Загальні відомості

Лабораторна робота № 5

Завдання до самостійної роботи № 5

Для вказаного виробничого приміщення, що має довжину а і ширину b, визначити тип і розрахувати кількість первинних засобів гасіння пожеж. Дані до розрахунку взяти з табл. 5.1.

Таблиця 5.1

№	Тип приміщення	а, м	b, м
	Навчальна аудиторія
	Дільниця миття автомобілів
	Дільниця ТО і ПР
	Агрегатний цех
	Книгосховище
	Гарячий цех
	Дільниця фарбування автомобілів
	Склад мастильних матеріалів
	Склад гофро-тарної продукції
	Кабінет хімії
	Холодний цех
	Електрощитова
	Слюсарна майстерня
	Дільниця механічної обробки матеріалів
	Шиномонтажна дільниця
	Приміщення зберігання автомобілів
	Столярна майстерня
	Дільниця з ремонту електричних систем автомобілів
	Дільниця миття автомобілів
	Дільниця ТО і ПР
	Агрегатний цех
	Книгосховище
	Гарячий цех
	Дільниця фарбування автомобілів
	Склад мастильних матеріалів
	Склад гофро-тарної продукції
	Кабінет хімії
	Холодний цех
	Електрощитова
	Слюсарна майстерня

ВИВЧЕННЯ КОНСТРУКЦІЇ ТА ПРИНЦИПУ ДІЇ ПЕРВИННИХ ЗАСОБІВ ГАСІННЯ ПОЖЕЖ

Мета роботи: ознайомитись з класифікацією, конструкцією та принципом дії первинних засобів гасіння пожеж, отримати навички застосування вогнегасників різних типів, вивчити конструкція спринклерної та дренчерної установок гасіння пожеж.

Прибори та інструменти: вогнегасник хімічний пінний, вогнегасник повітряно-пінний, вогнегасник вуглекислотний, вогнегасник порошковий.

Вогнегасник – засіб гасіння загорянь та невеликих пожеж на початковій стадії їх розвитку. За об'ємом вогнегасної речовини поділяються на малоємні (до 5 л), промислові ручні (від 5 до 10 л) і перевізні (понад 10 л). За масою вогнегасники діляться на переносні (до 20 кг) і пересувні (від 20 до 400 кг). Пересувні вогнегасники можуть мати одну або декілька ємностей з вогнегасною речовиною, змонтованих на візку.

За родом вогнегасної речовини поділяються на водяні, пінні (хімічні та повітряні), газові (вуглекислотні та хладонові), порошкові та комбіновані. В свою чергу водні вогнегасники поділяються по виду утворюваного струменя на вогнегасники з компактним струменем, з розпорошеним струменем (середній діаметр крапель понад 100 мкм) і вогнегасники з розпорошеним струменем малої дисперсності (середній діаметр крапель менше 100 мкм).

За принципом витіснення вогнегасної речовини вогнегасники підрозділяють на закачані, з балоном стисненого або зрідженого газу, з газогенеруючим елементом, з термічним елементом і з ежектором.

За величиною робочого тиску діляться на вогнегасники низького тиску (робочий тиск не більше 2,5 МПа при температурі 20°С) і вогнегасники високого тиску (робочий тиск понад 2,5 МПа при температурі 20°С). По можливості і способу відновлення технічного ресурсу вогнегасники підрозділяють на такі, що перезаряджаються і ремонтуються та однократної дії.

Хімічні пінні вогнегасники – найбільш поширений тип, який використовується для гасіння твердих горючих речовин та горючих легкозаймистих рідин. Оскільки піна проводить електричний струм, такими вогнегасниками не можна гасити електричне обладнання під напругою. Також не можна гасити калій, натрій, магній та їх сплави, оскільки внаслідок взаємодії з водою, що міститься у піні, виділяється водень, який посилює горіння. Наявна у піні вода також псує цінне обладнання, речі та папери.

Рис. 5.6. Зовнішній вигляд та конструкція хімічного пінного вогнегасника ОХП-10: 1 – корпус, 2 – балон, 3 – бокова ручка, 4 – горловина, 5 – важіль, 6 – шток, 7 – кришка, 8 – клапан, 9 – запобіжник, 10 – нижня ручка.

