежностей і граматика БС при описі синтаксичної структури речення не виділяють особливих одиниць функціонального рівня, а приписують функціональне (синтаксичне) значення одиницям таксономічного рівня. У цьому і полягає принципова відмінність перших двох граматик від останніх. У результаті в граматиках першого роду під синтаксичним аналізом розуміється опис зв'язків між елементами функціонального рівня мови, а в граматиці залежностей і в граматиці БС - між елементами таксономічного рівня" [Долинина, 9, 11].

Розглянемо, як зображується структура простої речення в чотирьох граматиках. Речення A lіttle boy іs readіng an іnterestіng book

в граматиці БС можна представити в записі у скобках:

[(a(lіttle(boy)))] [(іs(readіng)) (an(interestіng(book)))],

У граматиці залежностей дерево буде мати вид

reading

is

boy book

a little an intresting

Теньєрівське дерево буде мати такий вигляд:

(іs readіng)

(a boy) (a book)

lіttle іnterestіng

У традиційній граматиці структура речення має такий вид:

(a boy) (іs readіng)

little (a book)

іnterestіng

Очевидно, що граматика БС прагне зберегти лінійну послідовність компонентів. У зв'язку з цим вона має певні труднощі при зображенні "перерваних" складових, типу відокремлюваних префіксів і т.п. Граматика залежностей найбільш придатна для проблем машинної обробки тексту. Теньєрівська граматика дуже зручна для представлення семантичної структури речення. Традиційна граматика відтворює насамперед формально-синтаксичну (логічну) основу речення.

У якості максимальної синтаксичної одиниці в усіх зазначених типах граматик розглядається речення. Однак тут відразу ж виникає питання: а що таке "речення"? Справа в тім, що термін „речення” може виступати і як видовим, і як родовим. Є просте речення, є складне речення, є головне речення, є підрядне речення, а що ж таке "просто речення"? Граматики відповідають на це питання по-різному. У граматики залежностей і граматиці БС речення може бути як простим так і складним. В останньому випадку підрядне речення "прив'язується" до головного дієслова чи до іменника, якщо речення є його означенням.

У традиційній і теньєрівській граматиках при аналізі складного речення в якості максимальних синтаксичних одиниць, крім речення в цілому, розглядаються і такі його компоненти, як головне речення, підрядне речення, відокремлені дієслівні звороти і т.д. [Долинина, 12]. Слід зазначити, що в традиційній граматиці компоненти складного речення тлумачаться як розгорнуті члени простого речення - про це свідчать назви цих речень: підметове, присудкове, додаткове, означальне, обставинне.

Таким чином, у всіх граматиках компоненти складного речення, з одного боку, "синтаксично розкладні, з іншого боку - разом виступають як один член речення, а це значить, що їх внутрішні синтаксичні зв’язки не є функціональними з погляду всього речення" [Долинина, 12].

Дата добавления: 2015-07-13