Дієвідміна слів дати, істи, відповісти, розповісти, бути

ПІДТЕМА 5. ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ФОРМ ДІЄСЛІВ

ЧИСЛІВНИКИ ЯК КОМПОНЕНТИ СКЛАДНИХ ІМЕННИКІВ І ПРИКМЕТНИКІВ

1. Числівник один у складних словах має форму одно-: однокласник, одноліток, одноколірний, одногорбий, однолюб.

2. У двох формах виступають у складних іменниках і прикметниках числівники два, три, чотири. Елементи дво-, три-, чотири- виступають у словах, другий компонент яких починається на приголосний: двобортний, двовуглекислий, двопроцентний, двотижневик, трибарвний, трисерійний, тритомник, тришаровий, тритижневий, триборство, чотирикімнатний, чотирикілометровий, чотириденний, чотирикутник тощо. Форми двох-, трьох-, чотирьох- сполучаються з основами, що починаються на голосний: двохатомний, двохосьовий, трьохелементний, трьохелектродний, трьох’ярусний, чотирьохактний, чотирьохетапний тощо.

Форми родового відмінка традиційно вживаються у прикметниках, що закінчуються на -тисячний, -мільйонний, -мільярдний, а також у словах, компонентом яких є складний числівник: двохтисячний, трьохмільйонний, чотирьохмільярдний, двадцятидвохрічний, двадцятичотирьохповерховий, двохтисячоріччя.

3. Числівники п’ять – десять, числівники на -дцять і на -десят у складі прикметників та іменників мають форму родового відмінка (із закінченням - и): п’ятигодинний, шестиденка, десятилітровий, дев’ятнадцятиденний, п’ятдесятиметровий.

4. Числівники дев’яносто, сто в складних словах зберігають форму називного відмінка: стоголосий, стодвадцятиміліметровий, стоквартирний, дев’яностопроцентний, дев’яносторіччя.

5. Числівники сорок, двісті–дев’ятсот виступають у складних словах у формі родового відмінка: сорокавідерний, сорокап’ятирічний, сорокаденний, двохсотлітній, п’ятисотрічний.

6. Числівник т исяча входить до складу іменинників і прикметників у формі тисячо-: тисячочотирьохсотліття, тисячотонний, тисячоватний, тисячоголосий, тисячокілометровий, тисячогранний, тисячоголовий, тисячократний.

1. Дієвідмінювання слів дати, їсти, відповісти, розповісти, бути.

2. Давноминулий час.

3. Наказовий спосіб.

4. Віддієслівні іменники, дієслівні сполуки.

5. Дієслівні форми на –но, -то й пасивні дієприкметники.

6. Числові особливості дієслова-присудка.

7. Дієслова, що керують іменниками в певних відмінках.

8. Дієприслівники.

Література:

[3]; [6]; [7]; [9];[15]; [17]; [23].

Дієслова в другій особі однини теперішнього часу та в майбутньому часі доконаного виду мають закінчення -еш (-єш), -иш (-їш): хочеш, будуєш, вариш, гоїш, за­хочеш, збудуєш, звариш, загоїш. Виняток становлять діє­слова дати, їсти, відповісти, розповісти: ти даси, їси, від­повіси, розповіси, а не даш, їш, відповіш, розповіш.

Дієслово бути має в усіх особах однини й множини форму є: „ Зазнаю чужої сторони, яка вона є” (Марко Вовчок); „Ви є у нас від самого царя настановлені” (Г. Квітка-Основ'яненко). Іноді для першої й третьої осо­би однини вживають форми єсть: „ Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була” (П. Тичина); „Коли в чоловіка хліба єсть достаток, то в нього в дому всякий буває статок” (М. Номис). У сучасній українській літературній мові звичайно випускають форми є у складеному присудку: я — учень 5 класу, ти мені — ро­дич, він тобі — товариш,— залишаючи їх тільки тоді, коли треба надати фразі врочистого тону: „Я єсть народ”.

Форми для другої особи однини єси й третьої особи множини суть — архаїчні. Форма суть трапляється в південно-західних діалектах. В українській класичній літера­турі цих форм уживали тоді, коли було треба надати фразі врочистості або іронії: „Як справді кохаєш, як вір­ний єси, мені серце неньки живе принеси” (М. Вороний).

Дата добавления: 2015-07-13