Найбільш поширеною маркою вогнегасників даного типу є ОХП-10, конструкція якого показана на рис. 5.6. Продуктивність такого вогнегасника складає 43...50 літрів при кратності піни 5...6 і довжині струменя до 6 м, ємність балона – 10 літрів, корисна ємність – 8,7 літри, маса в спорядженому стані – 14,5 кг.

Лужна частина заряду заливається в сталевий корпус. Вона складається з 8,5 л води, 400 г сухого гідрокарбонату натрію NaHCO ₃ та 50 г піноутворювача. Кислотна частина заливається у поліетиленовий стакан, розміщений у верхній частині корпуса, і складається з 160 сірчаної кислоти H ₂ SO ₄ і 290 г сірчанокислого окисного заліза Fe ₂(SO ₄)₃.

Для приведення в дію вогнегасник слід зняти з кронштейна, встановити на підлогу, і, тримаючи лівою рукою за ручку 3 на корпусі, правою підняти важіль 5, повертаючи навколо осі до упору. При цьому стискається пружина всередині горловини 4 і клапан 9 відкриває горловину кислотного стакана. Після цього вогнегасник взяти правою рукою за рукоятку 3, а лівою за днище, на відстані 4 – 6 метрів від джерела загорання швидко перевернути його догори дном і енергійно трухнути. Кислотна частина при цьому змішується з лужною, в результаті чого протікає реакція

2 NaHCO ₃ + H ₂ SO ₄ → Na ₂ SO ₄ + 2 H ₂ O +2 СО ₂.

При цьому паралельно протікає інша реакція

6 NaHCO ₃ + Fe ₂(SO ₄)₃ → 3 Na ₂ SO ₄ + 2 Fe (OH)₃ +6 СО ₂.

В результаті реакцій виділяється вуглецевий газ, який заповнює порожнини в піні та створює надлишковий тиск всередині корпуса до 1,4 МПа, який і виштовхує піну з вогнегасника у вигляді струменя.

Гасіння загорання проводять від периферії до центра, час дії вогнегасника складає 60 с. За цей період утворюється велика кількість хімічної піни. Під час використання вогнегасника можливе потрапляння піни на шкіру та в очі. В цьому випадку слід промити постраждалі ділянки водою або 2% розчином борної кислоти.

Повітряно-пінні вогнегасники – по конструкції подібні до хімічних пінних вогнегасників, використовуються для гасіння різних твердих речовин і металів, за винятком лужних металів та електрообладнання під напругою, а також речовин, що горять без доступу повітря. Вогнегасники даного типа поділяються на ручні (ОВП-5 і ОВП-10) та стаціонарні (ОВП-100 і ОВП-250).

Зарядом у корпусі такого вогнегасника є 6%-ий водний розчин та піноутворювач ОП-1. Тиск у корпусі вогнегасника створюється стисненим вуглецевим газом, який знаходиться в спеціальному балоні всередині вогнегасника. Стиснений розчин через сифонну трубку потрапляє в розпилювач і дифузор, де відбувається утворення повітряно-механічної піни кратністю 60 у кількості 540 літрів. Час дії вогнегасника складає 45 с, його зовнішній вигляд і конструкція наведені на рис. 5.7.

Рис. 5.7. Зовнішній вигляд та конструкція повітряно-пінного вогнегасника ОВП-10: 1 – корпус, 2 – дифузор, 3 – трубка, 4 – кришка, 5 – ручка, 6 – важіль, 7 – шток, 8 – балон, 9 – сифонна трубка.

Вуглекислотні вогнегасники (рис.5.8) – газові вогнегасники, призначені для гасіння невеликих пожеж різних речовин і матеріалів, а також електроустановок, кабелів і дротів, що знаходяться під напругою до 1000 В. Не можна гасити ними спирт і ацетон, оскільки вони розчиняють вуглекислоту, а також речовини, що горять без доступу повітря.

Приводяться в дію треба такі вогнегасники вручну. Для цього слід зірвати пломбу, висмикнути чеку, повернути важіль на себе та направити струмінь заряду на вогонь.

Рис. 5.8. Зовнішній вигляд та конструкція вуглекислотного вогнегасника ОУ-2: 1 – балон, 2 – обертовий розтруб, 3 – запірна голівка, 4 – сифонна трубка, 5 – гак, 6 – чека, 7 – ручка, 8 – хомут, 9 – упор.

