Підрядні словосполучення

"Підрядні словосполучення являють собою засновані на підрядному зв'язку з'єднання слова (головний компонент) з визначеною формою іншого слова (залежний компонент). Загальна формула підрядних словосполучень: "слово і зв'язана з ним підрядним зв'язком форма іншого слова [Белошапкова,75]. Таким чином, на відміну від сурядних, у підрядних словосполученнях компоненти виявляються граматично нерівноправними: один компонент є головним (визначаючим), а другий - залежним (визначеним). У зв'язку з цим розгорнуте найменування в підрядному словосполученні являє собою уточнення, тобто з'єднання найменування якого-небудь предмета, чи дії ознаки з найменуванням відповідної (уточнюючої) ознаки: великий стіл, дуже цікавий, бігти швидко, читати книгу.

Розмежування головного і залежного компонентів може маркуватися або морфологічно (як в українській чи російській мові), або позиційно (як в англійській). В обох випадках можуть використовуватися також і службові слова.

Моделі підрядних словосполучень можуть бути представлені так:

AN (іменні чи субстантивні сполучення),

VN, VD (дієслівні сполучення),

AD (ад'єктивні сполучення).

Підрядні словосполучення, за термінологією Л.Блумфілда, є ендоцентричними: результуюча конструкція належить до того ж формального класу, що і головний її член. Інакше кажучи, іменне словосполучення являє собою розгорнуте ім'я, дієслівне сполучення –розгорнуте дієслово і т.д.. У загальному виді це можна представити в такий спосіб:

N-AN

V-VN

V-VD

A-AD

Як уже відзначалося, у граматиці безпосередніх складників проводиться розрізнення тільки між головним компонентом словосполучення і залежним. Однак очевидно, що при загальному характері залежності одного компонента від іншого вона визначається семантикою компонентів, що зв'язуються, і здобуває різний вид у різних типах сполучень. Прийнято розрізняти такі типи граматичної залежності в словосполученні: атрибутивну, об'єктну (у деяких роботах її не зовсім вдало називають об'єктивною) і релятивну. Атрибутивна залежність встановлюється між поняттями Предмета і його Ознаки. Найприроднішою областю вияву цього зв'язку є номінативні сполучення: цікава книга, гарна погода, смішна історія (an іnterestіng bock, fіne weather, a funny story). Об'єктна залежність виражена в сполученнях понять Дії і його Об'єкта: читати книгу, будувати будинок, відкривати ящик (to read a book, to buіld a house, to open a box). Релятивна залежність існує між поняттями Ознаки і її Ознаки: дуже цікавий, читати вголос бігти швидко (very іnterestіng, to read aloud, to run fast). Таким чином, підрядні словосполучення можуть класифікуватися ще і за типами залежностей. Але це ще не все: компоненти підрядного словосполучення зв'язуються один з одним формально. Питання про форми зв'язків уже розглядалося в розділі про зв'язки.

Характер парадигми підрядного словосполучення визначається складом парадигми головного слова, оскільки залежне слово повинне, як відзначалось, або узгоджуватися з головним (повторювати форму головного), або зберігати незмінну форму при зміні форми головного. Винятком є випадки, коли в якості залежного компонента виступає іменник, який допускає варіювання форм числа: читати книгу - читати книги.

Що стосується зворотності підрядного словосполучення, то через маркованість залежного компонента в принципі нічого цьому не перешкоджає, тим більше, якщо цього вимагають умови контексту (ситуації). Порівн., наприклад: ключ від дверей – від дверей ключ, лист батьку – батьку лист, йти швидко – швидко йти і т.п. Єдиним винятком, мабуть, можуть слугувати українські сполучення атрибутивного типу, оскільки при звертанні атрибутивний зв'язок можна інтерпретувати як предикативний (зв'язка - відсутня): цікава книга – книга цікава.

Поширення підрядних словосполучень здійснюється у відповідності з визначеними раніше правилами розгортання. Так, поширення іменника відбувається або за рахунок прикметників, або за рахунок інших іменників, що виступають у залежній формі. У першому випадку є один центр, що поширюється послідовно: кожен новий прикметник визначає не просто іменник, а всю групу іменника: стіл – дубовий (стіл) – великий (дубовий (стіл)) – новий (великий (дубовий (стіл))) і т.д. За наявності великої кількості означень – прикметників встановлюється строгий порядок їхнього розташування, якого неухильно дотримуються в англійській мові. Правила цього порядку задані ключовим мнемонічним "словом" OPSHACOM – Opіnіon (думка, оцінка), Shape (форма), Age (вік), Colour (колір), Orіgіn (походження), Materіal (матеріал):

a nісе long new black Brіtіsh plastіc pen

Якщо як означення використовуються іменники, то кожен з них може стати центром поширення:

Книга – цікава книга – цікава книга про тварин – цікава книга протварин Півночі – цікава книга про тварин Крайньої Півночі.

Поширення дієслова здійснюється за рахунок прислівників чи прийменникових форм іменника:

(Він) повернувся – повернувся додому – повернувся додому вчора – повернувся додому вчора о восьмій вечора

Дата добавления: 2015-07-13