Через вентиль стиснена рідка вуглекислота потрапляє у патрубок, де адіабатно розширюється, за рахунок чого її температура знижується до -70°С. При переході вуглекислоти з рідкого стану у газоподібний її об’єм збільшується у 500 разів, при цьому внаслідок різкого охолодження утворюється снігоподібна речовина, яка при випаровуванні охолоджує джерело загорання та ізолює його від кисню.

Вуглекислотний вогнегасник слід тримати за ручку для уникнення обмороження рук, зберігати його подалі від джерел теплоти для запобігання саморозряду. Основні робочі характеристики вуглекислотних вогнегасників наведені в табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Технічні характеристики вуглекислотних вогнегасників

Показник	ОУ-2	ОУ-5	ОУ-8
Ємність балону, л
Маса заряду, кг	1,4	3,5	5,6
Час дії при 20°С, с
Довжина струменя, м	1,5		3,5
Робочий тиск, МПа
Повна маса, кг			20,7

Вуглекислотно-брометилові вогнегасники (рис. 5.9) – газові вогнегасники, призначені для гасіння загорянь рідкого палива, твердих горючих речових, речовин, що горять без доступу повітря або тліють (бавовна, ізоляційні матеріали), особливо цінного обладнання та електричних установок під напругою до 400 В. Надійно працюють в інтервалі температур від -60 до +55°С.

В якості заряду застосовують речовину ЧНД, яка складається з 97% бромистого етилу С ₂ Н ₅ Br і 3% зрідженого вуглецевого газу. Стиснене повітря вводиться всередині вогнегасника для створення в ньому робочого тиску 0,86 – 0,90 МПа при температурі 20°С.

Рис. 5.9. Зовнішній вигляд та конструкція вуглекислотно-брометилового вогнегасника ОУБ-3 (ОУБ-7): 1 – пусковий важіль, 2 – запірна голівка, 3 – руків'я, 4 – кріплення, 5 – балон, 6 – кронштейн, 7 – розпилювач, 8 – запобіжний ковпак.

При потраплянні до джерела запалення бромистий етил гальмує екзотермічну реакцію горіння. Ефективність вуглекислотно-брометилових вогнегасників майже у п'ять разів вища, ніж у вуглекислотних. Основні характеристики таких вогнегасників наведені в табл. 5.2.

Таблиця 5.2. Технічні характеристики вуглекислотно-брометилових вогнегасників

Показник	ОУБ-3	ОУБ-7
Ємність балону, л
Маса заряду, кг	3,5
Час дії при 20°С, с
Довжина струменя, м
Робочий тиск, МПа	0,8	0,8

Хладонові вогнегасники (ОХ) та їх різновиди бромхладонові (ОБХ) та аерозольні хладонові (ОАХ) мають конструкцію, ідентичну до вуглекислотно-брометилових (рис. 5.9) та призначені для гасіння займань горючих рідин і електроустановок, що знаходяться під напругою до 400 В. Через невеликі габаритних розмірів ці вогнегасники використовуються для гасіння загорянь автотранспорту, судів і інших транспортних механізмів. Забороняється застосовувати хладонові вогнегасники для гасіння лужних металів.

Хладонові вогнегасники по ефективності гасіння перевершують вуглекислотні, тобто для гасіння пожежі достатньо меншого по масі і об'єму вогнегасника.

Заряд цих вогнегасників токсичний, тому гасити загоряння в закритих приміщеннях об'ємом менше 50 м³ слід через дверні або вентиляційні отвори. Після гасіння загоряння приміщення слід ретельно провітрити.

Для приведення в дію хладонових вогнегасників або їх різновидів слід піднести їх за ручку до вогнища пожежі і, натискаючи на кнопку або важіль замково-пускового пристрою, розкрити запобіжну мембрану і направити струмінь на полум'я.

Порошкові вогнегасники – призначені для гасіння горючих і легкозаймистих рідин, твердих горючих матеріалів, рідкоземельних металів, їх використовують при гасінні пожеж на об’єктах з великими матеріальними цінностями (лабораторії, музеї, картинні галереї) та електричного обладнання, що знаходиться під напругою понад 380 В. Такі вогнегасники мають високу ефективність і у багатьох випадках можуть замінити більш дорогі вуглекислотні та пінні вогнегасники. Конструкція порошкового вогнегасника показана на рис. 5.10.

Вогнегасною речовиною у вогнегасниках даного типу є порошок ПСБ, який складається з бікарбонату натрію та аеросилу. Такі вогнегасники добре працюють при температурі від -50 до +50°С.

Рис. 5.10. Зовнішній вигляд та конструкція порошкового вогнегасника ОП-5: 1 – пістолет, 2 – важіль, 3 – рукав, 4 – пломба, 5 – сифонна труба, 6 – балончик, 7 – голка, 8 – корпус, 9 – чека.

Для створення тиску в корпусі та викиду порошку служить стиснений газ (азот, двоокис вуглецю або повітря), який знаходиться в невеликому балончику 6 під тиском 15 МПа.

Для приведення вогнегасника до дії слід вдарити його голівкою об твердий предмет. При цьому голка 7 пробиває алюмінієву пробку балончика, в результаті чого вуглекислота потрапляє до корпуса і розріджує порошок, збільшуючи його текучість. Тиском газу в корпусі з насадки скидається ковпачок і порошок починає надходити з вогнегасника у вигляді струменя, що розширюється.

Окрім вогнегасників до первинних засобів гасіння пожеж належать системи автоматичного пожежогасіння, призначені для запобігання, обмеження розвитку, гасіння пожежі та захисту від неї людей і матеріальних цінностей. Такі системи забезпечують постійний контроль температури та задимленості у контрольованому приміщенні, подачу сигналу "Тривога" на пульт централізованого спостереження, вмикання звукових і світлових оповісників, закриття вогнестримувальних клапанів, вмикання системи видалення диму на шляхах евакуації людей і подачу вогнегасної речовини.

Системи автоматичного пожежогасіння поділяють за вогнегасною речовиною на газові (СО ₂, аргон, азот, хладони), водяні, пінні, водо-пінні (вода з піноутворювачем), порошкові (порошки спеціального хімічного складу), аерозольні (подібні до порошків, але частки на порядок меншого розміру), розпилювальні та комбіновані системи.

Найбільше поширення серед автоматичних систем гасіння пожеж отримали водяні системи, які бувають двох типів:

1. Спринклерні – призначені для локального гасіння пожежі. Вони мають низьку чутливість і незалежність (повну або часткову) від пожежної сигналізації, тому ефективні при захисті приміщень, пожежа в яких розвивається швидко та супроводжується інтенсивним тепловиділенням.

2. Дренчерні – призначені для гасіння пожежі на усій території підприємства або його значній частині.

Спринклер є клапаном, закритим за допомогою термочутливого замкового пристрою (рис.5.11). В більшості випадків це скляна колба з рідиною, яка лопається при заданій температурі. Спринклери встановлюються на трубопроводі, усередині якого підтримується тиск води або повітря.

Рис. 5.11. Спринклер.

При виникненні пожежі замковий пристрій спринклера руйнується і клапан відкривається. Це призводить до подачі води або повітря з трубопроводу і падіння тиску в ньому. Сигнал з датчика тиску запускає насос для подачі води в трубопровід і забезпечує подачу необхідної кількості води до місця займання. Спринклерні системи здійснюють подачу води тільки до місця займання, що дозволяє зменшити її витрати. Максимальна площа, яка захищається одним спринклером – 12 м².

У дренчерних системах, на відміну від спринклерних, застосовують відкриті насадки, які називаються дренчерами (рис. 5.12). Вода для гасіння пожежі подається в трубопровід тільки у разі її виникнення, причому у великій кількості і одночасно на усю контрольовану площу. Дренчерні системи використовуються для створення водяних завіс, охолодження і чутливих до нагріву і легкозаймистих об'єктів, там де можливе швидке поширення вогню.

Рис. 5.12. Дренчер.

Подача води в дренчерну систему забезпечується дренчерним вузлом управління, який може активуватися електричним, пневматичним або гідравлічним способом. Сигнал на запуск дренчерної системи пожежогасіння подається від системи пожежної сигналізації або вручну.

Дата добавления: 2015-07-13